Рішення № 137197506, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/11990/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» до Львівської митниці, в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025 р. про коригування митної вартості товарів за ВМД 25UA209190009645U6.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до прямого контракту №TRI-2612 від 26.12.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка) та укладеної до нього Специфікацій № 1 від 13.01.2025 на суму 546790,30 доларів США, інвойсу №12242006196-1 від 03.02.2025 на суму 245230,30 доларів США, специфікацією № 6 до інвойсу №12242006196-1 від 03.02.2025 на митну територію України завезений товар шини загальною кількістю 600 шт. на загальну суму 36852,00 доларів США. 15.04.2025 до Львівської митниці подано МД №25UA209190009645U6, в якій самостійно, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, визначив митну вартість товарів за ціною контракту. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025. Позивач не погоджується із винесеним рішенням про коригування митної вартості та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог ст. 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Техімпорт Маркет», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. Сумніви відповідача у достовірності відомостей у комерційних документах та твердження щодо не включення складових митної вартості у повному обсязі не підтверджені жодними доказам та є безпідставними. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11990/25; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивачем подано МД. Здійснено контроль правильності визначення митної вартості. Під час розгляду документів було виявлено, що поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №TRI 2612 від 26.12.2024, що укладений між Triangle Tyre Co.Ltd (Продавець). Відповідно до графи 44 ЕМД від 15.04.2025 №25UA209190009645U6 Контракт ЗЕД визначено декларантом під кодом 4104, який згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару. Однак заявлені відомості про виробника товару TRIANGLE TYRE CO., LTD та торгівельну марку Triangle не підтверджуються товарно-супровідними документами. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей. Також, подана до митного оформлення Специфікація №1 від 13.01.2025 видана на суму 546 790,30 дол.США, передбачає 100% передоплату. Специфікація №6 від 03.02.2025 до Інвойсу №12242006196-1, видана на суму 36 852,00 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки). Відповідно до п.3 Контракту ЗЕД, орієнтовна сума контракту становить 15 000 000 дол.США. При цьому, платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 видана на суму 360 000 дол.США, а в графі 70 «Призначення платежу» містить посилання на Специфікацію №1 від 13.01.2025. Відтак, вказане ставить під сумнів приналежність платіжного документу до конкретної поставки партії товару. На платіжній інструкції в іноземній валюті №11 від 23.01.2025, поданій до митного оформлення, відсутній підпис уповноваженої особи, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Отже декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар. До того ж, подана Специфікація №6 від 03.02.2025 підписана тільки стороною продавця. Щодо транспортної складової, то як випливає з положень 2.1.8 та 2.2.8 Договору №Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, таким Договором передбачена наявність Заявки Замовника. Проте, такий документ до митного оформлення наданий не був. Окрім цього, як вбачається із інформаційної системи «searates», товар вибув з порту QINGDAO 31.01.2025. При цьому, єдиними документами, що стосуються морського перевезення відповідної партії, є рахунок на оплату №1325 від 09.04.2025 та довідка про транспортні витрати №09.04/25-115 від 09.04.2025. Декларантом не надано до митного оформлення акту виконаних робіт, визначеного п.2.2.12 Договору №Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, що не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг. При цьому, в наданій до митного оформлення CMR №6220 від 09.04.2025, в графі 22 «підпис та штамп відправника» не проставлено жодних відміток відправника товару, тобто, відсутні підпис та печатка такої особи. Щодо митної декларації країни відправлення №420420250000034255 від 30.01.2025, то в ній зазначено про інвойс №12242006196-1B, який до митного оформлення не надано. За таких обставин, у митного органу були підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, яких декларантом не надано. За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. За викладених обставин, оспорюване рішення є правомірним, посадові особи митниці при прийнятті оспорюваного рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідачем також заявлено про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання Львівської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відповіді на відзив позивач акцентував, що з доводами відповідача не погоджується, вважає відзив необґрунтованим та таким, що не спростовує обставин, зазначених в позовній заяві. Позивач вказує, що у відзиві відповідач не наводить обґрунтувань прийнятого ним рішення. Ані в повідомленні відповідача, ані в оскаржуваному рішенні, відповідач не зазначив, які саме документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 КАС України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» зареєстроване 04.09.2024, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 45589470; основний вид діяльності за КВЕД: 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва.

