Ухвала суду № 137194633, 02.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/13278/24

Номер провадження 1-кп/711/252/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Придніпровського районного суду м.Черкаси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024000000000195 від 05.03.2024 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Руська Поляна, Черкаського району, Черкаської області, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ст.340, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси перебуває на розгляді обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024000000000195 від 05.03.2024 стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ст.340, ч.1 ст.366 КК України.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання. Мотивує тим, що в провадженні суду перебуває на розгляді кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ст.340, ч.1 ст.366 КК України. Обвинувачення ОСОБА_5 обґрунтовується доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме: 1.Показаннями потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які спростовують будь-яку їхню причетність до масових заворушень, слідчим експериментом, проведеним із потерпілим ОСОБА_6 ; 2. Показаннями свідків, на яких прямо вказують потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , як свідків їх алібі, слідчими експериментами деяких з них; показаннями понятих під час затримання. 3. Відомостями операторів мобільного зв`язку щодо місцеперебування та контактів потерпілих, вихідними даними з цих відомостей. 4. Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , у тому числі отриманими в порядку ст.615 КПК України, які надають викривальні покази та вказують про організацію та необхідність прийняття відповідних рішень без наявності достатніх підстав. 5. Висновком службового розслідування, згідно з яким рішення про затримання громадян в ніч з 23 на 24.01.2014 у м. Черкаси прийняті з суттєвими порушеннями вимог ст.ст. 208, 209 КПК України (відсутні час і місце фактичного затримання громадян). 6. Матеріалами вилученими під час проведення тимчасових доступів до електронних поштових скриньок фігурантів у провадженні та протоколом огляду вилучених відомостей, згідно з якими виявлено проекти (шаблони) повідомлень про підозри, що скеровувались на місця для подальшої фальсифікації та незаконного притягнення громадян до кримінальної відповідальності. 7. Протоколами оглядів журналів, книг, документації Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області та прокуратури Черкаського району, телефонних з`єднань, згідно з якими жодних документів як матеріалів кримінальних проваджень не надходило в розпорядження правоохоронців Черкаського РВ на підтвердження підстав для повідомлень про підозру затриманим громадянам. 8. Протоколом огляду телекомунікаційних з`єднань працівників прокуратури та міліції, якими встановлено з`єднання, як між рядовими працівниками, так і керівниками з працівниками апаратів, саме у час прийняття незаконних рішень; місця перебування фігурантів у період прийняття рішень. 9. Протоколом огляду, яким оглянуто матеріали кримінального провадження № 12014250040000308 від 23.01.2014, в рамках якого незаконно затриманим особам 23-24.01.2014 повідомлено про підозри, ініційовано питання про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та, які не містять жодних належних і допустимих доказів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та інших до масових заворушень. 10. Протоколом огляду, яким оглянуто оригінали судових справ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із складанням стенограм аудіозаписів судових засідань, із змісту яких можна зробити висновок про повну непричетність затриманих осіб до інкримінованих їм кримінальних правопорушень. В матеріалах судових справ відсутні будь-які докази причетності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 11. Протоколом огляду телекомунікаційних з`єднань працівників БПС УМВС України в Черкаській області, матеріалів впізнань осіб за фотокартками та матеріалів, що їм передували, яким встановлено повну фальсифікацію таких впізнань затриманих осіб за фотокартками, якими начебто їх впізнано як учасників масових заворушень. 12. Показаннями працівників БПС УМВС про обставини участі у затриманні громадян, складенні рапортів, згідно з якими встановлено обставини фальсифікації матеріалів, відсутності будь-яких рапортів про затримання, визначених осіб, часу складання рапортів про подію масових заворушень та інші суттєві обставини. 13. Показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , згідно яких встановлено обставини доставляння затриманих та складення рапортів за фактом подій масових заворушень; показаннями інших працівників чергової частини Соснівського РВ, згідно з якими останні будь-яких рапортів про затримання не отримували, фактично були усунуті від виконання обов`язків вищими посадовими особами; показаннями працівників конвойної служби, які вказують про відсутність супроводжуючих документів щодо доставлених осіб з ОДА до Соснівського РВ. 14. Висновками лінгвістичної експертизи про тотожність змісту підозр. 15. Показаннями працівників відділу документообігу, які вказують на відсутність будь-яких матеріалів кримінального провадження, а також фальсифікацію та реєстрацію вихідного номеру задніми числами. Іншими доказами у своїй сукупності, у тому числі обвинувальними актами, щодо суддів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , заступника начальника слідчого відділу Соснівського РВ УМВС України в Черкаської області ОСОБА_14 , слідчих цього ж відділу та інших. Отже, є достатні підстави вважати, що наявні докази безумовно вказують на вину ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28, ч.2 ст.372; ч.2 ст.28, ч.3 ст.371; ч.2 ст.28, ст.340; ч.1 ст.366 КК України. Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на потерпілих та свідків. Відповідно до ст.12 КК України ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, за вчинення яких законом передбачено покарання у найсуворішому випадку у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, причому всі інкриміновані їй злочини є умисними, вчинені за попередньою змовою групою осіб. Вказана обставина, сама по собі, може бути причиною для обвинуваченої переховуватись від суду. Так, ще під час досудового розслідування у зв`язку з відсутністю ОСОБА_5 за місцем проживання та реєстрації, повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої підозри останній скеровано відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, шляхом повідомлень - поштовим зв`язком та месенджером на особистий мобільний телефон НОМЕР_1 . У зв`язку з неявкою на виклики слідчого, прокурора 14.03.2024 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено у зв`язку із оголошенням обвинуваченої в розшук. При цьому, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 15.03.2022 перетнула державний корон України у пункті пропуску «Смільниця» та згідно отриманої інформації, наданої Державною прикордонною службою України громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала в Посольстві України в Королівстві Данія 26.07.2022 паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 . Підозрювана ОСОБА_5 03.10.2024 перетнула державний кордон у пункті пропуску «Шегині», органу слідства її місцезнаходження стало відоме, через що досудове розслідування у ньому підлягає відновленню, а розшук обвинуваченої припинено. Стосовно ОСОБА_5 16.10.2024 обрано запобіжний захід у виді тримання особистого строком до 15.11.2024. Надалі обвинувальний акт стосовно неї направлено 06.11.2024 до Соснівського районного суду м. Черкаси, а ухвалою від 14.11.2024 призначено підготовче судове засідання. Попри це, достеменно знаючи про свій обов`язок прибути за викликом суду, ОСОБА_5 проігнорувала його і не з`явилась у судові засідання 05.12.2024, 24.01.2025, 10.03.2025, 16.06.2025, 07.10.2025, 13.11.2025, 29.12.2025, 09.02.2026, 30.03.2026, 27.04.2026, не надававши суду підтвердження поважності в розумінні ст.136 КПК України причини своєї неявки. При цьому від особи, яка представлялась ОСОБА_5 надходили заяви про участь у судовому засіданні у режим відеоконференція, які задовольнялись судом, оскільки ця особа перебуває в Королівстві Данії, при цьому не надавши жодних документів, до суду жодного з цих разів не з`явилась, що унеможливлює ідентифікації цієї особи, як ОСОБА_5 та відповідно встановити поважність неявки обвинуваченої до суду. Зазначене явно свідчить про невиконання обвинуваченою своїх обов`язків, встановлених статтею 432 КПК України, та зумовлює покладання на неї особистих зобов`язань. Відповідно до інформації, наданої ГЦОСІ ДПС України від 10.11.2026, обвинувачена ОСОБА_5 16.11.2024 залишила межі України, не повідомивши про це ані суд, ані прокурора, а її місцезнаходження наразі невідоме, і наразі також перебуває за межами України. Більше того, ОСОБА_5 з 15.03.2022 неодноразово перетинала державний корон України, а більшість часу перебувала за кордоном, вірогідніше в Королівстві Данія, де остання має посвідку на проживання НОМЕР_3 , яка дійсна до 17.03.2025. За вказаних обставин, у сторони обвинувачення є підстави стверджувати, що стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого проживання, утримуватись від спілкування з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також здати на зберігання свій паспорт для виїзд за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України. Вказані ризики беззаперечно стосуються тих осіб, які мають відношення до обставин досліджуваних подій і які надали або ще можуть надати показання, що будуть мати значення для провадження. Досудове слідство вірно оцінило обставини, передбачені ст. 178 КПК України, і прийшло до висновків про наявність доказів, які обґрунтовують повідомлення про підозру ОСОБА_5 , є вагомими та допустимими, - вік та фізичний стан ОСОБА_5 дозволяє застосувати щодо неї будь-який із запобіжних заходів; наявні ризики у майбутньому можливого незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого у провадженні; запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є найлегшим серед інших, а покладені обов`язки на підозрювану не зашкодять звичайному способу її життя і ніяким чином не обмежують її свободу в пересування на території України. З метою безперешкодного завершення судового розгляду справи, забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, зокрема своєчасної явки за викликом до суду, а також запобігання незаконно впливати на потерпілих, свідків, використовуючи для цього зв`язки в судових та правоохоронних органах, є необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до закінчення судового розгляду. Без застосування цього запобіжного заходу з покладенням визначених вище обов`язків запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо. При цьому, особисте зобов`язання є найм`якшим запобіжним заходом, який все ж має убезпечити настання визначених ризиків, тому питання про застосування більш тяжкого запобіжного заходу органом досудового розслідування буде ставитись у разі неналежної поведінки обвинуваченої, переховування останньої від органів слідства, а також у разі не виконання обов`язків покладених судом на підозрювану ОСОБА_5 . З огляду на викладене просить суд застосувати стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків визначених ч.5 ст.194 КПК України, а саме до кінця судового розгляду прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого проживання, утримуватись від спілкування з потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також здати на зберігання свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 проти задоволення заявленого прокурором клопотання про застосування стосовно його підзахисної запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків заперечив. Вважає клопотання прокурора необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав. Вважає, що на даний час докази у кримінальному провадженні не свідчать про об`єктивний зв`язок ОСОБА_5 із вчиненням інкримінованих їй кримінальних правопорушень, тобто не виправдовують необхідність застосування щодо неї жодного запобіжного заходу. В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначає про мету запобігання спробам переховування ОСОБА_5 від суду через тяжкість інкримінованих злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, ризику втечі обвинуваченої за межі України з метою уникнення відповідальності, ймовірності незаконного впливу на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні з метою спонукання їх до зміни або відмови від раніше наданих показань, ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, необхідності забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та її своєчасної явки до суду для завершення розгляду справи у найкоротші строки. Натомість, його підзахисна ОСОБА_5 свої процесуальні обов`язки виконує зразково, від слідства та суду не переховується, вчасно приймає участь в судових засіданнях в дозволений судом спосіб, а саме за допомогою відеоконференцзв`язку, із свідками та експертами не спілкується. Таким чином, жоден із цих ризиків об`єктивно не існує. Щодо ризику переховування від суду. Обґрунтовуючи необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, прокурор зазначає про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - можливість переховування ОСОБА_5 від суду. Цей ризик обвинувачення мотивує виключно тяжкістю інкримінованих злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та фактом перетину обвинуваченою державного кордону України у 2024 році. Вважаю таку позицію прокурора неспроможною, а наведений ризик - суто гіпотетичним і таким, що не ґрунтується на об`єктивних фактах. Насамперед звертає увагу суду на те, що обґрунтованість будь-якого ризику безпосередньо залежить від якості та переконливості доказів вини особи. Прокурор у своєму клопотанні повністю ігнорує той факт, що жодні докази у кримінальному провадженні не свідчать про об`єктивний зв`язок ОСОБА_5 із вчиненням інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а тому вона є найбільш зацікавленою особою у продовженні судового розгляду, оскільки впевнена у своєму майбутнього виправданні. У особи, яка має реальну можливість юридично довести свою невинуватість, мотив для переховування від правосуддя відсутній за визначенням. Твердження прокурора про те, що тяжкість санкції сама по собі є причиною для переховування, прямо суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Панченко проти Росії» та «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ наголошував, що ризик втечі не може оцінюватися виключно на основі суворості можливого покарання; він має базуватися на сукупності інших факторів, які б підтверджували наявність у особи наміру ухилитися від суду. Стороною обвинувачення не надано жодного доказу того, що ОСОБА_5 здійснювала будь-які дії до втечі. Посилання прокурора на факт перетину ОСОБА_5 державного кордону та її участь в судових засіданнях в режимі відеоконференційї, як на ознаку ризику є маніпулятивним та дане питання вже вирішувалося судом. Навпаки, обставина того, що обвинувачена помтійно приймає участь в судових засіданнях свідчить про зразкову поведінка протягом усього досудового розслідування та повністю нівелюють припущення прокурора про намір уникнення від розгляду справи. Щодо тверджень прокурора про наявність ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків та експертів (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), вважає їх цілком безпідставними та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на конкретних фактах. У зв`язку із відсутністю у прокурора підстав, передбачених КПК України, ініціювати застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу, не доведенням ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, просить суд у задоволенні клопотання прокурора про застосування щодо останньої запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення на неї додаткових обов`язків відмовити.

Обвинувачена ОСОБА_5 , щодо обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання стосовно неї заперечила. Вважає клопотання безпідставним, не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши доводи прокурора, обвинуваченої ОСОБА_5 її захисника ОСОБА_4 , думку інших учасників провадження, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

В ході розгляду клопотання, судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.372, ч.2 ст.28 ч.3 ст.371, ч.2 ст.28 ст.340, ч.1 ст.366 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується зібраними доказами, що містяться у матеріалах кримінального провадження.

На думку суду, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень є обґрунтованою.

При цьому суд враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що під час підготовчого судового судового засідання суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, правильність кваліфікації дій обвинувачуваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання провадженні.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу суд перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб суд був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також суд враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, на думку суду, висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень не є очевидно необґрунтованим.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні та позицію захисту щодо їх недоведеності, суд зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання прокурор в судовому засіданні посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; впливати на потерпілих, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Проте, досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, оцінюючи пояснення прокурора, беручи до уваги заперечення сторони захисту та відомості, що характеризують особу обвинуваченої, суд вважає, що ні у поданому клопотанні, ні прокурором в судовому засіданні, зазначені ризики, не було доведено, як певними доказами, так і фактичними даними.

Обґрунтовуючи існування ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду прокурор посилався на усвідомлення обвинуваченою ступеню тяжкості кримінальних правопорушень.

Однак, на думку суду оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на низку інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна. (Panchenko проти Росії, § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58).

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_5 має на утримання сина з інвалідністю, що підтверджується відповідними доказами наданими стороною захисту. Дитина перебуває на її повному утриманні, потребує постійного догляду та медичного супроводу та у зв`язку із незадовільним станом здоров`я дитини є необхідність в отриманні сучасного лікування та обстежень, що є неможливим під час збройної агресії, в зв`язку з чим обвинувачена ОСОБА_5 з сином постійно проживає у Королівстві Данія, яке знаходиться на значній відстані від місця розгляду кримінального провадження. В зв`язку з чим ухвалою суду ОСОБА_5 надано дозвіл на її участь в судових засіданнях за допомогою відео-конференц зв`язку, який остання дотримується та не уникає участі в судових засідання. Водночас, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 стосується подій, які відбувалися під час Революції Гідності та подій «Майдану», які носять резонансний характер, проте враховуючи тривалий час розслідування кримінального провадження та час перебування в суді, розгляд справи так і не розпочався з різних причин.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, протягом здійснення досудового розслідування кримінального провадження, місце проживання не змінювала, від явки до органів досудового розслідування не ухилялась, що не заперечувалось і стороною обвинувачення в судовому засіданні, що свідчить на відсутність наміру якось ухилятись чи переховуватись від суду.

Зазначене свідчить про неспроможність доводів прокурора щодо наявності ризику втечі, а отже, враховуючи вищенаведене, слідчим суддею існування такого ризику не встановлено.

Не надано також прокурором відомостей про те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілих, свідків, у даному кримінальному провадженні. На думку суду, лише оголошення прокурором такого ризику не є підставою вважати, що він є існуючим.

Крім того, щодо ризику можливого впливу обвинуваченої на свідків, у даному кримінальному провадженні, суд зазначає, що в ході розгляду клопотання прокурором не надано жодних доказів на підтвердження того, що обвинувачена вчиняла дії спрямовані на здійснення впливу на останніх.

Також, суд вважає, що прокурором не доведено існування можливості незаконного впливу на експертів у цьому кримінальному провадженні. При цьому суд зазначає, що у контексті кримінального провадження ризиком є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А відтак доводи прокурора щодо можливості впливу обвинуваченою на експертів носять абстрактний характер і є лише його припущенням.

Також, посилання прокурора, як на підставу для обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, на можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає надуманим, оскільки прокурором не надано належного обґрунтування існування такого ризику, а відтак стороною обвинувачення не доведено, що обвинувачена може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначені обставини також виключають можливість вважати існуючими наведені прокурором ризик, які засновані на припущеннях за відсутністю конкретних доказів вчинення спрямованих на таке дій.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором у поданому клопотанні та у судовому засіданні не доведено наявність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.194 КПК України, а саме наявності достатніх підстав вважати, що існує хоч один із ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на які вказував прокурор у клопотанні.

Крім того, суд приймає до уваги, що під час досудового розслідування обвинувачена ОСОБА_5 ознайомлена обов`язками, які покладаються на неї, як на підозрювану/обвинувачену, зокрема передбачені п.1 ч.7 ст.42 КПК України, відповідно до якого вона зобов`язана прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, стосовно ОСОБА_5 , слід відмовити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 179, 193, 194, 196, 315, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - відмовити.

Копію даної ухвали вручити обвинуваченій, захиснику та прокурору - для відому.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя: ОСОБА_1