Ухвала суду № 137191141, 08.06.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/6329/26

Провадження № 2/646/4323/2026

У Х В А Л А

08 червня 2026 року м. Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Серпутько Д.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шаулова Марина Олексіївна про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Основ`янського районного суду міста Харкова із вищевказаною позовною заявою, в якій просять суд:

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 3/8 частки квартири загальною площею - 58,9 кв.м, житловою площею - 38,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 1/8 частки квартири загальною площею - 58,9 кв.м, житловою площею - 38,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частки квартири загальною площею - 58,9 кв.м, житловою площею - 38,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/4 частки квартири загальною площею - 58,9 кв.м, житловою площею - 38,6 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Ознайомившись зі змістом позовної заяви та доданими до неї документами, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, з огляду на таке.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також документів, що до неї додаються, визначені ст. 175-177 ЦПК України.

Суд зазначає, що завданнями та основними засадами цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, убачається, що загальний місцевий суд може прийняти рішення по суті цивільної справи за майновим позовом особи тільки у разі наявності цивільно-правового спору між позивачем та відповідачем - особою, яка порушує, не визнає або оспорює речове право позивача.

У поданій позовній заяві позивачі вказують, що відповідачем по справі є Куп`янська міська військова адміністрація Куп`янського району Харківської області, однак не зазначають обставин, у чому полягає порушення прав позивачів з боку відповідача, а саме - яким чином відповідачем оспорюється або не визнається право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані ідеальні частки квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 58,9 кв.м, та не надають докази, що підтверджують дані обставини, або ж докази втрати позивачами документа, який засвідчує їх право власності.

Адже з поданої позовної заяви вбачається, що право власності позивачів на квартиру належить останнім на підставі оригіналу свідоцтва про право власності на житло від 15.03.1995, та згідно з яким право власності на квартиру зареєстроване 15.05.1995 на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в Куп`янському БТІ в реєстрову книгу № 85 під р. № 12238. Вказаний вище документ, а саме: свідоцтво про право власності на житло перебуває у позивачів, інформація про його втрату у поданих матеріалах відсутня. Крім того, суду не надані докази скасування чи в інший спосіб припинення, втрати чинності вказаного документа.

Тому, всупереч положенням ст. 392 ЦК України позивач у власній позовній заяві не вказує обставин та не надає до суду належних та допустимих доказів, на підтвердження існування цивільно-правового спору про право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна та наявності фактів оспорення або невизнання права власності позивачів на квартиру іншою особою відповідачем по справі - Куп`янською міською військовою адміністрацією Куп`янського району Харківської області, натомість зазначає про відмову у проведенні реєстраційних дій спеціальним суб`єктом - державним реєстратором.

Зазначене також підтверджується змістом Ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року, справа № 755/5387/24, провадження № 61-14439св24.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - Закон) встановлює положення, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 05.09.2019 у справі № 921/320/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214754; від 22.05.2019 у справі № 918/410/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/81910771; від 20.05.2020 у справі № 911/1603/19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/89595389.

Реєстрацію вказаного об`єкту нерухомого майна, що належить позивачам на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло було проведено 15.05.1995 Куп`янським МБТІ, про що вчинений реєстраційний запис № 12238, вписаний в реєстрову книгу під № 85.

Відповідно до п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР В. Романовим 31.01.1966 (далі - Інструкція) - реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР проводили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

П. 4 Інструкції передбачав, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Тому, право власності позивачів на вказану квартиру відповідно до зазначених положень Закону є зареєстрованим 15.05.1995, р.№ 12238 та дійсним, визнається Державою Україна на рівні Закону та виникло ще 15.03.1995 на підставі належного правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на житло від 15.03.1995, згідно законодавства, яке діяло на той час (ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про власність» та ст. 128 ЦК УРСР 1961 року), тобто до 01.01.2013.

Щодо ефективного засобу (способу) захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 41 Основного Закону України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (частина перша); ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частина четверта).

За частиною другою статті 41 Основного Закону України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Згідно з юридичною позицією, що її сформулював Конституційний Суд України, "право власності виникає лише за наявності певних юридичних фактів та за умови формування правового статусу конкретного власника, надання йому юридично забезпеченої можливості діяти у передбачених законом межах" (друге речення абзацу третього підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 12 лютого 2002 року № 3-рп/2002).

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема договори та інші правочини тощо. За частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

26.08.2025 року позивачі звернулися до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області із заявою № 68572676 щодо проведення реєстраційних дій відносно права власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 58,9 кв.м та подали відповідний правовстановлювальний документ на квартиру свідоцтво про право власності на житло.

Згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Виходячи з аналізу вказаної правової норми суд зазначає, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року запитується інформація реєстратором лише у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, а не в усіх без винятку випадках, коли на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно подаються документи, що підтверджують дату виникнення такого права до 1 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 27 Закону підставами для державної реєстрації прав є укладений в установленому законом порядку договір, свідоцтво про право власності, предметом яких є нерухоме майно, чи їх дублікат, ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

Слід зазначити, що при проведенні первинної реєстрації речових прав на нерухоме майно в ДРРП, подання належних правовстановлюючих документів на реєстрацію, що підтверджують виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна у заявника є достатнім та додаткові відомості державним реєстратором для проведення вказаних реєстраційних дій не вимагаються.

Тому, у даному випадку, посилання державного реєстратора на таку підставу прийняття рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, як те, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, на думку суду, є необґрунтованим.

Згідно зі ст. 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суддя також наголошує, що така підстава для відмови в державній реєстрації, як неотримання інформації про проведену раніше Куп`янським БТІ реєстрацію, за умови надання державному реєстратору правовстановлюючого документу на квартиру з відміткою (штампом) про проведену державну реєстрацію згідно законодавства, яке діяло на час такої реєстрації, відсутня у переліку підстав для відмови в державній реєстрації прав, встановленому ч. 1 ст. 24 Закону, тому не є законною підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову позивачу в проведенні реєстраційних дій за її заявою.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена. Відповідну правову позицію викладено в постанові КГС ВС від 07.11.2019 у справі № 916/2825/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/85742527.

Перелік підстав, за яких державний реєстратор може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав, є вичерпним. Відповідну правову позицію викладено в постановах КГС ВС: від 15.08.2018 у справі № 922/2998/16 http://reyestr.court.gov.ua/Review/76025874 ;від 15.03.2018 у справі № 910/4997/17 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72939194.

При цьому, стаття 37 Закону встановлює порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав та передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Інформація про можливість оскарження також міститься у рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06.09.2025 № 80713116.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1465а15 від 16.09.2015 року.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Також суд звертає увагу заявника на Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2024 у справі № 280/174/24, Постанову Харківського апеляційного суду від 26.11.2025 у справі № 646/14516/24 та Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2026 у справі № 755/5387/24.

Крім того, в рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій від 06.09.2025 № 80713116, прийнятому державним реєстратором прав на нерухоме майно Приходько І.Р. зазначено, що дане рішення може бути оскаржено відповідно до законодавства, проте в матеріалах справи відсутні дані щодо оскарження позивачем вищевказаного рішення.

Тому суд вважає, що належним та ефективним способом судового захисту прав позивача відповідно до Закону є саме можливість оскарження дій суб`єкта владних повноважень шляхом звернення з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Приходько І.Р. про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Касаційний цивільний суд в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 18.02.2026 по справі № 755/5387/24 зауважує, що "парламент передбачає, що участь в цивільних відносинах беруть саме особи. Вказана конструкція є матеріальною (цивільною), передбачена Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Невизнання суб`єктивного цивільного права - це дія чи бездіяльність фізичної або юридичної особи, а не державного реєстратора, яка за змістом становить заперечення існування суб`єктивного цивільного права іншої особи. Особа, яка не визнає чуже право, в жодній із форм не претендує на нього. Таке невизнання є пасивним запереченням наявності в особи права, яке безпосередньо не спричиняє шкоду останньому, але створює невизначеність у правовому статусі носія права.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права - це дія чи бездіяльність фізичної або юридичної особи, а не державного реєстратора, яка полягає у запереченні належності обсягу чи змісту відповідного суб`єктивного цивільного права.

Тому у разі відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, набуте до 2013 року на законних підставах, не можна застосувати позов про визнання права власності. Наявність з державним реєстратором такого спору (за відсутності державної реєстрації речових прав третіх осіб) означає, що його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства".

Крім того, суд звертає увагу позивачів, що згідно приписів частини першої статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. Частину 2 вказаної статті, яка передбачала, що у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру, виключено на підставі Кодексу № 2597-VIII від 18.10.2018.

Судом встановлено, що до позовної заяви не додані документи, які належним чином підтверджують існування а також актуальні технічні характеристики вказаного об`єкта нерухомого майна станом на час подання позову (актуальний технічний паспорт, витяг з Реєстру будівельної діяльності тощо). Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Окрім цього, суд звертає увагу, що вимоги, викладені у 2 та 3 пунктах прохальної частини позовної заяви, а також вимоги, зазначені у 4 та 5 пунктах, ґрунтуються на різних юридичних підставах набуття права власності на спірне майно та фактично мають самостійний предмет доказування.

Так, у пунктах 2-3 позивачка просить визнати за нею право власності на частки квартири в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавців, що передбачає встановлення обставин, пов`язаних із відкриттям спадщини, складом спадкового майна, колом спадкоємців та прийняттям спадщини. Водночас вимоги, викладені у пунктах 4-5, стосуються визнання за позивачами права власності на частки квартири на інших підставах, не пов`язаних із спадковим правонаступництвом, що може потребувати встановлення іншого кола юридично значимих обставин, надання відповідних доказів та, між іншим, у вказаному випадку, як зазначив ВС не можна застосувати позов про визнання права власності.

За таких обставин заявлені вимоги не можуть бути розглянуті як тотожні або взаємопов`язані між собою, оскільки мають різні підстави виникнення права власності та передбачають встановлення різних фактичних обставин, необхідних для їх вирішення.

Тому, позивачам необхідно уточнити обставини, якими обґрунтовуються власні позовні вимоги, належним чином обґрунтувати наявність цивільно-правового спору та правомірність залучення у якості відповідача по справі - Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, яким чином, які права позивача порушено відповідачем або іншою особою, надати докази, що підтверджують вказані обставини та визначитися з ефективним способом судового захисту порушених прав (п. 5 ч 3 ст. 175, ч. 1 ст. 185 ЦПК України), надати документи, що підтверджують існування, а також актуальні технічні характеристики вказаного об`єкта нерухомого майна станом на час подання позову та усунути інші зазначені вище недоліки позовної заяви.

Наведені обставини унеможливлюють вирішення питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення її недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області, третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шаулова Марина Олексіївна про визнання права власності на квартиру залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Роз`яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Є. Серпутько