Рішення № 137198260, 27.05.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2026 р. справа № 300/1953/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Цуркан М.І.,

за участю: представника позивача - Яремко Ю.В., представника відповідача - Пензов С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" до Закарпатської митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

01.04.2026 адвокат Яремко Юлія Василівна звернулася до суду через систему "Електронний суд" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" з адміністративним позовом до Закарпатської митниці, в якому просить суд:

визнати протиправними відмови Закарпатської митниці у внесенні змін в митні декларації, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлені листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026;

зобов`язати Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митних декларацій № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі:

4 053 258,69 грн. за митною декларацією № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025;

4 139 699,72 грн. за митною декларацією № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025;

3 954 600,30 грн. за митною декларацією № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025,

і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та на виконання контракту № UА-0909 від 09.09.2025 здійснило експорт власно вирощену сільськогосподарську продукцію - ріпак, що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД. Представник позивача вважає, що ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» був звільнений від сплати вивізного (експортного) мита в розмірі 10% на підставі статті 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV (далі - Закон №1033-XIV), в редакції Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 №4536-IX (далі Закон №4536-IX), який набрав чинності з 04.09.2025. Так, з метою здійснення митного оформлення експортованого товару декларантом ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" було подано до Закарпатської митниці митні декларації від 14.09.2025 №25UA305050000782U6 зі сплатою вивізного мита у розмірі 3 954 600,30 грн., від 21.09.2025 №25UA305050000795U8 зі сплатою вивізного мита у розмірі 4 139 699,72 грн., від 22.09.2025 №25UA305050000802U7 зі сплатою вивізного мита у розмірі 4 053 258,69 грн. Вважаючи, що ТОВ "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" був звільнений від сплати вивізного (експортного) мита в розмірі 10%, позивач звернувся з відповідними заявами № 16 від 13.01.2026, № 20 від 19.01.2026, № 21 від 19.01.2026 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, з мотивів відновлення режиму вільної торгівлі та застосування преференційної ставки вивізного мита, однак листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026 відповідач відмовив у внесенні змін в митні декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ". Представник позивача вважає такі відмови протиправними, оскільки Угода про асоціацію між Україною та ЄС як міжнародний договір врегульовує питання ставок вивізного мита у торгівлі між Україною та ЄС у статті 31 і передбачає заборону запровадження та збереження в силі будь-яких мит, окрім тих, що визначені Додатком І-С. Оскільки Угода передбачає інші правила оподаткування товарів при експорті в ЄС, то в даному випадку має перевагу над законом. Окрім цього, відповідач не врахував наданий позивачем сертифікат EUR.1, який є підставою для застосування Угоди і, відповідно, знижених ставок мита.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відкрито провадження в цій адміністративній справі № 300/1953/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.04.2026 через систему Електронний суд до суду надійшов відзив Закарпатської митниці від 15.04.2026 на позовну заяву, згідно якого не погоджується з вимогами позивача, оскільки вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Так, представник відповідача зазначив, що спірні правовідносини врегульовані спеціальними нормами Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV. Законом України від 16 липня 2025 року № 4536-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» (далі ЗУ №4536-IX) внесені зміни до Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV. (далі Закон №1033-XIV) Зокрема, статтєю 1-1 Закону №1033-XIV запроваджено справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно з УКТЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно з УКТЗЕД) у розмірі 10 відс. від митної вартості товарів. Таким чином, сплата позивачем вивізного мита є правомірною. Водночас, норми Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII не вказують на підстави для повернення сплаченого позивачем вивізного мита. Щодо позовних вимог щодо зобов`язання митниці сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених митних платежів та направити його до ГУ Державної казначейської служби України в Закарпатській області, то такі вимоги, на думку представника відповідача, фактично підміняє собою митний орган при здійсненні митного контролю та є втручанням у дискреційні, виключні повноваження митниці. При цьому, відповідно до норм Податкового кодексу України, обов`язковою умовою для повернення надмірно сплачених митних платежів є відсутність податкового боргу. За вказаних обставин, представник відповідача в задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 90-96).

15.04.2026 через систему Електронний суд до суду надійшла заява представника відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, згідно якої представник відповідача просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю сторін (а.с. 79-82).

Ухвалою від 20.04.2026 адміністративну справу № 300/1953/26 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

20.04.2026 через систему Електронний суд до суду надійшла відповідь представника позивача від 20.04.2026 на відзив. Так, представник позивача зазначив, що відповідач жодним чином не спростував того факту, що Угода як міжнародний договір має вищу юридичну силу, ніж закон. При цьому, стаття 31 Угоди закріплює не лише заборону щодо зберігання в силі вивізного мита, а й заборону щодо запровадження нових мит (загальне правило). Відповідач помилково вважає, що Угода мала б встановлювати конкретну преференційну ставку у розмірі 0% безпосередньо на спірний товар, а також не врахував сертифікат EUR.1, який є підставою для застосування Угоди і, відповідно, знижених ставок мита. Також безпідставними є висновки відповідача про передчасність позовних вимог про повернення мита (а.с. 97-101).

