Рішення № 137189640, 02.06.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1153/26

Провадження № 2/346/1695/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі головуючого судді Яремин М.П.

з участю секретаря Урбанович І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Деал Груп Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 77713143, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 6 500 грн. строком на 30 днів, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 1,99 %. Кредитодавець на виконання умов вказаного договору виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок, за посередництвом платіжної установи ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес». Однак, відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення суми боргу, процентів за її користування та інших нарахувань, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 22 022 грн., з яких: 6 500 грн. - за основною сумою боргу; 15 522 грн. - за процентами.

05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (якому відповідно до договору факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року перейшло право вимоги від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та позивачем укладено договір факторингу № 05/12/25-01, згідно з яким останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №77713143 від 27.09.2021 року. Тому позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати, які складаються із 2 662,40 грн. сплаченого судового збору та 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, 21.04.2026 року та 08.05.2026 року представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. через систему Електронний суд подала до суду письмові заяви, в яких позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити у її відсутності. Також вказала, що в матеріалах справи міститься відповідь АТ Унівесрал Банк разом із банківською випискою, згідно з якою картковий рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачу та 27.09.2021 року на зазначену банківську картку здійснено зарахування коштів в розмірі 6 500 грн., що у свою чергу підтверджує дійсність доказів, наданих позивачем, щодо перерахування коштів на рахунок відповідача ( а.с. 38, 46-47 ).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме за зареєстрованим місцем його проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи в його відсутності та не подав відзив на позов.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 27.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 77713143, відповідно до пунктів 1, 2 якого вказане товариство зобов`язалося надати відповідачу як позичальнику грошові кошти (позику) в сумі 6 500 грн., шляхом їх перерахування на банківський рахунок останньої, з фіксованою процентною ставкою 1,99 % за день, процента ставка за понаднормове користування позикою ( її частиною ) 2,70 % за день, пеня 2,70% за день, строком на 30 днів, дата повернення позики (останній день) 27.10.2021 року, який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Положеннями пунктів 4, 5.1, 5.2, 12 вказаного договору визначено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики. Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що ознайомилася на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; до моменту підписання договору вивчила цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), розміщених на вказаному сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін на наслідки укладення цього договору їй зрозумілі. Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття ( акцепт ) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Одночасно з договором позики №77713143сторонами за допомогою електронного підпису підписано додаток №1 до договору від 27.09.2021 року, а саме таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за змістом якої сторони погодили дати внесення платежів, (останній платіж підлягає внесенню 27.10.2021року); чиста сума кредиту 10 380,50 грн.; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту 6 500 грн.; проценти за користування кредитом 3 880,50 грн.; реальна річна процентна ставка 29653,85%; загальна вартість кредиту 10 380,50 грн.

В довідці про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №77713143, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»; одноразовий ідентифікатор mBJ3zu8xBg, час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику 27.09.2021 року о 18:03:57 год.

Згідно з копією довідки № КД-000104264/ТНПП від 09.01.2026 року, наданою ТОВ «Фінансова компанія» «Фінекспрес», відповідно до договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між останнім та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 27.09.2021 року ОСОБА_2 у на картку № НОМЕР_1 здійснено переказ коштів у сумі 6 500 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №6d7a1c15-53ed-41ff-8a3d-d1fd59cbde40 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як відправник через ТОВ «Фінансова компанія» «Фінекспрес» 27.09.2021 року здійснило перерахунок 6 500 грн. на рахунок № НОМЕР_1 (платіжний інструмент ).

Згідно з даними інформації, наданої АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку, відповідно до виписки по рахунку, 27.09.2021 року здійснено зарахування коштів у сумі 6 500 грн. ( а.с. 44, 45 ).

Відпоідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість відповідача за договором №77713143 від 27.09.2021 року станом на 09.02.2022 року склала 22 022 грн., з яких: 6 500 грн. за тілом кредиту; 15 522 грн. за відсотками; нарахування процентів по кредиту здійснювалось з 27.09.2021 року по 25.01.2022 року.

Судом також встановлено, що 04.01.2022 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 025-040122, згідно з п. 1.1, 2.1.3 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, який є невід`ємною частиною договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу.

З копії платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 434 від 08.06.2022 року, встановлено, що ТОВ «Сіроко Фінанс» сплатило на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» оплату за договором факторингу № 025-040122 від 04.01.2022 року згідно з реєстром прав вимоги в сумі 4 031 311, 99 грн.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог № 09/02/22 від 09.02.2022 року ТОВ «Сіроко Фінанс» набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором позики № 77713143 на загальну суму заборгованості 22 022 грн. (за тілом 6 500 грн.; за відсотками 15 522 грн.)

05.12.2025 року між ТОВ «Деал Фінанс Груп» (фактор) і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 05/12/25-01, відповідно до п. 1.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до п. п. 2.1.3 цього договору його сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

З копії платіжної інструкції кредитного переказу коштів № 579936556.1 від 05.12.2025 року, встановлено, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» сплатило на рахунок ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» оплату за договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року згідно з реєстром прав вимоги № 05/12/25 від 05.12.2025 року в сумі 6 792 131,40 грн.

Відповідно до реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.12.2025 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за договором позики № 77713143 на загальну суму заборгованості 22 022 грн. (за тілом 6 500 грн.; за відсотками 15 522 грн. ).

У відповідності до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за договором позики № 77713143 від 27.09.2021 року станом на 10.02.2026 року складає 22 022 грн., з яких: за тілом кредиту 6 500 грн.; за відсотками 15 522 грн. (а.с.10-12).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), вбачається, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, який оформлений ними в електронній формі з використанням електронного підпису.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Отже, укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

При цьому, судом, згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, а також на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Оскільки судом встановлено, що відповідач уклав кредитний договір та, взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6 500 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за договором позики суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18) за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.04.2023 року в справі №910/4518/16 провадження №12-16гс22, надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Як зазначено вище, відповідно до положень п. 2 договору позики №77713143 від 27.09.2021 року та таблиці обчислення загальної вартості кредиту, який є додатком №1 до вказаного договору, кредит надається строком на 30 днів, термін (дата) повернення кредиту 27.10.2021 року ( включно ), сукупна вартість кредиту (всього до сплати) становить 10 380,50 грн. На період цього строку нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентною ставкою в розмірі 1,99 відсотків від суми кредиту.

Оскільки договором позики визначений строк його дії, який становить 30 днів, а доказів пролонгації строку користування кредитом позивачем не надано, саме протягом даного строку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки, право вимоги за якими в подальшому набув позивач.

Таким чином, виходячи із суми кредиту у розмірі 6 500 грн., узгодженої процентної ставки у розмірі 1,99% заборгованість відповідача за відсотками за вищевказаним договором становить 3 880,50 грн. (6 500 грн. х 1,99 % х 30 ), що відповідає розміру відсотків вказаних у таблиці обчислення загальної вартості кредиту.

У зв`язку з наведеним, слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 10 380,50 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту 6 500 грн.; за відсотками 3 880,50 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 10 380,50 грн., що становить 47,14 % від заявлених вимог в розмірі 22 022 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 254,87 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500 грн., суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Як встановлено судом, 22.08.2025 року між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ФП, згідно з п.1.1. якого правнича допомога, що надається за цим договором, полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики, право вимоги за яким належить клієнту у судовому порядку, а також у здійсненні захисту прав та інтересів клієнта, пов`язаних із стягненням заборгованості з боржників у спорах, що виникли внаслідок заходів, вжитих як клієнтом, так і адвокатом, по стягненню заборгованості у судовому порядку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду у нижчезазначеному розмірі: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви 500 грн.; підготовка/складання позовної заяви до боржника за договором позики/кредитом у малозначній справі 4 000 грн.; підготовка/складання відповіді на відзив на позовну заяву у малозначній справі - 2 000 грн. за одну справу; підготовка та направлення/подача апеляційної скарги на рішення місцевого суду, яке постановлене у малозначній справі - 3 000 грн. за одну апеляційну скаргу.

Згідно з даними витягу з акту №6-ДІЛ приймання - передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ФП від 22.08.2025 року адвокатом Ткаченко Ю.О. виконано послуги з правничої допомоги, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви до ОСОБА_1 500 грн.; судовий супровід в суді першої інстанції: підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви до боржника за договором позики у малозначних справах, за необхідності інших заяв по суті справи, в електронній формі за посередництвом Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді (адвокат самостійно подає позовну заяву від імені клієнта, представляє інтереси як представник клієнта в суді) 4 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579938010.1 від 16.01.2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» сплатило ОСОБА_3 130 500 грн. оплати згідно з актом №6-ДІЛ приймання наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ФП від 22.08.2025 року.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4500 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 500 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 , 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Груп Фінанс" (код ЄДРПОУ 44280974) заборгованість за договором позики №77713143 від 27.09.2021 року в загальному розмірі 10 380 (десять тисяч триста вісімдесят ) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити в зв`язку з їхньою безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деал Груп Фінанс" 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1 254 (одна тисяча двісті п`ятдесят чотири) гривні 87 копійок сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ТОВ "Деал Груп Фінанс" , код ЄДРПОУ 44280974, адреса: 08205, м.Ірпінь, вул. Садова, 31/33, Київської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 05 червня 2026 року.

Суддя: Яремин М. П.