Рішення № 137196010, 15.05.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1450/25

Провадження № 2/273/450/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Баранівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_2 терміном 60 днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Згідно заповіту, складеного 17.12.2007 року, ОСОБА_2 заповів все своє майно позивачу. На момент смерті ОСОБА_2 проживав одиноко. 21.08.2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 , проте йому було відмовлено у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Вважає, що пропустив строк з поважних причин, оскільки був юридично необізнаним відповідно строків прийняття спадщини, вважав, що наявність заповіту дозволяє прийняти спадщину у будь-який час.

Ухвалою судді Баранівського районного суду Житомирської області від 04.09.2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі, надано відповідачеві строк для подання відзиву, справу призначено до підготовчого засідання, в яке викликано учасників справи .

Ухвалою Баранівського районного суду Житомирської області від 11.03.2026 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 підтримав свій позов, додатково пояснив, що померлий ОСОБА_2 був його знайомим, який при житті склав заповіт, яким все своє майно заповів йому. Про заповіт знав ще у 2008 році, але із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався аж до 2025 року, бо не був обізнаний як потрібно оформляти спадщину.

Представник відповідача Баранівської міської ради свого представника в судове засідання не направив, надіслав заяву, в якій просив розглядати справу без представника Ради, не заперечують проти задоволення позовних вимог в разі підтвердження їх належними доказами .

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Мирославль Баранівського району Житомирської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

Згідно копії довідки Берестівської сільської ради від 04.12.2013 року за 3674 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на день своєї смерті постійно проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживав одиноко ( а.с.18).

Згідно копії заповіту від 17.12.2007 року ОСОБА_2 заповів все своє майно, включаючи житловий будинок, надвірні будівлі, присадибну ділянку, майнові та земельні паї для ОСОБА_1 (а.с. 13).

Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №555855 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,3879 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Берестівської сільської ради Баранівського району Житомирської області (а.с.10).

Згідно копії Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №556012 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,3686 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Берестівської сільської ради Баранівського району Житомирської області (а.с.11).

З заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 позивач протягом встановленого ст. 1270 ЦК України строку не звернувся.

Відповідно до повідомлення завідувача Баранівської державної нотаріальної контори Паламарчук О.М. від 21.08.2025 року №582/01-16 позивачу було відмовлено в оформленні спадкових прав на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у зв`язку з пропущеним строком на прийняття спадщини (а.с. 20).

Згідно листа Баранівської державної нотаріальної контори від 25.11.2025 року №826/01-16 спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилися (а.с.28).

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Судом встановлено, що позивач пропустив строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, для подачі заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначив, що він був не обізнаний у питаннях прийняття спадщини, а тому вважає, що пропустив строк з поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, коло спадкоємців, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 по справі №686/5757/23 зазначила, що з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.

Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.

Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, він не скористався правом на прийняття спадщини, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №520/10377/17, від 11серпня 2021року у справі №720/1079/19, від 22 січня 2020 року у справі №592/18695/18,від 17 березня 2021 року у справі N 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі N 361/8259/18 та багатьох інших.

Правозастосовча практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є незмінною та усталеною.

У контексті даної справи слід зазначити, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, які б об`єктивно перешкоджали йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , адже позивач звернувся до нотаріуса лише в серпні 2025 року, тобто через 17 років після закінчення 6-місячного строку для прийняття спадщини.

Статтями 76-80 ЦПК України визначені основні положення про докази, відповідно до яких доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено обов`язок сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного вище, суд не знайшов підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки під час розгляду справи суду не надано доказів, що причини пропуску шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини є поважними, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкоджали на протязі 17 років вирішити питання спадкування. Фактичною причиною пропуску, на яку вказував позивач, була необізнаність в питаннях прийняття спадщини, а тому таку причину суд не може вважати поважною та об`єктивною. Будь-які інші відомості про те, що позивач протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця був позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, не встановлені.

Суд не приймає визнання відповідачем позовних вимог, оскільки законом чітко визначені підстави для встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Разом з цим, позивачем не доведено відповідними доказами та судом не встановлено поважних причин пропуску такого строку. У даному випадку, задоволення позову суперечитиме вимогам закону, зокрема ч. 3 ст. 1272 ЦК України.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, у відповідності до ст.141 КПК України, суд відносить понесені позивачем судові витрати на його рахунок.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Баранівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бєлкіна Д.С.