23.04.2026 через систему Електронний суд до суду надійшло заперечення представника відповідача від 23.04.2026 на відповідь на відзив, згідно якого представник відповідача зазначив, що спірні правовідносин щодо експорту товару («насіння ріпаку» за кодом УКТ ЗЕД 1205109000) регулюються спеціальними нормами Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 №1033-XIV, які не вказують на обґрунтованість доводів позивача (а.с. 106-107).

21.04.2026 представник Закарпатської митниці, 28.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" звернулися до суду через систему "Електронний суд" з заявами про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 102-105, 110-113).

Ухвалою від 01.05.2026 задоволено заяви представників сторін про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 300/1953/26 та забезпечено участь представника Закарпатської митниці та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" у судовому засіданні у справі № 300/1953/26 в режимі відеоконференції.

26.05.2026 через систему Електронний суд до суду надійшло додаткове письмове пояснення представника відповідача від 26.05.2026, згідно якого статтею 35 «Обмеження експорту або імпорту» Угоди передбачено, що жодна Сторона не повинна запроваджувати або зберігати в силі будь-які заборони чи обмеження або заходи еквівалентної дії щодо імпорту будь-якого товару іншої Сторони або експорту чи продажу для експорту будь-якого товару, призначеного для території іншої Сторони, за винятком випадків, передбачених в цій Угоді або відповідно до Статті XI ГАТТ 1994 та її приміток щодо тлумачення. Із цією метою Статтю XI ГАТТ 1994 та її примітки щодо тлумачення включено до цієї Угоди, і вони є її невід`ємною частиною. Генеральною угодою з тарифів і торгівлі 1994 року від 15.04.1994 (ГАТТ) передбачено право будь-якої сторони тимчасово встановлювати або застосовувати заборони чи обмеження експорту з метою попередження чи послаблення критичного дефіциту харчових продуктів або інших товарів, що мають вагоме значення для експортуючої сторони (підпункт «а» пункту 2 статті ХІ ГАТТ), а також зазначено, що ніщо в цій Угоді не повинно тлумачитися b) як перешкода будь-якій стороні у здійсненні будь-яких дій, які вона вважає необхідними для захисту суттєвих інтересів своєї безпеки (підпункт «b» статті ХXІ ГАТТ). Але заходи щодо заборони чи обмеження експорту, які тимчасово вводяться стороною, не повинні застосовуватися у спосіб, який би являв собою приховане обмеження міжнародної торгівлі (стаття ХХ ГАТТ). Зазначене, вказує на правомірність запровадження статтєю 1-1 Закону №1033-XIV справляння вивізного (експортного) мита на соєві боби, подрібнені або не подрібнені (товарна позиція 1201 згідно з УКТЗЕД) та насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (товарна позиція 1205 згідно з УКТЗЕД) у розмірі 10 відсотків від митної вартості товарів (а.с. 131).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази встановив наступне.

ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» 30.10.2015 зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно з довідкою Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.04.2025 №109/АП/34-00-04-01-02 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» перебувало на спрощеній системі оподаткування, а саме зареєстровано платником єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (зворотній бік, а.с. 11).

09.09.2025 між позивачем як продавцем та СіЕфДжі Трейдинг Швейцарія СА як покупцем укладено контракт № UA-0909, згідно якого продавець зобов`язувався поставити і передати у власність сільськогосподарську продукцію власного виробництва (зернові, бобові олійні культури) українського походження, а покупець прийняти та оплатити (а.с. 9-11).

Згідно додатку № 1 до контракту № UA-0909 від 09.09.2025, відповідно до умов договору постачальник приймає на себе зобов`язання передати (продати), а покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити (придбати) продукцію наступного асортименту, в наступних кількостях та за наступними цінами: український ріпак, врожай 2025 року, насипом, визначена кількість та вартість (а.с. 18).

14.09.2025 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» за митною декларацією №25UA305050000782U6 здійснило митне оформлення на експорт товар «насіння ріпаку..» вагою (брутто/нетто) 1 824 500 кг, за кодом УКТ ЗЕД 1205109000, зі сплатою вивізного мита у розмірі 3 954 600,30 грн. (а.с. 17).

13.01.2026 до Закарпатської митниці надійшла заява позивача від 13.01.2026 №16 про внесення змін до митної декларації, з мотивів відновлення режиму вільної торгівлі та застосування преференційної ставки вивізного мита (а.с. 28).

За результатами опрацювання вказаної заяви, Закарпатська митниця листом від 15.01.2026 №7.7-2/28-01/14/494 повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача (а.с. 30).

21.09.2025 позивач за митною декларацією №25UA305050000795U8 здійснив митне оформлення на експорт товар «насіння ріпаку..» вагою (брутто/ нетто) 1 822 900 кг, за кодом УКТ ЗЕД 1205109000, зі сплатою вивізного мита у розмірі 4 139 699,72 грн. (а.с. 36).

20.01.2026 до Закарпатської митниці надійшла заява позивача від 19.01.2026 №20 про внесення змін до митної декларації, з мотивів відновлення режиму вільної торгівлі та застосування преференційної ставки вивізного мита (а.с. 47).

За результатами опрацювання вказаної заяви, Закарпатська митниця листом від 28.01.2026 №7.7-2/28-01/14/847 повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача (а.с. 49).

22.09.2025 позивач за митною декларацією №25UA305050000802U7 було здійснено митне оформлення на експорт товар «насіння ріпаку..» вагою (брутто/ нетто) 1 823 700 кг, за кодом УКТ ЗЕД 1205109000, зі сплатою вивізного мита у розмірі 4 053 258,69 грн. (а.с. 54).

21.01.2026 до Закарпатської митниці надійшла заява позивача від 19.01.2026 №21 про внесення змін до митної декларації, з мотивів відновлення режиму вільної торгівлі та застосування преференційної ставки вивізного мита (а.с. 68).

За результатами опрацювання вказаної заяви, Закарпатська митниця листом від 28.01.2026 №7.7-2/28-01/14/846 повідомила позивача про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача (а.с. 69).

Вважаючи протиправними відмови Закарпатської митниці у внесенні змін в митні декларації, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів, оформлені листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026, представник позивача звернулася до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати Закарпатську митницю відновити режим вільної торгівлі, скласти аркуші коригування до митних декларацій № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025 в частині зміни їх граф з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму), сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів в розмірі: 4 053 258,69 грн. за митною декларацією № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025; 4 139 699,72 грн. за митною декларацією № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025; 3 954 600,30 грн. за митною декларацією № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Згідно із частиною другою статті 1 Митного кодексу України (далі МК України) відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Згідно із частиною першою статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

Нормами частини восьмої статті 264 МК України передбачено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант та митний представник несуть відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Питання митних платежів врегульовано розділом ІХ МК України.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 270 МК України)

Згідно частин першої, другої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні застосовуються такі види мита: ввізне мито; вивізне мито; сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України (стаття 273 МК України)

Вивізне мито нараховується за ставками, встановленими законом (частина сьома статті 280 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 289 МК України моментом виникнення обов`язку із сплати митних платежів, зокрема при оформленні товарів відповідно до митного режиму експорту є момент прийняття митним органом митної декларації.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 291 МК України обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, з моменту списання коштів з рахунку платника податків у банку або внесення готівкових коштів у касу банку.

Випадки, коли митні платежі не сплачуються визначені статтею 292 МК України.

Так, відповідно до статті 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, ПК України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України:

1) товари не є об`єктом оподаткування митними платежами;

2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано;

3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму;

4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об`єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Відповідно до статті 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на митні органи.

Нарахування сум митних платежів здійснюється у валюті України.

Для цілей нарахування митних платежів застосовуються ставки, що діють на день подання митному органу митної декларації на товари, а в разі якщо митне оформлення здійснюється без подання митної декларації, - на день його здійснення.

У разі якщо для цілей обчислення митних платежів, у тому числі визначення митної вартості товарів, необхідно зробити перерахування іноземної валюти, застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу.

Частиною першою статті 298 МК України передбачено, що суми митних платежів, нараховані декларантом або митним органом, підлягають перерахуванню безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Статтею 300 МК України передбачено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур затверджені Законом України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур» від 10.09.1999 № 1033-XIV. (далі Закон №1033-XIV)

Пунктом 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства» від 16.07.2025 №4536-IX внесено зміни до Закону №1033-XIV, зокрема доповнено його статтею 1-1, згідно якої затверджено ставку вивізного мита на товар «насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене» (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) на рівні 10 відсотків.

Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4536-IX передбачено, що цей Закон набирає чинності з першого числа місяця, наступного за місяцем його опублікування, крім, зокрема, пункту 1 (щодо внесення змін до статті 14 Податкового кодексу України), пункту 5 (щодо внесення змін до статті 168 Податкового кодексу України) розділу I цього Закону та підпункту 1 пункту 2 цього розділу (щодо внесення змін до Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур"), які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Отже, починаючи з 04.09.2025 (наступного дня після опублікування Закону №4536-IX) застосовується ставка вивізного мита на насіння ріпаку (подрібненого або не подрібненого) на рівні 10 відсотків.

Разом з тим, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі Угода).

Статтею 25 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років починаючи з дати набрання чинності цією Угодою, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Згідно зі статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди Сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Існуючі мита або заходи еквівалентної дії, які застосовуються в Україні, як зазначено у Додатку І-C до цієї Угоди, повинні поступово анулюватися протягом перехідного періоду відповідно до Графіку, включеного до Додатку І-C до цієї Угоди. У разі внесення змін до митного законодавства України зобов`язання, взяті відповідно до Графіку, що міститься у Додатку І-C до цієї Угоди, залишатимуться чинними на основі відповідності опису товарів. Україна може застосовувати спеціальні заходи щодо вивізного (експортного) мита на умовах, визначених у Додатку І-D до цієї Угоди. Дія таких спеціальних заходів закінчиться наприкінці періоду, встановленого для такого товару у Додатку І-D до цієї Угоди.

