Постанова № 13719166, 10.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07»лютого 2010 р.                                                                      Справа № 53/232-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М., суддя Шевель О.В.,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Керімов А.З., довіреність № 30/09/2010 від 30.09.2010 р.,

відповідача: Александренко І.О., довіреність № б/н від 14.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області (вх. № 4465 Х/3 від 10.12.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. по справі № 53/232-10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТРАМАТ-РЕМБУД», м. Харків,

до: Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області,

про стягнення 807933,83 грн.

та за зустрічним позовом: Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТРАМАТ-РЕМБУД», м. Харків,

про визнання правочину недійсним,

встановила:

У вересні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТРАМАТ-РЕМБУД», м. Харків (далі позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, якою просило стягнути з Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області (далі відповідач) суму основного боргу у розмірі 807933,93 грн., а також судові витрати. Позивач посилався на недотримання відповідачем свого обов’язку по оплаті виконаних та зданих підрядних робіт за договором підряду № АР-66 від 30.07.2008 р.

Заявою від 28.09.2010 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача додатково 80793,38 грн. пені згідно п.6.5. договору підряду № АР-66 від 30.07.2008 р. (т.1 а.с.79-82)

28.09.2010 р. відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій, з посиланням на ст.ст.203, 215 України, Статут ЗАТ «Домобудівник», просив визнати недійсним договір підряду № АР-66 від 30.07.2008 р., укладений між сторонами (т.1 а.с.83-112).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2010 р. зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. (суддя Прохоров С.А.) первісний позов задоволено повністю, стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автрамат-Рембуд»807933,83 грн. основного боргу, 80793,38 грн. пені, 8887,27 грн. - витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем виконано та передано роботи за договором № АР-66 від 30.07.2008 р. на суму 822314,17 грн. у відповідності до існуючого порядку на підставі підписаних актів за формою КБ-2в та довідок форми КБ-3. Позивач 28.05.2010 р. направив відповідачу вимогу про сплату боргу. З урахуванням часткової сплати суми основного боргу в розмірі 14380,34 грн. заборгованість відповідача склала 807933,83 грн., яка на момент винесення рішення відповідачем погашена не була. Суд погодився також і з наданим позивачем розрахунком пені в розмірі 80793,38 грн.

В частині відмови в задоволенні зустрічного позову господарський суд виходив з того, що письмові докази свідчать про наявність у генерального директора відповідача повноважень на укладання та підписання договору підряду № АР-66 від 30.07.2008 р. Крім того, в межах оспорюваного договору замовником проводилися часткова оплата за виконані роботи, що свідчить про дії замовника, спрямовані на виконання вказаного договору підряду. Також відповідач просив визнати недійсним договір підряду № АР-53 від 04.07.2008 р., однак в матеріалах справи наявний тільки договір № АР-66 від 30.07.2008 р. Суд вважав намагання відповідача визнати недійсним договір підряду нічим іншим як намаганням уникнути від свого обов’язку щодо оплати виконаних підрядних робіт

Відповідач за первісним позовом - Закрите акціонерне товариство «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області - з рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. уданій справі не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що господарський суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення господарського суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить апеляційний господарський суд зазначене рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

Так, відповідач за первісним позовом посилається на те, що відповідно до ч.1 п.10.9. ст.10 Статуту відповідача до повноважень наглядової ради належить укладення будь-яких правочинів на суму, що перевищує 100000,00 грн. як одного окремого правочину, що укладається з окремим контрагентом, так і кількох правочинів з одним контрагентом сукупно на суму, що перевищує 100000,00 грн. Особа, яка займала посаду генерального директора відповідача, діяла з перевищенням наданим повноважень, про що позивач знав або за всіма обставинами не міг не знати про наявність таких обмежень, оскільки дані про такі обмеження містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2008 р. Протоколом засідання наглядової ради, на який послався суд першої інстанції, генеральному директору відповідача надано право на укладення договорів субпідряду, натомість оспорюваний правочин є договором підряду, а не договором субпідряду.

          Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено державне мито у розмірі 42,50 грн., тобто відповідно до п.п. г) п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» 50% ставки від суми позову за позовною заявою немайнового характеру. Натомість, заявляючи також вимогу про скасування первісного позову (щодо стягнення суми основного боргу та пені), відповідач не надав доказів сплати державного мита за вимогу майнового характеру.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р. апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 17.01.2011 р., запропоновано заявнику апеляційної скарги надати докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також позивач просив в порядку ст.90 ГПК України направити до правоохоронних органів повідомлення.

В судове засідання 17.01.2011 р. з’явився уповноважений представник позивача і надав пояснення по справі.

