Ухвала суду № 137187691, 25.05.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/83/26

Провадження №4-с/751/16/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Яременко І. В.

при секретарі Усік Ю.О.,

за участю представника скаржника адвоката Хайтова П.В.,

суб`єкта оскарження ОСОБА_1 ,

представника суб`єкта оскарження ОСОБА_2 ,

представника стягувача Арташкіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_3 на дії начальника відділу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярошенка Андрія Дмитровича, стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2025 ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить: визнати недійсною постанову про скасування процесуального документу від 16.12.2025 у ВП №59443243 та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 16.12.2025 у ВП № 59443243, винесену начальником відділу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярошенко Андрієм Дмитровичем, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2025, що видав головний державний виконавець Гаршина Вікторія Миколаївна при примусовому виконанні виконавчого листа № 751/10627/16-ц, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова 06.06.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь А КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 182 265,52 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 25.12.2025 він отримав постанову про скасування процесуального документу у ВП № 59443243, винесену начальником відділу Новозаводського ВДВС у м. Чернігові, якою скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2025, винесену ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого листа № 751/10627/16-ц, виданого 06.06.2018 Новозаводським районним судом м. Чернігова на підставі того, що постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 16.12.2025 дії головного державного виконавця при виконанні виконавчого провадження № 59443243 такими, що проведені з порушенням вимог ст. 18, 26, 39, 49 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає вказану постанову незаконною та такою, що порушує його права, оскільки, хоча рішенням суду і стягнуто з нього заборгованість у розмірі 6687,95 дол. США, але стягувач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до виконавчої служби з заявою про виконання судового рішення та вказав спосіб і порядок виконання судового рішення, а саме стягнути заборгованість в гривні за курсом долара США станом на 13.06.2019, яка складала розмір 182 265,52 грн. Кошти, які підлягали стягненню у виконавчому провадженні № 59443243 у сумі 182 265,52 грн сплачені ним у повному обсязі.

Ухвалою судді від 07.01.2026 скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні.

30.01.2026 від суб`єкта оскарження на адресу суду надійшов відзив, згідно якого просить у задоволенні скарги відмовити. Зазначає, що в Новозаводському ВДВС у м.Чернігові у головного державного виконавця Гаршиної В.М. на виконанні перебуває ВП № 59443243 з виконання виконавчого листа № 751/10627/16-ц від 06.06.2018, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 6687,95 дол. США та 5703,64 грн судового збору. 08.07.2018 на підставі заяви стягувача АТ КБ «Приватбанк» державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59443243 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа на суму 182 265,52 грн (із перерахунком вказаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти станом на 13.06.2019 26,40 грн за 1 дол. США). 12.11.2025 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». 08.12.2025 надійшла скарга від АТ КБ «Приватбанк» на постанову державного виконавця від 12.11.2025 про закінчення виконавчого провадження № 59443243, з якої вбачається, що після відкриття провадження для погашення заборгованості за кредитним договором надійшло 4865,91 дол. США, замість 6687,95 дол. США. Тому, 16.12.2025 винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження № 59443243 від 12.11.2025.

Представник скаржника адвокат Хайтов П.В. у судовому засіданні скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній. Зазначив, що ОСОБА_3 борг банку сплатив в повному обсязі та відповідно до рішення суду, а також поданої банком заяви про відкриття виконавчого провадження, в якій він просив стягнути борг в розмірі 182 265,52 грн.

Суб`єкт оскарження ОСОБА_1 та представник суб`єкта оскарження ОСОБА_4 у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні скарги, ґрунтуючись на доводах, викладених у відзиві на скаргу.

