Ухвала суду № 137188526, 08.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/5827/23

Провадження № 6/210/49/26

У Х В А Л А

іменем України

08 червня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Колос Д.В.

представника заявника Тараненко М.С.,

представника відповідача Тер-Товмасян Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою представника Державної казначейської служби України Тараненко Марини Сергіївни про зміну способу виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника Державної казначейської служби України Тараненко М.С. 24.02.2026 року звернулась до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що на виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчий лист Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08.10.2024 Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу у справі № 210/5827/23 щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 гривень.

Розглянувши подані стягувачем документи, Казначейство повідомляє про наявність обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення. Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 зазначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації).

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Окремо звертає увагу, що порядок безспірного списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, регламентується пунктами 41- 46 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 № 845.

Судові рішення підлягають обов`язковому виконанню, однак спосіб у вигляді стягнення моральної шкоди з Державного бюджету України, яка фактично завдана органами місцевого самоврядування - унеможливлює виконання рішення суду по справі, тому Казначейство вважає за необхідне порушити клопотання щодо встановлення способу і порядку виконання поточного рішення, а саме встановити стягнення моральної шкоди з місцевого бюджету міста Кривого Рогу, оскільки заподіювачем шкоди є орган місцевого самоврядування, а саме Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, а не стягнення з державного бюджету України.

До початку судового засідання, 27.04.2026 року, від представника відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради адвоката Тер-Товмасян Ю.Г. до суду надійшли письмові заперечення проти заяви про зміну способу виконання рішення.

В обґрунтування заперечень, представник зазначила, що Департамент соціальної політики виконкому КМР вважає, що така заява ДКС України суперечить змісту постановленого рішення суду, фактично змінює по суті рішення суду, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди по справі №210/5827/23 були адресовані саме Державі Україна, а не іншим відповідачам по справі, а оскільки позовні вимоги були задоволені саме щодо стягнення грошових коштів з Держави Україна, а казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує саме Державна казначейська служба України, то стягнення коштів за рахунок місцевого бюджету міста Кривий Ріг є фактично зміною рішення по суті та зміною способу захисту порушеного права, що є неприпустимим.

Представник зауважує, що ДКС України в своїй заяві про зміну способу виконання рішення, не надала доказів неможливості виконання рішення відповідно до його резолютивної частини, натомість наводить доводи щодо незгоди з мотивувальною частиною рішення та фактичним стягненням грошових коштів з Державного бюджету України, що не є процесуальною підставою для зміни способу виконання рішення.

Завдана шкода відшкодовується не безпосередньо посадовою особою органу державної влади або органу місцевого самоврядування з рахунків, відкритих для забезпечення їх діяльності, як юридичної особи (бюджетної установи), а за рахунок коштів Державного бюджету Державним казначейством України в порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи, що казначейське обслуговування бюджетних коштів забезпечує Державна казначейська служба України (Казначейство), яка є центральним органом виконавчої влади і має повноваження безспірного списання коштів державного та місцевого бюджетів на підставі рішення суду, в даному випадку позовні вимоги заявлені позивачем про стягнення за рахунок Державного бюджету України, тобто Державна казначейська служба України, то саме цей орган має виконувати рішення суду відповідно до його змісту та виданого на його виконання виконавчого документу.

Згідно судових рішень по даній справі, стягнення грошових коштів має відбуватись з Державного бюджету України, оскільки відповідачем є Держава Україна, а не орган місцевого самоврядування. За таких обставин, Департамент соціальної політики виконкому КМР вважає, що відсутні обґрунтовані та доведені підстави для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі № 210/5827/23.

В судовому засіданні 03.06.2026 року представник Державної казначейської служби України Тараненко М.С. обґрунтувавши подану заяву, підтримавши заявлені вимоги, просила задовольнити її у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.06.2026 року представник відповідача Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради адвокат Тер-Товмасян Ю.Г. заперечувала проти заяви, просила відмовити у її задоволенні.

В судовому засідання 03.06.2026 року позивач ОСОБА_1 присутня не була, поза межами судового засідання подала про розгляд справи без її участі.

В судове засідання 03.06.2026 року відповідач заступник директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовський М.В. не з`явився. 25.05.2026 року на електронну адресу суду надійшла заява останнього про проведення судового засідання, призначеного на 11.30 год. 03.06.2026 року без його участі. Заперечував проти задоволення заяви в повному обсязі.

Суд, дослідивши в судовому засіданні матеріали заяви та цивільної справи, вислухавши думку учасників, з`ясувавши обставини справи і оцінивши наявні докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу по справі №210/5827/23 від 13.03.2024 року, позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради - задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (ідентифікаційний код 37567646), шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною постановою №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень. В решті позовних вимог відмовлено (а.с.191-197 том №1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.09.2024 року рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року змінено, ухвалено викласти абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною постановою №ОМС-ДН1660/1667/АВ-ВП/П/ТД-ФС від 16.11.2018 року у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень». В іншій частині рішення суду залишити без змін» (а.с.116-120 том №2).

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання . Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Категорія «обставин, що ускладнюють виконання рішення» має оціночний характер віднесення тих чи інших обставин залежить від судового розсуду, а також від надання доказів, що доводять наявність подібних обставин.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Так, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено у статті 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, що раніше встановлений.

Таким чином, при вирішенні питання про зміну порядку та способу виконання судового рішення, суд визначає наявність або відсутність конкретних обставин, які унеможливлюють або ускладнюють його виконання, тобто визначає чи існують такі обставини насправді та чи безпосередньо вони перешкоджають виконанню рішення у строки, у обсязі та у порядку, які визначені у рішенні, а також наявність чи відсутність належних та допустимих доказів у заявника в обґрунтування його доводів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі абсолютної неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. Але під час зміни способу та порядку виконання рішення, суд не може змінювати саме рішення по суті.

Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений. При цьому суд не може змінити зміст рішення або його суть. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 25 листопада 2015 року (справа №6-1829цс15) та від 16 грудня 2015 року (справа №6-2427цс15).

На стадії виконання рішення суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.

Державною казначейською службою України не надано суду доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у розумінні положень ст. 435 ЦПК України.

Крім того, слід зауважити, що відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

При апеляційному перегляді рішення у даній справі №210/5827/23, суд апеляційної інстанції в постанові від 04.09.2024 року вказав, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Це узгоджується з висновками суду касаційної інстанції викладених зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) де зазначено, що кошти державного бюджету належать на праві власності Державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Крім того, суд звертаю увагу на те, що Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області 12 березня 2025 року розглянуто заяву представника Державної казначейської служби України Тараненко Марини Сергіївни про зміну способу виконання рішення суду по вищевказаній цивільній справі. Ухвалою суду від 12 березня 2025 року відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2026 року залишено без змін.

Враховуючи наведені обставини та положення діючого законодавства, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника Державної казначейської служби України Тараненко Марини Сергіївни про зміну способу виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради.

Керуючись ст.ст. 16, 18, 259, 260, 353, 435 ЦПК України, ст.33 ЗУ «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Державної казначейської служби України Тараненко Марини Сергіївни про зміну способу виконання рішення суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної Казначейської служби України, Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради, заступника директора Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради Красовського Михайла Вікторовича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 08 червня 2026 року.

Суддя: Р. Є. Скотар