Ухвала суду № 137198909, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 червня 2026 року Справа №640/11693/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні з дотриманням правил загального позовного провадження клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі

за позовом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

В серпні 2019 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, у якому просить суд:

- скасувати рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого органу у місті Києві від 01.04.2019 про скасування будівельного паспорту № 255/18/012/010-18 від 05.05.2018 на будівництво садового будинку на АДРЕСА_1 .

16.09.2019, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі із визначенням порядку розгляду за ст.ст. 257, 262 КАС України та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 .

В справі зареєстровано відзив відповідача 08.10.2019 із додатковими доказами по справі.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

23.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.05.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 адміністративну справу прийнято до провадження, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

05.07.2023 позивачем надіслано до суду додаткові пояснення та докази.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 судом постановлено перейти до розгляду адміністративної справи № 640/11693/19 за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 06 травня 2026 року о 13:15год.

19.04.2026 через систему Електронний суд відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі (зареєстровано судом 23.04.2026).

22.04.2026 через систему Електронний суд позивачем подано заперечення на клопотання відповідача щодо закриття провадження у справі.

06.05.2026 судове засідання знято з розгляду у зв`язку із відпусткою судді.

Наступне судове засідання призначено на 01.06.2026 о 14:00 год.

30.05.2026 через систему Електронний суд надійшли пояснення від третьої особи по суті спору та клопотання щодо розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

01.06.2026, в судовому засіданні, за участі представника позивача Безносюк В.С., представника відповідача Вороненко ВК., враховуючи заяву третьої особи, судом поставлено на вирішення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Представник відповідача клопотання підтримала, просила задовольнити.

Представник позивача проти клопотання заперечувала, просила відмовити.

Встановивши доводи представника відповідача, заперечення представника позивача, за відсутності заперечень учасників по справі, судом на місці ухвалено завершити розгляд клопотання відповідача про закриття провадження у справі у порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд враховує та зазначає наступе.

Відповідач у поданому клопотанні покликається на положення ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2, п. 3, п. 23, п. 32 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698, якими визначено повноваження ДАБІ щодо нагляду у сфері містобудівельної діяльності та зазначає, що до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду в межах здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду входить проведення перевірок щодо дотримання уповноваженими органами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і у разі виявлення порушень об`єктами нагляду, вони вправі скасовувати чи зупиняти дії прийнятих ними рішень.

Та враховуючи завдання адміністративного судочинства, визначені ч. 1 ст. 2 КАС України, право на звернення до суду згідно п. 5 ч. 1 ст. 5 КАС України, розуміння спору адміністративної юрисдикції згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, норми ст. 19 КАС України щодо юрисдикції адміністративних судів, вважає, що за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатись з позовом до іншого органу (її посадової особи), бо це означатиме позов держави до неї самої. Вийнятковим є компетенційний спір, який і вирішується в позовному провадженні, та по суті не є спором про право. Вказує також на те, що суб`єкт владних повноважень має бути наділений відповідним правом на звернення до суду із таким спором.

Враховуючи предмет спору в даній справі, спір між сторонами виник у зв`язку із скасуванням ДАБІ дії будівельного паспорту, виданого позивачем третій особі ОСОБА_1 . Вказуючи на норми ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згаданий п. 32 Порядку № 698, застосовуючи також п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначає, що право на оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень надається особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується і прав, свобод та інтересів.

Вважає, що позивач як суб`єкт державного архітектурно-будівельного нагляду не наділений компетенцією звертатись до суду з даним позовом. Просить провадження у справі закрити.

Позивач вказує, що будівельний паспорт було видано Департаментом на підставі повноважень, визначених ч. 3 статтею 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у відповідності до вимог Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки №103 від 05.07.2011. Підставою для видачі слугував повний пакет документів, поданий ОСОБА_1 .

Предметом позову є конкретний акт індивідуальної дії 01.04.2019 рішення від 01.04.2019 головного інспектора будівельного нагляду Герасименко Т.О. про скасування дії будівельного паспорту №255/18/012/010-18 від 05.05.2018, виданого Департаментом ОСОБА_1 на будівництво садового будинку на АДРЕСА_1 , що знаходиться у Подільському районі м. Києва.