Відповідач в судове засідання 17.01.2011 р. свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляд справи. Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р., якою апеляційну скаргу прийнято до провадження –була направлена на адресу сторін 14.12.2010 р. та отримана відповідачем 20.12.2010, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

17.01.2011 р. відповідач направив до суду телеграму, в якій просив розгляд справи відкласти.

В судовому засіданні 17.01.2011 р. розгляд справи відкладено до 07.02.2011 р., запропоновано сторонам надати на адресу суду додаткові документи, необхідні для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи, зокрема відповідачу повторно запропоновано надати докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, позивачу запропоновано надати обґрунтований розрахунок позову в частині стягнення пені.

Позивачем на виконання вимог суду 03.02.2011 р. надано обґрунтування розміру заявленої до стягнення пені в сумі 80793,38 грн. з відповідним розрахунком.

Відповідач не надав суду доказів сплати державного мита за подання апеляційної скарги у встановлених порядку та розмірі.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми ст.38 ГПК України (в редакції після 07.07.2010 р.) не містять обов’язку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; що п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами документами.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та повторно розглянувши справу відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено господарським судом Харківської області, 30.07.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області особі генерального директора Магомедова М.Ф., що діяв на підставі Статуту (Замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автрамат-Рембуд»в особі директора Мамедова А.А., що діяв на підставі Статуту (Підрядник за договором), було укладено договір № АР-66 (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого Підрядник (позивач за первісним позовом) зобов'язався виконати власними силами роботи, а саме монтаж металічних конструкцій Костопольського заводу скловиробів, згідно затвердженої документації, а Замовник взяв на себе зобов'язання надати Підряднику будівельний майданчик, затверджену документацію, прийняти та оплатити ці роботи (т.1 а.с.9-12).

Сторонами було встановлено, що обсяг, характер і вартість робіт визначаються додатками до Договору, якими є локальний кошторис і договірна ціна (п.1.3. Договору).

Позивачем до матеріалів справи було надано завірені копії договірної ціни станом на 20.08.2008 р., 21.08.2008 р., за вересень-листопад 2008 р., а також локальні кошториси. (т.1, а.с.51-73).

У п.2.5. Договору сторони визначили, що розрахунки за виконані роботи проводяться Замовником шляхом перерахування на рахунок Підрядника авансових платежів у розмірі 50 % від договірної ціни.

Остаточні розрахунки за виконані роботи Замовник здійснює на підставі підписаних сторонами актів здачі - приймання робіт по формі КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт по формі КБ-3, які підписуються уповноваженими представниками Замовника та Підрядника (п.2.6. Договору).

Згідно з п.5.1. Договору по закінченню робіт Підрядник надає Замовнику акт виконаних робіт в 2-х примірниках. За результатами приймання робіт Замовник протягом 15 банківських днів з дня надання акту зобов’язаний направити Підряднику підписані акти або мотивовану відмову від прийняття робіт. Якщо по закінченню вказаного строку акти виконаних робіт не підписані і не направлені Підряднику - роботи вважаються прийнятими Замовником.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором будівельного підряду.

Згідно зі ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.879 ЦК України договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Ст.882 ЦК України регламентує порядок передання та прийняття робіт.

Так, згідно з ч.1 вказаної статті, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Про відмову однієї із сторін від підписання акту вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно зі ст.886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов’язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Відповідно до ст.323 ГК України договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються та виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р. (далі Загальні умови).

Пунктом 1 Загальних умов передбачено, що вони відповідно до ЦК України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель, споруд, технічного переоснащення підприємств (далі –капітальне будівництво об’єктів), а також комплексів і видів робіт, пов’язаних з капітальним будівництвом об’єктів.

Пунктом 99 Загальних умов встановлено, що підставою для розрахунків за виконані роботи є документи про обсяги виконаних робіт та їх вартість (акти приймання –передачі робіт).

Згідно з наказом Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»(чинного на момент виконання договору) складання типової форми № КБ-2В «Акт приймання виконаних підрядних робіт»поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, а складання типової форми № КБ-3 поширюється на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Первинні облікові документи за формою КБ-2В та КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами були підписані:

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 57 за липень 2008 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. (форма КБ-3) на суму 39182,57 грн. (т.1 а.с.13-16);

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 67 за серпень 2008 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. (форма КБ-3) на суму 47022,00 грн. (т.1 а.с.21-25);

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 68 за серпень 2008 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2008 р. (форма КБ-3) на суму 162058,8 грн. (т.1 а.с.17-20);

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 87 за вересень 2008 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. (форма КБ-3) на суму 199278,66 грн. (т.1 а.с.26-29);

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 101 за жовтень 2008 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 р. (форма КБ-3) на суму 168130,80 грн. (т.1 а.с.30-35);

Акт приймання виконаних підрядних робіт № 112 за листопад 2008 р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2008 р. (форма КБ-3) на суму 198240,00 грн. (т.1 а.с.36-40);

Вказані документи були підписані обома сторонами, засвідчені печатками та не містять посилань на виявлення будь –яких недоліків або претензій до виконаних робіт.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем виконані та передані роботи за Договором на суму 822314,17 грн.

З матеріалів справи (банківських виписок) та пояснень представника позивача вбачається, що виконані роботи були оплачені відповідачем лише частково - в сумі 14380,34 грн.

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об’єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п.98 Загальних умов оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Судом встановлено, що сторони Договору чітко не визначили момент, з якого у Замовника виникає зобов’язання оплатити виконані роботи.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2010 р. позивачем відповідачу була направлена вимога про оплату заборгованості за виконані підрядні роботи на суму 807933,83 грн., що підтверджується копією чеку установи зв’язку та описом вкладення.

Враховуючи ці обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач повинен був виконати зобов'язання зі сплати боргу в розмірі 807933,83 грн.

Що стосується вимог про сплату пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, яку відповідач повинен сплатити позивачу за неналежне виконання господарських зобов’язань, складає 80793,38 грн. за період з 30.04.2008 р. по 27.09.2010 р. (т.1 а.с.79-81)

          Місцевим господарським судом було задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 80793,38 грн., з чим судова колегія не може погодитися, виходячи з наступного.

В п.6.5. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату Замовник виплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше 10 % від вартості неоплачених своєчасно робіт.

          Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушенням ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

          Як вже було зазначено, у зв’язку з невизначеністю строку оплати грошового зобов’язання позивач 28.05.2010 р. направив відповідачу вимогу про сплату.

З урахуванням строків поштового перебігу у межах Харківської області, відповідач повинен був отримати вимогу не пізніше 01.06.2010 р.

У відповідності до приписів ч.2 ст.530 ЦК України, строк виконання зобов’язання для відповідача закінчився 07.06.2010 р.

Відповідно, нарахування штрафних санкцій можливе у період з 08.06.2010 р. по 27.09.2010 р., що сукупно складає 112 днів.

          З огляду на це, розмір пені за прострочку виконання грошового зобов’язання, що підлягає стягненню з відповідача, складає 41846,55 грн. за період з 08.06.2010 р. по 27.09.2010 р.

          Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 38946,83 грн. рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

          Що стосується вимог за зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, судова колегія зазначає наступне.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічної позовної заяви, позивач за зустрічним позовом посилався на те, що відповідно до ч.1 п.10.9. ст.10 Статуту відповідача до повноважень наглядової ради належить укладення будь-яких правочинів на суму, що перевищує 100000,00 грн., як одного окремого правочину, що укладається з окремим контрагентом, так і кількох правочинів з одним контрагентом сукупно на суму, що перевищує 100000,00 грн. Особа, яка займала посаду генерального директора відповідача, діяла з перевищенням наданим повноважень, про що позивач знав або за всіма обставинами не міг не знати про наявність таких обмежень, оскільки дані про такі обмеження містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2008 р. Протоколом засідання наглядової ради, на який послався суд першої інстанції, генеральному директору відповідача надано право на укладення договорів субпідряду, натомість оспорюваний правочин є договором підряду, а не договором субпідряду.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2008 р. серія АБ № 920522, керівником Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»був Магомедов М.Ф. Цій же особі було надано право укладати договори на суму, що не перевищують 100000,00 грн. (т.1 а.с.110-112).

Згідно з п.8.1. Статуту Закритого акціонерного товариства «Домобудівник», затвердженого загальними черговими зборами акціонерів від 29.03.2008 р., Генеральний директор є виконавчим органом товариства, також передбачено створення Наглядової ради. (т.1 а.с.93-109).

До повноважень Наглядової ради (п.10.9. Статуту) віднесено вчинення будь-яких правочинів на суму, що перевищує 100000,00 грн. як одного окремого правочину, що укладається з окремим контрагентом, так і кількох правочинів з одним контрагентом сукупно на суму, що перевищує 100000,00 грн.

До повноважень генерального директора згідно з п.11.11. Статуту віднесено вчинення від імені товариства правочинів щодо придбання та/або реалізації товарів, робіт, послуг на суму, що не перевищує 100000,00 грн., крім правочинів, укладання яких згідно із Статутом віднесено до повноважень Наглядової ради.

Позивачем до матеріалів справи надані копії протоколів Наглядової ради Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»від 14.04.2008 р.№ 14/08, згідно з яким Голові правління Магомедову М.Ф. надано право на підписання з Закритим акціонерним товариством «Костопільський завод скловиробів»договору підряду на будівництво та реконструкцію цеху № 2 на суму 18 мільйонів гривень (т.2, а.с.36); та протокол від 07.07.2008 р. № 07/07, згідно з яким Генеральному директорові Магомедову М.Ф. надано право на підписання від імені Товариства договорів субпідряду в рамках укладеного з ЗАТ «Костопільський завод скловиробів»договору підряду (т.2 а.с.35).

Згідно зі ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з ч.3 ст. 215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Діючим Цивільним кодексом України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше. Ці умови знайшли відображення у ст. 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.1 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку представляє представник, який вчинив цей правочин з перевищенням повноважень, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В матеріалах справи містяться докази, які підтверджують виконання умов Договору відповідачем, а саме надання доказів часткової сплати, віднесення сум ПДВ за господарськими операціями з позивачем до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, що підтверджується Довідкою ДПІ у Московському районі м. Харкова № 998/23/23142659 від 25.02.2009 р. «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Автрамат-Рембуд»щодо підтвердження відомостей по правовідносинам з ЗАТ «Домобудівник»(т.2а.с.39-42).

Оскаржуваний Договір був укладений від імені юридичної особи, тому визнання такого договору недійсним згідно з вимогами ч.2 ст.203 Цивільного кодексу можливе лише за відсутністю у юридичної особи необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів на підтвердження недійсності спірного Договору.

Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання спірного Договору недійсним обґрунтований та зроблений у відповідності до чинного законодавства.

Твердження відповідача про те, що спірний договір, акти виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 від імені ЗАТ «Домобудівник»підписані не Магомедовим М.Ф. є підставою для направлення до правоохоронних органів повідомлення в порядку ст.90 ГПК України.

Твердження відповідача про надання повноважень Генеральному директорові Магомедову М.Ф. на підписання від імені відповідача договорів субпідряду в рамках укладеного з ЗАТ «Костопільський завод скловиробів»договору підряду, а не договорів підряду, не може бути взято до уваги, оскільки зі змісту вказаних вище протоколів Наглядової ради вбачається, що відповідачем із ЗАТ «Костопільський завод скловиробів»укладено генеральний договір підряду на капітальне будівництво. В цьому разі генеральний підрядник має право укласти договори субпідряду відповідно до ст.319 ГК України. Відсутність у назві договору слова «субпідряду»не суть спору не впливає, оскільки правове регулювання договорів субпідряду тотожне регулюванню договорів підряду. В цьому разі генеральний підрядник виступає перед підрядником як замовник.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Відповідно до вимог ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області прийняв оскаржуване рішення відповідно до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства, проте припустився помилки при обрахуванні терміну, за який стягується пеня, через що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. по справі № 53/232-10 підлягає скасуванню в частині стягнення пені в сумі 38946,83 грн. з прийняттям нового рішення про відмову в цій частині в задоволенні позову.

Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони. Витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача –при задоволенні позову, на позивача –при відмові в позові, при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскаржуваним рішенням господарського суду Харківської області з відповідача на користь позивача стягнуто 8887,27 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачене державне мито в розмірі 42,5 грн. за зустрічним позовом, але не сплачено державне мито у розмірі 4443,63 грн. за первісним позовом, яке також підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки рішення господарського суду Харківської області підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені в розмірі 38946,83 грн., (що відноситься до вимог за первісним позовом і складає 4,4 % від задоволених вимог за первісним позовом), то у відповідній частині підлягають стягненню з позивача на користь відповідача витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Що стосується витрат по держмиту за подання апеляційної скарги, то у відповідності до ч.2 ст.49 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне ці витрати покласти на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.49, 99, п.2 ч. 1 ст. 103, п.п.4 ст.104, ст. 105 ГПК України, ст.ст.3, 846, 875, 879, 882, 883 ЦК України, ст.224, 232 ГК України судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»м. Куп’янськ Харківської області - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. по справі 53/232-10 скасувати в частині стягнення пені в сумі 38946,83 грн., 389,47 грн. витрат по державному миту та 10,39 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу і в цій частині позовних вимог прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині (стягнення 807933,83 грн. основного боргу, 41846,55 грн. пені, 8497,8 грн. витрат по сплаті державного мита та 225,61 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу) рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2010 р. по справі 53/232-10 –залишити без змін.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Домобудівник»(63702, Харківська область, м. Куп’янськ, вул. Дзержинського, 81, код ЄДРПОУ 22673768) на користь державного бюджету (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управлінні державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 4443,63 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                            В.Я.Погребняк

суддя                                                                      М.М.Слободін

суддя                                                             О.В.Шевель

Повний текст постанови підписано 09.02.2011 р.