У даній справі спірним є поширення наведених вище положень Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита на товари, що походять з території Сторін (зокрема України), проте які відсутні у додатку І-С.

Так, за позицією представника позивача, під час експорту товару на територію ЄС діє режим вільної торгівлі, встановлений у межах Угоди, а тому ставка вивізного мита при митному оформленні насіння ріпаку становить 0%.

Натомість представник відповідача заперечує вказане твердження сторони позивача та зазначає, що передбачений Угодою Додаток I-C «Графік скасування вивізного (експортного) мита» містить виключний перелік товарів, щодо яких діють наведені положення статті 31 Угоди в частині встановлення преференційних ставок вивізного мита. Оскільки до вказаного переліку не входить товар за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку), тому відповідач вважає, що на експорт насіння ріпаку не поширюються встановлені Угодою преференції щодо нульової ставки вивізного мита.

Аналізуючи вказані доводи сторін у їх взаємозв`язку з наведеними вище положеннями Митного кодексу України та Угоди, суд зазначає наступне.

Так, статтею 31 глави 1 Розділу IV Угоди передбачено, що сторони не повинні запроваджувати або зберігати в силі будь-які мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію.

Статтею 26 глави 1 Розділу IV Угоди встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

Відповідно до статті 2 Протоколу І до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з України:

(a) товари, цілком вироблені в Україні, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

(b) товари, отримані в Україні з матеріалів, які не були вироблені цілком на її території, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Україні відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно зі статтею 13 Протоколу І до Угоди преференційний режим, передбачений цією Угодою, застосовуються лише до товарів, які виконують умови цього Протоколу, транспортованих безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. Проте товари у складі однієї партії можуть бути транспортовані через інші території з перевантаженням або тимчасовим зберіганням на цій території (за необхідності) за умови постійного перебування цих товарів під наглядом митних органів у країні транзиту чи зберігання, і якщо з цими товарами не виконуватиметься жодних операцій окрім розвантаження, перевантаження та заходів, необхідних для збереження в належному стані.

Підтвердження виконання умов, наведених у пункті 1, мають бути надані митним органам країни імпорту у вигляді:

(a) єдиного транспортного документа, який регламентує перевезення товарів із країни експорту через країну транзиту; або

(b) сертифіката, виданого митними органами країни транзиту: (i) з повним описом транспортованих товарів; (ii) з позначенням дат розвантаження та перевантаження товарів і, за необхідності, назв суден або інших використаних транспортних засобів; (iii) з підтвердженням умов перебування цих товарів у країні транзиту; або

(c) за відсутності цих документів - будь-яких документальних свідчень.

Аналіз наведених положень Угоди та Протоколу І свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною.

При цьому стаття 31 Угоди передбачає не лише заборону щодо зберігання в силі вивізного мита щодо товарів, які підпадають під дію Протоколу І, а й заборону щодо запровадження нових мит.

Наведені обставини, на думку суду, виключають можливість застосування закону №1033-XIV в частині обов`язку сплати вивізного мита на товари, які підпадають під правила походження, викладені в Протоколі I до Угоди, та які експортуються на територію ЄС, оскільки такі положення національного законодавства суперечать наведеним вище положенням Угоди.

Доводи представника відповідача про відсутність експортованого позивачем товару за товарною позицією 1205 згідно з УКТ ЗЕД (насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене) у Додатку І-С до Угоди, як на підставу застосування загальної митної тарифної ставки, передбаченої Законом №1033-XIV, ґрунтуються на помилковому тлумачення зазначених вище правових норм.

Так, передбачений Додатком І-С «Графік скасування вивізного (експортного) мита» передбачає поетапне зменшення тарифних ставок вивізного мита на товари українського походження, які станом на дату ратифікації Угоди (16 вересня 2014 року) підлягали тарифікації таким митом.

Враховуючи, що вивізне мито на насіння ріпаку запроваджено Законом України №1033-XIV в редакції Закону № 4536-ІХ від 16.07.2025, і не було передбачено на момент ратифікації Угоди Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VIІ, тому логічним є відсутність насіння ріпаку серед переліку товарів у Додатку І-С.

При цьому, ані Угода, ані Протокол І чи Додаток І-С не містять застережень про те, що мита, податки або будь-які інші заходи еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, не застосовуються виключно до товарів, передбачених Графіком скасування вивізного (експортного) мита (додатком І-С).

З огляду на вищевказане, здійснення нарахування вивізного мита на товар українського походження (в даному випадку насіння ріпаку) під час його експорту на територію ЄС свідчитиме про порушення міжнародних зобов`язань України, зокрема загального правила заборони запровадження або збереження в силі будь-яких мит, податків або будь-яких інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів або запроваджується у зв`язку з вивезенням товарів на іншу територію, передбаченого статтею 31 Угоди.

Щодо твердження представника відповідача про те, що положення Закону №1033-XIV мають перевагу над положеннями Угоди, оскільки останні суперечать чинному національному законодавству, то суд також вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.

Частиною першою статті 270 МК України передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом встановлюються Митним кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Аналогічні положення містить частина перша статті 19 Закону України «Про міжнародні договори».

При цьому, частиною другою статті 19 цього Закону передбачено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, міжнародний договір, ратифікований Україною у встановленому законом порядку, має вищу юридичну силу, ніж національний закон, а тому підлягає застосуванню, як норма прямої дії.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що у правовідносинах, пов`язаних з встановленням митних платежів, зокрема вивізного мита, під час експорту товару на територію ЄС підлягає застосуванню Угода, яка має переважне значення відносно Закону №№1033-XIV, та передбачає преференційну (знижену або нульову) ставку мита в рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС за умови підтвердження походження товару з України.

Як встановлено судом, за митними деклараціями № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, декларантом ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» здійснено митне оформлення товару - насіння ріпаку за кодом 1205 10 90 00 згідно УКТЗЕД.

Митне оформлення вказаного товару здійснено відповідно до заявленої декларантом митної вартості та нарахованих і сплачених митних платежів.

У графі 47 «Нарахування платежів» зазначених МД, декларантом позивача зазначено код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку (наказ Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011 (зі змінами) - 01 «Сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім`я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби».

Так, згідно із платіжними інструкціями від 11.09.2025 №21 позивачем сплачено мито в сумі 4 000 000,00 грн. та від 19.09.2025 № 9 сплачено мито в сумі 8 350 000,00 грн. (а.с. 16). Таким чином, позивач сплатив: 4 053 258,69 грн. за митною декларацією № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025; 4 139 699,72 грн. за митною декларацією № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025; 3 954 600,30 грн. за митною декларацією № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, що становить 10% від митної вартості товару.

Надалі, позивач звернувся до відповідача із заявами № 16 від 13.01.2026, № 20 від 19.01.2026, № 21 від 19.01.2026 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, які мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником та експортувало власно вирощену сільськогосподарську продукцію - ріпак, що класифікується за кодом 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а відтак на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV було звільнене від сплати вивізного (експортного) мита в розмірі 10%.

У відповідь на вказані заяви, Закарпатська митниця листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026 відмовила у внесенні змін в митні декларації, відновленні режиму вільної торгівлі та поверненні надміру сплачених сум митних платежів.

Як встановлено судом вище, Законом №4536-IX було внесено зміни до Закону №1033-XIV, доповнивши його статтею 1-1, якою затверджено ставки вивізного (експортного) мита на такі види олійних культур, зокрема на насіння ріпаку або кользи, подрібнене або не подрібнене (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1205) - у розмірі 10 відсотків митної вартості товару. Вказані зміни набрали чинності з 04.09.2025.

Так, відповідно до статі 1-1 Закон №1033-XIV (в редакції Закону № 4536-IX станом на 04.09.2025) ставка вивізного (експортного) мита на насіння ріпаку, подрібнені або не подрібнені (код 1201 згідно з УКТ ЗЕД), застосовується з дня, наступного за днем опублікування Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення» та з метою удосконалення окремих положень податкового законодавства", але не раніше 01.09.2025.

Починаючи з 01.01.2030, ставка вивізного (експортного) мита на олійні культури, види яких визначені цією статтею, щороку зменшується на 1 відсотковий пункт до значення 5 відсотків.

Сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують таку сільськогосподарську продукцію, вирощену членами такого кооперативу, звільняються від сплати вивізного (експортного) мита, передбаченого цією статтею.

Термін «сільськогосподарський товаровиробник» вживається у значенні, наведеному в Податковому кодексі України".

Підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що сільськогосподарський товаровиробник це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Відповідно до положень пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.09.2025 № 455 «Про внесення зміни до Класифікатора звільнень від сплати вивізного мита» Класифікатор звільнень від сплати вивізного мита, затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 № 1011, було доповнено кодом пільги « 063» (сільськогосподарська продукція, що класифікують за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, власно вирощена сільськогосподарськими товаровиробниками, а також членами сільськогосподарських кооперативів).

Механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 було визначено Постановою №1256.

Так, згідно із пунктом 1 Постанови №1256 сільськогосподарські товаровиробники, які експортують власно вирощену сільськогосподарську продукцію, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТЗЕД, а також сільськогосподарські кооперативи, які експортують зазначену сільськогосподарську продукцію, вирощену членами таких кооперативів (далі - експортери), митні органи, Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати визнають, що експертний висновок про походження товару, виданий експортеру Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою (далі - експертний висновок), є документом, що підтверджує право такого експортера на пільгу із сплати вивізного (експортного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур». Експертні висновки для цілей цієї постанови видаються експортерам Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами на кожну окрему партію сільськогосподарської продукції, що експортується.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 06.10.2025 №508 Класифікатор документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затверджений наказом Мінфіну від 20.09.2012 №1011, було доповнено кодом документу « 8053» (експертний висновок про походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловими палатами, що підтверджує право сільськогосподарського товаровиробника на пільгу зі сплати вивізного (експертного) мита, передбачену статтею 1-1 Закону України «Про ставки вивізного (експертного) мита на насіння деяких олійних культур»).

З урахуванням наведеного правового регулювання, суд зазначає, що Закон №4536-IX, яким були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД набув чинності з 04.09.2025.

Однак механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанови №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, тобто через місяць після запровадження вивізного (експортного) мита та пільг по його сплаті.

Матеріалами справи підтверджується, що митне оформлення товарів в режимі експорту згідно митних декларацій № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025 здійснено позивачем в період після набрання чинності Законом №4536-IX, проте до моменту набрання чинності Постановою №1256.

Суд зазначає, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Аналогічна правова позиції при вирішенні подібних правовідносин, викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №300/2906/22.

Суд вважає, що у ситуації, яка склалася, коли Законом №4536-IX, який набрав чинності з 04.09.2025, були запроваджені пільги від сплати вивізного (експортного) мита для власно вирощеної сільськогосподарської продукції, що класифікується за кодами 1201 та 1205 згідно з УКТ ЗЕД, проте механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на вказану пільгу було визначено лише з прийняттям Постанова №1256, яка набрала чинності 05.10.2025, наявне неоднозначне тлумачення змісту прав платника, яке полягає у можливості застосування останнім пільги з 04.09.2025, що вказує на певний недолік нормотворчої техніки.

Між тим, реалізація права на пільгу, закріпленого в Законі, не може ставитися в залежність від наявності чи відсутності підзаконного регулювання та затвердженого механізму підтвердження походження товару, адже відсутність порядку реалізації права на звільнення від сплати вивізного мита не анулює саму пільгу. Позивач не повинен нести відповідальність за відсутність необхідних процедурних актів, і відсутність механізму підтвердження походження товару не може призводити до покладання на суб`єктів правових відносин додаткових обов`язків.

Судом встановлено, що основним видом економічної діяльності ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Відповідно до довідки Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.04.2025 №109/АП/34-00-04-01-02 ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» перебувало на спрощеній системі оподаткування, а саме зареєстровано платником єдиного податку четвертої групи на 2025 рік (зворотній бік, а.с. 11).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем до митних декларацій № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025 було надано документи, які підтверджують наявність у нього права на звільнення від сплати митних платежів на підставі Закону №1033-XIV.

Зокрема, про той факт, що ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» експортувався саме власно вирощений ріпак свідчить безпосередньо графа 31 митних декларацій, в якій виробником товару зазначено ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ».

Також у графі 44 митних декларацій договір №UA-0909 від 09.09.2025 на поставку ріпаку врожаю 2025 року було подано за кодом « 4104», тобто як прямий зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх).

Окрім того, на підтвердження наявності у ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» права на звільнення від сплати митних платежів до митного оформлення разом із митними деклараціями було надано наступні документи, що підтверджує походження ріпаку як власно вирощеної продукції: звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2025 року за формою №4-сг, згідно із яким загальна посівна площа ріпаку становить 1437,80 га та звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.09.2025 за формою №37-сг, який містить інформацію про посівну та зібрану площу ріпаку, а також обсяги виробництва (валовий збір) (а.с. 12-14).

З урахування викладеного, ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» є сільськогосподарським товаровиробником, який в силу набрання чинності Законом № 4536-ІХ, з 04.09.2025 звільнений від сплати вивізного (експертного) мита на поставлений товар, передбаченого статтею 1-1 Закону 1033-XIV.

Таким чином, будучи звільненим від сплати вивізного (експортного) мита на підставі статті 1-1 Закону №1033-XIV за власно вирощену сільськогосподарську продукцію ріпак, на підтвердження чого митному органу були надані відповідні документи, ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ» надмірно сплатило до бюджету митні платежі: 4 053 258,69 грн. за митною декларацією № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025; 4 139 699,72 грн. за митною декларацією № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025; 3 954 600,30 грн. за митною декларацією № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025.

Окрім того, суд наголошує, що механізм підтвердження права сільськогосподарських товаровиробників та сільськогосподарських кооперативів на пільгу зі сплати вивізного мита при експорті власно вирощеного насіння сої та ріпаку товарних позицій згідно з УКТЗЕД 1201 та 1205 шляхом надання висновку про походження товару, виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою був запроваджений Постановою №1256, яка набрала чинності 05.10.2025.

В спірному випадку, митне оформлення спірного товару в режимі експорту було здійснено згідно із митними деклараціями № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, тобто до прийняття Постанови №1256.

Рішенням Підкомітету Україна ЄС від 21.11.2018 №1/2018 протокол I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, замінений текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.

Згідно статті 1 Протоколу І з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Конвенція). Усі посилання на «відповідну угоду» в Доповненні I й у відповідних положеннях Доповнення II до Конвенції тлумачаться у значенні цієї Угоди.

Пунктом 1 статті 2 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що з метою імплементації відповідної Угоди наступні продукти вважаться такими, що вироблені в Договірній Стороні при експорті в іншу Договірну Сторону:

(а) товари цілком вироблені в певній країні відповідно до Статті 4;

(b) товари, отримані в Договірній Стороні, включаючи товари, які не були повністю там вироблені, за умови, що ці матеріали пройшли достатню обробку та переробку в цих Договірних Сторонах відповідно до Статті 5;

(c) майно, що виробляється в Європейському Економічному Просторі (ЄЕП) в рамках значення Протоколу 4 до Угоди про Європейський економічний простір. Такі товари повинні розглядатися, як вироблені в Європейському Союзі, Ісландії, Ліхтенштейні1 чи Норвегії (сторони ЄЕП), при експорті відповідно з Європейського Союзу, Ісландії, Ліхтенштейну чи Норвегії до договірної країни, крім учасників ЄЕП.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Доповнення І до Регіональної конвенції з метою виконання положень Статті 2, товари, які не є повністю отриманими, повинні вважатись достатньо обробленими та переробленими у ній, при виконанні умов, викладених у Додатку II.

Пунктом 1 статті 15 Доповнення І до Регіональної конвенції визначено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:

(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;

(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;

(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься "декларацією походження" або "декларацією походження EUR-МЕD"), надана експортером до інвойса. повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV а і b.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлює стаття 16 Доповнення І до Регіональної конвенції та стаття 17 Протоколу І Угоди.

Згідно зі статтею 16 Доповнення І до Регіональної конвенції сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, а також бланк заявки, зразок якої наведений у Додатку III а і и. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і відповідно до норм національного законодавства країни експорту. Якщо ці бланки заповнюються від руки, вони повинні заповнюватися ручкою друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього графі, не залишаючи вільних рядків. Якщо графа не заповнена повністю, під останнім рядком опису проставляється горизонтальна лінія, вільне місце перекреслюється.

Експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1або EUR-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Аналіз наведених положень Угоди, Протоколу І та Доповнення І до Регіональної конвенції свідчить, що преференційний режим, у тому числі щодо заборони будь-якого мита, податків або будь-які інших заходів еквівалентної дії, що накладаються на вивезення товарів, має застосовуватись до всіх товарів, що відповідають критерію походження та які транспортуються безпосередньо між Європейським Союзом та Україною. При цьому як Угода, так і Регіональна конвенція чітко визначають, що товар вважається таким, що походить з України чи Європейського Союзу за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR.1 або EUR-МЕD.

Крім того, саме митний орган Договірної сторони країни експорту видає сертифікат EUR.1.

Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що під час експорту товару «насіння ріпаку» згідно митних декларацій № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, митним органом видано позивачу сертифікати з перевезення товару EUR.1 № А305.067723 від 15.09.2025, № А305.067864 від 22.09.2025, № А305.067872 від 22.09.2025, якими підтверджено походження товару з України та, відповідно, виконано передумову для можливості застосування положень статті 31 Угоди, яка передбачає преференційну ставку вивізного мита 0%.

Частиною першою статті 4 МК України визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом статті 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 7 статті 269 МК України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу митний орган зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Внесення до митної декларації змін, які впливають на застосування до товарів заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснюється за умови дотримання таких заходів.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 450 затверджено Положення про митні декларації (далі - Положення № 450).

Пунктом 33 Положення №450 встановлено, що за письмовим зверненням декларанта та з дозволу митного органу вiдомостi, зазначенi в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

У разі коли декларування здійснювалося непрямим митним представником, внесення змін або відкликання митної декларації може здійснюватися з дозволу митного органу за письмовим зверненням декларанта або утримувача митного режиму.

У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.

Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації на паперовому носії, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.

Під час електронного декларування заява за формою згідно з додатком 3 складається з полів електронного документа, що відповідають її формі, та подається з використанням електронного підпису чи печатки, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, декларанта.

Згідно пункту 34 Положення №450 не дозволяється:

внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа;

внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів;

внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати;

внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено);

внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання;

внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Згідно абзаців 3,4 пункту 36 Положення №450 зміни до поданої митному органу електронної митної декларації, оформлення якої митним органом не завершене, вносяться посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення такої митної декларації з накладенням її електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

У разі відмови у наданні дозволу на внесення змін або відкликання електронної митної декларації посадова особа митного органу, яка здійснює оформлення митної декларацiї, невідкладно після розгляду заяви повідомляє про це декларанту у складі електронного повідомлення, на яке накладено її електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Пунктом 37 Положення № 450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом:

подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом додаткової декларації та оформлення її митним органом;

подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

подання у визначених Митним кодексом України випадках, коли необхідне надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X Митного кодексу України та під час поміщення товарів у відповідний митний режим таке забезпечення не надавалося, з метою надання забезпечення сплати митних платежів декларантом додаткової митної декларації та оформлення її митним органом;

заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:

- необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету;

- необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією;

- необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Системний аналіз наведених правових норм у їх взаємозв`язку свідчить про те, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, за виключенням граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації за формою єдиного адміністративного документа. При цьому відмова митного органу не може ґрунтуватися на підставі того, що вказані виправлення стосуються перерахунку митних платежів. Навпаки, вирішення питання перерахунку митних платежів є наслідком наявності або відсутності підстав для внесення таких змін. Відтак, при отриманні звернення декларанта або уповноваженої ним особи про внесення змін до митної декларації, митний орган може відмовити у внесені таких змін лише у разі відсутності законних підстав для їх внесення.

Приписи пункту 37 Положення № 450 не суперечать нормам статті 269 Митного кодексу України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі й у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

При цьому, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, митним органом заповнюється та оформлюється аркуш коригування.

Враховуючи те, що позивач надав сертифікати з перевезення товару EUR.1 № А305.067723 від 15.09.2025, № А305.067864 від 22.09.2025, № А305.067872 від 22.09.2025 при оформленні експортованого товару, позивачем підтверджено право на преференційну ставку вивізного мита, передбачену Угодою у межах вільної торгівлі з ЄС, тому у нього виникло право на звільнення від сплати митних платежів та, як наслідок, внесення змін до митних декларацій № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, шляхом складання відповідних аркушів коригування.

Таким чином, наявними у справі письмовими доказами підтверджено наявність обставин та підстав, з якими вищенаведені законодавчі приписи пов`язують обов`язок повернення надмірно сплачених сум митних платежів.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що оскаржувані у цій справі відмови відповідача у внесенні змін в митні декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ", оформлені листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026, не відповідають критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, відповідачем не доведено правомірність своїх дій, натомість позовна заява є обґрунтованою та містить докази протиправності вказаних відмов.

Щодо вимог позивача в частині повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів суд зазначає наступне.

Статтею 301 МК України визначений механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно із частинами першою - третьою статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК України передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643. (далі - Порядок №643)

Згідно із пунктом 1 Розділу III Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Відповідно до пунктів 3, 5-8 Розділу III Порядку № 643 у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); 4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу.

Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

У разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних систем Держмитслужби.

Тобто, у разі отримання заяви платника податків про повернення сум митних платежів та документів, які підтверджують наявність у нього на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів, оформленої у порядку, встановленому законодавством, митний орган зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому митний орган наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України.

Окрім цього, обов`язковою умовою для повернення сум митних платежів є перевірка відсутності в заявника податкового боргу. Таким чином, без з`ясування відповідачем такої умови, відсутні підстави для зобов`язання відповідача сформувати висновки про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів і направити їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області для фактичного виконання.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.

Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 643, чітко передбачено повноваження Закарпатської митниці щодо вивчення отриманої заяви та доданих до неї документів та надання оцінки законності підстав для надання дозволу на внесення змін до митних декларацій № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, формування висновків про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів та направлення їх до Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області, відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

При обранні способу захисту порушеного права особи, суд не вправі перебирати на себе компетенцію такого суб`єкта владних повноважень, та досліджувати обставини, які не досліджувалися (або неналежно досліджувалися), чи не були предметом його оцінки.

З огляду на викладене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача внаслідок протиправних відмов Закарпатської митниці у внесенні змін в митні декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ", оформлених листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026, суд вважає за необхідне зобов`язати Закарпатську митницю повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" № 16 від 13.01.2026, № 20 від 19.01.2026, № 21 від 19.01.2026 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025, із врахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Підсумовуючи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в розмірі 4000,00 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними відмови Закарпатської митниці у внесенні змін в митні декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ", оформлені листами № 7.7-2/28-01/14/847 від 28.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/494 від 15.01.2026, № 7.7-2/28-01/14/846 від 28.01.2026.

Зобов`язати Закарпатську митницю повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" № 16 від 13.01.2026, № 20 від 19.01.2026, № 21 від 19.01.2026 про надання дозволу на внесення змін до митних декларацій № 25UA305050000782U6 від 14.09.2025, № 25UA305050000795U8 від 21.09.2025, № 25UA305050000802U7 від 22.09.2025.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці (88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 20, код ЄДРПОУ 43985560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ КАРПАТИ" (78151, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Росохач, вул. Українська, буд. 101, код ЄДРПОУ 40093263) сплачений судовий збір в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.

Рішення складене в повному обсязі 08 червня 2026 р.