Представник стягувача Арташкін О.Ю у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки з виданого судом виконавчого листа стягненню з ОСОБА_3 підлягає заборгованість у розмірі 6687,95 дол. США, однак державним виконавцем стягнення заборгованості було здійснено у гривнях, унаслідок чого судове рішення залишилось невиконаним у повному обсязі. При зверненні до суду з позовом до ОСОБА_3 банк як кредитор визначив суму позовних вимог саме у валюті кредитування -доларах США, та будь-яких правочинів про зміну валюти зобов`язання, в тому числі і по рішенню суду між банком і боржником не укладалось. Крім того, зазначав, що твердження боржника про те, що вимога банку про стягнення заборгованості у виконавчому провадженні у гривневому еквіваленті була чіткою і незмінною роками, не відповідає дійсності та не підтверджена жодними доказами. А тому визначені законом правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, були відсутні.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.06.2018 Новозаводським районним судом м. Чернігова видано виконавчий лист № 751/10627/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № GNGLG 50000003666 від 25.02.2008 та додатковою угодою до нього від 18.08.2008 у розмірі 5190,09 дол. США та заборгованості за процентами в розмірі 1497,86 дол. США, а всього 6687,95 дол. США та стягнення 5703 грн 64 коп в повернення сплаченого судового збору, який банком пред`явлено до примусового виконання (а.с. 61-62, 63-65).

08.07.2019 старшим державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Гаршиною В.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59443243 з виконання виконавчого листа № 751/10627/16-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 182 265,52 грн (а.с. 67).

12.11.2025 головним державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаршиною В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59443243 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду (а.с. 69-70).

Згідно виписки АТ КБ «Приватбанк» по рахунку ОСОБА_3 у період з 08.07.2019 по 28.11.2025 для погашення заборгованості за кредитним договором надійшло 4865,91 дол. США (а.с. 77-78).

16.12.2025 начальником відділу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярошенко А.Д. при розгляді скарги на дії державного виконавця винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2025, що видав головний державний виконавець Гаршина В.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 751/10627/16-ц від 06.06.2018, оскільки постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 16.12.2025 дії головного державного виконавця Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого провадження № 59443243 визнано такими, що проведені з порушеннями вимог ст.ст. 18, 26, 39, 49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 82-83).

Наказом Міністерства юстиції України «Про перейменування відділів державної виконавчої служби», Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перейменовано на Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (а.с. 53зв.-54, 84-85).

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов`язки і права виконавців. Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 3 Закону визначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

При цьому, згідно ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Тобто підставою закінчення виконавчого провадження відповідно до положень п. 9 ч. п.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є факт виконання рішення суду у повному обсязі та у спосіб, зазначений у відповідному виконавчому документі, а не поданої заяви Банку про примусове виконання рішення, в якій банком були зазначені дані, у тому числі й щодо розміру боргу, оскільки в розумінні положень Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягає рішення суду на підставі відповідного виконавчого документу, а не заява стягувача про примусове виконання рішення.

Також слід зазначити, що перед прийняттям постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний встановити факт виконання відповідного рішення боржником, зокрема, шляхом отримання від боржника доказів його виконання.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 914/3703/15, від 16 січня 2021 року у справі № 910/4071/17.

Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 49 Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 524 ЦК України, грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У ч.3 ст. 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності "валютного застереження", тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц (провадження № 61-30272св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 (провадження № 61-8829сво21)).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та № 373/2054/16-ц вказала на те, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Такий висновок викладений Верховним Судом у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 03 листопада 2021 року у справі №303/6057/17.

У Постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 1622/13706/2012 Перша судова палата Касаційного цивільного суду визнала доводи заявника про сплату боргу по кредиту у розмірі гривневого еквіваленту необґрунтованими, оскільки, зважаючи на те, що судом ухвалено рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

Крім того, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.

Таким чином, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що державний виконавець, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження діяв помилково, оскільки не перевірив факт повного фактичного виконання рішення суду, у тому числі й з урахуванням того факту, що борг боржником перераховано не в іноземній валюті і не по курсу на час його виконання, а у еквіваленті у гривні, що не відповідає курсу національної валюти до долара США, як зобов`язання, на час його фактичного виконання.

Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Даючи оцінку зібраним по справі доказам, суд доходить висновку, що постанова про скасування процесуального документу від 16.12.2025 у ВП № 59443243, винесена начальником відділу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ярошенко А.Д. є правомірною, тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 258-260, 354, 355, 447, 449-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії начальника відділу Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ярошенка Андрія Дмитровича, стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівської апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини ухвали, протягом того ж строку з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст ухвали складено 25.05.2026.

Суддя І. В. Яременко