Постанова № 13719121, 08.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р. Справа № 05/264-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я.,

суддя Гончар Т.В.,

суддя Слободін М.М.,

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –Штогрин С.В. –за довіреністю б/н від 21.06.2010р.,

відповідача –не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №4686Х/3 від 23.12.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 р. у справі № 05/264-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансвест-Груп”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Харків”, м. Харків

про стягнення 280317,62 грн.,

встановила:

Позивач, ТОВ “Трансвест-Груп”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ “Караван будівельний Харків” про стягнення заборгованості за договором поставки № 165/01-09 РХ від 20.01.2009 р. в сумі 280317,62 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2010 р. (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансвест-Груп” на користь Державного бюджету України штраф за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, в сумі 170,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Харків” на користь Державного бюджету України штраф за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, в сумі 170,00 грн.

Висновки суду при відмові у задоволенні позову обґрунтовані тим, що позивач не надав доказів продажу відповідачем неоплаченого залишку товару. За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки права позивача не порушені.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності прийнятого рішення чинному законодавству, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 31.01.2011 р., запропоновано позивачу надати письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, та запропоновано відповідачу надати суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень

Представники сторін вимоги ухвали суду не виконали.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2011 р. не з’явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 07787565 від 28.12.2010 р.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2009 р. між сторонами був укладений договір № 165/01-09РХ (надалі –договір), за яким постачальник (позивач) зобов’язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним договором строки непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов’язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

Як зазначає позивач, покладені обов’язки щодо постачання товару позивачем було виконано в повному обсязі, на підставі чого між позивачем та відповідачем був підписаний Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2009 р. Підписанням цього акту відповідач визнав факт надання послуг та вартість таких послуг в розмірі 211208,00 грн.

Протягом листопада-грудня 2009 р. позивачем проводились додаткові поставки товару. В результаті таких операцій позивачем було направлено відповідачу новий Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010 року. Відповідач поставку товару не оплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, у розмірі 280317,62 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, такий розмір заборгованості підтверджується, зокрема, Актами звірки взаємних розрахунків, реєстром взаємних розрахунків від 31.07.2010 р., підписаними сторонами видатковими накладними, які підтверджують факт поставки товарів, та як наслідок факт виникнення заборгованості, платіжними дорученнями - факт часткового розрахунку з позивачем, та накладними про повернення товару, якими підтверджується факт повернення товару, та відповідно, зменшення розміру зобов'язання з оплати.

Колегія суддів зазначає, що факти поставки товарів підтверджуються підписаними сторонами видатковими накладними, які у відповідності до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Надісланий відповідачу Акт звірки взаєморозрахунків станом 31.03.2010 р. в розмірі 280 317,62 грн. відповідачем підписаний не був, заперечення щодо вказаної суми останнім також не було надіслано, що свідчить про фактичне підтвердження даного Акту.

Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивачем було надіслано відповідачу претензію вих. № 054/13042010 від 13.04.2010 р. з проханням погасити заборгованість, однак відповідач, отримавши її 15.04.2010 року, викладені в претензії вимоги не виконав.

Таким чином, відповідач визнає факт наявності заборгованості перед позивачем станом на 31.10.2009 р. в розмірі 211 208,00 грн., що підтверджує факт її безспірності.

Відповідно до п. 7.1. Договору строк оплати товару визначається в пункті З Угоди про Умови, і відраховуються або з дня виконання позивачем зобов'язання з поставки товару, або з дня продажу покупцем товару споживачу, а саме протягом 14 днів з дня продажу. Таким чином, оплатити поставлений товар відповідач зобов'язався кожні 14 календарних днів з дня продажу товару.

Згідно з положеннями пункту Договору щодо строку оплати за товар колегія суддів зазначає, що в Договорі чітко не встановлено строк виконання боржником свого обов'язку, тобто можливості визначити позивачу строк продажу товару та настання строку виконання відповідачем обов'язку по оплаті неможливо. В даному випадку, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3 Угоди про умови, що є невід'ємним Додатком до Договору, сторони погодили настання строку виконання зобов'язання зі здійснення розрахунку продажем поставленого товару. Проте, продаж товару не може визнаватися подією, що неминуче має настати, оскільки вона залежить від суб'єктивної поведінки особи, жодним чином не визначеній в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно зі ст. ст. 692, 712 Цивільного кодексу України договір поставки є оплатним. Тобто обов'язок відповідача як покупця за договором оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та пункту 1.1 Договору.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що сторони не уклали (не було надано) специфікації до Договору.

Посилання суду першої інстанції на те, що сторони не визначили предмет договору, оскільки не уклали відповідної специфікації до Договору, є недоведеним, оскільки відповідно до п. 1.2 Договору зазначення певного виду товару в специфікації саме по собі не передбачає обов'язку покупця замовляти чи купувати цей товар, так само як і його відсутність в специфікації не обмежує сторін в поставці такого товару на умовах договору, також зазначений пункт свідчить про можливість здійснення позивачем на користь відповідача поставки в рамках даного договору також асортимент товару, який сторонами не визначено у відповідній специфікації.

Крім того, п. 8.2 Договору визначено можливість визначення сторонами ціни товару не в специфікації, а безпосередньо при його замовленні відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку факт узгодження ціни також підтверджується фактом отримання відповідачем товару за відповідними накладними, з визначенням в них його ціни. Доказів надання заперечень щодо ціни товару відповідач суду не надав.

З огляду на вищевказане, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку розрахуватися за поставлений товар згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України сторони не визначили, а тому в разі відсутності визначеної сторонами відкладальної умови відповідач зобов’язаний оплатити товар згідно зі ст. 530 ЦК України у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги.

Враховуючи, що термін дії Договору вже сплинув, що відповідач визнав частково свій борг, а отримавши Акт звірки на уточнену суму заборгованості, проти неї не заперечував, не надавши за Договором доказів не реалізації отриманого від позивача товару, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 р. прийняте з порушенням норм матеріального права та процесуального права, тому підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позову.

Щодо невиконання сторонами вимог господарського суду про надання витребуваних ухвалами суду від 07.10.2010 р. та 01.11.2010 р. документів - господарським судом було вірно застосовано передбачений п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України штраф в доход Державного бюджету України за ухилення від вчинення дій, покладених на них господарським судом, в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.

Факт подання апеляційному господарському суду 31.01.2011 р. додаткових доказів позивачем, а саме: завіреної копії специфікацій на товар; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; докази направлення повторного Акту звірки взаємних розрахунків (оригінал) не впливає на правильність висновку господарського суду Харківської області про застосування штрафу, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку про наявність недобросовісності використання процесуальних прав представником відповідача, що є підставою для винесення окремої ухвали в порядку ст.90 ГПК України, якою керівника має бути повідомлено про вказані недоліки у юридичному супроводженні з метою вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

На підставі зазначеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 99, п.2 ст. 103, п.п.3, 4 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансвест-Груп”, м. Київ –задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 р. у справі № 05/264-10 скасувати в частині відмови в задоволенні позову і в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Харків”, м. Харків (61168 м. Харків, вул. Героїв праці, 7. ідентифікаційний код 34859030, п/р 26006065159900 в АКІБ „УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансвест-Груп”, м. Київ (04071 м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8. ідентифікаційний код 33492860, р/р 260072036 в АППБ «Аваль», МФО 380805) - 280317,62 грн. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Харків”, м. Харків (61168 м. Харків, вул. Героїв праці, 7. ідентифікаційний код 34859030, п/р 26006065159900 в АКІБ „УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансвест-Груп”, м. Київ (04071 м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8. ідентифікаційний код 33492860, р/р 260072036 в АППБ «Аваль», МФО 380805) –4206,2 грн. витрат по держмиту, та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

суддя Гончар Т.В.

суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 4 лютого 2011 р.