Рішення № 137191728, 05.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1795/26

Провадження № 2/159/1649/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що 09.03.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 з використання інформаційно-телекомунікаційних систем був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1362-0691, на підставі якого відповідач отримав кредит в розмірі 7700 грн, строком на 300 днів до 02.01.2025, зі сплатою 2,5% в день.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань на 17.02.2026 загальний розмір заборгованості складає 65450 грн, з них: 7700 грн заборгованість за тілом кредиту, 57750 грн заборгованість за процентами.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» застосувало програму лояльності, частково списало відповідачу борг за нарахованими процентами на суму 26950 грн, тому у позовній заяві просить стягнути 7700 грн тіла кредиту, 30800 грн процентів, а всього 38500 грн.

16.04.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04.05.2026 представник відповідача Ніколаєв Л.Ф. подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав повністю, вказав про двозначність положення умов кредитного договору щодо строку кредитування (30 днів, що відповідають базовому періоду, та 300 днів кредитування відповідно до п. 4.12 Договору), виходячи з принципу «contra proferentem» вважає легітимним строк кредитування 30 днів, а нечіткість умов договору в цій частині є самостійною підставою для відмови в позові. Також представник відповідача не погоджується із застосованням кредитором завищеної процентної ставки та із нарахованою заборгованістю за відсотками. Зазначив, що розмір заявленої заборгованості не підтверджений належними первинними документами, наданий позивачем розрахунок заборгованості є неналежним доказом, за яким неможливо перевірити правильність здійсненим позивачем нарахувань. Просить відмовити у задоволені позову.

Аналогічні доводи щодо строку кредитування та неправомірного нарахування процентів за ставкою 2,5% в день наведені представником відповідача у письмових поясненнях від 25.05.2026. Представник надав суду власний контррозрахунок, який просить взяти до уваги при ухваленні рішення.

Представник позивача в судове засідання 28.05.2026 не з`явився, клопотав про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, у заяві від 27.05.2026 просив проводити розгляд справи без участі сторони відповідача.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України) 05.06.2026.

За матеріалами справи суд встановив, що 09.03.2024 після верифікації за персональними даними ОСОБА_1 зареєстрував на сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» особистий кабінет, і використовуючи електронний підпис у виді одноразового ідентифікатора С1427 підтвердив обізнаність із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «Credos», Паспортом споживчого кредиту, після чого сторони уклали в електронній формі Договір про відкриття кредитної лінії №1362-0691 (а.с.21-29).

За умовами Договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором (п.2.2).

Сума кредиту 7700 грн (п.2.3, п.4.1).

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу (п. 4.6).

Позичальник використовує для отримання коштів особистий електронний платіжний засіб НОМЕР_1 (п.13).

Строк кредитування, тобто строк на який надається кредит, 300 днів з моменту перерахування коштів, дата повернення 02.01.2025 (п.4.12).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка 2,5% в день (п.4.7 - 4.10).

Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня кожного базового періоду (п. 4.9). Базовий період складає 30 календарних днів (п. 4.8).

Позивач підтвердив перерахування відповідачу 09.03.2024 кредитних коштів в розмірі 7700 грн через платіжну систему LiqPay платіж № 2435535091 (довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а.с.10).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.12-20) вбачається, що відповідач платежів на повернення кредиту не здійснював, проценти за користування коштам нараховані за 300 днів з 09.03.2024 до 02.01.2025 за ставкою 2,5% в день (по 192,50 грн).

Загальна облікована заборгованість відповідача складає: 7700грн тіло кредиту, 57750 грн заборгованість за процентами.

До стягнення заявлена частина заборгованості: 7700 грн неповернуте тіло кредиту, 30800 грн заборгованість за процентами, всього 38500 грн.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію» ( далі Закону).

Відповідно до статті 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшов ідентифікацію, погодився на запропоновані умови кредитування і скористався кредитом.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Позивач довів суду виникнення у відповідача зобов`язання повернути кредит в розмірі 7700 грн. Відповідач доказів повного чи часткового виконання кредитних зобов`язань суду не надав, тому позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є підставним.

Суд вважає помилковими доводи сторони відповідача щодо необхідності позивачу доводити розмір заборгованості за кредитним договором первинними документами у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, оскільки вказане Положення встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України.

Кредитор ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою, а не банківською установою, а наданий позивачем розрахунок заборгованості містить всю інформацію, необхідну для перевірки нарахувань заборгованості за кредитним договором.

Окрім тіла кредиту позивачем до стягнення заявлені проценти за користування кредитом, нараховані за 300 днів з 09.03.2024 до 02.01.2025.

Представник відповідача у відзиві на позов вказав про двозначність положення умов кредитного договору щодо строку кредитування, вважає їх нечіткими та не зрозумілими, оскільки, на його думку, в договорі визначені два різних строки, на який видається кредит, а саме 30 днів, що відповідає базовому періоду, та 300 днів кредитування, як вказано в п. 4.12 Договору.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача щодо двозначності умов спірного договору в частині строку кредитування з огляду на таке.

За приписами статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції)у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

ОСОБА_1 не звертався з вимогами про оспорення умов укладеного ним договору. Таким чином договір є чинним та його умови мають бути виконані сторонами.

Умовами спірного кредитного договору визначено, що базовий період складає 30 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії Договору (п.4.8.).

Пунктом 4.12 Договору визначено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів Позичальнику у рахунок Кредиту на підставі Додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 02.01.2025.

Відтак умовами договору чітко визначений строк кредитування 300 днів.

Разом з тим, суд вважає неправомірним встановлення умовами спірного кредитного договору відсоткової ставки за користування кредитними коштами на рівні 2,5% в день, оскільки відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Зазначені зміни введені в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набула чинності з 24.12.2023.

Передбачені п.17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» підвищені проценти в перехідний період протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % до кредитних договорів, укладених після 24.12.2023 не застосовується, оскільки частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (умови перехідного періоду) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №1362-0691 укладений 09.03.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене розмір процентів, які підлягають стягненню з відповідача, суд перераховує за ставкою 1% в день, що становить 23100 грн (7700 х1% = 77 грн х 300 днів).

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відтак загальний розмір задоволених позовних вимог складає 7700 грн основного боргу, 23100 грн заборгованість за процентами, всього 30800 грн.

Судові витрати

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 80%, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 2129,92 гривень (2662,40х80:100).

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 263, 530, 536, 626-628, 639, 1046-1048, 1050 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1362-0691 від 09.03.2024 в розмірі 30800 (тридцять тисяч вісімсот) гривень, з яких 7700 грн основного боргу, 23100 грн заборгованість за процентами.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса: б-р Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ: 38548598.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 05.06.2026

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК