Рішення № 137194088, 08.06.2026, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/175/26

номер провадження 2/558/182/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року селище Демидівка Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області у складі:

суддя Мельник Д.В.

секретар судового засідання Березюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТзОВ «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.12.2017 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Р29.13055.003507945 у письмовій формі. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу ОСОБА_1 було надано споживчий кредит, а відповідач в свою чергу зобов`язався одержати кредит і повернути його з процентними платежами, згідно з умовами цього договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами вказаного вище договору.

26.11.2020 року АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №12/84. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Ідея Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №P29.13055.003507945 від 27.12.2017 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 106 423,01 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 39052,25 грн; заборгованість за відсотками 16015,1 грн.; заборгованість за комісією 51355,66 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути зазаначену вище заборгованість, а також сплачений при поданні до суду судовий збір та витрати на правничу допомогу.

02.04.2026 року судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 34,а).

Сторона позивача в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про місце, дату та час розгляду справи (а.с. 42-44). Однак представник позивача звернувся до суду із клопотанням, в якому просить розгляд даної справи проводити за відсутності представника позивача, на підставі 211 ЦПК України проти заочного розгляду справи не заперечує, просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі (а.с. 39).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи по суті повторно 02.06.2026 року не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, у відповідності до ст.128 ЦПК України (а.с. 45). Причини неявки в судове засідання відповідач суду не повідомив, відзиву на позовну заяву, будь яких заяв чи клопотань про проведення судового розгляду справи без його участі, відкладення судового засідання до суду не подав.

Таким чином, суд прийшов до висновку про вирішення справи шляхом заочного її розгляду, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Норми ч. 2 ст. 247 ЦПК України вказують, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази по справі, встановивши фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі.

Судом встановлено, що 27.12.2017 року між ПАТ "Ідея Банк" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р29.13055.003507945 у письмовій формі (а.с. 6-10).

Відповідно до умов кредитного договору № Р29.13055.003507945 від 27.12.2017 року банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 39 938,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а відповідач ОСОБА_1 зобов`язався одержати кредит і повернути його разом з процентими платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Згідно пункту 1 даного договору банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяці. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок відповідача ОСОБА_2 , вказаний в п. 1.14 договору. За користування кредитом відповідач сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена 6% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки , визначена рішенням правління банку, становить 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 5,5 %. Вказаний кредитний договір виготовлений у двох оригінальних примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Разом з тим, вказаний договір місить в собі графік щомісячних платежів, а також містить власноручні підписи відповідача ОСОБА_1 (а.с.6-10)

Судом встановлено, що ПАТ «Ідея Банк» перерахувало ОСОБА_1 коши в рахунок видачі кредиту в сумі 32 001,60 грн., а також кошти із сплати страхового платежу у сумі 7 936,40 грн. на вказаний ним у договорі рахунок, що підтверджується ордерами-розпорядження № 1 та № 2 від 27.12.2017 року, які містяться в матеріалах даної цивільної справи (а.с. 12).

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором№ Р29.13055.003507945 від 27.12.2017 року.

Судом досліджено розрахунок суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за договором № Р29.13055.003507945 від 27.12.2017 року, відповідно до якого загальна заборгованість відповідача станом на 26.11.2020 року становить 106 423,01 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 39 052,25 грн; заборгованість за відсотками 16 015,1 грн.; заборгованість за комісією 51 355,66 грн. Для погашення кредитної заборгованості відповідачем ОСОБА_1 було сплачено кошти на загальну суму 4 480 грн. на рахунок первісного кредитора (а.с. 13).

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні цивільно-правові правовідносини у сфері кредитування, що регулюються нормами ЦК України.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України, слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем по справі надано не було, а тому суд приймає його до уваги.

При цьому, розрахунком заборгованості підтверджується, що відповідач порушив графік погашення заборгованості, кредит не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість.

Також судом встановлено, 26.11.2020 року було укладено договір № 12/84 відповідно до якого ПАТ «Ідея Банк» відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №P29.13055.003507945 від 27.12.2017 року (а.с. 14-16).

Таким чином, ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №P29.13055.003507945 від 27.12.2017 року.

Так, згідно умов вищевказаного договору факторингу до позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відступається право вимоги ПАТ «Ідея Банк» та товариство сплачує останньому фінансування згідно ціни договору. Право вимоги відступається у розмірі заборгованості вказаної у договорі факторингу на дату відступлення з правом подальшого перерахування платежів, передбачених кредитними договорами.

Зокрема, наявність права вимоги позивача до відповідача, також підтверджується дослідженою судом платіжним дорученням № 20281 від 26.11.2026 року про оплату за договором факторингу №12/84 від 26.11.2026 року (а.с. 17).

Судом досліджено витяг з реєстру боржників до вищевказаного договору факторингу. Так, кредитодавець ТзОВ ПАТ «Ідея Банк» відступив фактору/позивачу ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги заборгованостей до боржників на умовах, передбачених договором факторингу № 12/84 від 26.11.2026 року, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 106 423,01 грн. (а.с. 17).

Докази повного погашення відповідачем заборгованості перед позивачем чи первісним кредитором у матеріалах справи відсутні.

Підстави заміни кредитора у зобов`язанні визначені ст. 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу №20235311 від 12.03.2024 року, яка міститься в матеріалах спави та досліджена судом (а.с. 18).

Позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 підтверджуються і іншими дослідженими судом доказами.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач свого зобов`язання не виконав. Після відступлення права грошової вимоги до ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відповідач ОСОБА_1 не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості на рахунок нового кредитора.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Крім того, ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є доведеними та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, на користь позивача підлягає стягненню із відповідача заборгованість в розмірі 106 423,01 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 39 052,25 грн; заборгованість за відсотками 16 015,1 грн.; заборгованість за комісією 51 355,66 грн.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши подані письмові докази, враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує взяті зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд вважає наступне.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при подачі позову у розмірі 2 662,40 грн, оскільки позов задоволений у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача витрат, що понесені ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Наявними у справі доказами підтверджено, що ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало від Адвокатського об`єднання «Апологет» правничу допомогу, яка складається із надання усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі та складення позовної заяви про стягнення боргу із ОСОБА_1 для подачі до суду, на загальну суму 8 000 гривень (а.с. 20-22).

Відповідно до ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному ст. 137 ЦПК України. Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

З огляду на викладене суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат, що вже понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень, що відповідатиме принципу розумності та реальності витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 14, 512, 526, 549, 551, 611, 625, 1048, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 211, 235, 247, 259, 263, 265, 273, 280, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (ЄДРПОУ 35234236, поштовий індекс 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького будинок № 1, корпус №28, 4-й поверх) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором№ Р29.13055.003507945 від 27.12.2017 року у розмірі 106 423 (сто шість тисяч чотириста двадцять три) гривні 01 копійка.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, а також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Демидівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання в трицятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Учасники справи, а також особи які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Дмитро МЕЛЬНИК