Ухвала суду № 137196770, 08.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження в справі

м. Вінниця

08 червня 2026 р. Справа № 640/29294/21

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою від 25.10.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу № 640/29294/21 - до Вінницького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 дана справа передана на розгляд судді Вінницького окружного адміністративного суду Бошковій Юлії Миколаївні.

07.03.2025 суддя Бошкова Ю.М. ухвалою суду прийняла справу до свого провадження.

25.03.2025 представником позивача через підсистему "Електронний суд" подано до суду клопотання про заміну первісного відповідача в особі Головного управління Держпраці у Київській області належним відповідачем в особі Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Ухвалою суду від 03.04.2026 замінено первісного відповідача у справі.

30.04.2026 та 01.05.2026 від представника відповідача надійшли заяви про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи.

15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач з 17.06.2015 обіймав посаду головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області.

08.07.2021 позивача було звільнено на підставі частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

При цьому відповідач вказує, що наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 №469-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказ про звільнення від 08.07.2021 №318-к було скасовано, а позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки. Цим же наказом за позивачем збережено присвоєний ранг державного службовця, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років, а також визначено, що він вважається таким, що приступив до виконання посадових обов`язків з 22.09.2021.

Відповідач зазначає, що після видання наказу про поновлення позивача неодноразово повідомляли про поновлення на посаді та необхідність з`явитися для ознайомлення з відповідним наказом і внесення запису до трудової книжки, зокрема листами від 22.11.2021 та 28.12.2021. Крім того, позивача було повідомлено про подальшу ліквідацію Головного управління Держпраці у Київській області та необхідність подання документів для вирішення питання подальшого проходження державної служби.

За твердженням відповідача, усі направлені на адресу позивача листи були повернуті відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання та не були отримані адресатом.

Таким чином, відповідач вважає, що наказ про звільнення позивача був скасований, позивача поновлено на займаній посаді, про що останній належним чином повідомлявся, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

22.05.2026 та 26.05.2026 від сторони позивача до суду надійшли заяви про відсутність додатків до відзиву.

Представник відповідача 01.06.2026 через підсистему "Електронний суд" подав заяву про закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 №469-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказ про звільнення від 08.07.2021 №318-к було скасовано, а позивача поновлено на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки. Цим же наказом за позивачем збережено присвоєний ранг державного службовця, надбавку за ранг та надбавку за вислугу років, а також визначено, що він вважається таким, що приступив до виконання посадових обов`язків з 22.09.2021.

08.06.2026 представник позивача подав суду заперечення на клопотання про закриття провадження, в якому просив суд не брати до уваги накази на які посилається відповідач та задовольнити його позов у повному обсязі.

Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами, що 08.07.2021 позивача було звільнено на підставі частини другої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з нез`явленням на службу протягом більш як 150 календарних днів протягом року внаслідок тимчасової непрацездатності.

У подальшому, наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 22.11.2021 №469-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » наказ про звільнення від 08.07.2021 №318-к було скасовано, а позивача поновлено на посаді з 22.09.2021.

Разом з тим, суд наголошує, що у межах даної справи позивач просить суд, зокрема:

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Держпраці у Київській області Семчука Романа № 318-К від 08 липня 2021 р. «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити мене, ОСОБА_1 , з 22 вересня 2021 р. на роботі на посаді головного державного інспектора відділу нагляду на виробництві і на об`єктах підвищеної небезпеки управління нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Київській області.

Відтак, предметом спору у цій справі є правомірність наказу про звільнення позивача, вимога про поновлення позивача на посаді та похідні вимоги, пов`язані із таким звільненням.

Суд зазначає, що відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

З матеріалів справи вбачається, що після звернення позивача до суду Головним управлінням Держпраці у Київській області видано наказ від 22.11.2021 №469-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », яким скасовано наказ від 08.07.2021 №318-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено позивача на раніше займаній посаді.

Вказані обставини сторонами не заперечуються. Навпаки, у поданих запереченнях позивач прямо посилається на факт видання зазначеного наказу та визнає, що наказ про звільнення був скасований самим відповідачем.

Отже, на момент вирішення питання про подальший розгляд справи оскаржуваний індивідуальний акт припинив свою дію, а вимога про поновлення позивача на посаді була реалізована самим суб`єктом владних повноважень у позасудовому порядку.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що його права не були поновлені у повному обсязі у зв`язку з виданням наказу про відсторонення від виконання посадових обов`язків, не нарахуванням заробітної плати, відсутністю фактичного допуску до роботи та іншими обставинами, на які він посилається у запереченнях.

Такі доводи фактично стосуються інших управлінських рішень, дій або бездіяльності відповідача, які не є предметом оскарження у даній справі.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою та в межах заявлених позовних вимог.

При цьому матеріали справи не містять заяви позивача про зміну предмета або підстав позову в порядку статті 47 КАС України, а тому суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку правомірності наказу про відсторонення від виконання посадових обов`язків, питанням фактичного допуску до роботи, виплати середнього заробітку після поновлення, подальшому звільненню у зв`язку з ліквідацією органу чи іншим обставинам, які не були предметом первісних позовних вимог.

Фактично позивач у своїх запереченнях намагається обґрунтувати наявність інших можливих порушень своїх прав, які не охоплювалися предметом даного спору та не були заявлені до розгляду у встановленому законом процесуальному порядку.

Водночас для застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України визначальним є встановлення факту виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного порушення.

У даному випадку відповідачем скасовано наказ про звільнення, який є предметом оскарження, та прийнято рішення про поновлення позивача на посаді, тобто усунуто саме ті правові наслідки, які були безпосередньо пов`язані з оскаржуваним рішенням.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що він не був обізнаний про видання наказу від 22.11.2021 №469-к про поновлення на посаді.

Як убачається з матеріалів справи, після видання наказу про поновлення на роботі відповідачем на адресу позивача направлялися повідомлення про поновлення його на посаді, необхідність ознайомлення з відповідним наказом та внесення запису до трудової книжки, зокрема листами від 22.11.2021 №10/1/21/23132 та від 28.12.2021 №10/1/21/25479.

Крім того, відповідачем здійснювалося листування з позивачем і з інших питань, пов`язаних із проходженням державної служби та подальшими кадровими процедурами.

Сам по собі факт неотримання позивачем кореспонденції не може свідчити про не вчинення відповідачем відповідних дій або про відсутність правових наслідків виданих управлінських актів.

Суд зазначає, що учасник службових правовідносин зобов`язаний діяти добросовісно та проявляти належну обачність щодо реалізації своїх прав та виконання обов`язків, у тому числі забезпечувати можливість отримання кореспонденції за відомою роботодавцю адресою, своєчасно повідомляти про зміну місця проживання або інших контактних даних, а також вживати розумних заходів для отримання інформації щодо проходження служби та прийнятих стосовно нього кадрових рішень.

Посилання позивача на те, що він фактично проживав за іншою адресою та не отримав направлені відповідачем листи, не можуть покладати негативні наслідки такої поведінки на суб`єкта владних повноважень, який здійснив усі залежні від нього дії щодо повідомлення позивача про прийняті рішення.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що позивач після звільнення вчиняв будь-які дії, спрямовані на з`ясування свого правового статусу, отримання інформації щодо результатів розгляду своїх звернень, ознайомлення з кадровими рішеннями або актуалізації своїх контактних даних для належного листування з відповідачем.

За таких обставин суд вважає, що відповідач вжив належних заходів для доведення до відома позивача інформації про скасування наказу про звільнення, а його поновлення на посаді, а ризик неотримання кореспонденції за обставин, встановлених у справі, не може бути покладений на відповідача.

Відтак, суд доходить висновку, що порушення, на захист від якого було подано даний позов, суб`єктом владних повноважень усунуто самостійно, а повне відновлення прав позивача у межах заявлених позовних вимог можливе без ухвалення судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і поновлення на посаді.

Отже, наявні підстави для задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження у справі відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

заяву представника Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці - задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна