Рішення № 137199177, 08.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1306/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 3% річних від суми 144472,08 грн за період з 07.12.2022 по день ухвалення судового рішення, у розмірі суми 14023,53 грн відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України служби статистики України;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області інфляційні витрати за період з 07.12.2022 по день ухвалення судового рішення, у розмірі суми 41774,09 грн, які визначені на підставі офіційних індексів інфляції Державної служби статистики України за період з 07.12.2022 по 31.01.2026 ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №340/6240/21 відповідачем було перераховано пенсію померлого чоловіка ОСОБА_2 за період з 01.02.2019 по 31.11.2021. За результатами такого перерахунку утворилась заборгованість з пенсійних виплат у сумі 144472,08 грн. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 позивача було визнано правонаступником спадкодавця ОСОБА_2 у даній справі. Однак, визначений за результатами перерахунку борг у сумі 144472,08 грн відповідачем до цього часу не погашений.

Вважає, що в результаті допущеної бездіяльності наявні підстави для стягнення з відповідача на свою користь за увесь період прострочення виконання наведеного вище судового рішення, починаючи з 06.12.2022, інфляційних втрат і 3% річних, які входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності компенсаційного характеру боржника за прострочення грошового зобов`язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що посилання позивача на положення Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки спірні правовідносини не є цивільно-правовими.

Вказує, що на виконання рішення суду у справі №340/6240/21 Головним управлінням 16.11.2021 проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату у сумі 144472,08 грн за період з 01.04.2019 до 30.11.2021. Водночас, виплату нарахованої суми не було проведено у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування. При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 виплати здійснюються в межах бюджетних ассигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, та в порядку черговості включення одержувачів до відповідного переліку.

Вважає, що невиплата нарахованої суми до надходження фінансування не свідчить про протиправне користування коштами позивача.

Зауважує, що стаття 625 ЦК України регулює відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання в цивільно-правових відносинах. Натомість між позивачем та Головним управлінням не виникало договірних чи інших цивільно-правових зобов`язань. Спір пов`язаний із виконанням судового рішення про перерахунок пенсії, а порядок виплати таких сум визначається спеціальним пенсійним та бюджетним законодавством. У даному випадку Головне управління не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

16.03.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 основної суми заборгованості у розмірі 144472,08 грн, що виникла внаслідок прострочення невиконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №340/6240/21 та Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022.

16.03.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано у відповідача докази по справі.

31.03.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

02.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог

06.04.2026 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.

20.04.2026 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду.

23.04.2026 до суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до суду та надання додаткових пояснень

24.04.2026 ухвалою суду позовну заяву в частині позовних вимог щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 3% річних від суми 144472,08 грн та інфляційних втрат за період з 07.12.2022 по 08.09.2025 залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи в іншій частині позовних вимог.

27.04.2026 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі №340/1306/26 повернуто без розгляду.

27.04.2026 до суду надійшла заява від позивача про повернення надміру сплаченого судового збору при подачі позовної заяви у розмірі 671,54 грн.

30.04.2026 ухвалою суду повернуто позивачу з Державного бюджету України частину сплаченого нею судового збору у сумі 671,50 грн.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі № 340/6240/21 визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст. ст. 51, 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» від 23.05.2021 року № 9934. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст. ст. 51, 63 Закону №2262-ХІІ на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» від 23.05.2021 року № 9934 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 900 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) (а.с. 12-15).

На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 16.11.2021 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 , за результатами якого за період з 01.04.2019 по 30.11.2021 утворилася заборгованість з пенсійних виплат у розмірі 144472,08 грн. Вказана сума нарахованої заборгованості за життя пенсіонера виплачена не була.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Виплату доплати за результатами перерахунку на виконання рішення суду від 07.10.2021 по справі № 340/6240/21 на день його смерті не проведено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі № 340/6240/21 було задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні. Замінено стягувача у виконавчому листі з виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 340/6240/21, з ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступника, дружину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 16-17).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України 983-267/Ш-05/8-1100/23 від 06.02.2023 на виконання вищезазначеної постанови Головним управлінням у підсистемі Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України Реєстр судових рішень змінено стягувача ОСОБА_2 на ОСОБА_1 (а.с. 18).

З метою примусового виконання судового рішення державним виконавцем відділу примусового виконання забезпечення рішень примусового рішень у Кіровоградській Південного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Одеса) 01.08.2023 відкрито виконавче провадження №72400886.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Улюшевого Богдана Валерійовича від 05.12.2023 виконавче провадження №72400886 з примусового виконання виконавчого листа № 340/6240/21, виданого 04.04.2023 Кіровоградським окружним адміністративним судом закінчено (а.с. 80).

Листом від № 1100-0404-8/17599 від 20.03.2025 відповідач повідомив позивачу, що виплата нарахованих на виконання рішення суду коштів буде здійснена при надходженні відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України в порядку встановленої черговості (а.с. 23).

Водночас, станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом та розгляду справи судом, сума основного боргу в розмірі 144472,08 грн відповідачем виплачена не була, що ним не заперечується.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У цій справі предметом судового розгляду є вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, обчислених на суму заборгованості з пенсійних виплат, які нараховані на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 у справі №340/6240/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі №420/2411/19 (пункт 77)).

Отже, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.

У той же час, суд звертає увагу, що між сторонами справи, а саме: ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відсутні договірні зобов`язання щодо нарахування та виплати пенсії, оскільки вказане питання, а саме - своєчасна виплата пенсії, врегульоване спеціальним законодавством: Законами України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні відносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача, шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Таким чином, у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України, як зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних відносин.

Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570, від 08.02.2018 у справі №826/22867/15 та від 29.04.2025 №580/9536/23 .

Разом з цим, в силу частини другої статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані спеціальним Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Тож, позивач не позбавлений можливості скористатися вказаним правом компенсації втрати частини доходів у порядку та спосіб, визначені законом.

Поряд з цим суд зауважує, що заява ОСОБА_1 від 06.04.2026 про уточнення позовних вимог, у якій заявлено вимогу про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області компенсації втрати частини доходів за період з 07.12.2022 по 31.01.2026, розмірі 41766,88 грн відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», була повернена їй без розгляду. Отже, зазначена вимога не є предметом розгляду в цій справі, а тому суд не надає їй правової оцінки та не вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для її задоволення.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства, встановлених обставин справи та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову, оскільки відповідач не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статті 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про стягнення інфляційних збитків, трьох відсотків річних відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 20632802, вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК