Рішення № 137194067, 08.06.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 949/114/26

Номер провадження 2/555/834/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" червня 2026 р. м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Стасюк І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором', -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором № 536812-КС-001 про надання кредиту від 04 травня 2025 року у загальному розмірі 162 383,40 грн, з яких: 47 820,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 80 963,40 грн - сума прострочених платежів по процентах; 0,00 грн - сума заборгованості по штрафах; 24 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України; 9 600,00 грн - сума прострочених платежів за комісією.

Також позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтований тим, що 04 травня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 536812-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» зазначає, що за умовами договору відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 48 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором і правилами надання споживчих кредитів.

Кредитні кошти, були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на банківську картку, зазначену ним під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті. Водночас відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, здійснив лише часткову оплату в розмірі 180,00 грн, у зв`язку з чим станом на 08 січня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 162 383,40 грн.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав.

Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи: на адресу його місця проживання було направлено рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою про день, час та місце судового засідання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України».

Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення обставин, на які він посилається, як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що 04 травня 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 536812-КС-001 про надання кредиту в електронній формі.

Зі змісту договору вбачається, що кредитодавцем є ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, а позичальником - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 48 000,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до умов договору строк, на який надається кредит, становить 24 тижні; дата видачі кредиту - 04.05.2025 року; дата повернення кредиту - 19.10.2025 року; стандартна процентна ставка за кредитом - 1 % на день, фіксована; комісія за видачу кредиту - 9 600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що укладенню договору передувало направлення відповідачу ОСОБА_1 індивідуальної пропозиції (оферти) укласти договір № 536812-КС-001 про надання кредиту, а відповідач здійснив її прийняття (акцепт) в електронній формі.

У прийнятті (акцепті) пропозиції (оферти) зазначено, що ОСОБА_1 повністю і безумовно прийняв умови пропозиції ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» щодо укладення договору про надання кредиту № 536812-КС-001. Вказаний акцепт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9872, надісланим на номер телефону НОМЕР_2 .

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 04.05.2025 року відповідач ОСОБА_1 здійснив вхід до особистого кабінету з використанням номера телефону, подав інформацію щодо обраних умов кредиту, отримав паспорт споживчого кредиту для ознайомлення, підписав паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором UA-4322, ознайомився з офертою, отримав одноразовий ідентифікатор UA-9872 для підписання договору та акцептував умови оферти шляхом підписання договору цим одноразовим ідентифікатором.

Факт надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно з яким 04.05.2025 року о 18 год. 38 хв. здійснено успішний переказ коштів у сумі 48 000,00 грн від платника ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на платіжну картку отримувача НОМЕР_3 , емітент платіжної картки - UKRGAS BANK, призначення платежу - перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно з кредитним договором № 536812-КС-001 від 04.05.2025 року.

Отже, подані позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення між сторонами електронного договору про надання кредиту, факт підписання його відповідачем одноразовим ідентифікатором, факт надання відповідачу кредитних коштів та факт виникнення у відповідача обов`язку повернути кредит і сплатити передбачені договором платежі.

Оцінюючи встановлені обставини, суд виходить із такого.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Згідно зі статтями 626, 627, 628, 638, 639 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір є домовленістю сторін, оформленою в електронній формі; електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття; відповідь особи про прийняття пропозиції може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, заповнення електронної форми або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі. Електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що договір, укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, за умови доведення проходження позичальником відповідної процедури ідентифікації, прийняття оферти та отримання кредитних коштів, є таким, що укладений у письмовій формі. Висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» подав до суду докази, які підтверджують не лише існування електронного тексту договору, а й послідовність дій відповідача ОСОБА_1 щодо його укладення: вхід до особистого кабінету, отримання паспорта споживчого кредиту, підписання паспорта споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором, отримання оферти, акцепт оферти та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-9872.

Доказів того, що зазначений номер телефону, електронна пошта або платіжна картка не належали відповідачу ОСОБА_1 , чи що відповідач не отримував кредитні кошти, матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів суду не подав.

Крім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату за договором у розмірі 180,00 грн. Така часткова оплата узгоджується з фактом існування між сторонами договірних правовідносин та фактом виконання відповідачем частини зобов`язання за договором.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 звернула увагу, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та наслідків його виконання.

Відповідач ОСОБА_1 доказів на спростування укладення договору, отримання кредитних коштів, правильності реквізитів платіжного засобу, належності йому фінансового номера телефону або факту часткового виконання зобов`язання суду не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що договір № 536812-КС-001 про надання кредиту від 04.05.2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 є укладеним у належній формі, а позивач довів факт надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості за кредитом у гривні вбачається, що станом на 08.01.2026 року загальна заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором визначена позивачем у розмірі 162 383,40 грн, з яких: 47 820,00 грн - заборгованість за кредитом; 80 963,40 грн - заборгованість по відсотках; 9 600,00 грн - заборгованість по комісії; 24 000,00 грн - проценти за ст. 625 ЦК України. Всього відповідач сплатив за договором 180,00 грн, які зараховано в рахунок погашення кредиту.

Суд визнає подані позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» письмові докази належними та допустимими, а їх сукупність - достатньою для висновку про укладення договору, отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів, часткове виконання ним зобов`язання та наявність простроченої заборгованості.

Щодо вимоги про стягнення основного боргу суд зазначає таке.

Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 48 000,00 грн. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив оплату в розмірі 180,00 грн, яка була зарахована в рахунок погашення тіла кредиту. Отже, залишок заборгованості за основною сумою кредиту становить 47 820,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 доказів повернення кредиту в більшому розмірі, ніж зазначено у розрахунку позивача, суду не подав. Власного контррозрахунку заборгованості не надав.

За таких обставин вимога позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з відповідача 47 820,00 грн заборгованості за тілом кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 80 963,40 грн процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Відповідно до договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день і є фіксованою. Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом за період фактичного користування кредитом у межах строку кредитування.

Строк дії договору визначено до 19.10.2025 року, дата повернення кредиту - 19.10.2025 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що період кредитування визначений з 04.05.2025 року по 19.10.2025 року, а сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 80 963,40 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти пов`язане зі строком кредитування, а після спливу строку кредитування або після пред`явлення вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця забезпечуються іншими охоронними механізмами.

У цій справі заявлені до стягнення договірні проценти позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» обґрунтовані як проценти за користування кредитом, нараховані за період кредитування до 19.10.2025 року, тобто в межах строку дії кредитного договору. Після закінчення строку кредитування сума договірних процентів у розрахунку не збільшується.

Відповідач ОСОБА_1 доказів неправильності розрахунку процентів, доказів сплати процентів або власного контррозрахунку суду не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 80 963,40 грн процентів за користування кредитом є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 9 600,00 грн комісії суд зазначає таке.

Згідно з умовами договору комісія за видачу кредиту становить 9 600,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, а її розмір є незмінним протягом строку дії договору.

Зі змісту договору та паспорта споживчого кредиту вбачається, що комісія була визначена як одноразова комісія за видачу кредиту та прямо зазначена серед умов договору, з якими відповідач ознайомився до укладення договору.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19, щодо необхідності перевірки правової природи комісій у договорах споживчого кредиту та недопустимості стягнення платежів, які фактично встановлені за дії кредитодавця, що мають вчинятися безоплатно, зокрема за надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості.

Разом із тим у цій справі заявлена до стягнення комісія не є щомісячною платою за обслуговування кредитної заборгованості, не є платою за надання інформації про стан кредиту, не є періодичним платежем за супровід або адміністрування кредиту, а визначена договором саме як одноразова комісія за видачу кредиту.

Матеріали справи не містять доказів того, що вказана комісія дублює проценти за користування кредитом або фактично є платою за послуги, які кредитодавець відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

Відповідач ОСОБА_1 доказів сплати комісії, неправильності її розрахунку або доказів того, що така комісія є прихованою платою за обслуговування кредитної заборгованості чи за надання інформації про стан кредиту, суду не подав.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 9 600,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 24 000,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України суд зазначає таке.

Позовні вимоги в частині стягнення 24 000,00 грн процентів відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є платою за користування кредитом у розумінні статей 1048, 1054 ЦК України, а є спеціальною мірою відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами договору передбачено, що у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань зі сплати процентів, комісії або суми кредиту позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, при цьому сукупна сума таких процентів та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником.

Оскільки сума отриманого кредиту становила 48 000,00 грн, позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заявив до стягнення 24 000,00 грн процентів за ст. 625 ЦК України, тобто половину від суми отриманого кредиту.

Однак сам факт передбачення у договорі підвищеного розміру процентів річних за ст. 625 ЦК України не є безумовною підставою для їх стягнення, оскільки положення договору не можуть суперечити імперативним нормам закону, а свобода договору відповідно до статей 3, 6, 627 ЦК України обмежується вимогами справедливості, добросовісності, розумності та імперативними нормами цивільного законодавства.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Також цим пунктом передбачено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Суд виходить із того, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною імперативною нормою, яка встановлює особливі правові наслідки прострочення виконання кредитних і позикових зобов`язань у період дії воєнного стану.

Спірний договір є договором споживчого кредиту, укладеним із фінансовою установою - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», тобто іншим кредитодавцем у розумінні п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Нарахування 24 000,00 грн за ст. 625 ЦК України здійснене позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у зв`язку з простроченням виконання відповідачем ОСОБА_1 грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року у справі № 706/68/23 зазначив, що на кредитний договір поширюється дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 звернув увагу, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про встановлення законодавцем особливих правових наслідків для періоду дії воєнного або надзвичайного стану та тридцятиденного строку після його припинення або скасування, а позичальник за таких умов звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, заявлені позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 24 000,00 грн процентів за ст. 625 ЦК України є відповідальністю за прострочення виконання кредитного зобов`язання, а не платою за правомірне користування кредитом, тому на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають стягненню з відповідача.

Посилання позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на умови договору щодо збільшеного розміру процентів річних за ст. 625 ЦК України не змінює цього висновку, оскільки положення договору не можуть скасовувати імперативне звільнення позичальника від відповідальності, встановлене законом на період дії воєнного стану.

Крім того, суд враховує, що заявлений позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» розмір процентів за ст. 625 ЦК України сформований на підставі договірної умови про надмірно високий розмір процентів річних, який за своєю суттю істотно перевищує звичайний компенсаційний характер відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Ураховуючи, що позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» уже заявив до стягнення 47 820,00 грн основного боргу, 80 963,40 грн договірних процентів та 9 600,00 грн комісії, додаткове стягнення ще 24 000,00 грн як відповідальності за прострочення в період дії воєнного стану не відповідає вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та суперечило б меті цієї спеціальної законодавчої гарантії для позичальників.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в частині стягнення з ОСОБА_1 24 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню заборгованість за договором № 536812-КС-001 про надання кредиту від 04.05.2025 року у загальному розмірі 138 383,40 грн, яка складається з: 47 820,00 грн - заборгованість за кредитом; 80 963,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 9 600,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 24 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

За загальним правилом, визначеним статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а саме неповернення отриманих кредитних коштів та несплати передбачених договором платежів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» судового збору у повному обсязі.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1035 від 16.01.2026 року.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-280, 281, 282 ЦПК України, статтями 3, 6, 14, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 536812-КС-001 про надання кредиту від 04 травня 2025 року у розмірі 138 383 (сто тридцять вісім тисяч триста вісімдесят три) гривні 40 копійок, з яких: 47 820,00 грн - заборгованість за кредитом; 80 963,40 грн - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; 9 600,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 24 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, електронна пошта: office@bizpozyka.com, електронний кабінет - наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Ю. Собчук