Рішення № 137194162, 05.06.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 365/171/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2026 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Шуляка А.С.

при секретарі Солдатовій О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ "Факторинг Партнерс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 4205239 від 24.05.2021 року в розмірі 15634,05 грн, судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що 24.05.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» як кредитодавцем та ОСОБА_1 позичальником, в порядку Закону України «Про електронну комерцію» укладено кредитний договір № 4205239 з визначеними учасниками такого правочину сумою кредиту 5000,00 грн., строком користування кредитними коштами 30 днів, передбаченої до сплати відсоткової ставки -1,9 % в день.

Сторона зауважує, що 21.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» набуло права вимоги до боржників за договорами, в тому числі, за договором від 24.05.2021 року № 4205239. В подальшому, 07.11.2025 року договір факторингу укладено між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» і ТОВ «Факторинг Партнерс», за результатом чого позивач набув право вимоги до відповідача за договором від 20.12.2021 року № 5249224.

З огляду на зміст зобов`язальних положень кредитного договору, від виконання якого позичальник ухиляється, станом на день формування позовної заяви виникла заборгованість в сумі 15634 грн, з яких: 4995,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 10639 грн 05 сума заборгованості за відсотками.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 на неодноразові виклики в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявась належним чином, про що свідчать поштові повідомлення та оголошення на офіційному веб-сайтісудової влади України. Про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив.

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін та враховуючи те, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Так, судом встановлено, що 24.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4205239.

На підставі кредитного договору № 4205239, ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 5000, 00 грн. Строк кредитування 30 днів, зі сплатою відсотків 1,90% в день.

Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 своєчасно не вносив платежі на виконання зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 15634,05 грн, яка склалася за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 4995,00 грн, процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги 10639 грн 05 коп. що підтверджується розрахунком заборгованості. У таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту, яка є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4205239 від 24.05.2021 року, визначено дата видачі кредиту 24.05.2021 та дата повернення кредиту 23.06.2021. Також визначено умови, якщо споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення: 1. Сума платежу за розрахунковий період складе - 7850 грн. 2. Проценти за користування кредитом складуть - 2850 грн. 3. Реальна річна процентна ставка складе - 24079,41 % річних; 4. Загальна вартість кредиту складе - 7850 грн.

У паспорті споживчого кредиту міститься інформація щодо надання кредиту, яка узгоджується із змістом договору та додатку № 1 до нього.

Договір споживчого кредиту № 4205239 від 24.05.2021 року, додаток № 1 до нього та паспорт споживчого кредиту підписано від імені відповідача ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором M121254, 24.05.2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, суд вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв`язку з належним виконанням зобов`язання щодо повернення грошових коштів. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що у зв`язку з порушеннями відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № № 4205239 від 24.05.2021 у нього виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4995 грн.

Разом з тим, суд вирішуючи питання щодо розміру відсотків за користування кредитом, які підлягають до стягнення із відповідача, бере до уваги наступні обставини.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. Указаний висновок міститься у пункті 35 Постанови.

Окрім того, у пункті 54 постанови Верховний Суд вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з логікою Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку.

Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, загальна вартість заборгованості становить 15634,05 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4995 грн та заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10639,05 грн.

Разом з тим, суд доходить висновку, що підстави для стягнення відсотків у розмірі 10639,05 грн відсутні, з огляду на таке.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як встановлено з матеріалів справи, строк кредитування за договором про надання споживчого кредиту № 4205239 від 24.05.2021 був погоджений сторонами та становив 30 днів з 24.05.2021 (строк кредитування) до 23.06.2021 року.

Пунктом 4.2 договору визначено порядок продовження строку кредиту за ініціативою споживача. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом, зміну дати повернення всієї суми кредиту та у зв`язку з цим сплачував платежі, визначені пунктом 4.2. договору, матеріали справи не містять.

В іншому випадку, у разі не повернення кредитних коштів у визначений договором 30-ти денний термін, договір передбачає збільшену процентну ставку за подальше користування кредитними коштами.

Не дивлячись на те, що підвищені проценти за користування кредитними коштами, у договорі визначається як стандартна процентна ставка (п. 1.5.1. договору), очевидним є факт, що її нарахування передбачене у разі не виконання відповідачем умов кредитного договору, а саме неповернення кредитних коштів у встановлений п. 1.4 договору строк кредитування) 30-ти денний термін, тобто фактично є санкцією.

Пролонгація дії кредитного договору без ініціативи позичальника (пункт 4.3 договору) за змістом укладеного договору, пов`язується виключно з не поверненням кредитних коштів у визначений п. 1.4 договору строк, що не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2021 за № 910/18943/20 відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений п.1.4 договору строк, за відсутності активних дій відповідача, визначених п. 4.2. договору (сплати відповідних платежів) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.

В цьому випадку права позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що останній не заявляв.

Таким чином, розмір відсотків, відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту, становить 2850 грн за період з 24.05.2021 року до 23.06.2021 року.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

21.01.2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Сіті фінанси» укладено договір факторингу № ФК 21-01/22, відповідно до умов якого ТОВ «Сіті фінанс» набуло право грошової вимоги за вказаним договором.

07.11.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті фінанс» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 07-11/25, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № 4205239.

Викладене дає підстави суду для стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» 7845 грн заборгованості за договором про надання споживчий кредит № № 4205239 від 24.05.2021 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4995,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом - 2850 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1335 грн 96 коп. (7845 грн 00 коп. х 2662 грн 40 коп./15634 грн 05 коп.).

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн. суд дійшов наступного.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження надання правової допомоги позивач надав копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, копію калькуляції наданих послуг із видами послуг, заявки на надання юридичної допомоги №1944 від 01.01.2026 року та витягу з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

У постанові №908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн., на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, розгляд справи здійснювався у спрощеному провадженні, зважаючи на те, що справа є незначної складності, участі в судових засіданнях представник позивача не брав. Оцінка дій, що полягали у надання усної консультації та підготовці позовної заяви вказує на їх невідповідність критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 3 ст. 141 ЦПК України з огляду на те, що такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних та значних затрат часу, обсяг і складність складених процесуальних документів адвокатом не є значними.

Крім іншого, розмір правової допомоги в сумі 9000 грн. є неспівмірними від стягненої суми в розмірі 7845 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з відповідача на користь позивача в розмірі 4000 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючисьст.ст.12,13,81,82,141,247,258,259,264,265,268,273,280-284 ЦПК України, на підставі ст.ст.549 - 552,612, 625, 1054 - 1056-1 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за Договором № 4205239 від 24.05.2021 року у розмірі 7845 (сім тисяч вісімсот сорок п`ять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1335 (одна тисяча триста тридцять п`ять) грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана позивачем через Здолбунівський районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1

Суддя: