Рішення № 137192087, 31.03.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10526/25

Категорія 43

2/295/1197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючої судді Біднини О.В.

за участю секретаря судового засідання Мотінової А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у місті Житомир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Богунського районного суду м. Житомира подано вказану позовну заяву, в якій представник позивача просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» грошові кошти в розмірі 700 000,00 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач утримувався в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» у період з 02.11.2018 по 31.12.2021. За вказаний період позивач зіштовхнувся з бездіяльністю відповідача щодо забезпечення належних житлових, побутових, санітарно-гігієнічних умов утримання, відповідно до вимог чинного законодавства, яке визначає умови тримання осіб, взятих під варту.

За весь період тримання адміністрацією «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» порушувалися житлово-побутові, санітарні, гігієнічні вимоги щодо умов тримання осіб, взятих під варту, що справило згубний вплив на позивача, який утримувався в таких неналежних умовах.

У грудні 2022 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Згідно з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2024 у справі № 240/33951/22 позовна заява ОСОБА_1 була задоволена, бездіяльність ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» в частині забезпечення належних умов утримання ОСОБА_1 , відповідно до вимог чинного законодавства, у період з 02.11.2018 по 31.12.2021 визнана протиправною.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 вказане рішення Житомирського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Зазначеними судовими рішеннями підтверджується наявність порушень вимог чинного законодавства в частині забезпечення належних житлових, побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання позивача в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», що заподіювало значних моральних страждань ОСОБА_1 , призвело до виникнення в його емоційному стані суттєвих негативних змін (моральних страждань), які з огляду на їх інтенсивність та тривалість перешкоджали активному соціальному функціонуванню як особистості, у реалізації власних амбіцій, почуття честі та гідності, реалізації відчуття безпеки та правової захищеності щодо себе з боку правоохоронних органів.

Всі обмеження, з якими стикнувся позивач в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», негативно впливали на його моральний стан, який, в зв`язку із його перебуванням в слідчому ізоляторі, був і без того гнітючим. У зв`язку із незабезпеченням належних житлових, побутових і санітарно-гігієнічних умов утримання, позивач зазнав моральних страждань, які, в свою чергу, призвели до погіршення загального фізичного, морального стану позивача та внутрішньої депресії.

Посилаючись на те, що позивач зазнав моральної шкоди, представник позивача вказує на наявні підстави для її відшкодування з боку відповідача. Найважливішим чинником для оцінки рівня такої шкоди є час, проведений в умовах, які були визнані такими, що порушують вимоги ст. 3 Конвенції та вважає, що розмір моральної шкоди повинен розраховуватися, відповідно до визначення кратного співвідношення з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Неналежні умови утримання, з якими стикнувся позивач, підпадають під жорстоке поводження та принижують людську гідність. Впродовж тривалого часу з 02.11.2018 по 31.12.2021 ОСОБА_1 був змушений піддаватися катуванню та нелюдському поводженню, що зумовило настання «психологічної рани», яка потребує довгого і тривалого лікування.

Згідно з ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі з розглядом її в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а. с. 28-29).

19.08.2025 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити та обґрунтовуючи свої заперечення вказує, що позивач у позові не наводить жодного доказу моральних страждань внаслідок дій чи бездіяльності відповідача і не надає доказів причинного зв`язку таких моральних страждань із цими діями або бездіяльністю (а. с. 34-42).

25.08.2025 представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача .

21.10.2025 в судовому засіданні представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у відзиві, а також постановлено протокольну ухвалу згідно з якою судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

31.03.2026 сторони у судове засідання не з`явились, представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», в якій просить у позові відмовити повністю за безпідставністю.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 31.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Судом при розгляді справи встановлені наступні фактичні обставини та зміст виниклих правовідносин.

Позивач утримувався під вартою у ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» в період з 02.11.2018 по 31.12.2022.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» в частині неналежних умов його утримання у відповідності до вимог чинного законодавства, позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом щодо визнання такої бездіяльності протиправною.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2024 у справі № 240/33951/22 позовна заява ОСОБА_1 була задоволена, бездіяльність ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)» в частині забезпечення належних умов утримання ОСОБА_1 , відповідно до вимог чинного законодавства, у період з 02.11.2018 по 31.12.2021 визнана протиправною (а. с. 9-12).

Згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 вказане рішення Житомирського окружного адміністративного суду залишено без змін та набрало законної сили (а. с. 13-15).

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що житлово-побутові і санітарно-гігієнічні умови утримання осіб під вартою, які утримувалися в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8) в спірний період, не відповідали встановленим стандартам як в міжнародному, так і в національному законодавстві, що підтверджено результатами перевірки Генеральною прокуратурою України та моніторингових візитів до установи представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в 2019 - 2020 роках.

В даному випадку мало місце порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідач не вжив достатніх належних заходів для повного приведення умов тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допустив протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом.

Відповідачем не були спростовані факти виявлення відповідних порушень, а зазначено про їх усунення (зокрема про ремонтні роботи, які проведені у 2022-2023 роках та які продовжують проводитися станом на день подачі відзиву - 21.06.2024). Представниками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини підтверджено факт наявних порушень відповідачем умов утримання підозрюваних та засуджених.

Суди дійшли висновку, що відповідачем не було забезпечено належних житлових, побутових та санітарно-гігієнічних умов утримання позивача (на той час - підозрюваного) в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№ 8), а також не вжито належних заходів для приведення умов його утримання у відповідність до вимог чинного законодавства, чим допущено протиправну бездіяльність внаслідок невиконання обов`язку, встановленого законом.

У відповіді Офісу Генерального прокурора від 29.01.2022 № 20/2/1-21/32543-22 міститься інформація про те, що в березні 2019 року було проведено комплексу перевірку Генеральною прокуратурою України спільно з працівниками галузевого відділу прокуратури області щодо додержання вимог ЗУ «Про попереднє ув`язнення» та іншого кримінально-виконавчого законодавства в ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 8)», якою було виявлено та встановлено ряд порушень законодавства щодо належного матеріально-побутового забезпечення в`язнів, створення їм умов, які відповідають правилам санітарії та гігієни, дотримання режимних вимог та інше.

Викладена у відповіді Офісу Генерального прокурора інформація за результатами такої перевірки - це встановлені факти що не потребують доведення.

За змістом ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та джерелом права для судів України.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, тривалості немайнових втрат, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, визначені ст. 1173, 1174 ЦК України. Ці норми передбачають, що шкода відшкодовується державою незалежно від вини відповідного органу чи його посадових осіб. Для застосування такої відповідальності необхідною є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльність органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до ст 1, 7, 8 КВК України кримінально-виконавче законодавство має на меті, зокрема, запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Держава поважає і охороняє права засуджених, забезпечуючи їм право на гуманне ставлення, повагу до їх людської гідності та належне матеріально-побутове забезпечення.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, де кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Факт утримання позивача у ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 8)» з неналежними умовами, що принижують людську гідність і є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2024 у справі № 240/33951/22 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025, що набрали законної сили.

Предметом доказування у цій справі є характер і обсяг моральних страждань позивача, спричинених такими умовами та визначення розміру їх грошового відшкодування.

Особи, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, не можуть бути піддані катуванню або нелюдському поводженню. Засуджені мають право на гуманне ставлення до них та на повагу їх людської гідності.

У зв`язку з неналежним утриманням в ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 8)» позивач зазнав моральних і душевних страждань, відчував негативні зміни в емоційному та фізичному стані.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що протиправність бездіяльності державної установи та посадових осіб знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданням позивачу моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органів державної влади та управління, які реалізують надані державою функції і повноваження у сфері управління, їх виконавчих органів, посадових або службових осіб указаних органів, ця шкода відшкодовується державою.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом («Станков проти Болгарії», № 68490/01, від 12.07.2007). Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Водночас судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 372/4399/15-ц.

Оцінюючи доводи позовної заяви щодо підходу ЄСПЛ до розрахунку шкоди, суд зазначає, що у справі «Сукачов проти України» (Заява № 14057/17, п. 117) вказано: «висновок про порушення ст. 3 Конвенції призводить до виникнення обґрунтованої презумпції заподіяння ув`язненому моральної шкоди. Грошове відшкодування має бути доступним будь-якому ув`язненому, який тримався в нелюдських умовах, а сума відшкодування не повинна бути нерозумною порівняно із сумами справедливої сатисфакції в аналогічних справах («Ананьєв та інші проти Росії», п. 230)».

Судом встановлено, що позивач утримувався під вартою в ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 8)» у період з 02.11.2018 по 31.12.2021 (38 місяць) в умовах, які звітами моніторингових груп при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини та судовими рішеннями визнані такими, що порушують встановлені законодавством норми.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер допущеного відповідачем правопорушення, глибину душевних страждань позивача, позбавлення можливості реалізації ним своїх прав.

Отже, виходячи з тривалості перебування позивача у неналежних, системності виявлених порушень та враховуючи засади розумності і справедливості, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 40 000,00 грн.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони позивача щодо необхідності обрахування розміру завданої моральної шкоди, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає зокрема у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Частинами 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Положення ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не можуть бути застосовані в цького конкретному випадку, оскільки ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 8)» не віднесена до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а позивач не є особою, якій завдана шкода внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Керуючись ст. 12, 81, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану бездіяльністю Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», у розмірі 40 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Воронюк Катерина Юріївна, робоча адреса: м. Рівне, вул. В. Червонія, 39, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Державна установа «Житомирська виправна колонія (№ 8)», адреса: м. Житомир, просп. Незалежності, 172, ЄДРПОУ 08563369.

Суддя: О.В. Біднина