Вказуючи на норму ст. 5 КАС України зазначає, що скасування ДІАМ цього будівельного паспорту безпосередньо стосується компетенції Департаменту як органу, уповноваженого на його видачу та фактично нівелює реалізацію Департаментом його законних повноважень. Таким чином, у Департаменту наявний як процесуальний, так і матеріально-правовий інтерес у цій справі.

Окрім того, провадження у справі відкрите судом у 2019 році та перебуває на розгляді понад шість років.

Вважає, що закриття провадження на цьому етапі суперечило б принципу правової визначеності та позбавило б третю особу ОСОБА_1 ефективного засобу захисту її прав, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Просить відмовити в задоволенні клопотання.

Враховуючи зазначене суд вказує слідуюче.

Предметом спору у даній справі є рішення головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого органу у місті Києві Герасименко Т.О. від 01.04.2019 про скасування будівельного паспорту № 255/18/012/010-18 від 05.05.2018 на будівництво садового будинку на АДРЕСА_1 .

Будівельний паспорт було видано гром. ОСОБА_1 .

Позивач обґрунтовує поданий позов правомірністю дій по видачі будівельного паспорту гром. ОСОБА_1 , на підставі повноважень визначених ч. 3 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у відповідності до вимог Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки №103 від 05.07.2011.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно, публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до положень пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Учасниками публічно-правового спору, суб`єктами спірних адміністративних відносин, є суб`єкт владних повноважень, який у цих правовідносинах здійснює владні управлінські функції (повноваження), і суб`єкт, стосовно якого ці повноваження здійснюються.

Відповідно до змісту пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, право на звернення до суду та способи судового захисту регламентовані положеннями статті 5 КАС України, частиною четвертою якої визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу зазначеної норми Основного Закону України вбачається, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Таким чином, з огляду на мету, адміністративне судочинство покликано, насамперед, захистити фізичних та юридичних осіб від порушень суб`єктів владних повноважень, а не одних органів влади від інших.

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені у частині першій статті 19 КАС України, змістом якої встановлено ті виключні випадки за яких суб`єкту владних повноважень надається право на звернення із позовом до адміністративного суду:

- у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (пункт 3 частини першої статті 19 КАС України);

- спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункт 4 частини першої статті 19 КАС України);

- у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).

Зі змісту наведених законодавчих норм видно, що суб`єктом владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спору, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, а також коли право звернення до суду надано такому суб`єкту законом.

При цьому спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом умовно можна поділити на ті, що прямо передбачені положеннями КАС України, зокрема визначені частиною п`ятою статті 46 КАС України, та прямо передбачені спеціальним законодавством, яким визначаються повноваження (компетенції) такого суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним управлінських функцій.

Таким чином, за загальним правилом один орган державної влади (його посадова чи службова особа) не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої, що суперечитиме меті адміністративного судочинства в цілому. В усіх інших випадках органи державної влади можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур.

Винятком є компетенційний спір. Втім, хоча формально цей спір вирішується у позовному провадженні, по суті це не є спором про право. Натомість у такому судовому процесі суд дає тлумачення законодавства, роз`яснюючи межі компетенції органів.

При цьому під компетенційним спором слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Вирішення судом так званого «компетенційного» спору між суб`єктами владних повноважень у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №815/6347/17).

Відповідно, для звернення до адміністративного суду суб`єкт владних повноважень як позивач повинен відповідати основним умовам, а саме: такий суб`єкт має бути наділений повноваженнями для звернення до суду.

Відтак, можливість звернення суб`єкта владних повноважень до суду адміністративної юрисдикції має бути пов`язана з виконанням ним владних управлінських функцій у межах повноважень та за умови, що право на таке звернення прямо передбачене законом.

Відповідно до Положення про Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.01.2011 №90 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2014 року №1550), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (пункт 1).

Згідно пункту 5 Положення основними завданнями Департаменту є, серед іншого зазначеного: 5.1 забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території м. Києва; 5.2. аналіз стану містобудування на території міста, організація розроблення, експертизи і забезпечення затвердження в установленому порядку містобудівних програм, генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації; 5.4. забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердженої містобудівної документації.

За пунктом 6 Положення Департамент відповідно до визначених галузевих повноважень виконує такі завдання, зокрема: 6.4. здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами та організаціями правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень; 6.26. організовує розроблення, внесення змін до генерального плану м. Києва, іншої містобудівної документації та подання на розгляд Київської міської ради, в тому числі: 6.26.1. здійснює підготовку та організаційні заходи з реалізації затвердженої Програми створення (оновлення) містобудівної документації в м. Києві. 6.26.2. організовує розроблення планів зонування окремих територій (зонінгів) для існуючих забудованих територій, де можлива вибіркова реконструкція окремих будівель або додаткове розміщення будинків та споруд для завершення формування забудови житлових кварталів, громадських центрів, магістралей, розпочатого або запроектованого будівництва на відведених земельних ділянках, а також для інших територій. 6.26.3. організовує розроблення детальних планів територій для мікрорайонів (житлових районів) нової комплексної забудови, кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду, які підлягають комплексній реконструкції, промислових та комунально-складських територій, які підлягають реструктуризації зі зміною функціонального призначення, територій для формування комплексних ландшафтно-рекреаційних зон для відпочинку та дозвілля населення, а також для інших територій. 6.26.4. Уточнює межі та площі територій для розроблення містобудівної документації та розглядає можливості залучення інвестиційних коштів для розроблення окремих видів містобудівної документації. 6.32. При підготовці містобудівних умов та обмежень визначає необхідність моделювання транспортних потоків для визначення наслідків впливу проектованих об`єктів на існуючу та прогнозовану ситуації, їх об`ємно-просторовий вплив на збереження історичного середовища. 6.33. Погоджує в установленому порядку проекти землеустрою. 6.34. Погоджує містобудівні та архітектурні проектні рішення об`єктів, розташованих в історичній частині міста, історичних ареалах, на магістралях та площах загальноміського значення, а також тих, що плануються та проектуються із залученням бюджетних коштів. 6.36. підготовка рішень щодо планування території на місцевому рівні; 6.37. розглядає пропозиції щодо встановлення та зміни межі міст Києва, готує висновки щодо її затвердження в установленому законодавством порядку; 6.38. у межах компетенції, на підставі проектних рішень містобудівної документації, бере участь у підготовці пропозицій щодо удосконалення адміністративно-територіального устрою м. Києва; 6.43. надає містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; 6.44. надає будівельний паспорт забудови земельної ділянки; 6.45. оформлює паспорт прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності; 6.46. забезпечує ведення містобудівного кадастру території м. Києва.

Згідно пункту 7 Положення Департамент має право: 7.1. одержувати в установленому законодавством порядку від інших структурних підрозділів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; 7.2. залучати до виконання окремих робіт, участі у вивченні окремих питань спеціалістів, фахівців інших структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), представників громадських об`єднань (за згодою); 7.3. вносити в установленому порядку пропозиції щодо удосконалення роботи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері містобудування і архітектури; 7.4. користуватись в установленому порядку інформаційними базами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), системами зв`язку і комунікацій, мережами спеціального зв`язку та іншими технічними засобами; 7.5 скликати в установленому порядку наради, проводити семінари та конференції з питань містобудівної та архітектурної діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорту забудови земельної ділянки №103 від 05.07.2011 (у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

Згідно частини 3 статті 27 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (у відповідній редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Повноваження Державної інспекції архітектури та містобудування України визначені Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі -Закон № 3038-VI) та Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 698 (далі Порядок №698), (застосовані у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Закон № 3038-VI спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до статті 41-1 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 41-1 Закону № 3038-VI).

Згідно із частиною четвертою статті 41-1 Закону № 3038-VI, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;

3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;

4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення;

5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося;

6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об`єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, головний інспектор будівельного нагляду повідомляє голову відповідного органу місцевого самоврядування для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи.

Пунктом 2 Порядку № 698 визначено, що нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Згідно пункту 3 Порядку №698 основними завданнями нагляду є, зокрема, скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів (пункт 2).

За пунктом 5 Порядку №698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, серед визначеного, видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (пункт 1) та скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України Про регулювання містобудівної діяльності повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції (пункт 6).

Згідно пункту 23 Порядку №698 за результатами планової або позапланової перевірки головний інспектор будівельного нагляду, який проводив перевірку, складає акт перевірки за формою згідно з додатком 4.

У відповідності до пункту 32 Порядку №698 якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

У разі зупинення дії рішення об`єкт нагляду вживає заходів щодо усунення порушень, зазначених у рішенні про зупинення, та про результати повідомляє головному інспектору будівельного нагляду, який прийняв таке рішення.

З огляду на викладене вбачається, що до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду в межах здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду входить проведення перевірок щодо дотримання уповноваженими органами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил і у разі виявлення порушень об`єктами нагляду, вони вправі скасовувати чи зупиняти дії прийнятих ними рішень.

Суд зазначає, що правовідносини, які виникають між суб`єктом та об`єктом державного архітектурно-будівельного нагляду, носять публічно-владний характер, у них центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду ДАБІ здійснювало публічно-владні управлінські функції, змістом яких є державний архітектурно-будівельний нагляд над виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто, над піднаглядним (підпорядкованим) суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах також здійснював публічно-владні управлінські функції - вирішував питання надання третій особі будівельного паспорту.

Звертаючись до вищезгаданого судом, відповідно до покладених завдань Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконує функції, зокрема щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, затвердження містобудівної документації, надає будівельний паспорт.

Водночас, як згадано судом вище, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів за зверненням суб`єкта владних повноважень, оскільки положеннями статті 19 КАС України чітко визначені випадки, у яких органи державної влади можуть звертатися в адміністративному процесі з позовами один до одного (спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладення, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом).

В усіх інших випадках, окрім наведених вище виключень із загального правила, суб`єкти владних повноважень (зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування) можуть вирішувати спори між собою в рамках існуючих адміністративних процедур, оскільки такі органи по суті є представниками держави в адміністративних правовідносинах, і звернення одного органу державної влади до іншого фактично означало би вирішення судом спору держави самої з собою.

Спір між уповноваженим органом, що здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю з іншим уповноваженим органом, що здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю, який наділений також й функцією нагляду над першим, щодо виданого особі будівельного паспорту у зв`язку із виконанням делегованих повноважень у галузі будівництва з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не є компетенційним, оскільки він не є спором про право між цими учасниками.

Слід також зазначити, що жодним нормативно-правим актом у сфері містобудування не передбачено повноваження виконавчого орану місцевої ради з питань реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території відповідного населеного пункту як об`єкта нагляду на оскарження в судовому порядку рішень, прийнятих центральним органом виконавчої влади виконавчої влади, який реалізовує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду як суб`єктом нагляду відповідно до визначених Законом № 3038-VI та Порядком повноважень за результатами державного архітектурно-будівельного нагляду №698.

Враховуючи вищезазначене слідує, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої його прийнято або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Як вбачається, за даною справою позивач Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) як об`єкт нагляду оскаржує рішення ДАБІ як суб`єкта нагляду, яке не стосується інтересів та не порушує прав Департаменту, а має безпосередній вплив саме на третю особу, якій видавався позивачем будівельний паспорт на виконання делегованих повноважень.

Відповідно, спір, що виник між двома суб`єктами владних повноважень, що здійснюють управління у сфері містобудівної діяльності, один з яких є одночасно й об`єктом державного архітектурно-будівельного нагляду, не є компетенційним, позивач не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування Рішення ДАБІ, останні не можуть бути перевірені адміністративним судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України за зверненням до суду цього об`єкта нагляду.

Суд враховує в даній справі правові висновки Верховного Суду згідно постанови від 19.09.2023 по справі № 823/1090/18 щодо юрисдикції адміністративних судів в разі наявності спору між двома суб`єктами владних повноважень.

У висновку суду, позивач звернувся до суду без передбачених законом підстав, а тому даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Щодо доводів позивача про порушення прав третьої особи, суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними, в силу права третьої особи на оскарження рішення ДАБІ. В свою чергу суд враховує та зазначає, що третя особа у поданих до суду поясненнях вказує на те, що будівництво садового будинку завершено в 2019 році та отримано всі належні документи, що дозволяють його подальшу експлуатацію, Садовий будинок експлуатується.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

у х в а л и в:

1. Задовольнити клопотання відповідача.

2. Провадження в адміністративній справі № 640/11693/19 за позовом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про скасування рішення від 01.04.2019 про скасування будівельного паспорту № 255/18/012/010-18 від 05.05.2018 на будівництво садового будинку на АДРЕСА_1 , - закрити.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Войтович І. І.