Рішення № 137186747, 08.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

08.06.2026

Справа №607/23270/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- з участю:

представника позивача - адвоката Синиченко Д.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - адвоката Фільварочної О.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за №2112834923233 від 08 травня 2021 року в розмірі 50 720,22 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 08 травня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту за №2112834923233, згідно умов якого відповідач отримала кредит на суму 4300 грн. ТОВ «Служба миттєвого кредитування» виконало умови кредитного договору в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну суму.

Відповідач належним чином не виконала зобов`язання та у встановлений строк коштів не повернула.

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу за №1-12, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за кредитним договором №2112834923233 від 08 травня 2021 року перейшло до ТОВ «Вердикт капітал».

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №10-03/2023/01, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №2112834923233 від 08 травня 2021року.

Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 82 381.98 грн, з яких: 4300 - заборгованість за тілом кредиту, 25 972 грн - заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги та 52 109.98 грн - заборгованість за процентами нарахованими з 01 грудня 2021 року по 07 травня 2022 року.

Однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 50 720,22 грн, з яких: 4300 грн - заборгованість за тілом кредиту та 46 420,22 грн - заборгованість за відсотками.

Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі та призначеного розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2026 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду, скасовано заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 січня 2025 року та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 березня 2026 року витребувано у АТ «Універсал банк» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) кредитна картка № НОМЕР_2 ; 2) виписку по рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за номером картки № НОМЕР_2 за період із 08 травня 2021 року по 12 травня 2021 року; 3) ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; 4) номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 з 08 травня 2021 року по 12 травня 2021 року; 5) інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2026 року витребувано у ТОВ «Коллект центр» оригінал електронного доказу - договір про надання фінансових послуг за №2112834923233 від 08 травня 2021 року укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .

Представник відповідача - адвокат Фільварочна О.Б. подала відзив на позов. Вказала, що матеріали справи не містять підтвердження із якими саме правилами чи якою редакцією була ознайомлена та підписала відповідач, які є невід`ємною частиною договору. Договір містить суперечності щодо строків кредитування. Кредитодавець вправі нараховувати проценти лише в межах строку договору. Позивачем не доведено належними та достатніми доказами сам факт укладення договору в електронній формі. Крім того, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є завищеними, неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг. Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Синиченко Д.В. позов підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Фільварочна О.Б. заперечила щодо задоволення позову.

Судом встановлено, що 08 травня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2112834923233 «Стандартний» (далі - Договір).

Відповідно до умов п. п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» зобов?язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4300 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід?ємною його частиною.

Орієнтовний строк повернення кредиту - 17 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 17 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно умов п. 1.4. Договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а;

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б;

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в;

д) тип процентної ставки - фіксована.

Згідно Заяви-Анкети (для отримання кредиту) Додаток №1 до кредитного договору встановлено, що сторонами погоджено аналогічні умови кредиту (а.с. 9).

З графіку платежів за кредитним договором за №2112834923233 від 08 травня 2021 року (Додаток №2 до договору) встановлено, що сума кредиту 4300 грн, проценти за користування кредитом - 1462 грн, дата повернення кредиту - 24 травня 2021 року, кількість днів у розрахунковому періоді -17 (а.с. 10).

Крім того, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту №2112834923233, де зазначено, що сума кредиту становить 4300 грн, строк кредитування - 17 днів (а.с. 11-12).

Згідно відповіді ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 11 вересня 2024 року встановлено, що ТОВ «ФК «Вей фор пей» здійснило 08 травня 2021 року переказ коштів у розмірі 4300 грн на картку НОМЕР_2 , згідно кредитного договору №2112834923233 (а.с. 15).

Як слідує з відповіді АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-14832 від 19 квітня 2025 року, банківська картка № НОМЕР_4 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Контактні дані, номер телефону НОМЕР_5 . Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою НОМЕР_4 за період з 08 травня 2021 року по 12 травня 2021 року НОМЕР_3 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_4 за період з 08 травня 2021 року по 12 травня 2021 року, виданої АТ «Універсал Банк» встановлено, що на картку № НОМЕР_4 08 травня 2021 року зараховано кошти в розмірі 4300 грн.

З виписки по рахунку також встановлено, що відповідач користувалася наданими їй кредитними коштами.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №2112834923233 від 08 травня 2021 року встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 30 листопада 2021 року становить 30 272 грн, з яких: 4300 грн - заборгованість за тілом кредиту та 25 972 грн - заборгованість за відсотками. Проценти нараховані до 30 листопада 2021 року (а.с. 16-17).

01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт капітал» (Фактор) укладено договір факторингу за №1-12.

Відповідно до положень п. 2.1. договору факторингу, за цим договором Клієнт зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 60 183 678,63 грн, а Фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і боржниками.

Право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників (Додаток № 2) який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги (п.6.1.4).

Як вбачається з платіжного доручення АБ «Південний» №307600018 від 03 грудня 2021 року, ТОВ «Вердикт капітал» сплатило ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5 535 543,12 грн згідно договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року (а.с. 22).

03 грудня 2021 року сторони підписали Акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року (а.с. 22).

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року, від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №2112834923233 від 08 травня 2021 рокуна суму 30 272 грн (а.с. 23-25).

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (Первісний кредитор) та ТОВ «Коллект центр» (Новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги за №10-03/2023/01.

Згідно умов п. 2.1 договору, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників зазначених у Додатках №1 та №3 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов?язки Боржників або які зобов?язані виконати обов?язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуваним усіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначеним цим договором.

Відповідно до умов п. 5.2 договору факторингу, права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток №4).

Як вбачається з Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» уклали цей акт про те, що на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за №10-03/2023/01, Кредитор передав, а Новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 29141 (а.с. 29).

Згідно Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги за №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року, від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2112834923233 від 08 травня 2021 року (а.с. 30-32).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10 березня 2023 року встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором становить 82 381.98 грн, з яких: 4300 - заборгованість за тілом кредиту, 25 972 грн заборгованість за процентами нарахованими на дату відступлення права вимоги та 52 109.98 грн заборгованість за процентами нарахованими з 01 грудня 2021 року по 07 травня 2022 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитних договорів, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 у встановленому законом порядку укладено електронний договір про надання фінансових послуг за №2112834923233 від 08 травня 2021 року.

Даний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Факт ідентифікації відповідача підтверджується інформацією щодо порядку (процедури), хронології дії щодо укладення електронного договору, вчинених Товариством та Заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (а.с. 14-15). У даній Інформації міститься телефон мобільного ОСОБА_1 НОМЕР_3 , який згідно відповіді ПТ «Універсал банк» знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .

Факт видачі відповідачу кредитних коштів на суму 4300 грн підтверджується листом ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 11 вересня 2024 року, відповіддю АТ «Універсал банк» №БТ/Е - 14832 на виконання ухвали суду про витребування доказів та випискою по рахунку відповідача

Суд відхиляє покликання представника відповідача на те, що кредитний договір не укладений належним чином, позивач не надав належні електронні докази - системні лог-файли (журнали подій ITC), які б підтверджували генерацію та надсилання на номер відповідача одноразового ідентифікатора, оскільки у вказаному договорі є особисті дані відповідача, зокрема, дата народження, серія та номер паспорта, податковий номер, зареєстроване місце проживання, номер платіжної карти, яка належить відповідачу. Доказів того, що відповідач звертався із скаргами щодо фальсифікацій договору позики в правоохоронні органи не надано.

При цьому, згідно листа ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» та виписки по рахунку відповідача, грошові кошти були перераховані на платіжну карту, яка належить відповідачу, одразу після підписання договору електронним ключем.

З врахуванням наведеного, оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Встановлено, що погоджений сторонами у договорі строк кредитування становить 17 днів, з 08 травня 2021 року по 24 травня 2021 року (п.1.3,1.4 договору), зі сплатою 1462 грн процентів, виходячи із 2% в день на залишок заборгованості.

Більше того, у Заяві-анкеті відповідача на отримання грошових коштів визначено, що остання просить надати кредит в сумі 4300 грн на строк 17 днів (а.с. 9).

Аналогічний строк кредиту та розмір процентів також зазначено у Графіку платежів, який є Додатком №2 до договору та паспорті споживчого кредиту, який є Додатком №3 до договору (а.с. 10-12).

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про укладення угоди про продовження строку кредитування.

Тому, суд вважає, що позивач мав нараховувати відсотки протягом строку кредитування, встановленого пунктом 1.3 договору - 17 днів на суму 1462 грн.

Суд звертає увагу на те, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.

Як уже зазначалося вище, поведінка не може бути одночасно неправомірною так і правомірною.

Тому, добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов`язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.

У зв`язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов`язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.

У зв`язку з порушенням грошового зобов`язання настає відповідальність, передбачена статтею 625 ЦК України, а не продовження строку кредитування.

Тому, нарахування відсотків поза межами строку кредитування є неправомірним.

Враховуючи те, що строк кредиту закінчився 24 травня 2021 року та на наступний строк не пролонгувався, вимоги про стягнення процентів у розмірі нарахованому після 24 травня 2021 року є неправомірними.

Від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору №2112834923233 від 08 травня 2021 року, на підставі договору факторингу за №1-12 від 01 грудня 2021 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Від ТОВ «Вердикт капітал» до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 згідно кредитного договору №2112834923233 від 08 травня 2021 року, на підставі договору відступлення (купівлю-продаж) права вимоги за №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору.

Докази про те, що такі договори визнані недійсними чи їх дійсність оспорюється в судовому провадженні суду не надані.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, те, що фактично отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 кредитні кошти у добровільному порядку позивачу, як новому кредитору, не повернуті, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Коллект центр» заборгованості за кредитним договором №2112834923233 від 08 травня 2021 року у розмірі 5762 грн, з яких: 4300 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1462 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Положеннями ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В силу вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Положеннями ч. 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Встановлено, що у позові позивач зазначив про те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомог, які він очікує понести у даній справі становить 13 000 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір про надання правової допомоги за №01-07/2024 від 01 липня 2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр»;

- прайс лист АО «Лігал Ассістанс»;

- заявку на надання юридичної допомоги №87 від 14 серпня 2024 року про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 ;

- витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 02 жовтня 2024 року.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 6 цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Отже, приймаючи до уваги часткове задоволення позову, клопотання представника відповідача про зменшення таких витрат, враховуючи складність справи, предмет позову, ціну позовних вимог, принципи розумності та справедливості, суд вважає, що із відповідача на користь позивача слід стягнути 1477 (5762*13000/50720.22) грн витрат на правову допомогу адвоката, пропорційно до задоволених позовних вимог

Також, враховуючи часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 344 грн (5762 * 3028 / 50720,22).

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за кредитним договором №211234923233 від 08 травня 2021 року у розмірі 5762 грн, з яких: 4300 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1462 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» 344 грн сплаченого судового збору та 1477 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 08 червня 2026 року.

Головуюча суддя І.М. Черніцька