Рішення № 137194669, 08.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/11981/25

Провадження №2/711/1713/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А., Слабко Ю.М.

за участю:

представника позивача адвоката БердникаВ.В.

представник відповідача - Юхимець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Черкасиобленерго» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача адвокат Бердник В.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1145864 від 19.12.2025р., звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Черкасиобенерго» на користь позивача грошові кошти в сумі 21 534,80 грн., які складаються із пені в розмірі 4 709,60 грн. та відсоткової частини за порушення строків приєднання в розмірі 16 825,20 грн. Також в позові заявлено вимогу про компенсацію позивачу судових витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Типового договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу АТ «Черкасиобленерго», укладеного між сторонами 11.04.2025р., за яким відповідач зобов`язаний був протягом шістдесяти календарних днів, починаючи з 29.04.2025р. (момент оплати послуги), надати послугу з приєднання до електричних мереж житлового будинку позивача з замовленою до приєднання потужністю - 35кВт. Натомість відповідач фактично надав послугу лише 22.08.2025р., тобто через 116 календарних днів з моменту її оплати, а відтак порушив строки виконання зобов`язання на 56 днів і на підставі п. 5.3 Типового договору зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуги приєднання за кожний день прострочення та повернути 20% розміру плати за приєднання. Розмір плати за приєднання, що був сплачений позивачем 29.04.2025р. складав 84 126 грн., а відтак розмір пені складає 4 709,60грн. (84 126грн. * 0,1% * 56днів), а розмір зменшення плати за послугу приєднання 16 825,20грн. (84 126грн. * 20%). 08.09.2025р. позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією-вимогою про сплату відповідних коштів. Натомість, оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав вимог позивача, то останній звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та у наданому суду відзиві просив відмовити у позові. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 25.06.2025р. між сторонами було укладено додаткову угоду відповідно до якої сторони погодили кінцевий термін для виконання приєднання до електричних мереж до 01.08.2025р. Фактично послуга була надана 22.08.2025р. Натомість, для отримання відшкодування коштів та пені за порушення строків надання послуги з приєднання, позивач мав звернутись до відповідача з відповідною заявою за типовою формою, що передбачено п. 4.2.6 Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 18.03.2018р., а також п. 3.4.2 Типового договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу АТ «Черкасиобленерго». Про необхідність подання такої заяви позивача було повідомлено листом відповідача від 22.10.2025р., який направлений позивачу в якості відповіді на його претензію-вимогу №1 від 08.09.2025р. Проте, дотепер позивач не подав відповідачу відповідну заяву, а отже не має права вимагати в судовому порядку стягнення коштів з відповідача, оскільки він сам недотримався встановленого договором та кодексом порядку відшкодування коштів та сплати пені.

12.03.2026р. судом відкрито провадження по даній справі з визначенням здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.03.2026р. від представника відповідача Чанцева М.Ф., який діє в порядку самопредставництва юридичної особи (директор відокремленого структурного підрозділу «Золотоніські енергетичні мережі» АТ «Черкасиобленерго») на підставі довіреності від 13.12.2025р., на адресу суду надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень відповідача проти позову.

10.04.2026р. від представника позивача адвоката Бердника В.В. надійшла відповідь на відзив. У такій заяві вказується, що позивач в квітні 2025 року звертався до відповідача з усною заявою про приєднання, надавши його працівнику необхідну інформацію та реквізити, необхідні для оплати замовлених послуг та початку робіт. Ніяких письмових заяв позивач не підписував. Після цього позивач отримав квитанцію на оплату, яку було оплачено. В подальшому ніяких документів позивач не підписував, в т.ч. і угоду №6030 від 26.06.2025р. про встановлення кінцевого терміну для виконання приєднання до електричних мереж до 01.08.2025р. Про те, що позивач не підписував вказаних документів, свідчать додані до матеріалів справи претензія-вимога позивача, договір про надання правничої допомоги, копія паспорта позивача, в яких його власноручний підпис візуально та суттєво відрізняється від підписів на документах (заяві про приєднання та угоді №6030) доданих відповідачем до відзиву. Таким чином спростовується позиція відповідача щодо узгодження сторонами кінцевого терміну для виконання приєднання до електричних мереж. Також у заяві акцентується увага на тому, що претензія-вимога №1 від 08.09.2025р., що направлялась позивачем відповідачу, по своїй суті є заявою на відшкодування пені та зменшення плати за надання послуги з приєднання до електричних мереж, оскільки містить всі необхідні реквізити. Натомість відповідач дотепер не виплатив позивачу ніяких коштів, а відтак заперечує право позивача на їх отримання, що й зумовило звернення позивача до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позові. Зауважив, що фактично позивач не підписував ніяких угод з відповідачем, а договірні відносини між сторонами виникли на підставі оплати позивачем рахунку за надання послуги з приєднання до електричних мереж, що засвідчило приєднання позивача до публічного договору Типовий договір про стандартне приєднання до електричних мереж систем розподілу АТ «Черкасиобленерго». Заперечив факт укладання між сторонами будь-яких угод про зміну строків надання відповідачем послуги з приєднання до електричних мереж.

Представник відповідача в судову засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснив, що для приєднання споживача до Типового договору необхідним є складання споживачем відповідної заяви-приєднання до типового договору, в якій споживачем обираються умови потужності ого енергомережі. На підставі такої заяви-приєднання споживач отримує рахунок на оплату вартості послуги з приєднання до електричної мережі АТ «Черкасиобленерго». Повідомив, що у відповідача відсутні відомості про те, що в інтересах позивача діяв не він само особисто, а інша фізична особа Зауважив, що відповідач не заперечує факту прострочення надання послуги, оскільки така послуга мала бути надана до 01.08.2025р., а фактично була надана 22.08.2025р., а відтак позивач має право на отримання пені та часткове повернення плати за надання послуги приєднання до електромереж. Зазначив, що позивач повідомлявся про процедуру виплати йому відповідних коштів та необхідність подання ним спеціальної заяви за визначеною формою, але відповідної заяви не подав, а відтак питання про виплату йому відповідних коштів не розглядалося відповідачем.

28.05.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

11.04.2025р. позивач звернувся до ПАТ «Черкасиобленерго» з заявою про приєднання електроустановки потужністю 35кВт до житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 60/.

На підставі такої заяви між сторонами був укладений договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу АТ «Черкасиобленерго» від 11.04.2025р. (далі Договір від 11.04.2025) /а.с. 6/.

29.04.2025р. позивачем здійснено оплату послуги за стандартне приєднання до електричних мереж в розмірі 84 126 грн. на підставі рахунку на оплату №28713/117 від 22.04.2025р. /а.с. 8/.

25.06.2025р. між сторонами укладено додаткову угоду №6030 до Договору від 11.04.2025р., відповідно до якої сторони погодили доповнити п.8 Договору пунктом 8.6 наступного змісту: узгоджений сторонами строк, в який виконавець послуг забезпечує приєднання (будівництво, реконструкція, технічне переоснащення та введення в експлуатацію електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення об`єкта Замовника від точки забезпечення потужності до точки приєднання) об`єкта замовника до електричних мереж системи розподілу до 01.08.2025 року, що обґрунтовується вимогами нормативних документів, що визначають строки проектування та будівництва, або іншими причинами, які погоджені сторонами /а.с. 64/.

22.08.2025р. оператором системи розподілу ВСП Золотоніські енергетичні мережі АТ «Черкасиобленерго» складено повідомлення про надання послуги з приєднання /а.с. 7/.

Листом за вих.№1 від 08.09.2025р. позивачем направлено відповідачу претензію-вимогу про сплату пені та зменшення суми платежу за порушення строку надання послуг, в якій позивач просив сплатити йому пеню в розмірі 4 709,60 грн. та повернути оплату в сумі 16 825,20 грн. на його банківський рахунок протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги за порушення відповідачем строку надання послуги за приєднання на 56 календарних днів /а.с. 9-10/.

Відповідна претензія була отримана відповідачем 10.09.2025р., що підтверджується відміткою про її отримання /а.с. 66/.

Листом від 22.10.2025р. відповідач повідомив позивача про те, що послуга зі стандартного приєднання згідно з договором про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу від 11.04.2025р. надана у строк, що перевищує строк встановлений договором, а тому позивачу необхідно подати до відповідача заяву про відшкодування коштів та сплати пені за порушення строків надання послуги з приєднання відповідно до п. 4.2.6 розділу IV Кодексу систем розподілу. Одночасно повідомлено, що при розрахунку пені та визначенні строку прострочення слід враховувати узгоджений сторонами термін надання послуги з приєднання об`єкта замовника до електричних мереж системи розподілу до 01.08.2025р., що визначено додатковою угодою №6030 від 25.06.2025р. до договору /а.с. 67/.

Оскільки дотепер відповідачем не сплачено на користь позивача будь-яких коштів за порушення строку надання послуг на підставі Договору від 11.04.2025р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини, внаслідок яких виник спір щодо виконання договірних зобов`язань, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023) та умовами укладених між сторонами договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 905 ЦК строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 610 ЦК визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що на підставі заяви позивача між сторонами був укладений Договір від 11.04.2025р. На виконання умов такого договору позивачем було отримано рахунок на оплату від 22.04.2025р., який був оплачений в повному обсязі 29.04.2025р., а відтак відповідач зобов`язаний був у строк до 28.06.2025р. забезпечити надання послуги позивачу з приєднання до електричних мереж його житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , з замовленою до приєднання потужністю - 35кВт.

В той же час судом встановлено, що згідно додаткової угоди №6030 від 26.06.2025р. сторони погодили продовження строку виконання відповідачем послуги з приєднання і визначили такий строк терміном до 01.08.2025р. Отже відповідач мав забезпечити надання послуги з приєднання будинку позивача до електричних мереж у строк до 01.08.2025р.

В аспекті висловлених стороною позивача заперечень щодо підписання ним будь-яких договорів та додаткових угод, то суд звертає увагу, що згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона та заперечує інша. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин в аспекті заперечень висловлених стороною позивача суд виходить з наступного.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

У позовній заяві позивач зазначив, що 11.04.2025р. між ним та АТ «Черкасиобленерго», в особі ВСП «Золотоніські енергетичні мережі», було укладено Типовий договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу АТ «Черкасиобленерго», шляхом подання заяви про приєднання електроустановки певної потужності, та погоджено надання послуги з приєднання до електричних мереж його житлового будинку з замовленою до приєднання потужністю - 35кВт. На підтвердження таких обставин позивачем було надано примірник Договору від 11.04.2025р. /а.с. 6/. Отже позивач у своїй першій заяві по суті справи фактично підтвердив факт подання ним заяви про приєднання електроустановки певної потужності.

У квитанції про оплату вартості послуги з приєднання зазначено, що така оплата здійснюється на підставі рахунку на оплату №28713/117 від 22.04.2025р. /а.с. 8/. Зазначене свідчить, що протягом часу з 11.04.2025р. до 22.04.2025р. відповідачем, як виконавцем за Договором від 11.04.2025р., здійснювалось обчислення вартості послуги, а позивач вживав заходів для отримання рахунку на оплату №28713/117 від 22.04.2025р.

Наданий стороною відповідача примірник додаткової угоди №6030 від 26.06.2025р. містить реквізити позивача та підпис від його імені. Незважаючи на заперечення представника позивача щодо візуальної невідповідності такого підпису оригінальному підпису позивача, суд зауважує, що такий підпис візуально збігається з підписом від імені позивача, який наявний на заяві позивача від 11.04.2025р. про приєднання електроустановки потужністю 35кВт, з якою позивач звернувся до відповідача /а.с. 60/.

В цьому контексті суд зауважує, що візуальна розбіжність змісту підписів від імені позивача, що наявні у його заяві від 11.04.2025р. та додатковій угоді №6030 від 26.06.2025р., з підписами позивача у інших документах, саме по собі не свідчить про недійсність Договору від 11.04.2025р. та додаткової до нього угоди №6030 від 26.06.2025р. Варто зазначити, що в силу положень ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Підпис, як обов`язковий реквізит письмового документу, є свідченням вираження волі сторони правочину на укладання правочину та погодження умов, викладених у підписаному документі. В національній судовій практиці оспорення дійсності договору (документу) з підстав того, що він не підписаний його стороною, можливе шляхом доведення відповідної обставини з використанням спеціальних знань у сфері почеркознавчої експертизи. Натомість, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, стороною позивача не надано суду будь-яких доказів на спростування факту підписання позивачем заяви від 11.04.2025р. та додаткової угоди №6030 від 26.06.2025р. В той же час обставини спірних правовідносин дата складання таких документів, послідовність дій та поведінка учасників спірних правовідносин, аргументи позивача у позові свідчать на користь дійсності правочинів, які підтверджуються заявою позивача від 11.04.2025р. та додатковою угодою №6030 від 26.06.2025р.

За таких обставин суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що він не погоджував умови додаткової угоди №6030 від 26.06.2025р., оскільки такі доводи не підтверджені належним чином.

Отже спірні правовідносини регулюються на умовах Договору від 11.04.2025р. з врахуванням положень додаткової до нього угоди №6030 від 26.06.2025р., якими передбачалося виконання відповідачем надання замовленої позивачем послуги у строк до 01.08.2025р.

В той же час, сторони визнають ту обставину, що фактично надання послуги було здійснено відповідачем 22.08.2025р., тобто із простроченням на 21 календарний день.

Згідно п. 5.3 Договору від 11.04.2025р. за порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуги з приєднання за кожний день прострочення. У разі порушення Виконавцем послуг умов зобов`язання щодо строків надання послуги з приєднання, то у разі перевищення строку надання послуги з приєднання, встановленого цим Договором, від 20 до 120 календарних днів плата за приєднання, визначена пунктом 4.1 глави 4 цього Договору, зменшується на 20 відсотків (крім випадків, визначених Кодексом).

За матеріалами справи судом встановлено, що вартість послуги з приєднання у даному випадку складала 84 126 грн., що визнається сторонами. Тож, враховуючи що відповідачем було допущено порушення строків надання послуги з приєднання на 21 календарний день, то позивач має право на отримання від відповідача пені в розмірі 1 766,65 грн. (84 126грн. * 0,1% * 21 день), а також на зменшення плати за послугу приєднання в розмірі 16 825,20 грн. (84 126грн. * 20%).

Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини операторів систем розподілу, оператора системи передачі, користувачів системи розподілу та замовників послуг з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок визначені Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП14 березня 2018 року № 310 (далі - КСР).

У п. 4.2.6 КСР зазначено, що у випадку отримання послуги з приєднання до електричних мереж з порушенням вимог, встановлених пунктом 4.2.4. цієї глави (у разі перевищення строку надання послуги з приєднання), замовник має право звернутися до ОСР із заявою про відшкодування коштів та сплати пені за порушення строків надання послуги з приєднання за типовою формою, наведеною в додатку 7 до цього Кодексу (далі - заява про відшкодування). У разі отримання від замовника заяви про відшкодування ОСР зобов`язаний протягом 15 робочих днів надати замовнику відповідну компенсацію або обґрунтовану відмову (з наданням підтверджуючих документів). У випадку недосягнення згоди між сторонами договору про приєднання шляхом переговорів щодо компенсації та пені замовник має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач 08.09.2025р. направив відповідачу письмового листа, в якому просив сплатити йому пеню в розмірі 4 709,60грн. та повернути оплату в сумі 16 825,20грн. на його банківський рахунок протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги за порушення відповідачем строку надання послуги за приєднання на 56 календарних днів /а.с. 9-10/. За своєю сутністю та змістом така заява позивача містить всю інформацію, що передбачена типовою формою заяви про відшкодування (додаток 7 до КСР), а відтак відповідач мав розглянути таку заяву та прийняти рішення в порядку, передбаченому п. 4.2.6 КСР.

Відповідач отримав таку заяву позивача 10.09.2025р., проте своїм листом від 22.10.2025р. повідомив позивача про необхідність подання заяви про відшкодування та висловив зауваження щодо періоду прострочення /а.с. 67/. До того ж відповідач не виплатив позивачу будь-яких сум пені та компенсації дотепер.

Таким чином, суд доходить висновку, що фактично своїм листом від 22.10.2025р. відповідач засвідчив відсутність згоди між сторонами Договору від 11.04.2025р. щодо розміру компенсації та пені, а відтак відповідний спір підлягає розгляду судом.

За таких обставин суд доходить висновку, що у зв`язку з порушенням оператором системи розподілу строків виконання зобов`язань за Договором від 11.04.2025р. (ТУ006030-220425-1-23-02-1-000000-1) на 21 календарний день, то всупереч вимог п. 4.2.6 КСР та п. 5.3 Договору від 11.04.2025р. відповідач, отримавши від позивача заяву від 08.09.2025р., безпідставно не виплатив позивачу пеню в розмірі 1 766,65 грн. та не надав відшкодування коштів в розмірі 16 825,20 грн., сплачених як плата за приєднання (20% плати за приєднання).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з АТ «Черкасиобленерго» на користь позивача суми коштів за невиконання умов договору про стандартне приєднання до електричних мереж в розмірі 18 591,85 грн. є обґрунтовані та підлягають задоволенню, а відтак позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат.

Судові витрати у по справі складаються з судового збору та витрат позивача на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Предметом позову були вимоги майнового характеру, а отже за розгляд таких вимог відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір в розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у 2025 році складає 1211,20 грн.

Позовні вимоги підлягають до задоволення на суму 18 591,85 грн., що складає 86,33% від ціни позову (21 534,80грн.). Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1045,63 грн. (1211,20грн. * 86,33%/100%) підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 5 000 грн.

Відповідач заперечив відповідність таких витрат критеріям співмірності та розумності.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів обґрунтування позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №3/12/25 від 19.12.2025р. про надання правової допомоги та попередній розрахунок суми судових витрат /а.с. 11-12/.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати визначеного умовами договору розміру гонорару адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- консультація, узгодження правової позиції;

- вивчення адвокатом наданих клієнтом матеріалів, що стосуються предмету позову;

- складення та подання до суду позовної заяви;

- представництво інтересів клієнта в суді (участь в судових засіданнях тощо).

Оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 5 000 грн. є цілком обґрунтованою, оскільки відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію розумної необхідності.

Натомість оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то враховуючи принцип пропорційності, позивачу на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України за рахунок відповідача слід компенсувати 86,33% витрат на правову допомогу, що відповідає сумі коштів в розмірі 4 316,50грн.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 264, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Черкасиобленерго» - задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735, юридична адреса: вул. Гоголя, 285, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2 ) грошові кошти в сумі 18 591 грн. 85 коп. за порушення строків надання послуги приєднання до електричних мереж системи розподілу та 4 316 грн. 50 коп. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 22 908 грн. 35 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Черкасиобленерго» (код ЄДРПОУ 22800735, юридична адреса: вул. Гоголя, 285, м. Черкаси) на користь держави судовий збір у розмірі 1 045,63 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 08 червня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко