Ухвала суду № 137195764, 03.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/807/26

ун. № 759/9285/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, під час здійснення у відкритому судовому засіданні в залі суду судового розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021102080000037 від 24.05.2021, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_6 ,

потерпілий Київська міська рада,

захисники: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинувачена ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебуває зазначене кримінальне провадження.

Захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали письмові клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. Клопотання обґрунтовані тим, що 28.05.2021 обвинувачена ОСОБА_5 безоплатно відчужила готельно-ресторанний комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б. На підтвердження вказаних обставин захисник ОСОБА_4 надав суду копію договору дарування готельно-ресторанного комплексу, укладеного 28.05.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 .

В судовому засіданні захисники та обвинувачена ОСОБА_5 підтримали клопотання, просили їх задовольнити з зазначених підстав.

Прокурор в судовому засідання зазначив, що він підтримує захисників та не заперечує щодо задоволення їх клопотань.

Заслухавши думку учасників судового провадження, при вирішенні клопотань суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_5 обвинувачується за ч. 4 ст. 197-1 КК України в тому, що вона вчинила протиправні дії з самовільного будівництва будівлі на самовільно зайнятій частині земельної ділянки площею 0,0406 га, у межах земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:282:0004, що має загальну площу 0,512 га і знаходиться в зоні санітарної охорони.

Санкція ч. 4 ст. 197-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від одного до трьох років.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Як зазначила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 09.09.2024 у справі № 353/999/23 (провадження № 51- 523 кмо 24), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином. Склад вказаного кримінального правопорушення є закінченим з початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.

Оцінюючи доводи захисників, які підтримані в судовому засіданні прокурором, суд враховує наступне.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, полягає у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті. Відтак припиненням чи перериванням цього кримінального правопорушення є вчинення дій щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки від об`єктів самовільного будівництва. На переконання суду, перехід права власності на об`єкт самовільного будівництва не є обставиною, яка свідчить про припинення або переривання кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 КК України.

Матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачена ОСОБА_5 чи інша особа звільнила від об`єктів самовільного будівництва частину земельної ділянки площею 0,0406 га, у межах земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:282:0004, що має загальну площу 0,512 га і знаходиться в зоні санітарної охорони, яка за даними обвинувального акту була самовільно зайнята обвинуваченою.

Укладення ОСОБА_5 договору дарування готельно-ресторанного комплексу від 28.05.2021 є результатом реалізації нею права на розпорядження майном, однак реалізація такого права, гарантованого ст. 317 Цивільного кодексу України, само по собі не є обставиною, яка зумовлює припинення або переривання кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, в його кримінально-правовому аспекті. Та обставина, що 28.05.2021 відбувся перехід права власності на готельно-ресторанний комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Тулузи, 3-Б, від обвинуваченої ОСОБА_5 до іншої особи, не свідчить про звільнення земельної ділянки, яка за даними обвинувального акту була самовільно зайнята ОСОБА_5 . Отже, у суду відсутні підстави вважати, що 28.05.2021 відбулося припинення або переривання кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, інкримінованого ОСОБА_5 .

Відтак суд вважає, що оскільки захисники не надали доказів того, що триваюче кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_5 , було припинене чи перерване, їх клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження задоволенню не підлягають у зв`язку з необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити захисникам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні клопотань про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 197-1 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 08 червня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1