Рішення № 137198676, 08.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року справа №320/57853/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: Україна, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання противоправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні державної допомоги переміщеним особам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 20 червня 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 виплати державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які передбачені Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві з 20 червня 2025 року здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 , які передбачені Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 332 «Деякі переміщеним особам, який питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.

Позиція позивача зводиться до того, що ОСОБА_1 та її діти є внутрішньо переміщеними особами, які відповідають вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022, а тому мають право на отримання відповідної державної допомоги. Позивач зазначає, що після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації її сім`я була змушена залишити місце проживання у Донецькій області та переселитися до міста Києва. У зв`язку з цим їй та її дітям були видані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб. На виконання вимог Порядку №332 позивач звернулася до уповноваженого органу із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві їй було повідомлено про неможливість призначення такої допомоги у зв`язку з непроходженням верифікації та невідповідністю умовам, визначеним зазначеним Порядком. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки відповідач не навів конкретних обставин та підстав, з яких вона та члени її сім`ї не пройшли верифікацію, а також не зазначив, які саме вимоги Порядку №332 не були дотримані заявниками. Крім того, позивач посилається на те, що є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, смерть якого пов`язана із захистом Батьківщини, а також матір`ю багатодітної сім`ї, що, на її переконання, додатково свідчить про необхідність надання їй та дітям державної соціальної підтримки. У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 вважає відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам незаконною та просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати відповідача призначити їй та її дітям відповідну допомогу з 20.06.2025, а також здійснити нарахування та виплату належних сум за минулий період.

06.01.2026 представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подав до суду відзив на адміністративний позов.

Позиція відповідача полягає у тому, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло в межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, який визначає умови та порядок призначення такої допомоги. Як зазначає відповідач, 20.06.2025 позивач подала заяву про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Водночас відповідно до пункту 22 Порядку №332 для встановлення права на призначення або продовження виплати допомоги здійснюється верифікація відомостей, поданих заявником. За результатами такої перевірки, згідно з інформацією, наявною у підсистемі «Єдина інформаційна система соціальної сфери», заява позивача не пройшла верифікацію. У зв`язку з цим Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 05.11.2025 було повідомлено позивача про необхідність звернення до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України з відповідними документами для визначення права на отримання допомоги. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач отримує інший вид державної соціальної підтримки, а саме допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, призначену до 30.04.2026. На думку відповідача, факт непроходження заявою позивача верифікації свідчить про відсутність підстав для призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на момент розгляду заяви. Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло правомірно, відповідно до вимог Порядку №332 та в межах наданих повноважень, а тому відсутні підстави для визнання його дій чи бездіяльності протиправними.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Суть спору полягає у наявності чи відсутності підстав для призначення ОСОБА_1 та членам її сім`ї допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, а також у правомірності дій відповідача під час розгляду відповідної заяви позивача.

Родинні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як матір`ю і дітьми підтверджуються свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 , а родинні відносини з ОСОБА_4 як дружини та чоловіка підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.11.2019.

З наданого витягу з реєстру територіальної громади судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3009-7501844310 від 15.05.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа; її зареєстрованим місцем проживання зазначено адресу: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання визначено: АДРЕСА_2 .

Як убачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Білозерське Донецької області, а його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Також матеріали справи містять довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3009-7501844311 від 15.05.2025, згідно з якою ОСОБА_2 узятий на облік як внутрішньо переміщена особа; його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання зазначено: АДРЕСА_2 .

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.01.2020 №39 судом установлено, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Самійлівка Олександрівського району Донецької області, а його батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Крім того, довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3009-7002249779 від 12.06.2025 підтверджується, що ОСОБА_3 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа; зареєстрованим місцем його проживання зазначено АДРЕСА_3 , а фактичним місцем проживання визначено: АДРЕСА_2 .

Наданим посвідченням батьків багатодітної сім`ї серії НОМЕР_5 підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають статус батьків багатодітної сім`ї. У посвідченні зазначено трьох дітей: ОСОБА_7 2008 року народження, ОСОБА_3 2011 року народження та ОСОБА_2 2020 року народження.

З посвідчень члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України серії НОМЕР_6 та НОМЕР_8 встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 мають відповідний статус членів сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України.

Зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 судом установлено, що 05.11.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, після чого дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

Згідно з повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_4 , 1992 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Спірне Бахмутського району Донецької області.

Витягом із протоколу засідання 20 регіональної військово-лікарської комісії №716 від 03.07.2023 підтверджується, що смерть ОСОБА_4 настала внаслідок вибухової травми, отриманої під час проходження військової служби, а причина смерті визнана такою, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Із повідомлення про смерть, виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , встановлено, що солдат ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу населеного пункту Спірне Донецької області під час виконання бойового завдання.

Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.11.2025, за результатами проведеної верифікації заява ОСОБА_1 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам не пройшла верифікацію, у зв`язку з чим заявниці рекомендовано звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України з відповідними документами для визначення права на отримання такої допомоги.

ОСОБА_1 вважає відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам протиправною та просить суд визнати дії відповідача протиправними, зобов`язати відповідача призначити їй та її дітям відповідну допомогу з 20.06.2025, а також здійснити нарахування та виплату належних сум за минулий період.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Суд враховує, що позивачем у справі є ОСОБА_1 , у зв`язку з чим предметом судового розгляду є правомірність дій відповідача під час розгляду її заяви від 20.06.2025 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб закріплені у Законі України Про забезпечення прав і свобод внутрішньої переміщених осіб №1706-VII від 20.10.2014 року (далі Закон України №1706-VII).

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України №1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України №1706-VII).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Тобто, проаналізувавши вищенаведене, внутрішньо переміщені особи це особи, які покинули своє місце проживання у результаті, зокрема, збройного конфлікту або тимчасової окупації, факт переміщення яких підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яку можливо отримати за подання відповідної заяви до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінетом Міністрів України №332 від 20.03.2022 року затверджено новий Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332).

Відповідно до п.1 Порядку №332 Цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та, що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми єПідтримка, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204.

Згідно з п.3 Порядку №332 з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

До складу сім`ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв`язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім`єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім`єю. Членом сім`ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім`ї.

Діти/особи віком до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти після досягнення ними 18 років і не мають власних сімей, мають право звертатися за призначенням допомоги особисто, якщо вони мають фактичне місце проживання (перебування) інше, ніж в уповноваженої особи.

Склад сім`ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.

До складу сім`ї уповноваженої особи не включаються:

особа, яка перебуває на повному державному утриманні;

особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;

особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;

особа, у сім`ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);

особи, які не проживають разом із отримувачами та не пов`язані з ними спільним побутом, що підтверджено документально, або сплачують аліменти, а також особи, які зникли безвісти/перебувають у полоні або за кордоном/депортовані за межі України/особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій;

законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника);

особи, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також особи, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у складі Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону.

З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).

За технічної можливості заява може бути подана в електронній формі за допомогою засобів Соціального веб-порталу електронних послуг Мінсоцполітики.

Згідно п.4 Порядку № 322 Для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

Пунктом 20-1 Порядку № 332 визначено, що починаючи з 1 грудня 2023 р. в заяві зазначаються: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) уповноваженої особи; відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа; фактичне місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої перемістилася особа (зазначається в разі подання заяви до органу соціального захисту населення або до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг);відомості про фактичне місце проживання (перебування) та контактний номер телефону, адреса електронної пошти; номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги єПідтримка або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) уповноваженої особи для виплати допомоги;

відомості про осіб, які входять до складу сім`ї, у тому числі малолітніх/неповнолітніх дітей, які перемістилися (народилися після переміщення) разом з уповноваженою особою, а саме: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); дата народження; серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) (в разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), зазначається серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України та/або серія та номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон); реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). В разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), реєстраційний номер облікової картки платника податків зазначається обов`язково; серія та номер свідоцтва про народження дитини; статус особи з інвалідністю (за наявності); обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; інша інформація згідно з додатком 5.

Відповідно до п.13 Порядку №332 особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. № 709 Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2023 р., № 69, ст. 3990), та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.

Згідно пункту 13-1 Порядку № 332 виплата допомоги продовжується на наступний шестимісячний період автоматично:

отримувачам пенсії, розмір якої не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги;

особам з інвалідністю I чи II групи, дитині з інвалідністю віком до 18 років, дитині, хворій на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, що підтверджується документально;

дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа віком до 23 років, у тому числі таким, які перебувають у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім`ях, а також батькам-вихователям, прийомним батькам та опікунам (піклувальникам).

Згідно з п. 13-2 порядку № 332 для отримувачів допомоги, які не підпадають під дію пункту 13-1, та які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, допомога призначається на другий шестимісячний період на підставі подання заяви на осіб із складу членів сім`ї, якщо середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача в такій сім`ї протягом тримісячного періоду, за який враховуються доходи на момент продовження виплати допомоги, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги, та у разі, коли:

1) у складі сім`ї або серед отримувачів допомоги є непрацююча працездатна особа, яка виховує дитину віком до 18 років, або в сім`ї виховується троє і більше дітей віком до 18 років, всі діти проживають в сім`ї і не виховуються в інтернатних закладах та:

фактичним місцем проживання (перебування) такої сім`ї є території, на яких ведуться бойові дії або території можливих бойових дій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій), території активних бойових дій, що включені до переліку територій; або

сім`я проживає на території, для якої визначена дата завершення бойових дій, включеній до переліку територій, та території, що не включена до переліку територій, але у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти, що розташовані на території територіальної громади, на якій проживає така сім`я, відсутні місця або навчання проводиться он-лайн, дистанційно (повністю або частково). Для такої сім`ї допомога призначається, якщо відомості про відсутність місць у закладах дошкільної освіти та/або закладах загальної середньої освіти або про те, що навчання в таких закладах проводиться в режимі он-лайн, дистанційно (повністю або частково), отримані шляхом інформаційної взаємодії між органами соціального захисту населення та органів управління у сфері освіти.

2) у складі сім`ї є непрацююча працездатна особа, яка на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, але ще не працевлаштувалася, та діти, які відвідують заклади дошкільної освіти та/або навчаються у закладах загальної середньої освіти, та/або діти (особи до 23 років), які навчаються в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

3) у складі сім`ї є особа, яка доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку або за дитиною, яка потребує догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку; за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, або особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особою, яка досягла 80-річного віку; за дитиною, хворою на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність; або у складі сім`ї є фізична особа, яка надає соціальні послуги з догляду, що підтверджується документально.

4) у складі сім`ї є працездатні особи, які працюють, провадять підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, зокрема, які протягом попередніх шести місяців отримання допомоги працевлаштувалися, зареєструвалися як фізична особа - підприємець та розпочали відповідну діяльність або отримали допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання, у складі сім`ї є діти віком до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

5) у складі сім`ї є особи, які втратили працездатність, та діти до 18 років та/або особи до 23 років, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

6) особа віком від 55 років, на дату звернення за допомогою зареєструвалася в центрі зайнятості як безробітна або як така, що шукає роботу, зокрема для отримання ваучера на навчання, або працює, провадить підприємницьку діяльність/незалежну професійну діяльність, або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання;

7) до складу сім`ї включені тільки непрацездатні особи. Допомога призначається на всіх осіб з числа внутрішньо переміщених осіб у такій сім`ї.

В свою чергу, недотримання сукупності умов, визначених п.13-2 Порядку №332 виключає можливість призначення допомоги на проживання на другий шестимісячний період.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3009-7501844310 від 15.05.2025, №3009-7501844311 від 15.05.2025 та №3009-7002249779 від 12.06.2025.

20.06.2025 ОСОБА_1 звернулася через Центр надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2025 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу направлено лист від 05.11.2025, у якому повідомлено про непроходження заявою верифікації та рекомендовано звернутися до будь-якого сервісного центру Пенсійного фонду України з відповідними документами для визначення права на отримання допомоги.

Дослідивши зміст зазначеного листа, суд встановив, що він не містить відомостей щодо конкретних обставин, які стали підставою для непроходження верифікації, результатів її проведення, посилань на конкретні положення Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332, яким, на думку відповідача, не відповідає позивач, а також не містить висновку про призначення або відмову у призначенні відповідної допомоги.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт є актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи чи осіб.

Аналіз змісту листа від 05.11.2025 дає підстави для висновку, що такий документ не відповідає ознакам індивідуального акта, оскільки не містить владного волевиявлення щодо вирішення питання про призначення або відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, не встановлює для позивача жодних прав чи обов`язків та не породжує самостійних юридичних наслідків. За своїм змістом зазначений лист має виключно інформаційний характер.

Таким чином, надсилання позивачу листа від 05.11.2025 не свідчить про прийняття відповідачем належного рішення за результатами розгляду заяви від 20.06.2025 та не може вважатися вирішенням питання щодо призначення або відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам по суті.

Водночас відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували причини непроходження позивачем верифікації, а також не наведено конкретних обставин чи положень Порядку №332, які б виключали право позивача та членів її сім`ї на отримання відповідної допомоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не забезпечив належного розгляду заяви позивача та не прийняв за результатами її розгляду належного мотивованого рішення по суті порушеного питання, а відтак дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2025 без прийняття належного мотивованого рішення є протиправними.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не забезпечено належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.06.2025 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Так, лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.11.2025, на який посилається відповідач, не містить конкретних мотивів та правових підстав, з яких позивачу та членам її сім`ї не може бути призначена допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам. У зазначеному листі лише наведено відомості про непроходження заявою верифікації, проте не зазначено результатів такої верифікації, обставин, які стали підставою для відповідного висновку, а також конкретних положень Порядку №332, яким, на думку відповідача, не відповідає позивач.

Крім того, під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження причин непроходження позивачем верифікації та не доведено існування передбачених Порядком №332 обставин, які виключають право позивача та членів її сім`ї на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Суд також враховує, що лист від 05.11.2025 за своїм змістом має виключно інформаційний характер та не містить рішення про призначення або відмову у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Вказаний документ не містить встановлених фактичних обставин, правової оцінки таких обставин та мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач фактично не прийняв належного мотивованого рішення за результатами розгляду заяви позивача від 20.06.2025, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розгляду зазначеної заяви без прийняття належного мотивованого рішення по суті порушеного питання є протиправними.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу і членам її сім`ї допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Питання щодо наявності або відсутності у особи права на призначення відповідної допомоги належить до компетенції уповноваженого органу та передбачає перевірку сукупності обставин і критеріїв, визначених Порядком №332.

Матеріали справи не містять достатніх доказів для встановлення судом усіх обставин, необхідних для висновку про наявність у позивача безумовного права на отримання такої допомоги, а тому суд позбавлений можливості підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати питання, віднесені законом до його компетенції.

З огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2025 про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та прийняти за результатами її розгляду належне мотивоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 20.11.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: Україна, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368), про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам без прийняття належного мотивованого рішення по суті порушеного питання.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняти за результатами її розгляду мотивоване рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605, 60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

6. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.