Рішення № 137198146, 08.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2026 року (12:45)Справа № 280/2327/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу, як законному представнику неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

зобов`язати відповідача виплачувати позивачу, як законному представнику неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення зниклого безвісти за особливих обставин військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.03.2025 до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або дати складення актового запису про смерть включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком дитини позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та 28.03.2025 зник безвісти під час виконання бойового завдання біля н.п. Басівка Сумської області. Позивачка, в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , у жовтні 2025 року звернулась до відповідача через Міністерство оборони України із заявою про нарахування і виплату відповідно до положень Постанови КМУ № 884 від 30.11.2016 з моменту зникнення безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання ОСОБА_3 грошової допомоги (грошового забезпечення) неповнолітньому сину. Відповідач 10.12.2025 повідомив, що для вирішення питання про нарахування вказаної грошової допомоги необхідно направити витяг з ДРАЦС про сімейне коло військовослужбовця. 27.01.2026 через Міністерство оборони України позивачкою на адресу відповідача направлено витяг з ДРАЦС про народження дитини. Однак, відповідач виплату грошового забезпечення не здійснив та не здійснює до цього часу. На повторний адвокатський запит про результати розгляду заяви про нарахування грошового забезпечення відповідач у листі від 28.02.2026 відповідач повідомив, що заяву не отримував взагалі. Вказана бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення є протиправною. Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення військовослужбовця виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Вказує, що всі документи, необхідні для виплати грошового забезпечення, позивачем подано, а відповідачем отримано. Таким чином, дії відповідача є протиправними. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23690), в якому останній зазначає, що позивачкою порушено встановлений порядок звернення. Так, позивачка у позові зазначає, що зверталася безпосередньо до Міністерства оборони України та відповідача. Однак, відповідно до пункту 7 Постанови КМУ №884, заява про виплату грошового забезпечення подається членам сім`ї до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) за місцем проживання заявників. Саме ТЦК та СП здійснює: прийом заяви та перевірку оригіналів документів; формування запиту до військової частини. Проте, позивачка цей етап оминула, що унеможливило належну верифікацію документів у встановлений законом спосіб. Також, не надано документального підтвердження складу сім`ї. Вимога документів про коло сім`ї військовослужбовця є необхідною для відповідача щоб переконатися, що у зниклого безвісти ОСОБА_3 немає інших дітей, непрацездатних батьків або дружини, які мають право на свою частку виплат. Виплата всієї суми (або 50% забезпечення) лише одній дитині без перевірки наявності інших родичів призведе до порушення прав цих осіб та судових позовів до військової частини у майбутньому за нецільове використання коштів. Отже, бездіяльність вважається протиправною лише тоді, коли орган мав обов`язок діяти, але не вчинив дій. У даному випадку позивачка не звернулася до ТЦК та СП (порушено процедуру) та не надала витяг, який дозволяє встановити повне коло спадкоємців/отримувачів. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_2 , 2012 р.н.

Батько неповнолітнього ОСОБА_2 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , зник безвісті 28.03.2025 під час виконання бойового завдання біля АДРЕСА_3 .

13.10.2025 позивачка звернулась до Міністерства оборони України із заявою про виплату грошового забезпечення, для подальшого спрямування такої заяви до ВЧ НОМЕР_2 (а.с.12).

У заяві до ВЧ НОМЕР_2 , яка надана до Міністерства оборони України, позивачка, в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , просила відповідно до Постанови №884 здійснювати нарахування та виплату грошової допомоги зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 його неповнолітньому сину. У заяві повідомлено про відсутність інших осіб (діти, батьки, подружжя), які мають праву на виплати. До заяви додано: копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія паспорту ОСОБА_1 , копія паспорту на ідентифікаційного коду ОСОБА_2 та реквізити для здійснення нарахувань (а.с.12).

Відповідач листом від 10.12.2025 на адвокатський запит зазначив, що для подальшого розгляду заяви необхідно направити до ВЧ НОМЕР_2 витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про сімейне коло військовослужбовця (а.с.9).

27.01.2026 позивачка звернулась до Міністерства оборони України із заявою, яку просила спрямувати для розгляду до ВЧ НОМЕР_2 (а.с.13). У заяві до ВЧ НОМЕР_2 , що подано до Міністерства оборони України, позивачка, в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , з метою прийняття рішення по заяві про виплату грошового забезпечення зниклого безвісті військовослужбовця, направила витяг з ДРАЦС про народження ОСОБА_2 (а.с.13).

28.01.2026 відповідач надав відповідь на адвокатський запит (а.с.11), відповідно до якого ВЧ НОМЕР_2 зазначає, що заява від позивачки для отримання грошового забезпечення до ВЧ НОМЕР_2 не надходила. Також листі зазначено перелік документів, які мають бути надані для отримання виплат.

Оскільки рішення про виплату відповідачем не прийнято, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов таких висновків.

Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011 (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з положеннями статті 9 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній з 01.02.2025 через набрання чинності Законом №3995-IX) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).

Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці), регламентується Порядком №884.

Пунктом 2 Порядку №884 визначено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви про виплату грошового забезпечення (далі - заява про виплату) додаються такі документи:

копія паспорта громадянина України або копія тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - копія паспортного документа іноземця або копія документа, що посвідчує особу без громадянства, копія посвідки на постійне/тимчасове проживання, копія посвідчення біженця або копія іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України);

копія документа, що засвідчує реєстрацію заявника у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (картка платника податків), або дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків із зазначеного Реєстру, внесені до паспорта громадянина України (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для виплати грошового забезпечення дружині (чоловікові);

копія свідоцтва про народження дитини або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців;

копія документа, що підтверджує:

- призначення особи опікуном, піклувальником малолітньої (неповнолітньої) дитини військовослужбовця, усиновлення такої дитини, - для виплати грошового забезпечення законним представникам на малолітніх (неповнолітніх) дітей військовослужбовців або дітей військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку);

- призначення військовослужбовця опікуном, піклувальником повнолітніх дітей, рідних братів (сестер) чи їх усиновлення, - для виплати грошового забезпечення повнолітнім дітям військовослужбовців, їх рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці;

- встановлення інвалідності, - для виплати грошового забезпечення дітям військовослужбовців з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам;

копія свідоцтва про народження військовослужбовців або копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців;

копія рішення суду про поновлення батьківських прав - для виплати грошового забезпечення батькам військовослужбовців, які були позбавлені батьківських прав стосовно військовослужбовців;

копія свідоцтва про смерть особи, яка має право на отримання грошового забезпечення (за наявності), - для перерахунку частки виплати грошового забезпечення;

інформація про назву банку та номер поточного банківського рахунка (у форматі IBAN) - для зарахування грошового забезпечення визначеній особі.

Заява про виплату та додані до неї документи подаються у паперовій формі особисто чи на поштову адресу або в електронній формі (за технічної можливості) на адресу електронної пошти чи засобами інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до пункту 4 Порядку №884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.

Рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам приймається на підставі:

документів, визначених у пункті 3 цього Порядку;

інформації, отриманої з державних реєстрів;

копії особистого розпорядження на випадок полону (за наявності).

Рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення у письмовій формі доводиться до відома заявника протягом 15 календарних днів з дня подання заяви про виплату з обов`язковим зазначенням підстави у разі відмови у такій виплаті.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам у разі:

подання заяви про виплату особами, не передбаченими в пункті 1 цього Порядку, а також визначеними особами, які мають (набули) громадянство Російської Федерації чи Республіки Білорусь, або постійно проживають на території таких країн, або засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

з`ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон, самовільного залишення ними військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирства.

У разі відсутності документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, та для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) отримує відповідні витяги з державних реєстрів щодо військовослужбовців та зазначених осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення у порядку, визначеному в пункті 6 цього Порядку.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявникам не позбавляє їх права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення заявнику може бути оскаржено у судовому порядку.

Отже, грошове забезпечення безвісно зниклого військовослужбовця виплачується дружині, а в разі її відсутності повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість бездіяльності відповідача щодо права на призначення та отримання грошового забезпечення неповнолітнім сином зниклого безвісті військовослужбовця, за заявою, що подана до ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина.

При цьому, факт родинних зв`язків між зниклим безвісті ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.14).

В той же час, у суду відсутні відомості про наявність зареєстрованого шлюбу між позивачкою та ОСОБА_3 .

Суд зауважує, що першочергове право на виплату грошового забезпечення має дружина (чоловік) військовослужбовця. В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців. У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця. При цьому, у випадку наявності декількох осіб, що мають право на виплату їм грошового забезпечення, сума виплати розподіляється рівними частками на кожного (кожну) із них.

У ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .

При цьому, у суду відсутні будь-які докази, які б надали можливість оцінити статус самої позивачки, як то дружини військовослужбовця, чи колишньої дружини тощо.

Проте, у випадку наявності у позивачки на момент зникнення безвісті ОСОБА_3 статусу його дружини, вона має першочергове право на отримання грошового забезпечення. Натомість, згідно приписів п.7 Порядку №884, позивачка мала б це право як законний представник неповнолітньої дитини військовослужбовця лише у разі розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3 або визнання його неукладеним, а також у разі наявності у відповідача письмової відмови позивачки від виплат на корить неповнолітньої дитини позивачки.

Однак, доказів щодо наявності вищеописаних фактів на момент розгляду заяви позивачки матеріали адміністративної справи не містять.

Отже, надані докази не доводять факту наявності права неповнолітнього ОСОБА_2 на отримання грошового забезпечення, відповідно до Порядку №884.

В той же час, суд не погоджується із твердженнями відповідача, що позивачка мала звертатися до ТЦК та СП. Приписи п. 3 Порядку №884 чітко визначають, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Отже, позивачка мала подавати заяву до ВЧ НОМЕР_2 .

Проте, позивачка безпосередньо до ВЧ НОМЕР_2 не зверталась. Відповідні звернення позивачка надсилала до Міністерства оборони України для їх спрямування до ВЧ НОМЕР_2 , що Порядком №884 не передбачено.

Відтак, позивачкою, всупереч приписам п.3 Порядку №884 заяви на ім`я командира військової частини надано не було.

В той же час, до ВЧ НОМЕР_2 адвокатом ОСОБА_4 надсилались адвокатські запити щодо виплати позивачці грошового забезпечення зниклого безвісті ОСОБА_3 .

Проте, адвокатський запит не є заявою, поданою у відповідності до Порядку №884 на ім`я командира ВЧ НОМЕР_2 .

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача протиправної бездіяльності щодо призначення та виплаті позивачці, як законному представника сина зниклого безвісті військовослужбовця, грошового забезпечення, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), "Проніна проти України" (18.07.2006 р.; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"; 09.12.1994 р., п. 29).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки.

При цьому, суд наголошує, що в межах розгляду даної справи та з урахуванням предмету, заявленого в позовних вимогах, суд не надає правової оцінки наявності чи відсутності підстав для нарахування та виплати грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця. іншим членам сім`ї.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 статті 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 08.06.2026.

Суддя Ю.В. Калашник