Рішення № 137197169, 08.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокуСправа №160/9816/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в університеті,-

ВСТАНОВИВ:

17.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 17.04.2025 року через систему Електронний суд позовна заява Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 159 751,92 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна грн. 92 коп.) та судові витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. за сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідача звільнено з Національно поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», тим самим останній порушив вимоги контракту від 22.08.2022 року №102-ПД-Кр, а тому зобов`язаний відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 року зазначена вище справа розподілена та 27.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

В період з 20.04.2026 року по 24.04.2026 року суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному.

На виконання вимог ч. 3 ст. 171 КАС України, судом було здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

Згідно з відповіддю №2651063 від 27.04.2026 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

27.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.05.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначив наступне. Так, відповідач фактично проходив службу в Національній поліції України в період з 15.03.2025 року по 10.03.2026 року, а саме у Криворізькому районному управлінні поліції ГУНП в Дніпропетровській області, на посаді лейтенанта поліції-інспектора сектору протидії домашньому насильству. Цей період служби підтверджується кадровими документами, які зберігаються у відповідному підрозділі Національної поліції. Відповідач стверджує, що відпрацював майже один рік із передбачених трьох, виконуючи свої професійні обов`язки й проходячи службу в установленому законом порядку. Частину зобов`язань щодо відпрацювання відповідачем було добросовісно виконано. Юридична позиція: відповідно до практики Верховного Суду України, у разі неповного відпрацювання строку, встановленого для випускників вищих навчальних закладів МВС, стягненню підлягає лише пропорційна частина витрат, пропорційна фактично невідпрацьованому строку. Повне стягнення допускається лише у випадках повної відсутності служби, що до відповідача не застосовується. Загальний строк зобов`язання - 36 місяців. Фактично відпрацьовано - близько 12 місяців. Невідпрацьовано - близько 24 місяців (дві третини). Отже, навіть у випадку задоволення позову, вимоги мають визначатися лише виходячи з пропорційного обчислення, а не в повному обсязі. Зазначення позивачем повної суми суперечить принципам пропорційності та правової визначеності. Позивач не надав суду: підтвердження реальних витрат на навчання відповідача; деталізованого та прозорого розрахунку; первинних бухгалтерських документів; обґрунтування, чому не врахований факт річного відпрацювання відповідача. Відтак, відповідач просить суд врахувати, що він проходив службу в Національній поліції України у період з 15.03.2025 року по 10.03.2026 року в Криворізькому районному управлінні поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Визначити суму можливого стягнення виключно шляхом пропорційного обчислення, зменшивши її відповідно до фактично відпрацьованого часу. Зобов`язати позивача надати деталізований офіційний розрахунок вартості утримання відповідача з усіма підтверджуючими документами. У разі відсутності належних доказів - відмовити у задоволенні позову.

13.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду витребувано у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області: наказ про призначення ОСОБА_1 на службу в Національній поліції від 15.03.2026 року; наказ про звільнення ОСОБА_1 зі служби від 10.03.2026 року; витяг з особової справи (особова картка, дані про проходження служби, посаду, підрозділ, присвоєння звання). Витребувано у Донецького державного університету внутрішніх справ: деталізований розрахунок вартості навчання ОСОБА_1 ; первинні документи щодо витрат державного бюджету; обґрунтування суми зазначеної у позові. Судом вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 26.05.2026 року.

21.05.2026 року від Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до суду на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2026 року надійшли: витяг з наказу про призначення ОСОБА_1 на службу в Національній поліції від 14.03.2025 року; копія наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби від 09.03.2026 року; копія послужного списку ОСОБА_1

21.05.2026 року від Донецького державного університету внутрішніх справ до суду на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2026 року до суду надійшли деталізований розрахунок вартості навчання ОСОБА_1 , копії роздавальних відомостей та інші довідки університету на підставі яких складено розрахунок про фактичні витрати понесені університетом на ОСОБА_1 під час його навчання та перебування у закладі.

25.05.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення (заперечення) щодо доказів позивача, в яких відповідачем зазначено про наступне. 1. Предмет доказування: відповідно до умов контракту (пп. 4.1-4.3) та Порядку, затвердженого постановою КМУ №261 від 12.04.2017 року, відшкодуванню підлягають виключно фактичні витрати, пов`язані з моїм утриманням під час навчання, за їх фактичною вартістю, у межах визначених видів забезпечення. 2. Неналежність і недостатність наданих доказів: поданий позивачем «Детальний розрахунок вартості утримання...» та зведені таблиці відображають лише агреговані цифри і «середньозважені» показники без первинних документів, які підтверджують: реальне надання та обсяг відповідних послуг саме щодо мене (іменні відомості харчування прання; табелі перебування 24 год/8 год «котлове» за датами); фактичні видатки за комунальні послуги й енергоносії (договори, акти постачальників тепла/води/електроенергії, платіжні документи через Казначейство) і методику розподілу на одного курсанта; медичне забезпечення (облік звернень/списань); «грошове забезпечення» (накази, розрахунково-платіжні відомості з помісячною розшифровкою, платіжні документи Казначейства), а також правові підстави включення до відшкодування саме фактичних бюджетних видатків без завищення «брутто»-нарахувань і без дублювання. Зведені таблиці без первинних документів не доводять ні факту, ні обсягу, ні вартості витрат. 3. Пропорційність із урахуванням служби: Відповідач фактично проходив службу в Національній поліції орієнтовно 12 місяців із 36 передбачених. Тому у разі визначення доведеної суми відшкодування вона підлягає зменшенню пропорційно невідпрацьованому строку (24/36). Відтак, відповідач просить суд: 1. Визнати надані позивачем зведені розрахунки без первинних документів недостатніми доказами фактичних витрат і не враховувати відповідні суми. 2. Зобов`язати позивача подати первинні документи по кожному виду забезпечення (харчове, речове, медичне, комунальні, грошове) та методику розподілу комунальних витрат на одного курсанта. 3. У частині «грошового забезпечення» враховувати лише належно підтверджені фактичні бюджетні видатки без включення «брутто»-нарахувань та без дублювання. 4. На доведену суму застосувати пропорційне зменшення 24/36 з огляду на річний строк служби після випуску відповідача. 5. У разі ненадання витребуваних первинних доказів у встановлений строк - відмовити в позові в цій частині як недоведеній.

25.05.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про витребування первинних документів і неврахування зведених таблиць, в якому відповідачем вказано про наступне. На виконання пп. 4.1-4.3 контракту та з огляду на вимогу відшкодовувати виключно фактичні витрати, відповідач просить суд: 1. Витребувати у позивача первинні документи, що підтверджують фактичні витрати саме щодо ОСОБА_1 : іменні відомості/реєстри харчування по датах; табелі мого перебування (24 год/8 год/«котлове») за весь період навчання; договори, накладні, акти приймання передачі і платіжні документи Казначейства щодо теплопостачання, водопостачання/водовідведення та електроенергії за відповідні місяці; методику (формулу) розподілу цих витрат на одного курсанта; накази про нарахування грошового забезпечення, розрахунково-платіжні відомості з помісячною розшифровкою (оклад, надбавки, індексація, премії, утримані податки), платіжні документи Казначейства; правове обґрунтування включення до відшкодування саме фактичних бюджетних видатків без завищення «брутто» і без дублювання. 2. До надання зазначених документів - не враховувати у розрахунку суми, підтверджені лише зведеними таблицями та «середньозваженими» показниками без джерел, як такі, що не відповідають вимозі «фактичної вартості». 3. Після надходження документів - визначити доведену суму фактичних витрат і застосувати пропорційне зменшення 24/36 з урахуванням річного строку служби після випуску ОСОБА_1 .

Щодо клопотання про витребування доказів, суд вказує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу.

Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина 3 статті 80 КАС України).

Згідно ч.4 ст.9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Предметом спору у цій справі є: стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартості його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 159 751,92 грн.

Суд зазначає, що вимоги до клопотання про витребування доказів є вичерпними та обов`язковими. Водночас, ознайомившись зі змістом клопотання відповідача про витребування доказів, судом встановлено, що останнє не містить у собі обґрунтованих підстав для витребування зазначених у клопотанні документів.

Разом з тим, матеріали долучені позивачем до позову є достатніми для повного та об`єктивного розгляду даної справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/9816/26 у спрощеному провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2022 року між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Національною поліцією України та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено контракт про здобуття освіти у за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 22.08.2022 року №102-ПД-Кр (далі-контракт).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.04.2021 № 260 «Про зміну типу та перейменування Донецького юридичного інституту МВС України» Донецький юридичний інститут Міністерства внутрішніх справ України змінено та перейменовано на Донецький державний університет внутрішніх справ.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.03.2026 року № 356 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10.03.2026 року.

Пунктом 3 розділу ІІІ контракту передбачено, що в разі дострокового розірвання контракту особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідач відшкодовує Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261.

05.03.2026 року відповідачу було вручено, під особистий підпис, Головним управлінням Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, які Відповідач має відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.

Довідкою про розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 року по 14.03.2025 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ стверджено, що вартість фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить:

сума витрат на утримання за 2022/2023 навчальні роки становить 50 964,41 грн, в т.ч.:

- грошове забезпечення становить 5029,40 грн.;

- речове забезпечення 15 121,00 грн.;

- продовольче забезпечення 24 450,94 грн.;

- медичне забезпечення 0,00 грн; оплата комунальних послуг 6363,07 грн.