26.12.2024 між компанією Triangle Tyre Co., Ltd, Китай (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ», Україна (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612, предметом якого (п.1) Продавець продасть, а Покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шини вантажні, що надалі іменуються «Товар», в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях (далі Специфікація), які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Кількість Товару погоджується Сторонами та зазначається у відповідних Специфікаціях до цього Контракту (п. 2 Контракту).

Ціна на Товар встановлена в доларах США за 1 штуку, узгоджується Сторонами на кожну партію поставки, що вказується у відповідних Специфікаціях до цього Контракту. Орієнтовна сума контракту становить 15000000 доларів США. Сума Контракту може бути змінена Додатковими угодами до цього контракту (п.3 Контракту).

Відповідно до п.4 Контракту умови поставки узгоджуються Специфікаціями на кожну партію окремо, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010 мають обов`язковий характер для сторін у межах цього контракту.

Маркування товару на кожне пакувальне місце має наноситись відповідно до вимог виробника. Товар повинен бути відповідним чином зафіксований усередині ящика, щоб уникнути пошкоджень або псування у дорозі до пункту призначення (п.5 Контракту).

Товар має бути поставлений не пізніше 180 днів з моменту підписання Специфікації, якщо інше не зазначено у Специфікації (п.6. Контракту).

Згідно з п.7 Контракту платіж за Товар, проданий за цим Контрактом, здійснюється в доларах США на рахунок продавця, вказаний у п.14 цього Контракту. Умови оплати узгоджуються Сторонами на кожну партію окремо, що вказується у відповідних Специфікаціях до цього Контракту. У разі несвоєчасного платежу Продавець має право стягнути з Покупця неустойку за прострочення платежу у розмірі 0,1% за кожен календарний тиждень від простроченої суми, але не більше 5% від простроченої суми.

На відвантажений товар Продавець надає Покупцю в електронному форматі такі документи: комерційний інвойс; пакувальний аркуш; коносамент (п.8 Контракту).

Термін дії Контракту - до 31 грудня 2028 року (п.13.Контракту).

13.01.2025 між компанією Triangle Tyre Co., Ltd, (Китай) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» укладено Специфікацію №1 до контракту №TRІ-2612 від 26.12.2024, згідно з якою обумовлено поставку товарів на загальну суму 546790,30 дол.США, 50 найменувань товару (шин) у кількості - 4028 шт./наб. Умови оплати 100% переплата. Доставка протягом 120 днів після оплати.

Сторонами контракту у Специфікації №6 до інвойсу №12242006196-1 від 03.02.2025 погоджено умови поставки FOB Qingdao, China; умови оплати - 100% передплата; загальна сума поставки 36852,00 дол.США, наступного товару: шини 215/75R17.5-16PR TR685 135/133L 302 шт., 215/75R17.5-16PR TR689А 135/133L 118 шт., 235/75R17.5-18PR TR685 143/141J 180 шт.

15.04.2025 з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» подано митну декларацію №25UA209190009645U6.

Так, згідно із МД ІМ 40 ДЕ №25UA209190009645U6 її подано для здійснення митного оформлення наступного товару: Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121: шина 215/75R17.5-16PR TR685 135/133L 302 шт., шина 215/75R17.5-16PR TR689А 135/133L 118 шт., шина 235/75R17.5-18PR TR685 143/141J 180 шт.

У графах 22, 42 МД №25UA209190009645U6 заявлена митна вартість товару в сумі 36852,00 дол.США, умови поставки FOB CN QINGDAO (гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №25UA209190009645U6 від 15.04.2025 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» від відправника/експортера компанії Triangle Tyre Co., Ltd, Китай на підставі наступних товаросупровідних документів: пакувальний лист №12242006196-1 від 03.02.2025; рахунок-фактура ( інвойс) №12242006196-1 від 03.02.2025; коносамент ZH250200008 від 03.02.2025; автотранспортна накладна №6220 від 09.04.2025; декларація про походження товару №12242006196-1 від 03.02.2025; специфікація № 6 від 03.02.2025; банківський платіжний документ №11 від 23.01.2025; рахунок-фактура про надання ТЕП №1325 від 09.04.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №09.04/25-15 від 09.04.2025; специфікація № 1 від 13.01.2025; зовнішньоекономічний договір № TRI-2612 від 26.12.2024; договір (контракт) про перевезення №07/07/24 від 07.06.2024; договір (контракт) про перевезення №18/10/2024 від 18.10.2024; договір ( контракт) про перевезення Х191124-120 від 19.11.2024; інший документ № UA.014.7537-25 від 18.02.2025; комерційна пропозиція №1224200 від 26.12.2024; копія митної декларації країни відправлення № 420420250000034255 від 30.01.2025.

Відповідачем після опрацювання МД №25UA209190009645U6 від 15.04.2025 та наданих товаросупровідних документів направлено позивачу електронне повідомлення (ідентифікатор 8181сс01-f3db-4754-87cc-79862f2f838b) щодо надання додаткових документів, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями

На повідомлення митного органу позивачем листом від 15.04.2025 №15/04-2025-2 повідомлено, що товариство надало всі наявні документи та протягом 10 робочих днів додаткові документи надані не будуть.

Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025.

У графі 33 рішення № UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025 відповідачем зазначено, що документи, які підтверджують митну вартість документально не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

1. Поставка товару здійснювалась на підставі Контракту №TRI 2612 від 26.12.2024, що укладений між Triangle Tyre Co.Ltd (Продавець) та ТОВ «ТІМ» (Покупець). Відповідно до графи 44 ЕМД від 15.04.2025 №25UA209190009645U6 Контракт ЗЕД визначено декларантом під кодом 4104, який згідно з Класифікатором документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», є зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу, стороною якого є виробник товару.

Однак заявлені відомості про виробника товару TRIANGLE TYRE CO., LTD та торгівельну марку Triangle не підтверджуються товарно-супровідними документами. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування таких відомостей.

2.Відповідно до п.1. Контракту ЗЕД, Продавець продасть, а Покупець купить на умовах FOB Qingdao, Китай (відповідно до Інкотермс 2010) шини вантажні, що надалі іменуються «Товар», в асортименті та кількостях, зазначених у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Подана до митного оформлення Специфікація №1 від 13.01.2025, видана на суму 546 790,30 дол.США, передбачає 100% передоплату. Специфікація №6 від 03.02.2025 до Інвойсу №12242006196-1, видана на суму 36852,00 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки). Відповідно до п.3 Контракту ЗЕД, орієнтовна сума контракту становить 15 000 000 дол.США. При цьому, платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 видана на суму 360 000 дол.США, а в графі 70 «Призначення платежу» містить посилання на Специфікацію №1 від 13.01.2025. Відтак, вказане ставить під сумнів приналежність платіжного документу до конкретної поставки партії товару.

Відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити, серед інших, такий обов`язковий реквізит як підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

На платіжній інструкції в іноземній валюті №11 від 23.01.2025, поданій до митного оформлення, такий реквізит відсутній, що не дозволяє його розглядати як належний документ для підтвердження митної вартості. Зазначене вище не дає можливості ідентифікувати оплату за оцінювані товари, а отже, - декларантом документально не підтверджено відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар.

Окрім цього, Специфікація №1 видана на суму 546 790,30 дол.США та передбачає 100% передоплату. В той час, платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 видана на суму 360 000 дол.США. Відповідно до п.7 Контракту ЗЕД, у разі несвоєчасного платежу Продавець має право стягнути з Покупця неустойку за прострочення платежу в розмірі 0,1 % за кожний календарних тиждень від простроченої суми, але не більше ніж 5% від простроченої суми. Як вбачається, платіжна інструкція в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 це єдиний платіжний документ, який був поданий до митного оформлення. При цьому, неустойка або інше фінансове зобов`язання, у відповідності до Контракту ЗЕД, не було додано до митної вартості. Зазначене у своїй сукупності не дає можливості перевірити числові значення товару, що постачається.

Подана Специфікація №6 від 03.02.2025 підписана тільки стороною продавця. Отже, відповідно до п.1.2 Контракту ЗЕД наявна в Специфікації цінова інформація про товар не може розглядатись як дійсна.

3.Як випливає з положень 2.1.8 та 2.2.8 Договору №Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, таким Договором передбачена наявність Заявки Замовника. Проте, такий документ до митного оформлення наданий не був. Окрім цього, як вбачається із інформаційної системи «searates», товар вибув з порту QINGDAO 31.01.2025. При цьому, єдиними документами, що стосуються морського перевезення відповідної партії є рахунок на оплату №1325 від 09.04.2025 та довідка про транспортні витрати №09.04/25-115 від 09.04.2025.

Незрозумілим є той факт, який документ конкретизував умови надання транспортно-експедиторських послуг в проміжку двох місяців, оскільки зазначені вище документи видані постфактум надання відповідних послуг. Договір ТЕО не конкретизував такі послуги. Натомість, в такому зазначено лише базові умови, що притаманні для такого роду документів.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Ненадання декларантом до митного оформлення акту виконаних робіт, визначеного п.2.2.12 Договору №Х191124-120 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 19.11.2024, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг.

4.В наданій до митного оформлення CMR №6220 від 09.04.2025, в графі 22 «підпис та штамп відправника» не проставлено жодних відміток відправника товару, тобто відсутні підпис та печатка такої особи.

5.Щодо митної декларації країни відправлення №420420250000034255 від 30.01.2025, то слід відмітити про зазначення у відповідній графі інвойс №12242006196-1B, який до митного оформлення не надано. Окрім цього, відповідна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення. При перевірці митної декларації країни відправлення із застосуванням технічних засобів унікальний електронний ідентифікатор (штрих-код) не перетворюється на візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту та верифікації.

Враховуючи, що подані разом з митною декларацією документи містять розбіжності та невідповідності, не надано додаткових документів на їх спростування, митний орган дійшов висновку, що заявлена митна вартість товарів не може бути визнана митним органом. Відбулась процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару (ч.5 ст.55 МКУ) та з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу (ч.4 ст.57 МКУ). Згідно з положеннями п.1 ст.55 МКУ митим органом буде здійснено коригування митної вартості товару. В митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59, 60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митного органу відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Було обрано метод визначення митної вартості резервний.

За основу для визначення митної вартості товару взято раніше визнану (визначену) митними органами митну вартість товару за МД №25UA100110520870U4 від 28.01.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (шини….) становить 3,015680 дол. США/кг. Коригування на умови поставки, розмір партії товару та комерційні рівні не здійснювалося.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товару за МД №25UA209190009645U6 від 15.04.2025 митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2025/000176.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025 за МД №25UA209190009645U6, заявленої позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зауваження відповідача щодо повноти оплати позивачем вартості оцінюваної партії товару не прийнятні з наступного.

За умовами контракту №TRІ-2612 від 26.12.2024 умови оплати узгоджуються Сторонами на кожну партію окремо, що вказується у відповідних Специфікаціях до цього Контракту.

Суд звертає увагу, що відповідно до Специфікації №1 від 13.01.2025 сторонами контракту №TRІ-2612 від 26.12.2024 погоджено поставку товарів на загальну суму 546790,30 дол.США., умови оплати 100% передплата, доставка протягом 120 днів після оплати. Специфікація №6 від 03.02.2025 до Інвойсу №12242006196-1, видана на суму 36852 дол.США, також передбачає 100% передоплату (сума даної поставки).

З митної декларації та з оскаржуваного рішення чітко вбачається, що в ході митного оформлення декларантом на підтвердження оплати за товар було надано платіжне доручення в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 на суму 360 000 дол.США,

Надане до митного оформлення платіжне доручення в іноземній валюті №11 від 23.01.2025 про сплату ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» коштів компанії Triangle Tyre Co., Ltd, в сумі 360000дол. США по своїй суті є банківським платіжним документом, містить банківські реквізити (надавача платіжних послуг), реквізити платника та отримувача коштів, що дають змогу ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, у гр. 70 «Призначення платежу» платіжного доручення зазначено, що оплата здійснена згідно із контрактом №TRІ-2612 від 26.12.2024 та Специфікації №1 від 26.12.2024.

Обґрунтованих причин неврахування вказаного платіжного документу під час митного оформлення відповідачем не зазначено, а оскаржуване рішення не містить.

Суд зазначає, в митній декларації МД №25UA209190009645U6 від 15.04.2025 зазначена загальна вартість партії товару, що декларувався 36852,00дол. США. Отже, декларант мав надати документ, що підтверджує оплату за товар на вказану суму. Відповідно до платіжного доручення №11 від 23.01.2025, яке було надано митному органу, декларантом було сплачено 360000дол. США.

Отже, декларант надав відповідачу платіжний документ разом із митною декларацією, який давав можливість останньому встановити митну вартість оцінюваного товару за ціною контракту.

При цьому, саме лише зазначення про те, що платіжний документ містить посилання на контракт та специфікацію, що унеможливлює ідентифікувати зазначене платіжне доручення з партією оцінюваного товару, не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на інвойс.

Тож, відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Доводи відповідача про те, що платіжне доручення не містять підпису уповноважених осію чи інших відміток банку, а тому не може підтвердити факту переказу коштів, а відтак і оплати по контракту, необґрунтовані, оскільки жодним нормативно-правовим актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту платіжного доручення, тобто платіжне доручення є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Отже, вказані зауваження відповідача щодо не підтвердження оплати за товар безпідставні

При цьому, відповідно до приписів статті 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Щодо зауважень відповідача до транспортної складової митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Згідно пунктів 5, 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно інформації товаросупровідних документів оцінюваний товар постачається на комерційних умовах FOB Qingdao (Китай).

Відповідно до Інкотермс 2011 умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок з митного очищення товару для експорту.

Тобто за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно. До складових митної вартості товару належать б фактурна вартість товару, фрахт судна. При цьому, термін FOB не покладає на покупця обов`язку здійснювати обов`язкове страхування товару, це його право.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 зробив висновок, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Згідно з частиною десятою статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

На підтвердження транспортних витрат до митного оформлення було надано копії наступних документів: коносамент ZH250200008 від 03.02.2025, рахунок на оплату послуг ТЕП №1325 від 09.04.2025; автотранспортна накладна СМR №6220, договір ( контракт) про перевезення №Х191124-120 від 19.11.2024, довідка ТОВ «Хіллдом Лігістікс» №09.04/25-15 від 09.04.2025; договір (контракт) про перевезення №07/07/24 від 07.06.2024; договір (контракт) про перевезення №18/10/2024 від 18.10.2024.

Організацію перевезення товару для Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіллдом Лігістікс» на підставі Договору №Х191124-120 від 19.11.2024 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення імпортно-імпортних та транзитних вантажів.

Відповідно до умов Договору №Х191124-120 від 19.11.2024 позивач є Замовником, а ТОВ «Хіллдом Лігістікс» - Виконавцем.

Так, пунктами 2.1.1.-2.1.3 зазначеного договору передбачені права виконавця укладати договори та угоди з перевізниками, портами, аеропортами, вантажними і мультимодальними терміналами, складами, залізничними станціями, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами та неризедентами України, для виконання своїх обов`язків за Договором. Представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, терміналами, портами, аеропортами і іншими організаціями. Залучати до виконання своїх обов`язків за Договором інші організації та особи.

Таким чином умовами Договору №Х191124-120 від 19.11.2024 передбачена можливість залучення Виконавцем до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику.

До того ж надання транспортно-експедиторських послуг і їх оплата врегульовані договором №Х191124-120 від 19.11.2024 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів і стосуються лише сторін цього договору. Втручання митного органу у приватно-правові відносини сторін договору є виходом за межі повноважень митного органу.

Поряд з цим, згідно із довідкою ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТІКС» від 09.04.2025 №09.04/25-15 морський фрахт за межами митної території України: Циндао, Китай - Гданськ, Польща для ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ», м. Дніпро 1*40НС контейнер №PONU7646220 складає 131410,94 грн. без ПДВ. Навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України (Гданськ, Польща) 12 578,66 грн. без ПДВ. Оформлення ВМД (за межами митної території України) - 6 176,10 грн. без ПДВ. Організація локального обслуговування контейнеру в порту вивантаження Гданськ, Польща - 2 058,70 грн. без ПДВ. Експедиторська винагорода (на території України) - 2058,70 грн, включаючи ПДВ 20%. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Гданськ, Польща - п.п.Рава Руська, Україна - 45 515,66 грн. без ПДВ. Міжнародне автоперевезення по території України: п.п.Рава Руська, Україна - Підгородне, Україна - 65654,14 грн. без ПДВ. Транспортно-експедиційне обслуговування на території України - 6176,10 грн, включаючи ПДВ 20%. Страхування вантажу не здійснювалося.

Відповідно до рахунку на оплату №1325 від 09.04.2025 року до договору № Х191124-120 від 19.11.2024 морський фрахт за межами митної території України: Циндао, Китай - Гданськ, Польща ціна без ПДВ - 131 410,94 грн.; навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України (Гданськ, Польща) ціна без ПДВ - 12 578,66 грн.; оформлення ВМД (за межами митної території України) ціна без ПДВ - 6 176,10 грн.; організація локального обслуговування контейнеру в порту вивантаження Гданськ, Польща ціна без ПДВ - 2058,70 грн. Експедиторська винагорода (на території України) ціна без ПДВ - 1 715,58 грн.; міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України: Гданськ, Польща - п.п.Рава Руська, Україна ціна без ПДВ - 45515,66 грн.; міжнародне автоперевезення по території України: п.п.Рава Руська, Україна - Підгородне, Україна ціна без ПДВ - 65 654,14 грн.; транспортно-експедиційне обслуговування на території України ціна без ПДВ - 5 146,75 грн.

Суд вважає безпідставним не врахування під час митного оформлення вказаного рахунку та довідки про вартість перевезення.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

За вказаних обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо транспортної складової.

Щодо зауважень митного органу про не подання до митного оформлення заявки на перевезення, то суд зауважує, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Положення частини другої та третьої статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

При цьому, згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Саме така позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі № 813/1012/17, який, зокрема вказав, що «…серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість, тому вимога про її надання є безпідставною».

Щодо зауважень митного органу щодо наданої копії митної декларації країни відправлення №№420420250000034255 від 30.01.2025, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України не є обов`язковим документом для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17.

Щодо посилань відповідача на те, що заявлені відомості про виробника товару TRIANGLE TYRE CO., LTD та торгівельну марку Triangle не підтверджуються товарно-супровідними документами, то суд зазначає, що такі доводи відповідача в обґрунтування підстав для коригування заявленої митної вартості є цілком безпідставними.

Товар позивача випущений у вільний обіг із перевіркою та підтвердженням всіх заявлених відомостей, в тому числі, щодо торгової марки та виробника.

По всім митним базам даних, в тому числі статистичним, за відмовленою митною декларацією 25UA209190009645U6 від 15.04.2025 був заявлений товар виробника TRIANGLE TYRE CO., LTD та з торгівельною маркою Triangle, так само як за оформленою на підставі оскаржуваного рішення митного органу декларацією у вільний обіг випущений товар виробника TRIANGLE TYRE CO., LTD та з торгівельною маркою Triangle.

Щодо твердження відповідача, що в наданій до митного оформлення CMR, в графі 22 «підпис та штамп відправника» не проставлено жодних відміток відправника товару, тобто, відсутні підпис та печатка такої особи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; с) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; д) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; д) перелік документів, переданих перевізнику.

Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Згідно із частини першої статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 року) вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов`язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.

Таким чином, відправником та перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).

При цьому, факт проставлення або не проставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару чи не заповнення графи 22 жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що у відповідача не було обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів відповідно до положень частини третьої статті 53 Митного кодексу України, по суті вказані митним органом зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність розбіжностей, ознак підробки або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, а відтак не можуть бути визнані об`єктивними та обґрунтованими.

В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлену митну декларацію та не проведено детальне дослідження митної декларації з доданими до неї документами.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість рішення про коригування не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні не зазначено інформації щодо МД, її реєстраційний номер та ціни товару, за яким здійснено митне оформлення, не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, не наведені характеристики товару, що мають значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, та умов поставки, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 262,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 45589470, місцезнаходження: 49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про коригування митної вартості №UA209000/2025/000127/2 від 18.04.2025.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 45589470, місцезнаходження: 49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова