Рішення № 137198087, 08.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2026 року Справа № 280/475/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі по тексту позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.2025 № 00176090708, від 14.10.2025 №00176080708.

Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що контролюючим органом протиправно призначено та проведено перевірку позивача. Так, зазначено, що зі спірного наказу неможливо взагалі ідентифікувати конкретні обставини податкового правопорушення, які були підставою для прийняття наказу та проведення фактичної перевірки. Також, представник вказував на те, що лист ДПС України адресований ГУ ДПС у Запорізькій області не може бути підставою для призначення та проведення перевірки, оскільки є лише внутрішньою кореспонденцією контролюючих органів. Позивач зазначає, що на момент видання наказу у керівника податкового органу були відсутні об`єктивні та перевірені підстави для прийняття наказу про призначення перевірки.. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач проси задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. У разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.06.2026 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі №280/475/26 Головного управління ДПС у Миколаївській області, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - відмовлено.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі пп.20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 20.1.11 п.20.1 ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами, далі - ПКУ), наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.08.2025 року № 1118-п та направлень на перевірку від 19.08.2025 року № 1925/14-29-07-10 та № 1926/14-29-07-10 проведено фактичну перевірку магазину-кафе, що розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 259, в якому здійснює діяльність ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» (код за ЄДРПОУ 45052623).

За результатами фактичної перевірки складено акт від 29.08.2025 №14551/Ж5/14/29/07/45052623, яким встановлено, що Позивачем, за адресою здійснення діяльності: м. Миколаїв, пр. Центральний, буд. 259, порушено вимоги:

- п.п. 1, 2, 11, ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265) «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);

- п. 85.2 ст. 85 ПК України в частині ненадання до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

У зв`язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання Акта фактичної перевірки, посадовими особами складено акт, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки або неможливості його вручення та підписання №1450/Ж6/14-29-07-07/45052623від 29.08.2025, що засвідчує факт такої відмови.

На підставі акту фактичної перевірки від 29.08.2025 року №14551/ Ж5/14/29/07/45052623, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області були прийняті податкові повідомлення рішення від 15.10.2025 року № 00176090708 на суму 92 626,48 грн. та № 00176080708 на суму 1 020,00 грн. ППР перебували в адміністративному оскаржені.

Рішенням про результат розгляду скарги ДПС України від 24.12.2025 року № 36526/6/99-00-06-03-02-06 скаргу Позивача залишено без задоволення, ППР без змін.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо дотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до приписів пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Проаналізувавши зміст норм п.80.2 ст.80, п.81.1 ст.81 ПК України у сукупності Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював у своїй постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 таку правову позицію з тлумачення положень пп.80.2.2 зазначених пункту й статті Кодексу: «…єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об`єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.

Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки…».

Суд зазначає, що у даному випадку підставою для проведення перевірки слугувала податкова інформація, а саме лист ДПС України від 14.08.2025 №19993/7/99-00-07-03-02-07 зазначалось серед іншого про те, що за результатами вибіркового аналізу почекових даних ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» у СОД РРО виявлені факти продажу алкогольних напоїв, без відображення у фіскальних чеках обов`язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, та без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності…

За таких обставин, отримавши відповідну податкову інформацію, контролюючий орган мав право на проведення фактичної перевірки для підтвердження чи спростування отриманої податкової інформації.

Суд зазначає, що для визнання перевірки незаконною, наказ про призначення перевірки має містити суттєві недоліки, які виключають підстави для проведення перевірки, як такої. В даному випадку контролюючий орган мав у наявності достовірну інформацію, яка свідчила про те, що позивачем можливо допускається порушення вимог чинного законодавства, що знайшло своє підтвердження в ході проведення перевірки.

Так, контролюючим органом здійснюється в цілому перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, зокрема при застосуванні ПРРО №4000869406, а тому переміщення ПРРО на нову господарчу одиницю не може звільняти позивача від відповідальності за недотримання вимог законодавства, які були допущені за попереднім місцем господарської діяльності.

Щодо виявлених порушень, суд зазначає наступне.

Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Також згідно з положеннями п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень (пункт 121.1 статті 121 ПК України).

Згідно зі статтею 20 зазначеного Закону, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зміни до статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо встановлення обов`язку надати на початок перевірки відповідних документів), а також до статті 20 Закону № 265/95-ВР, які розширили дію цієї статті і на порушення, пов`язане з ненаданням до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), внесені Законом України від 20 вересня 2019 року № 128-IX «Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг» і набрали чинності 01 серпня 2020 року.

У постановах від 27 грудня 2023 року у справі № 280/1998/23, від 11 січня 2024 року у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас за змістом статті 20 Закону №265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР (постанова Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №280/176/23).

Позивачем та/або особою, якою здійснювалась розрахункова операція не було надано документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті).

При цьому, суд зазначає, що такі документи не були надані під час перевірки, хоча відповідно до приписів чинного законодавства України позивач зобов`язаний був надати їх контролюючому органу під час здійснення фактичної перевірки.

Суд зазначає, що до 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачав, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» викладено в наступній редакції: «Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ від 10.02.2026 по справі №440/7292/24.

За таких обставин, посилання позивача на те, що ним пізніше надсилались до контролюючого органу документи пов`язані з обліком товарів, суд відхиляє, оскільки такі документи мали бути надані саме на початок проведення відповідної перевірки.

Посилання позивача на те, що єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку є проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів, суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Позивачем вимоги п.85.2 ст.85 ПК України виконано не було та не було надано представникам контролюючого органу первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, які пов`язані з предметом перевірки, які мали бути надані на початок проведення перевірки, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Також, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено проведення розрахункових операцій через ПРРО з видачею розрахункових документів не встановленої форми, оскільки у фіскальних чеках відсутні обов`язкові реквізити марки акцизного податку.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням РРО/ПРРО чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016 (далі - Положення № 13). Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення № 13, визначено форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів. Пункт 2 розділу 2 Положення № 13 визначає обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної під категорії з УКТ ЗЕД ; цифрове значення штрихового коду МАП.

Підпункт 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає марку акцизного податку (МАП), як спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 3 розділу 1 Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного, такого як цифрове значення штрихового коду МАП на алкогольні напої і код товарної під категорії з УКТ ЗЕД, позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само і видача покупцеві документу з таким недоліком є невиконанням Позивачем обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21, в постанові від 19.02.2025 у справі №280/2619/24, в постанові від 21.02.2025 у справі №280/2615/24.

Отже, пункт 1 статті 3 Закону №265 передбачає обов`язок суб`єкта господарювання створювати розрахунковий документ відповідної форми, пункт 2 статті 3 обов`язок видавати особі, яка отримує товар, розрахунковий документ відповідної форми.

За недотримання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: непроведення розрахункової операції через РРО;

проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки;

невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа, пунктом 1 статті 17 Закону №265 передбачена фінансова санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше, та 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем не спростовано встановлене контролюючим органом порушення у вигляді проведення розрахункових операцій через ПРРО з видачею розрахункових документів не встановленої форми, оскільки у фіскальних чеках відсутні обов`язкові реквізити марки акцизного податку на загальну суму 194728,85 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийнятті рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023».

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати на користь позивача не відшкодовуються.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (69060, м.Запоріжжя, вул.Молочна, 71, код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 08 червня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький