Рішення № 137190371, 05.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/24661/25

Провадження № 2/638/4260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Плахотничої В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.05.2024 у розмірі 149895,51 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Позов обґрунтований тим, що 02.05.2024 відповідач підписав Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, за умовами якої отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис клієнта із позначкою дати та часу. Позивач надав відповідачу кредитну картку, а відповідач використовував кредитні кошти, частково сплачував заборгованість за договором. Таким чином позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 14.11.2025 складає 149895.51 грн.

У зв`язку з вище викладеним позивач був вимушений звернутись до суду.

Представником відповідача подано відзив на позов, в якому зазначено, що позовна заява не аргументована належними та допустимими доказами, є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки між позивачем та відповідачем правовідносини не оформлені належним чином, а тому не можна вважати, що між сторонами було укладено саме кредитний договір, та стягнення слід проводити за кредитним договором; позивачем не надано доказів підтвердження факту передачі грошових коштів саме як кредиту, а довідка про зміну лімітів не є первинним бухгалтерським документом; позивачем незаконно стягнуті з відповідача проценти (відсотки, %), які не були обумовлені в двосторонньому порядку, а тому штучно було збільшено суму заборгованості; позивачем нараховано відсотки всупереч законодавчого обмеження, оскільки відповідач є військовослужбовцем; позивачем не здійснено досудове врегулювання спору, а відтак позов є передчасним.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови, які позивачем надані до позовної заяви, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву б/н від 02.05.2025, оскільки ще за рік до цього була дивна Анкета належної перевірки від 10.08.2023. Наявні в матеріалах справи Умови та Тарифи не містять підпису відповідача, а отже не можна стверджувати, що Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції, адже Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, в анкеті від 02.04.2024 в графі "Підпис уповноваженого працівника Банку" підпис відсутній. Крім того, у зазначеній анкеті відсутній підпис і відповідача, а лише міститься фраза "підписано 02.05.2024 00:22". Зазначене не може бути розцінене як підпис відповідача.

До матеріалів цивільної справи взагалі не надано доказів направлення на будь-який засіб зв`язку відповідного одноразового ідентифікатора/OTP пароля, приналежності вказаного номеру телефону відповідачу та вказівки саме вказаного номеру телефону відповідача. Тобто, відсутні докази, які свідчать про належне підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором так само, як і доказів належної ідентифікації відповідача.

Також не містить підпису відповідача і паспорт споживчого кредиту, долучений до позову.

Крім того, представником відповідача зазначено, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачу кредитної картки так само, а лише нібито цією довідкою зазначає, що видав "Віртуальну картку", хоча не надає жодного доказу, як і яким чином видається віртуальна карта, і як доказ усього цього, встановлення кредитного ліміту на карту, а тому безпідставно вважати, що між сторонами були погоджені умови кредитування. Довідка про збільшення кредитного ліміту та розрахунок заборгованості не є доказом видачі грошових коштів.

Частину із сплачених відповідачем коштів позивачем безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, між тим, анкети-заяви від 22.12.2020 не містять визначення домовленості сторін про сплату відсотків. За таких обставин, всі суми, що стягували з відповідача в якості погашення відсотків за користування коштами слід скасувати та на відповідну суму зменшити заборгованість за тілом кредиту. Відповідно загальна сума не погоджених та стягнутих з відповідача відсотків становить 69 968 гривень, а сума вимог позивача, в разі, якщо суд дійде до обґрунтованості його вимог, має бути зменшена до 79 927,51 грн. Зазначене є контррозрахунком відповідача.

Також представник відповідача зазначає, що відповідач відповідно до довідки № 58387-2026 від 18.02.2026 та службового посвідчення є старшим лейтенантом поліції з 11.01.2024 по теперішній час. Перебуває на посаді інспектора полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. Відповідно до посвідчення УБД від 13 січня 2020 року є учасником бойових дій. Відряджався до зведеного загону ГУНП в Харківській області, з метою забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України для виконання бойових (спеціальних) завдань з протидії диверсіям, проявам та терористичним актам (виявлення та знищення противника) в операційній зоні Харківської області, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними силами України (військовими частинами), Головного управління розвідки Міністерства оборони України, представниками інших складових сектору безпеки і оборони у період з 11.05.2025 по 30.10.2025, 17.11.2025 по 22.12.2025. Тобто, відповідач з самого початку військової агресії Російської Федерації проти України залучається до виконання бойових завдань в операційній зоні Харківської області, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними силами України (військовими частинами).

Виходячи з викладеного, а також з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивач неправомірно нарахував проценти за користування кредитом.

Крім того, поданий позов є передчасним, оскільки позивачем не вжито обов`язкових заходів досудового врегулювання спору, які встановлені Законом України «Про споживче кредитування».

Виходячи з викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що 02.05.2024 відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт кредиту та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а виконання позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшов 1 рік, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.

Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту були підписані відповідачем за допомогою електронного підпису, а від банку також підписана кваліфікованим електронним підписом.

Крім того, відповідачем була підписана особисто Анкета належної перевірки від 10.08.2023, чим відповідач підтвердив достовірність наданих даних та визначив свій фінансовий номер телефону: НОМЕР_1 . Саме цей номер надалі використовувався як ідентифікатор для підписання кредитних договорів та отримання віртуальних карток. Крім того, Анкета від 10.08.2023 містить «Угоду про використання простого електронного підпису», згідно якої відповідач визнав, що введення ОТР-паролю, надісланого на його номер НОМЕР_1 , є його повноцінним підписом, який однозначно ідентифікує особу.

Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна GOLD", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.

Безпідставним також є твердження відповідача про відсутність доказів видачі картки, оскільки використання віртуальної карти здійснюється через особистий кабінет клієнта, доступ до якого має виключно Відповідач через свій фінансовий номер телефону. Відповідач ототожнює поняття «платіжний інструмент» виключно з фізичним пластиком. Проте, сучасне законодавство та банківська система передбачають повноцінне використання віртуальних карток, використання яких відповідачем підтверджується випискою про рух коштів.

Стосовно неправомірності нарахування процентів, оскільки відповідач є військовослужбовцем, представником відповідача зазначено, що відповідач із заявою про звільнення від сплати штрафних санкцій, пені і процентів по кредиту із доданням передбачених законодавством та правилами банку копій документів не звертався.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що редакції Умов та правил-надання банківських послуг є мінливими та повністю залежать від волі позивача, а тому твердження позивача про те, що відповідач не міг приєднатись до іншої редакції умов, а ніж та, що зазначена у позові, є помилковими.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що відповідач нібито активно користувався саме кредитними коштами та зазначає про низку транзакцій, наприклад, розрахунки у торговельних мережах чи поповнення готівкою своєї карти в терміналі самообслуговування жодним чином не свідчить про те, що відповідач використовує саме кредитні кошти та кредитний рахунок. Із самої по собі виписки вбачається лише рух коштів по картковому рахунку відповідача, тобто використання рахунку як платіжного інструменту, а не беззаперечний факт користування саме кредитними коштами. Проведення операцій з оплати товарів, послуг, переказів чи внесення готівки через термінали самообслуговування свідчить лише про користування власним картковим рахунком, однак жодним чином не доводить, що такі операції були здійснені саме в межах наданого банком кредиту, а не за рахунок власних коштів відповідача. Більше того, надана позивачем виписка не містить належних та допустимих доказів встановлення відповідачу кредитного ліміту, зокрема не підтверджує розмір такого ліміту, дату його встановлення, підстави його встановлення, порядок доведення цієї інформації до відповідача та погодження останнім відповідних умов кредитування.

Стосовно того, що відповідач не звертався до позивача із заявою про не нарахування процентів та штрафних санкцій в зв`язку з наявністю статусу військовослужбовця, представник відповідача зазначив, що норма п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка встановлює відповідну пільгу, є імперативною та не ставить застосування відповідних гарантій у залежність від подання будь-якої заяви боржником; повідомлення кредитора; вчинення інших додаткових дій.

На підставі викладеного, а також з урахуванням доводів, викладених у відзиві на позов, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача подано пояснення на заперечення на відповідь на відзив, в яких викладено доводи, аналогічні тим, що зазначені у прозову, а також відповідача на відзив.

Представники сторін, а також відповідач в судове засідання не з`явились, однак, враховуючи, що судом надано сторонам можливість висловити свою позицію щодо суті спору шляхом подання до суду відповідних заяв, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу без участі представників сторін та без участі відповідача.

Під час судового розгляду судом встановлено наступне.

ПАТ КБ «Приватбанк», звертаючись до суду із даним позовом на підтвердження своїх вимог надало Анкету належної перевірки клієнта фізичної особи, яка підписана особисто ОСОБА_1 10.08.2023 та яка містить його анкетні дані, а також в ній зазначено номер телефона НОМЕР_1 як такий, що може використовуватись як фінансовий номер телефону відповідача; довідку № 0000004942772154 від 17.11.2025, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 02.05.2024 було випущено віртуальну карту Універсальна GOLD VISA № НОМЕР_2 із терміном дії до грудня 2027 року; довідку № 0000004942778282 від 17.11.2025 про зміну кредитного ліміту за карткою № НОМЕР_2 ; виписку за договором № б/н за період 02.05.2024 - 17.11.2025, згідно якої ОСОБА_1 користувався платіжною карткою № НОМЕР_2 та загальний обсяг витрачених коштів за цей період склав 1760473,40 грн, а загальний обсяг внесених коштів - 1610577,89 грн, заборгованість на кінець періоду складає 149 895,51 грн; розрахунок заборгованості; заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що вона «підписано 02.05.2024 00:22»; Паспорт споживчого кредиту, в якому міститься аналогічна позначка «підписано 02.05.2024 00:22».

За змістом статей 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 12 цього Закону України «Про електрону комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 вказаного Закону визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що кредитний договір може бути укладений в електронній формі шляхом заповнення його сторонами усіх необхідних електронних документів та накладення електронного підпису.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналізуючи викладені норми чинного законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем має бути доведено, що відповідач фактично підписав договір в електронному вигляді із застосуванням електронного ідентифікатора, як про це вказує представник позивача у відповіді на відзив, довести, що на вказаний відповідачем номер мобільного телефону, який він надав згоду на використання як фінансового, був відправлений одноразовий ідентифікатор, яким у подальшому відповідач скористався та, таким чином, підписав договір, зокрема як заяву-приєднання до умов та правил надання банківських послуг, так і безпосередньо самі умови, а також інші документи, які складають у сукупності кредитний договір, визначають його істотні умови тощо. Після чого, позивач має довести факти надання ним відповідачу кредитних коштів, а також факт порушення позичальником умов договору та, відповідно, розмір заборгованості.

Разом із тим, із наданих позивачем документів, можливим є встановлення лише факту підписання особисто відповідачем Анкети належної перевірки клієнта фізичної особи, яка містить лише його анкетні дані та згоду на укладення договору в електронному вигляді.

Разом із тим, позначка «підписано 02.05.2024 00:22», яка міститься у наданих позивачем документах, які у сукупності можуть складати кредитний договір, а саме заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорті споживчого кредиту, які визначають перелік умов кредитування, не може бути прийнята як факт підписання договору відповідачем в електронному вигляді, оскільки не містить жодного посилання на бідь-який спосіб такого підписання.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що договір між сторонами не є укладеним, оскільки позивачем не доведено факту його підписання відповідачем та, таким чином, не доведено факту узгодження усіх його істотних умов.

Разом із тим, згідно виписки за договором № б/н за період 02.05.2024 - 17.11.2025 ОСОБА_1 користувався платіжною карткою № НОМЕР_2 та загальний обсяг витрачених коштів за цей період склав 1760473,40 грн, а загальний обсяг внесених коштів - 1610577,89 грн, стан рахунку на кінцеву дату складає від`ємне значення -149 895,51 грн.

Разом із тим, суд позбавлений можливості стягнути вказану суму на підставі положень Цивільного кодексу України, які регулюють як договірні відносини в цілому (ст. 509, 526, 610, 629), так і відносини щодо договору позики, зокрема кредиту (параграфи 1, 2 глави 71), оскільки позивачем не доведено факту укладення між сторонами відповідного договору.

Водночас, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19) позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Суд вважає, що у даній справі підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, вирішуючи питання про суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує дані, які містяться у виписці за рахунком відповідача, згідно якої за весь час користування платіжною карткою було нараховано проценти у розмірі 69968 грн, підстави для стягнення яких відсутні, оскільки правомірність їх нарахування позивачем не доведена.

Таким чином, стягненню підлягає сума 79927,51 грн, тобто позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відзиві на позов представником відповідача зроблено заяву про подальше подання до суду доказів понесення витрат на правничу допомогу.

Згідно п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 79927 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн 51 коп.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 16 червня 2026 року 14 год. 30 хв.

Встановити відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до 15 червня 2026 року включно.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ: 14360570; юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевська, буд. 1Д.

Представник позивача: Ванжа Надія Володимирівна, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, діє на підставі довіреності від 11.08.2025 №4676-К-Н-О.

Представник позивача: Кіріченко Віталій Михайлович, адреса: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, діє на підставі довіреності від 14.07.2025 №4363-К-Н-О.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , діє на підставі ордеру серії АХ №1327249 від 16.02.2026, свідоцтво про заняття адвокатською діяльність №3576 від 15.12.2017.

Суддя О. В. Зінченко