Рішення № 137191259, 08.06.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/357/26

Провадження 2/718/735/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря Харабара А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кіцмань цивільну справу за позовом ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» (м.Київ бульвар Л.Українки, 26, офіс 407) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що 03.07.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1417 - 0368.

Вказує, що відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 3600 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період 5 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 1,50 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом 1перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Зазначає, що Додатковою угодою №1 від 04.07.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1417 0368 кредитодавець та позичальник домовилися про налання додаткових коштів у кредит у сумі 3600 гривень.

Додатковою угодою №2 від 11.07.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1417 0368 кредитодавець та позичальник домовилися про налання додаткових коштів у сумі 600 гривень.

Посилається на те, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідачка свої зобов`язання по договору не виконала, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 18.12.2025 становить 24906 гривень 60 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом 4200 гривень 00 коп., простроченої заборгованість за нарахованими процентами 20616 гривень 60 коп., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 90,00 грн.

З посиланням на відповідні правові норми та докази, зважаючи на те, що відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 24906 гривень 60 коп, що підтверджує відповідним розрахунком.

Крім того, просить стягнути з відповідача і понесені банком судові витрати у справі, в сумі 2662,40 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Відповідачка ОСОБА_1 скерувала відзив на позовну заяву, у якому вказує, що вона перебуває у важкому матеріальному становищі та не має можливості сплатити таку значну суму заборгованості, чоловік хворий після встановлення кардіостимулятора, працювати не може, допомоги рідних ледь стає на утримання дитини 10 місяців і на комунальні послуги.

Вказує, що нараховані відсотки перебвищують у 5 раз від тіла кредиту.

Враховуючи наведене, просить зменшити розмір заборгованості.

Зупинення і поновлення провадження у справі не здійснювалося.

Заходів спрямованих на забезпечення доказів та позову не вживалося.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що 03.07.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1417 - 0368.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 3600 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період 5 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 1,50 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом 1перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (а.с.10-20).

Додатковою угодою №1 від 04.07.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1417 0368 кредитодавець та позичальник домовилися про налання додаткових коштів у кредит у сумі 3600 гривень (а.с.27 зворот-29).

Додатковою угодою №2 від 11.07.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1417 0368 кредитодавець та позичальник домовилися поо налання додаткових коштів у сумі 600 гривень (а.с.33 зворот-35).

Згідно квитанції №2484407586 вбачається, що 03.07.2024 року АТ КБ «Приват Банк» здійснено перерахунок коштів в сумі 3600 гривень за договором №1417 - 0368 на карту НОМЕР_1 *73 (а.с.24).

Згідно квитанції №2484693258 вбачається, що 04.07.2024 року АТ КБ «Приват Банк» здійснено перерахунок коштів в сумі 3600 гривень за договором №1417 - 0368 на карту НОМЕР_1 *73 (а.с.25).

Згідно квитанції №2487871487 вбачається, що 11.07.2024 року АТ КБ «Приват Банк» здійснено перерахунок коштів в сумі 600 гривень за договором №1417 - 0368 на карту НОМЕР_1 *73 (а.с.26).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1417 - 0368 від 03.072024 року вбачається, що станом на 18.12.2025 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 24906 гривень 60 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом 4200 гривень 00 коп., простроченої заборгованість за нарахованими процентами 20616 гривень 60 коп., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 90,00 грн. (а.с.40-46).

Згідно Довідки про перерахування суми кредиту №1417 - 0368 від 03.07.2024 року вбачається, що перерахунок коштів в сумі 7800 гривень від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відповідачці ОСОБА_1 здійснювався за допомогою системи LiqPay платежами №2484407586, №2484693258, №2487871487 на карту НОМЕР_2 (а.с.47).

Норми права, які застосував суд.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про відкриття кредитної лінії №1417 - 0368 від 03.07.2024 року був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №1417 - 0368 від 03.07.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідачка використала кредитні кошти, однак, умов договору не виконала і не погасила борг.

За таких обставин суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України,Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало належні і допустимі докази укладення із ОСОБА_1 кредитного договору та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 7800 грн.

Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст. 638 ЦК України).

Пунктом 6 статті 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

За правилами ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Мотиви з яких виходив суд.

Так, з наданих представником позивача та досліджених судом доказів встановлено, що 03.07.2024 між ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1417 - 0368.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 3600 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період 5 днів; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту, знижена відсоткова ставка 1,50 % в день; стандартна відсоткова ставка 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом 1перших 180 календарних днів з дати укладення договору, 1,18 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Додатковою угодою №1 від 04.07.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1417 0368 кредитодавець та позичальник домовилися поо налання додаткових коштів у кредит у сумі 3600 гривень.

Додатковою угодою №2 від 11.07.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1417 0368 кредитодавець та позичальник домовилися про налання додаткових коштів у сумі 600 гривень.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому в договорі. Відповідачка свої зобов`язання по договору не виконала, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У зв`язку з цим виникла заборгованість, яка станом на 18.12.2025 становить 24906 гривень 60 коп., що складається з простроченої заборгованості за кредитом 4200 гривень 00 коп., простроченої заборгованість за нарахованими процентами 20616 гривень 60 коп., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 90,00 грн.

Дослідивши матеріали справи суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що відповідач не виконує свої грошові зобов`язання, вважає, що позов обґрунтований і він підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 9290 гривень, враховуючи наступне.

Що стосується стягнення нарахованих процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Враховуючи що даний кредитний договір був укладений 03.07.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», суд погоджується з позицією представника відповідача, що денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %, а тому умови кредитного договору, якими передбачено процентну ставку 1,5 % в день є нікчемними.

Однак, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори.

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 9.04.1985 № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У дані справі позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 5 разів перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом (4200 грн. заборгованості за кредитом та 20616 гривень 60 коп. заборгованості за нарахованими процентами).

З огляду на зазначене, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками є непропорційно великою у порівнянні із сумою наданого кредиту, що суперечить принципам розумності й добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за вказаним договором необхідно зменшити до 5 000 грн.

Позивач не спростував обґрунтувань щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за користування кредитом, зазначивши лише, що перед укладенням кредитного договору клієнта було ознайомлено з його умовами.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, оскільки позов задоволено частково (37,3%) , то підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 903,55 коп.

На підставі ст.ст. 42, 61 Конституції України, ст. ст.2, 15, 207, 526, 530, 536, 546, 549, 610, 633, 634, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації якої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс, 407 код ЄДРПОУ 38548598), суму простроченої заборгованості за кредитним договором №№1417 - 0368 від 03.07.2024 у розмірі 9290 (девять тисяч двісті девяносто) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації якої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс, 407 код ЄДРПОУ 38548598), судові витрати на оплату судового збору в розмірі 903 (девятсот три) гривні 55 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення чи дня складання повного судового рішення.

Суддя Кіцманського районного суду

Чернівецької області Л.О.Масюк