Рішення № 137198849, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ № 320/11896/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві,

Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві, які полягають у відмові призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування стажу за періоди роботи: з 01.09.1981 по 16.06.1987 за виключенням періоду перебування в академічній відпустці у зв?язку із народженням дитини з 11.12.1984 по 28.06.1985, з 27.07.1987 по 15.01.1992, з 30.06.2000 по 27.04.2001 рік, ОСОБА_1 ;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві зарахувати до стажу періоди роботи: з 01.09.1981 по 16.06.1987 за виключенням періоду перебування в академічній відпустці у зв?язку із народженням дитини з 11.12.1984 по 28.06.1985, з 27.07.1987 по 15.01.1992, з 30.06.2000 по 27.04.2001 рік, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з дати настання пенсійного від саме з 03.07.2023 ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу зазначені періоди, оскільки цей стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Балаклицький А. І.) від 02.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/11896/24, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 справу №320/11896/24 прийнято до провадження судді Панової Г.В.

Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві надало відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що позивачці необхідно подати відповідачу уточнюючі довідки. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області проти задоволення позову заперечує та вважає позовні вимоги безпідставними. Відповідач зазначає, що за результатами розгляду заяви позивачки від 29.09.2023 було прийнято рішення від 06.10.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивачки становить 24 роки 11 місяців 25 днів при необхідних 30 роках. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 16.06.1987, оскільки строк навчання потребує уточнення, період роботи з 27.07.1987 по 15.01.1992 через наявність виправлення у даті наказу про звільнення в трудовій книжці, а також період роботи з 10.01.1995 по 27.04.2001 зараховано лише за фактично сплаченими внесками. Крім того, відповідач вважає, що суд не може підміняти Пенсійний фонд у питанні призначення пенсії, оскільки це належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про залучення у справі в якості співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 29.09.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 06.10.2023 №262940015924 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що необхідний вік заявника становить 60 років, вік заявника 60 років, необхідний страховий стаж 30 років, водночас, за розрахунком пенсійного органу, страховий стаж позивачки становить 24 роки 11 місяців 25 днів.

Підставою для відмови у призначенні пенсії зазначено відсутність необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зі змісту рішення про відмову у призначенні пенсії вбачається, що до страхового стажу позивачки не зараховано: період навчання з 01.09.1981 по 16.06.1987 згідно з дипломом НОМЕР_2 , оскільки, на думку пенсійного органу, термін навчання перевищує допустимий і потребує уточнення; період роботи з 27.07.1987 по 15.01.1992, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 наявне виправлення в даті наказу про звільнення, у зв`язку з чим необхідна уточнююча довідка; період роботи з 10.01.1995 по 27.04.2001 зараховано лише за фактично сплаченими внесками в індивідуальних відомостях про застраховану особу з 10.01.1995 по 30.06.2000.

Вважаючи, що така відмова відповідача є протиправною, позивачка звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно з статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберіганням, виготовленням, постачанням і обліком, регулюються, зокрема, Кодексом законів про працю України, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110.

Суд зазначає, що наявна в матеріалах справи трудова книжка НОМЕР_3 містить всі необхідні записи про роботу, а саме відомості про підприємство, дату прийняття на посаду, назву посади, дані про реквізити наказу про прийняття на роботу (номер наказу, число і місяць його видачі) та звільнення з роботи. Ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження страхового стажу.

Разом з тим, відповідачем не зараховано до стажу роботи позивачки, який зараховується для призначення пенсії за віком, оскільки трудова книжка заповнена з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, а саме: період роботи з 17.10.1989 по 24.09.1991, оскільки наказ датований 1988 роком; період роботи з 25.09.1991 по 04.04.1994, запис про звільнення не завірений посадовою особою; період роботи з 06.04.1994 по 31.03.1999, оскільки наказ датований 1993 роком.

Тобто, фактично, вказані періоди роботи позивачки не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача у зв`язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивачки відповідальними працівниками підприємств, на яких позивачка працювала.

Згідно до пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до п. 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналізуючи наведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови надання позивачкою до пенсійного органу трудової книжки, яка підтверджує факт роботи позивачки за не зараховані періоди, та з урахуванням повноважень пенсійного органу щодо надання допомоги особам у одержанні відсутніх для призначення пенсії документів та проведення перевірок за наданими для призначення пенсії документами, відповідачем безпідставно відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв`язку із не зарахуванням періодів її роботи на підставі записів трудової книжки.

При цьому, слід зазначити, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказана правова позиція узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що записи трудових книжок, якими посвідчено страховий стаж позивачки в спірні періоди роботи не містять виправлень, отже, доводи відповідача, що виявлені ним недоліки трудової книжки є підставою для неврахування зазначених в ній періодів роботи до страхового стажу позивачки, суд відхиляє як безпідставні.

Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивачки можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.

Щодо не зарахування періоду роботи позивачки з 27.07.1987 по 15.01.1992 суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений період підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 .

Відповідач відмовив у зарахуванні цього періоду до страхового стажу з підстав наявності виправлення в даті наказу про звільнення та необхідності подання уточнюючої довідки.

Разом з тим, саме по собі зазначення відповідачем про наявність виправлення у даті наказу про звільнення не свідчить про недостовірність усіх відомостей трудової книжки щодо факту роботи позивачки у спірний період.

Відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів того, що відповідний запис у трудовій книжці не відповідає дійсності, що позивачка фактично не працювала у зазначений період або що наявний недолік позбавляє можливості ідентифікувати період роботи, роботодавця та підстави внесення запису.

Суд враховує, що обов`язок щодо правильного ведення трудових книжок покладається на роботодавця, а не на працівника. Неналежне ведення трудової книжки, допущення роботодавцем технічних неточностей чи недоліків під час оформлення записів не може покладатися у провину працівнику та не може бути самостійною підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Таким чином, формальні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть мати негативних наслідків для позивачки, якщо інші відомості трудової книжки дозволяють встановити факт її роботи у спірний період.

Відмова відповідача у зарахуванні періоду роботи з 27.07.1987 по 15.01.1992 виключно з підстав наявності виправлення у даті наказу про звільнення є формальною.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу викладених положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.

Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачкою документах.

Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії за віком по формальним підставам.

Щодо незарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 16.06.1987, суд зазначає таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач не зарахував зазначений період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 , посилаючись на те, що строк навчання перевищує допустимий і потребує уточнення.

Водночас, відповідач не конкретизував, у чому саме полягає перевищення допустимого строку навчання, який саме строк, на думку пенсійного органу, є допустимим, які нормативні положення порушено та які саме додаткові документи позивачка мала надати для усунення відповідних сумнівів.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути чітким, зрозумілим, вмотивованим і таким, що дає особі можливість зрозуміти конкретні підстави його прийняття та спосіб усунення недоліків у разі їх наявності. Формальне зазначення про те, що період навчання «перевищує допустимий і потребує уточнення», без наведення конкретного розрахунку, правового обґрунтування та переліку документів, які необхідно надати, не може визнаватися належним мотивуванням рішення про відмову у призначенні пенсії.

Крім того, якщо у пенсійного органу виникли сумніви щодо тривалості навчання або необхідності уточнення відповідного періоду, відповідач мав вжити передбачених законом заходів для повного та об`єктивного з`ясування обставин, у тому числі запропонувати позивачці надати конкретні документи або самостійно здійснити відповідну перевірку в межах наданих повноважень.

Натомість матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вжив усіх необхідних заходів для з`ясування дійсних обставин щодо зазначеного періоду навчання.

Щодо періоду роботи з 10.01.1995 по 27.04.2001 суд зазначає таке.

Зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.10.2023 №262940015924 вбачається, що період роботи позивачки з 10.01.1995 по 27.04.2001 не був повністю виключений пенсійним органом зі страхового стажу. Зазначений період зараховано відповідачем за фактично сплаченими внесками відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, а саме з 10.01.1995 по 30.06.2000.

Отже, фактично спірним у межах цього періоду є не зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи з 30.06.2000 по 27.04.2001.

Суд звертає увагу, що періоди трудової діяльності до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, зокрема на підставі трудової книжки та інших документів, визначених Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Саме по собі зарахування частини періоду роботи лише за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу не звільняло відповідача від обов`язку надати оцінку іншим документам, поданим позивачкою на підтвердження трудової діяльності у період після 30.06.2000 до 27.04.2001, зокрема трудовій книжці.

При цьому неналежне виконання роботодавцем обов`язків щодо сплати страхових внесків або відображення відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку не може покладатися у провину працівнику та не може бути самостійною підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не врахував період роботи позивачки з 30.06.2000 по 27.04.2001 під час вирішення питання про наявність у неї необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

За таких обставин відповідач, розглядаючи заяву позивачки про призначення пенсії, мав надати належну оцінку всім поданим документам у їх сукупності, зокрема трудовій книжці, диплому та іншим доказам, а не обмежуватися формальним посиланням на недоліки в документах або на відсутність окремих відомостей у системі персоніфікованого обліку.

Суд звертає увагу, що відповідач як суб`єкт владних повноважень при вирішенні питання про призначення пенсії зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. У спірних правовідносинах відповідач не довів, що ним було повно і всебічно перевірено документи позивачки та вжито всіх необхідних заходів для встановлення її дійсного страхового стажу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірності прийнятого рішення від 06.10.2023 №262940015924 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки не обґрунтував належним чином підстави незарахування спірних періодів до страхового стажу позивачки та не підтвердив, що такі періоди не можуть бути враховані під час вирішення питання про призначення пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії позивачці та необхідності його скасування.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, в даному випадку зарахування до страхового стажу спірних періодів, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини цієї справи, питання щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів не можуть бути віднесені до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду, з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивачки спірних періодів, а саме: періоду навчання з 01.09.1981 по 16.06.1987, періоду роботи з 27.07.1987 по 15.01.1992 та періоду роботи з 10.01.1995 по 27.04.2001.

Що стосується позовних вимог зобов`язального характеру, то з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин належним та достатнім способом захисту позивачки у спірних відносинах є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки у частині не зарахування спірних періодів та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивачки частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з позовом до суду позивачка сплатила судовий збір в розмірі 2147,40 грн, що підтверджується квитанціями наявними в матеріалах справи.

Відтак, вказана сума підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.10.2023 №262940015924 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 16.06.1987, період роботи з 27.07.1987 по 15.01.1992 та період роботи з 30.06.2000 по 27.04.2001, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ідентифікаційний код: 14099344, місцезнаходження: Україна, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.