Ухвала суду № 137189458, 05.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні скарги

Справа № 338/742/26

Провадження №1-кс/338/115/26

05 червня 2026 року селище Богородчани

Слідчий суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області

ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про визнання його та громади м. Івано-Франківська потерпілими у судовій справі №344/10499/20, постановленої у межах кримінального провадження №12020090010000875 від 19 березня 2020 року

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на постанову слідчої слідчого відділення відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 23 квітня 2026 року про відмову в задоволенні його ( ОСОБА_2 ) клопотання про визнання його та громади м. Івано-Франківська потерпілими у справі №344/10499/20, в якій просить скасувати зазначену постанову, зобов`язати діяти слідчого відповідно до ст. 93 КПК України, а також просить поновити строки на оскарження вище зазначеної постанови.

Дану скаргу мотивує тим, що слідчою слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 винесено постанову про відмову у визнанні його та громади міста Івано-Франківськ потерпілими.

Зазначає, що предметом кримінального провадження є протиправна передача у користування земель проєктної дороги громади, земель в охоронній зоні червоних ліній високовольтних магістралей державного значення, подальшого протиправного привласнення таких земель на підставі внесення відомостей із підроблених документів до реєстрів та інших державних органів, а також дій, які, на переконання скаржника, спрямовані на заподіяння шкоди належним йому приміщенням нерухомого майна та позбавлення його права користування земельною ділянкою для обслуговування і доступу до власного нерухомого майна.

Крім того скаржник посилається і на те, що у даній постанові відсутні відомості про його звернення: дата, мотиви, доводи та докази. Відсутні вжиті заходи в строки щодо ефективного розслідування, які мають дати можливість об`єднати справи в судах та визнати потерпілих від діяльності групи осіб в сукупності правопорушень. Крім того, вважає, що постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України. Також скаржник вказує, що з боку слідства відсутні процесуальні дії, які спрямовані на встановлення шкоди нанесеної правопорушенням, що не може бути підставою для відмови у визнанні його потерпілим, як ініціатора досудового розслідування.

У зв`язку із цим просить скасувати постанову від 23 квітня 2026 року слідчої слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 , зобов`язати діяти слідчу у відповідності до ст. 93 КПК України, поновити строки на оскарження вищезазначеної постанови. Розгляд скарги проводити без його участі.

18 травня 2026 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області потсановлено ухвалу про відкриття провадження та скаргу призначено до розгляду. Витребувано з слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області матеріали кримінального провадження №12020090010000875, внесенного до ЄРДР 19 березня 2020 року.

21 травня 2026 року через канцелярію суду від слідчої слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 на виконання ухвали надійли матеріали кримінального провадження №12020090010000875, внесенного до ЄРДР 19 березня 2020 року.

21 травня 2026 року розгляд скарги відкладено через неявку учасників.

28 травня 2026 року через канцелярію суду надійшла заява від начальника слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 про відкладення розгляду даної скарги.

04 червня 2026 року через канцелярію суду надійшло клопотання від скаржника

ОСОБА_2 , в якому просить у разі надходжень заперечень від посадових осіб ВП № 2 (с-ще Богородчани) на його скаргу у справі №338/742/26 зобов`язати надіслати такі на його адресу та надати час для відповіді на заперечення.

Сторони, які приймають участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, на виклик слідчого судді не з`явилися.

У судове засідання скаржник ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином. В поданій скарзі просив її розглянути за його відсутності, скаргу підтримав та просив вирішити її на підставі поданих матеріалів.

Відповідно до частини третьої статті 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника. Разом з тим зазначена процесуальна вимога спрямована на забезпечення права особи, яка подала скаргу, бути почутою слідчим суддею та надати пояснення на підтримання скарги.

Оскільки скаржник належним чином повідомлений про судовий розгляд, заявив у скарзі клопотання про її розгляд за його відсутності, підтримав подану скаргу та не наполягав на особистій участі у судовому засіданні, слідчий суддя вважає, що право скаржника на участь у розгляді скарги реалізовано ним у письмовій формі, а його неявка за таких обставин не перешкоджає вирішенню скарги по суті.

При цьому слідчий суддя враховує, що залишення скарги без розгляду за наявності заяви скаржника про її розгляд за його відсутності не відповідало б завданню судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування та могло б призвести до непропорційного обмеження права особи на оскарження процесуального рішення.

Слідча слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, повідомлена у встановленому законом порядку про дату та час розгляду скарги, заяв чи клопотань від неї не надходило.

Дослідивши матеріали скарги, копію оскаржуваної постанови, а також матеріали кримінального провадження, наданого органом дізнання на виконання ухвали слідчого судді, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що слідча у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, заяв про розгляд скарги за її відсутності не надходило, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги без участі слідчої в судовому засіданні на підставі наявних доказів.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Щодо вирішення клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Зі змісту скарги вбачається, що копію оскаржуваної постанови від 23 квітня 2026 року ОСОБА_2 отримав 01 травня 2026 року.

З урахуванням положень КПК України щодо обчислення процесуальних строків, день отримання копії постанови не враховується, а останнім днем десятиденного строку на оскарження було 11 травня 2026 року.

Як убачається з копії поштового конверта, скаргу направлено до суду засобами поштового зв`язку 11 травня 2026 року, тобто в останній день строку, встановленого частиною першою статті 304 КПК України.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що строк звернення зі скаргою ОСОБА_2 не пропущено, а тому підстави для його поновлення відсутні.

Згідно із частиною 1 статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача чи прокурора про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Згідно з частиною першою статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною другою статті 55 КПК України передбачено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Водночас частиною п`ятою статті 55 КПК України передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий, дізнавач або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 55 КПК України потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

Отже, для набуття особою процесуального статусу потерпілого необхідним є не лише її суб`єктивне переконання у порушенні прав чи законних інтересів, а наявність достатніх фактичних даних, які свідчать про можливе заподіяння саме цій особі моральної, фізичної або майнової шкоди кримінальним правопорушенням, яке є предметом досудового розслідування.

При цьому слідчий суддя враховує, що на стадії вирішення питання про визнання особи потерпілою не вимагається остаточного доведення розміру та характеру шкоди, однак у матеріалах провадження повинні міститися хоча б первинні об`єктивні дані, які вказують на безпосередній причинний зв`язок між кримінальним правопорушенням та шкодою, про яку заявляє особа.

Відповідно до частини п`ятої статті 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити, зокрема, зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви її прийняття, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Норми статті 303 КПК України зазначають, що відмова у визнанні потерпілим може бути оскаржена під час досудового розслідування слідчому судді, а окремі скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Згідно із ст. 60 КПК України заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Слідчим суддею встановлено, що 17 квітня 2026 року заступником керівника Івано-Франківської окружної прокуратури до відділення поліції № 2(селище Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області направлена заява ОСОБА_2 в частині визнання його та громади міста Івано-Франківська потерпілими у судовій справі №344/10499/20 (а.п. 21).

Постановою слідчої слідчого відділення поліції №2 (смт. Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_3 від 23 квітня 2026 року, постановленою у межах кримінального проваддженнія №12020090010000875 від 19 березня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 1 ст. 367, ст. 198, ч.1 ст. 190 ч. 4 ст. 358 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання

ОСОБА_2 про визнання його та громади міста Івано-Франківська потерпілими у судовій справі №344/10499/20.

Дана постанова мотивована тим, що справа №344/10499/20 розпочата за заявою ОСОБА_2 , перебуває на розгляді в Тисменицькому районному суді Івано-Франківської області, судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Оскільки заявник ОСОБА_2 не був визнаним потерпілим в ході досудового розслідування кримінального провадження тому, має право подати заяву про залучення його як потерпілого, в ході судового розгляду справи №344/10499/20 Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області. Тому, як зазначає слідча в оскаржуваній постанові, рішення про визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні, яке розглядається судом не відноситься до компетенції слідчого органу досудового розслідування (а.п. 2).

З матеріалів заяви ОСОБА_2 від 23 березня 2026 року вбачається, що заявник просить визнати його та територіальну громаду Івано-Франківська потерпілими у судовій справі №344/10499/20 та повернути дану справу №344/10499/20 для об`єднання із кримінальними провадженнями, у яких триває досудове розслідування.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження, у тому числі матеріали щодо кримінального проступку та щодо злочину, можуть об`єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу. У разі якщо на розгляд суду першої інстанції надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Таким чином, оскільки судова справа №344/10499/20 перебуває на стадії судового розгляду, тому питання процесуального статусу учасників цього провадження та питання його подальшого процесуального руху не можуть вирішуватись слідчим чи слідчим суддею у межах іншого кримінального провадження, належним суб`єктом вирішення питання про процесуальний статус особи є суд, який здійснює судове провадження

Крім того, слід зазначити, що у заяві ОСОБА_2 просить витребувати кримінальне провадження №344/10499/20, яке перебуває на розгляді Тисменицького районного суду, та визнати його потерпілим у такому провадженні. Тому заявлені вимоги виходили за межі питання, яке підлягало вирішенню слідчою у порядку, передбаченому ст. 55 КПК України у межах кримінального провадження № 12020090010000875.

Оцінюючи доводи скаржника про невідповідність постанови слідчої від 23 квітня 2026 року вимогам ст. 110 КПК України, слідчий суддя виходить із тих мотивів, що саме по собі незазначення у постанові слідчого більш детального викладу всіх доводів заявника не є безумовною підставою для її скасування, якщо з матеріалів провадження та змісту прийнятого процесуального рішення вбачається, що слідча розглянула клопотання, встановши відсутність передбачених законом підстав для його задоволення та прийняла рішення в межах наданих їй процесуальних повноважень.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання слідчу діяти відповідно до статті 93 КПК України слідчий суддя зазначає, що статтею 93 КПК України передбачені загальні правила збирання доказів у кримінальному провадженні.

Разом з тим в ході розгляду скарги на постанову про відмову у визнанні потерпілим слідчий суддя не визначає конкретний порядок, обсяг та спосіб проведення досудового розслідування, не втручається у процесуальну самостійність слідчого та не підміняє орган досудового розслідування у питанні тактики збирання доказів.

Виходячи із вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання про визнання його та громади м. Івано-Франківська потерпілими у судовій справі №344/10499/20 слід відмовити.

Керуючись статтями 55, 110, 220, 303-307, 309, 372 КПК України, слідча суддя,

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову слідчої слідчого відділення відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 23 квітня 2026 року у межах кримінального провадження №12020090010000875 від 19 березня 2020 року про відмову у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_2 та громади м. Івано-Франківська потерпілими у судовій справі №344/10499/20 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідча суддя ОСОБА_1