Ухвала суду № 137198942, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

08 червня 2026 року м. Київ 367/4048/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Головенко О.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Ірпінського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та просить суд:

визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) щодо перерахунку та виплати пенсії з обмеженням її максимальним розміром, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - протиправними;

зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії відповідно до призначеною відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених індексацій у 2024 2025 та 2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 25.03.2026 справу № 367/4048/26 направлено за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями матеріали справи було передано судді Головенку О.Д.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

З`ясовуючи відповідність позовної заяви вимогам процесуального закону, суд зазначає таке.

Як вбачається з ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 25.03.2026, підставою для передачі справи № 367/4048/26 до адміністративного суду стало те, що спір належить до юрисдикції адміністративних судів та не підсудний місцевому загальному суду.

Разом з тим, вірно визначивши предметну юрисдикцію зазначеної справи, суд не врахував зареєстроване місце проживання позивача та місцезнаходження відповідача, що має значення при вирішення питання щодо територіальної підсудності спору.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

З матеріалів позовної заяви, зокрема довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 3216-5003069272 від 18.12.2023 судом встановлено, що місце проживання позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа.

Згідно з відмітки у паспорті серії НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання позивача з 18.06.2008 є АДРЕСА_2 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області місто Слов`янськ, Донецької області.

Так, при виборі підсудності позивач користувалась правилами територіальної підсудності та виходила з того в якому місці вона проживає відповідно до довідки ВПО.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до преамбули Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», цей Закон відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України № 1382 від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

22.11.2014 набрав чинності Закон України № 1706 від від 20.10.2014 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1706, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Форма довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (далі Порядок № 509), абз. 2 п. 1 якої визначає, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579 внесені зміни до п. 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абз. 1 слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», постанова набрала з чинності 16.08.2017.

Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, на підставі яких вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

При цьому, згідно з положеннями Закону № 1706, Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затвердженого Порядком № 509, процес видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка переміщується з тимчасового окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, стосується виключно самої внутрішньо переміщеної особи та уповноваженого органу. Відповідно до п. 3 Порядку № 509, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначаються відомості про зареєстроване місце проживання та адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 646 від 22.09.2016, якщо інформація про внутрішньо переміщену особу вноситься до бази даних уперше, автоматично формується унікальний номер запису, який відображається в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з додатком до Порядку № 509.

Враховуючи форму довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначеної у додатку 2 Порядку № 509, в ній зазначаються прізвище, ім`я, по батькові особи; дата і місце народження; стать; серія, номер (у разі наявності), дата видачі паспорта громадянина України, ким і коли виданий/дані про документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини; відомості про законного представника, що супроводжує малолітню дитину, недієздатну особу або особу, дієздатність якої обмежена; зареєстроване місце проживання; фактичне місце проживання/перебування.

Таким чином, у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи йде розмежування зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання.

Аналогічного висновок узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24.06.2025 у справі № 554/7669/21.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, перебування особи на обліку внутрішньо переміщених осіб, та зокрема, наявність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, не є свідченням того, що зареєстроване місце проживання позивача, за зазначеної в довідці адресою, надає можливість розгляду справи Київським окружним адміністративним судом.

Відтак при визначенні територіальної підсудності слід враховувати місце реєстрації позивача та місцезнаходження відповідача згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а оскільки місце реєстрації позивача у місті Донецьк, а місцезнаходження відповідача це м. Слов`янськ, Донецької області вирішення спору має здійснюватись судом територіальна підсудність якого включає в себе місто Донецьк та Донецьку область Донецький окружний адміністративний суд.

Разом з цим суд звертає увагу, що рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» змінено територіальну підсудність справ, зокрема, Донецького окружного адміністративного суду.

Так, з 01.06.2026 розгляд справ, підсудних Донецькому окружному адміністративному суду, здійснює Харківський окружний адміністративний суд.

Враховуючи викладене, судом якому територіально підсудна справа № 367/4048/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити дії є Харківський окружним адміністративний суд.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Таким, чином, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної, так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує суд направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 6 та ч. 8 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного п. 4 - 6 ч. 1 цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

У підсумку, враховуючи підсудність даної справи, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. 25, 29, 30, 171, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд,

у х в а л и в:

1.Адміністративну справу № 367/4048/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

2.Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

3.Копію ухвали надіслати (вручити) позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Головенко О.Д.