Рішення № 137197099, 05.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2260/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного, Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного (далі НАСВ ім. П. Сагайдачного, відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі в/ч НОМЕР_1 , відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 (далі в/ч НОМЕР_2 , відповідач 3) про визнання протиправною бездіяльності НАСВ ім. П. Сагайдачного щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації; зобов`язання НАСВ ім. П. Сагайдачного здійснити перерахунок та провести доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з врахуванням січня 2008 року місяцем підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15 січня 2004 року та з урахуванням фактично виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності НАСВ ім. П. Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати «індексації-різниці» у період з 01.03.2018 по 02.06.2018 відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язання здійснити нарахування та виплату «індексацію-різниці» у фіксованій сумі - 4 079,37 грн (щомісяця) за період з 01.03.2018 по 02.06.2018, відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року та з урахуванням фактично виплачених сум;

визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати «індексаціїрізниці» у період з 02.06.2018 по 31.12.2022, відповідно до абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язання здійснити нарахування та виплату «індексації різниці» у фіксованій сумі - 4 079,37 грн (щомісяця) за період з 02.06.2018 по 31.12.2022, відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року та з урахуванням фактично виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати з 29.01.2020 по 31.01.2023 грошового забезпечення та усіх інших виплат, що із нього обчислюються, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, виходячи із розрахункових величин прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року (відповідно); зобов`язання провести перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 31.01.2023 грошового забезпечення та усіх інших виплат, що із нього обчислюються, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, виходячи із розрахункових величин прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року (відповідно), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року та з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 грошового забезпечення та усіх інших виплат, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової допомоги при звільненні, виходячи із розрахункових величин прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня 2023 року, 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року (відповідно); зобов`язання провести перерахунок та виплату за період з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 грошового забезпечення, грошового забезпечення та усіх інших виплат, в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової допомоги при звільненні, виходячи із розрахункових величин прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законами на 01 січня 2023 року, 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року (відповідно), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року та з урахуванням виплачених сум; визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати грошових компенсацій за невикористані дні основної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій (виплачених на момент звільнення з військові служби), з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; зобов`язання провести перерахунок та виплату грошових компенсацій за невикористані 80 днів основної відпустки за 2021-2025 роки та невикористані 168 днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки (виплачених на момент звільнення з військові служби), виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2026 року, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з врахуванням виплачених сум, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у НАСВ ім. П. Сагайдачного з 01.01.2016 по 02.06.2018, у в/ч НОМЕР_1 з 02.06.2018 по 31.01.2023, у в/ч НОМЕР_2 з 17.03.2023 по 08.01.2026, однак відповідачами не виплачувалось у повному розмірі грошове забезпечення, а саме у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січня 2008 року, у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078

Водночас грошове забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 31.01.2023, з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 обраховувалось та виплачувалось із використанням показника прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 для працездатної особи, а не за відповідними встановленими прожитковими мінімумами згідно Законів України Про державний бюджет України станом 01.01.2020. При цьому і відповідно грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, нараховані та виплачені під час проходженням військової служби значно у меншому розмірі, як це передбачено законом.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.01.2026 №8 ОСОБА_1 звільнений з військової служби за пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення з 08.01.2026.

З вищевказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: невикористану основну відпустку за 2021-2025 роки - 80 днів; - невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій за 2015-2026 роки - 168 днів; всього за 248 днів.

З метою з`ясування підстав проведених розрахунків представником позивача 09.02.2026 направлено адвокатський запит до відповідача, відповідь на який станом на 24.02.2026 не надійшла.

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник НАСВ ім. П. Сагайдачного позов не визнала, просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що Міністром оборони України було прийнято рішення від 31.12.2015 №248/3/1/1150 щодо підвищення рівня доходів військовослужбовців Збройних Сил України в грудні 2015 року за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, оскільки остання нараховувалась в тому числі і від премії). Тобто, Міністром оборони України фактично було виконано вимоги уряду щодо підвищення грошових доходів військовослужбовців за грудень 2015 року з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом (сума підвищення доходу перевищила суму індексації за грудень 2015 року), та щодо подальшого обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року. З урахуванням вказаного, нарахована індексація позивачу за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 становить 0,00 грн щомісячно.

Зазначила, що посадовий оклад позивача з 01.03.2018 у межах спірного періоду (з 01.03.2018 по 02.06.2018) не підвищувався внаслідок законодавчих змін та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останньої на нові посади у в/ч НОМЕР_3 . Отже, у позивача не виникло права та обов`язку для нарахування й виплати індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 3-6 Порядку №1078. Відтак вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації різниці грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 02.06.2018 із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

У відзиві на позовну заяву представник в/ч НОМЕР_1 позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити з посиланням на те, що відповідно до Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме станом на 01.01.2018, відтак у в/ч НОМЕР_1 відсутні підставі для здійснення перерахунку виплат, на відпорний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови №704.

Також, у поданому до суду відзиві представник НОМЕР_2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

За правилами пункту 6 розділу ХХXI Порядку №260 до розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди, а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану.

Вважає, що додаткова винагорода, яка передбачена Постановою №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме: на період дії воєнного стану; військовослужбовцям ЗСУ; в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у НАСВ ім. П. Сагайдачного з 01.01.2016 по 02.06.2018, у в/ч НОМЕР_1 з 02.06.2018 по 31.01.2023, у в/ч НОМЕР_2 з 17.03.2023 по 08.01.2026.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.01.2026 №8 ОСОБА_1 звільнений з військової служби за пп. «д» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення з 08.01.2026.

З вищевказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за: невикористану основну відпустку за 2021-2025 роки - 80 днів; - невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій за 2015-2026 роки - 168 днів; всього за 248 днів; одноразову грошову допомогу при звільненні за 11 років служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідачами не виплачувалось у повному розмірі грошове забезпечення, а саме у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з врахуванням базового місяця січня 2008 року, у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та грошова компенсація за всі невикористані дні основної відпустки за 2021-2025 роки та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки з врахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Водночас грошове забезпечення за періоди з 29.01.2020 по 31.01.2023, з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 обраховувалось та виплачувалось із використанням показника прожиткового мінімуму встановленого на 01.01.2018 для працездатної особи, а не за відповідними встановленими прожитковими мінімумами згідно Законів України Про державний бюджет України станом 01.01.2020. При цьому і відповідно грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, нараховані та виплачені під час проходженням військової служби значно у меншому розмірі, як це передбачено законом.

09.02.2026 представником позивача з метою з`ясування підстав проведених розрахунків направлено адвокатський запит до НАСВ ім. П. Сагайдачного, в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 , проте відповіді не надійшли.

Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 10 Постанови №704 ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.

Первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Варто зазначити, що за загальним правилом примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв`язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто примітка повинна бути у безпосередньому зв`язку з нормою, в даному випадку з пунктом 4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.

Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704, пункт 4 якої має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", згідно з пунктом 6 якої внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких її пункт 4 викладено у новій редакції, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".

У той же час, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.

Вказаною постановою суду були скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Із наведеного вбачається, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, з 29.01.2020 (з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18) виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Натомість як вбачається з матеріалів справи відповідачами у період з 29.01.2020 по 31.01.2023 (в/ч НОМЕР_1 ), з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 (в/ч НОМЕР_2 ) застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року.

Окрім цього, з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу у даний період здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Так, Додатком 16 до Постанови №704 встановлено розмір надбавки за вислугу років військовослужбовцям у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням.

Постановою №704 також встановлено для військовослужбовців виплату надбавок, доплат, винагород та премії, а також інших додаткових видів грошового забезпечення та разових виплат, розрахунковою величиною яких є посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Зокрема, вказаною постановою встановлено виплату надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, надбавка за кваліфікацію у відсотках посадового окладу, а також разові виплати, допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні, передбачені відповідно статтею 10-1 та статтею 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пунктів 2 та 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 1 та 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення.

Отже, виплата грошового забезпечення та одноразових виплат грошового забезпечення безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачами протиправно з 29.01.2020 по 19.05.2023 не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача та отриманих ним виплат, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.

Водночас суд враховує, що 12.05.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704" (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності 20.05.2023 та якою по-іншому врегульовані спірні правовідносини.

Пунктом 1 Постанови № 481 приписано скасувати підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Також пунктом 2 вказаної постанови внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Викладення пункту 4 Постанови № 704 у згаданій редакції та встановлення фіксованої суми, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, яка відповідає розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, свідчить про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивача починаючи з 20.05.2023.

Суд також зважає на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Водночас за змістом частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Положення Постанови №481 були чинні до 18.06.2025, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин (такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 08.09.2025 у справі №200/4426/24).

Враховуючи викладені обставини справи та з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд задовольняє адміністративний позов шляхом покладення на відповідача обов`язку перерахувати та виплатити грошове забезпечення позивачу відповідно до пункту 4 Постанови №704 у первинній редакції за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно та з 18.06.2025 по 08.01.2026 включно.

У відповідності до частини 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премію); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 460/17819/25.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 02.06.2018 по 31.01.2023 та у в/ч НОМЕР_2 з 17.03.2023 по 08.01.2026.

Отже, в/ч НОМЕР_1 має бути здійснений перерахунок та виплата усіх видів грошового забезпечення позивача, що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки, за період з 29.01.2020 по 31.01.2023 включно та в/ч НОМЕР_2 перерахунок та виплата усіх видів грошового забезпечення позивача, що охоплюються частиною 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової допомоги при звільненні, за період з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 включно.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд зазначає таке.

Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Посадові оклади військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018.

Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період з 01.12.2015 по 28.02.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704, набрала чинності 01.03.2018), базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.

Відповідач не надав суду доказів про те, що у період з січня 2008 року до березня 2018 року відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, у період з січня 2016 року по лютий 2018 року, індексація грошового забезпечення позивачу ОСОБА_1 не була нарахована та не виплачена.

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.

Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов`язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов`язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.

Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.

Верховний Суд у своїй практиці також вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20.

У названих справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Отже, базовим місяцем (місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців (посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року включно були незмінними). Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період є протиправним, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців.

З огляду на вищевикладені обставини у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності НАСВ ім. П. Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно; зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Щодо нарахування та виплати різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, суд зазначає наступне.

Постанова №704 вступила в дію 01 березня 2018 року, якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, та у пункті 2 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, у березні 2018 року відбулося зростання грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної індексації та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

У цьому контексті суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21.

Судом встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 7 658,64 грн, за березень 2018 року 8 042,42 грн, тобто дохід збільшився на 383,78 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1 762,00 грн * 253,30% / 100 = 4 463,15 грн) (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22).

Оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу: 4 463,15 грн 383,78 грн = 4 079,37 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 щодо перерахунку розмірів посадового окладу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з 29 січня 2020 року посадовий оклад збільшується, що призводить до зміни всього місячного грошового забезпечення. Відповідно індексація у фіксованому розмірі (4 079,37 грн) виплаті не підлягає з дня зміни посадового окладу, а позовні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 31.12.2022 індексації-різниці грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою можливої індексації у місяці підвищення та розміром підвищення доходу, є передчасними, оскільки тільки після проведення перерахунку грошового забезпечення у новому розмірі підлягатиме вирішенню питання про наявність права на такий вид індексації.

При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НАСВ ім. П. Сагайдачного з 01.01.2016 по 02.06.2018, а у в/ч НОМЕР_1 з 02.06.2018 по 31.01.2023.

Встановивши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку про те, що взаємопов`язані позовні вимоги в цій частині належить задовольнити частково у спосіб визнання протиправною бездіяльності НАСВ ім. П. Сагайдачного щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.06.2018 та зобов`язання НАСВ ім. П. Сагайдачного відповідно до вимог абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4 079,37 грн в місяць) та визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 індексації грошового забезпечення за період з 03.06.2018 по 28.01.2020 та зобов`язання в/ч НОМЕР_1 відповідно до вимог абзаців четвертого, шостого Порядку №1078 нарахувати та виплатити позивачу за вказаний період індексацію, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (становить 4 079,37 грн в місяць).

Щодо нарахування та виплати компенсацій за невикористані дні основної та додаткової відпустки, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 Постанови №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

У редакції, чинній до 24.02.2025, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачав, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Водночас, наказом Міністерства оборони України від 15.01.2025 №23 до Порядку №260 внесено зміни, які набрали чинності 25.02.2025, а саме у розділі ХХХІ пункт 6 після слів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення доповнено словами крім винагород.

Таким чином, з 25.02.2025 редакція пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 передбачає, що грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що розмір грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні відпусток, визначається нормами Порядку № 260 у редакції, чинній на дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу, оскільки саме цей момент є визначальним для розрахунку відповідних виплат.

Суд враховує, що наказом командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.01.2026 №8, ОСОБА_1 з 08.01.2026 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відтак, на момент звільнення позивача з військової служби 08.01.2026, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не передбачав включення будь-якого виду винагород (щомісячних додаткових чи одноразових) до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, то, відповідно, у відповідача були відсутні підстави для врахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 при обрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні додаткових та щорічних основних відпусток.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.02.2026 у справі №420/77/25.

З огляду на відсутність з боку в/ч НОМЕР_2 протиправної бездіяльності щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, позовні вимоги про визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток як учаснику бойових дій задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм вбачається, що належна до виплати позивачу сума грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що нарахування та виплату грошового забезпечення слід проводити з врахуванням пункту 2 Порядку №44.

Вищевказане узгоджується із постановою Верховного Суду від 30.04.2026 у справі №140/6730/24.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України Про судовий збір, а доказів понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи суду не представлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця січень 2008 року.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного щодо не нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.06.2018 у розмірі 4 079,37 грн на місяць.

Зобов`язати Національну академію сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.06.2018 у розмірі 4 079,37 грн на місяць доходу, відповідно до абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.06.2018 по 28.01.2020 у розмірі 4 079,37 грн на місяць.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 03.06.2018 по 28.01.2020 у розмірі 4 079,37 грн на місяць доходу, відповідно до абзацу 4, 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та здійснити компенсацію податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованих належних вищезгаданих сум відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки) за період з 29.01.2020 по 31.01.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 31.01.2023 грошового забезпечення (в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової допомоги при звільненні) за період з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами України про Державний бюджет України станом на 01.01.2023, 01.01.2025 та 01.01.2026 відповідно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 17.03.2023 по 19.05.2023 та з 19.06.2025 по 08.01.2026 грошового забезпечення (в тому числі, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової допомоги при звільненні) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, 01.01.2025 та 01.01.2026 відповідно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач 1: Національна академія сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного (79026, Львівська область, м. Львів, вул. Героїв Майдану, 32; код ЄДРПОУ 08410370).

Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Відповідач 3: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя С.Ф. Костюкевич