Ухвала суду № 137196984, 08.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань встановлення судового контролю

08 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5858/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.08.2024, яке набрало законної сили, у цій справі позов задоволено частково, а саме вирішено.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 по 28 лютого 2018 року, із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 червня 2016 року по 28 лютого 2018 включно, з врахуванням базового місяця січня 2008 року, згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію за період проходження військової служби з 01 березня 2018 року по 01 лютого 2022 року із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) ОСОБА_1 за період проходженням військової служби з 30.01.2020 по 01.02.2022, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 01.02.2022, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку 84 доби, як учаснику бойових дій (за 2016-2022 роки), та 12 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, виходячи з її грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку 84 доби, як учаснику бойових дій (за 2016-2022 роки), та 12 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, виходячи з її грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

22.10.2024 за заявою позивача Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №17611/2024, №17612/2024, №17613/2024 та №17614/2024, які були пред`явлені до примусового виконання та постановами Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 24.09.2025 відкрито виконавчі провадження ВП №79181439, ВП №79181203, ВП №79181515 та ВП №79181223.

26.05.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про встановлення судового контролю в адміністративній справі 140/5858/24, яка вмотивована тим, відповідач фактично ухиляється від виконання судового рішення. У заяві представник позивача просить:

1) Встановити судовий контроль за виконанням рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року у справі №140/5858/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

2) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення у справі №140/5858/24 від 16 серпня 2024 року у 10 денний строк.

3) Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та сплатити ОСОБА_1 70 150,97 гривень невиплачених коштів на виконання рішення у справі №140/5858/24 від 16 серпня 2024 року у 10 денний строк.

4) Накласти на командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 60 560,00 грн.;

5) Половину штрафу в розмірі 30 280,00 грн., стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину штрафу в розмірі 30 280,00 грн., стягнути на користь Державного бюджету України;

6) Попередити командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 про те, що за правилами ч.6 ст. 382 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду, нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції;

7) Попередити командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про те, що відповідно до 4.1 ст.382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку повністю виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Враховуючи, що рішення суду від 16.08.2024 у цій справі прийняте за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), тому суд дійшов висновку про можливість розгляду клопотання у порядку письмового провадження.

Від відповідача чи його представника письмових пояснень з приводу поданої заяви на адресу суду не надходило.

Вирішуючи подану заяву про встановлення судового контролю, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 2-3 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Водночас слід зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною четвертою статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Частина перша статті 373 КАС України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу положень частини першої статті Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Водночас з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві, існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

За нормами статті 381-1 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Зокрема, згідно із нормами частини першої 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, аналіз вищевказаних положень ст.ст. 382, 382-1 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконання судового рішення окремими категоріями осіб - суб`єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.

Норми КАС України не містять обмеження щодо стадій процесу, на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 КАС України. Тобто суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, в тому числі й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

В свою чергу встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується судом залежно від обставин конкретної справи та дій суб`єкта владних повноважень-відповідача щодо виконання судового рішення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.

Як вже зазначалось судом, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Разом з цим, положеннями ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Зокрема частиною першою наведеної норми встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Приписами частини 2 передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватись судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю, заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.

Як вбачається з поданої представником позивача заяви на виконання вказаного вище судового рішення, встановлено, що 29.04.2026 відповідач виплатив позивачці суму коштів розміром 277 343,86 грн. На адвокатський запит щодо підстав зменшення суми грошових коштів з 348 667,51 грн. до 277 343,86 грн. відповідач листом від 15.05.2026 за вих.№870/фс надав «Розрахунок суми фіксованої індексації», з якого вбачається, що всупереч рішенню суду він самостійно змінив спосіб його виконання та за період з 30 січня 2020 року по лютий 2022 року суму індексації різниці взагалі не нарахував, зменшивши таким чином суму цього виду індексації зі 180 449,94 грн. до 113 349,80 грн,. та недоплатив таким чином позивачці суму коштів розміром 67 100,14 грн.

Суд зазначає, що оскільки, судове рішення виконано, відсутні правові підстави для встановлення судового контролю за його виконанням.

При цьому незгода сторони з результатом виконання судового рішення або оцінка такого виконання як неправильного, не свідчить про його невиконання та не є підставою для застосування заходів судового контролю, передбачених статтею 382 КАС України.

Відтак, ураховуючи вказані вище обставини, суд не вбачає фактичних та правових підстав для реалізації свого диспозитивного права покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, у зв`язку із чим у задоволенні заяви представника позивача належить відмовити.

Керуючись ст. 241, 243, 248, 382 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі №140/5858/24, - відмовити.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.В. Мачульський