Ухвала суду № 137189300, 03.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3733/26

Провадження № 1-кс/206/702/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 м. Дніпро

Слідчий суддя Самарського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, в м.Дніпрі, клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором групи прокурорів Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білопілля Сумської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який проходив військову службу на момент вчинення кримінального правопорушення на посаді навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше судимого, 20.09.2021 року Білопільським районним судом Сумської області за ст. 126-1 КК України до 150 годин громадських робіт, 29.12.2021 року Білопільським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до відбуття покарання у вигляді штрафу 680 грн. та 150 годин громадських робіт,-

якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03.06.2026 до Самарського районного суду м.Дніпра надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором групи прокурорів Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 з визначенням застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, в межах кримінального провадження №42025132610000031 від 03.04.2025.

В обґрунтування свого клопотання слідчим вказано, що солдат ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07.10.2023 самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що дислокувався в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби та виконанням обов`язків військової служби.

03.06.2026 ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, а тому повідомлена ОСОБА_5 підозра на теперішній час є повністю обґрунтованою, що у свою чергу являється однією з необхідних підстав для застосування запобіжного заходу.

Потреба в обранні запобіжного заходу обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків обвинувачення; вчинити інше кримінальне правопорушення:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- вчиняти інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що солдат ОСОБА_5 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби за призовом на військову службу осіб за контрактом може вчинити інший військовий злочин, а саме дезертирство або відмову від виконання бойового наказу, за що передбачена відповідальність за ч. 4 ст. 402 КК України та за ч. 4 ст. 408 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні клопотанню, наполягав на його задоволенні та обранні відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні клопотанню, наполягав на його задоволенні та обранні відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, вважав, що відсутня необхідність застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити йому заставу у мінімальному розмірі, оскільки він фактично сам з`явився до суду для розгляду даного питання та не вчиняв спроб переховування і його не було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а заявлена слідчим застава для нього є непомірною.

Вислухавши доводи та пояснення прокурора, захисника-адвоката, підозрюваного, вивчивши та дослідивши подане клопотання та надані письмові матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, згідно із ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий або прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

03.06.2026 ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

У відповідності до пред`явленої підозри ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді навідника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 07.10.2023 самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що дислокувався в АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби, тобто фактично ухилився від військової служби та проводив час на власний розсуд у спосіб, не пов`язаний із проходженням військової служби та виконанням обов`язків військової служби та виконанням обов`язків військової служби.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю, що наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними під час проведення досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, а саме: витяг з ЄРДР від 03.04.2025, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (злочину) в порядку ст. 214 КПК України від 16.11.2023; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення частини ОСОБА_5 ; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 03.06.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 03.06.2026; та іншими матеріалами клопотання.

Перевіривши з урахуванням доводів клопотання прокурора наявні матеріали, суд приходить до висновку про доведеність викладених в клопотанні обставин, які зумовлюють обрання запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою.

Вказане узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії», зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

Як вбачається з наданих матеріалів, небезпідставність підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення достатньою для застосування запобіжного заходу мірою підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, які в своїй сукупності вказують на вірогідну причетність останнього до інкримінованого правопорушення, що у свою чергу підлягає встановленню в процесі судового розгляду даної справи.

Так, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності, усвідомлюючи факт можливої суворості покарання за вироком суду, може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2011 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Цілком імовірним є ризик, передбачений п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині.

Також, є виправданим ризик передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вказане підтверджується тим, що він, перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби призваного за мобілізацією може вчинити інші майнові злочини, оскільки не має джерела доходу для існування. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного, окрім того підозрюваний не має стійких соціальних зв`язків у суспільстві, не працевлаштований та раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності у томі числі за корисливі злочини.

Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_7 під вартою, суд вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими та підлягають усуненню шляхом застосування виключного запобіжного заходу, разом з тим, зважаючи на те, що підозрюваний не затриманий в порядку ст.. 208 КПК України, його матеріальний стан, та відсутність спроб ухилення від розгляду слідчим суддею поставленого питання судом визнається можливим застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у мінімальному розмірі в межах п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням відповідних обов`язків.

Таким чином, забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам в даному випадку можливо виключно шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 131, 132, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 208-211, 309, 310, 369-372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області, капітана поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором групи прокурорів Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, а саме до 30.07.2026 включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 66 560,00 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями).

Обвинувачена або заставодавці мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач платежу: ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442, призначення платежу: за кого (ПІБ) та номер справи.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку з внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк два місяці наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого чи прокурора 1 та 15 числа кожного місяця (окрім випадків несення обов`язків військової служби);

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду (окрім випадків несення обов`язків військової служби);

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк дії ухвали визначити до 30.07.2026 включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1