сума витрат на утримання за 2023/2024 навчальні роки становить 57 870,99 грн, в т.ч.:

- грошове забезпечення становить 36 431,44 грн.;

- речове забезпечення 5485,00 грн.;

- продовольче забезпечення 11 088,38 грн.;

- медичне забезпечення 0,00 грн.;

- оплата комунальних послуг 4866,17 грн.

сума витрат на утримання за 2024/2025 навчальні роки становить 50 916,52 грн., в т.ч.:

- грошове забезпечення становить 28 319,13 грн.;

- речове забезпечення 11 418,02 грн.;

- продовольче забезпечення 7031,69 грн.;

- медичне забезпечення 0,00 грн.;

- оплата комунальних послуг 4147,68 грн.

Загальна сума витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 складає сумі 159 751,92 грн.

Після звільнення з Національної поліції відповідач не відшкодував вказану суму витрат добровільно у визначений чинним законодавством строк.

Оскільки у добровільному порядку витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідач не відшкодував, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, з позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питанням реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі №461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №820/5761/15, у яких зазначені спори мали вирішуватись за правилами ЦПК України.

Відповідно до положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують МВС витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено приписами частини п`ятої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України №261 від 12 квітня 2017 року затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Положеннями пункту 3 Порядку №261, зокрема, визначено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Пунктами 4, 5 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів. Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

З приписів пункту 8 Порядку №261 слідує, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Отже, наведеними вище положеннями чинного законодавства України, як і умовами контракту, передбачено обов`язок відповідача відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Донецькому державному університеті внутрішніх справ, проте у добровільному порядку витрати відшкодовано не було.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

22.08.2022 року між Донецьким державним університетом внутрішніх справ, Національною поліцією України та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було укладено контракт про здобуття освіти у за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських від 22.08.2022 року №102-ПД-Кр (далі-контракт).

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 09.03.2026 року № 356 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в Національній поліції України на підставі пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) з 10.03.2026 року.

Пунктом 3 розділу ІІІ контракту передбачено, що в разі дострокового розірвання контракту особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідач відшкодовує Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 року № 261.

05.03.2026 року відповідачу було вручено, під особистий підпис, Головним управлінням Національної поліції у Дніпропетровській області повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати пов`язані з утриманням у навчальному закладі, у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки-розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського, які Відповідач має відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення.

Довідкою про розрахунок витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 року по 14.03.2025 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ стверджено, що вартість фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, становить:

сума витрат на утримання за 2022/2023 навчальні роки становить 50 964,41 грн, в т.ч.:

- грошове забезпечення становить 5029,40 грн.;

- речове забезпечення 15 121,00 грн.;

- продовольче забезпечення 24 450,94 грн.;

- медичне забезпечення 0,00 грн; оплата комунальних послуг 6363,07 грн.

сума витрат на утримання за 2023/2024 навчальні роки становить 57 870,99 грн, в т.ч.:

- грошове забезпечення становить 36 431,44 грн.;

- речове забезпечення 5485,00 грн.;

- продовольче забезпечення 11 088,38 грн.;

- медичне забезпечення 0,00 грн.;

- оплата комунальних послуг 4866,17 грн.

сума витрат на утримання за 2024/2025 навчальні роки становить 50 916,52 грн., в т.ч.:

- грошове забезпечення становить 28 319,13 грн.;

- речове забезпечення 11 418,02 грн.;

- продовольче забезпечення 7031,69 грн.;

- медичне забезпечення 0,00 грн.;

- оплата комунальних послуг 4147,68 грн.

Загальна сума витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 складає сумі 159 751,92 грн.

Суд одночасно звертає увагу на те, що курсанти, які навчаються в Донецькому державному університеті внутрішніх справ, перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).

Разом з тим, будучи обізнананим під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, відповідач станом на час розгляду справи не здійснив відшкодування вказаних витрат, доказів добровільного відшкодування суми витрат, пов`язаних з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх, суду не надано.

При прийнятті рішення судом враховується практика Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.03.2024 року по справі №440/14068/21.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що грошове забезпечення курсантів, входить до витрат, пов`язаних із навчанням у ВНЗ і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби за власним бажанням.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо повної недопустимості наданих позивачем доказів, оскільки позивачем на виконання ухвали суду подано деталізований розрахунок витрат, копії роздавальних відомостей та інші документи, які у сукупності підтверджують факт понесення витрат на утримання відповідача під час навчання.

Варто зазначити, що Верховний Суд у постанові від 11.04.2025 року у справі №620/7009/23 зазначив, що оскільки саме в кошторисі вищого навчального закладу передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення таких курсантів, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів.

Щодо обв`язку особи відшкодувати вартість навчання у разі відмови відпрацювати визначену договором кількість років Європейський суд з прав людини (далі - "ЄСПЛ") висловлювався у низці справ.

Так, у справі "Chitos проти Греції" (рішення від 4 червня 2015 року, заява № 51637/12) ЄСПЛ зазначав, що заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов`язання, яке він взяв на себе, обравши кар`єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов`язання служити у відповідному званні певну кількість років.

ЄСПЛ уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов`язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід`ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.

Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов`язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.

У справі "Lazaridis проти Греції" (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов`язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв`язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов`язався відслужити в армії дев`ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.

ЄСПЛ дійшов висновку, що зобов`язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов`язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов`язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.

Обов`язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.

В аналогічній справі "Charalambos Pierrakos проти Греції" (рішення від 26 травня 2020 року, заява №51743/17) суд постановив, що обов`язок медичних працівників, які хотіли б покинути збройні сили держави до закінчення терміну служби, виплачувати державі певні суми відшкодування витрат на навчання є повністю виправданим з урахуванням привілеїв, якими вони користуються в порівнянні зі студентами в галузі цивільної медицини. Особі, яка зараховується на навчання до військового закладу освіти, відомо, що у разі безкоштовного навчання, виплати винагороди за службу та у зв`язку з військовим статусом, вона зобов`язується служити в армії протягом відповідного періоду після закінчення навчання. Такий обов`язок відповідає загальновизнаній меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме військові абітурієнти, які вивчали медицину та здобували відповідну спеціалізацію мали можливість займатися приватною медичною практикою. Таким чином, принцип відшкодування (викупу) решти років служби не порушує принцип пропорційності (дивитись згадувану вище справу "Chitos проти Греції", п.п. 92-100). Ці міркування застосовні і в цьому випадку.

Щодо захисту права власності у рішенні ЄСПЛ вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов`язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов`язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Тож ураховуючи норми національного законодавства та усталену практику ЄСПЛ у розгляді подібних спорів можна дійти висновку, що обов`язок особи, яка зобов`язалась відпрацювати за направленням після завершення її навчання за рахунок коштів держави, не передбачає втручання у її права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці. ЄСПЛ підкреслює, що не кожна праця, яку вимагають від особи під загрозою "покарання", становить заборонену цим положенням "примусову чи обов`язкову працю". Слід врахувати, зокрема, характер і обсяг даної діяльності, вільне укладення відповідних домовленостей (угод) у зв`язку із чим особа усвідомлює принцип і обсяг свого зобов`язання, яке вона бере, отримуючи безкоштовну освіту тощо. Такі обставини дозволяють відрізнити "примусову працю" від роботи, якої можна розумно вимагати за відповідних обставин. У протилежному випадку ЄСПЛ застосовує поняття "непропорційний тягар" та перевіряє, чи на особу було накладено такий тягар, що є єдиним чинником, на підставі якого ЄСПЛ може встановити порушення пункту 2 статті 4 Конвенції.

Обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання (пов`язані із цим витрати, їх окремі види тощо) за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності. Відповідно до практики ЄСПЛ такі суми відшкодування на корить держави можуть визначатись з урахуванням вартості навчання, виплат на утримання особи, яка навчається (наприклад, вартість проживання, їжі та обладнання, наданих особі під час навчання), субсидованої державою стипендії особі, яка навчається.

Стаття 2 Протоколу № 1 до Конвенції захищає та гарантує загальне особисте право особи на освіту. Держави не зобов`язуються організовувати за власний кошт або субсидувати освіту визначеного виду або рівня. Водночас, держава не зобов`язана виключно утримуватись від порушень цього права, а несе й відповідні позитивні зобов`язання, аби забезпечити дотримання права, захищеного статтею 2 Протоколу № 1 до Конвенції. Відповідні обмеження не повинні звужувати згадане право настільки, щоб порушити його сутність і позбавити його ефективності. Такі обмеження мають бути передбачуваними для зацікавленої особи і переслідувати законну мету.

За такого правового підходу ЄСПЛ, який кореспондує усталеній та послідовній практиці Верховного Суду у справах аналогічної категорії, підхід до вирішення спорів щодо відшкодування особами, які навчаються у вищих навчальних закладах із спеціальними умовами, за рахунок державного бюджету, витрат на їх навчання у зв`язку з невиконанням ними умов договору (контракту) має бути однаковим, інший підхід може призвести до дискримінації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 року у справі №620/7009/23.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним вказаної суми в добровільному порядку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням в університеті задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Донецького державного університету внутрішніх справ (на рахунок Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/рахунок: UA128201720313261009201000675, ЄДРПОУ 08571423) вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 159 751,92 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна грн. 92 коп.).

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник