Рішення № 137186683, 08.06.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/496/26

Провадження № 2/604/433/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

28 квітня 2026 року позивач ТОВ "ФК" "Кредит-Капітал" через систему «Електронний суд» звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 32000,00грн.

В обґрунтування вимог позову представник позивача посилається на те, що 21.04.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю Аванс Кредит і ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №39632-09/2023 від 30.09.2023 року, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу грошові кошти у сумі 3200,00 грн., строком на 360 днів, із процентною ставкою, що становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування. Кредитний договір підписаний електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.За твердженням позивача, відповідачу було видано кредитні кошти на картковий рахунок вказаний останнім в особистому кабінеті у розмірі 3200грн. Позивач вказує, що ТОВ Аванс Кредит виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору, в свою чергу ОСОБА_1 , умови договору не виконано не повернуто в повному обсязі кредит Кредитодавцю та не сплачено відсотки за користування кредитом.

Поряд з цим вказує, що 29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №29032024. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №39632-09/2023 від 30.09.2023 року

За розрахунками позивача, станом на 30.09.2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним Кредитним договором становить 32000гривень, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 3200,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами у сумі 28800 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» жодних платежів станом на 28.04.2026 року (дата звернення з позовом до суду) не здійснив. Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , на свою користь заборгованість за кредитним договором №39632-09/2023 від 30.09.2009 у в загальному розмірі 32000,00грн, а також в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою суду від 30 квітня2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, разом із позовною заявою подав заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника банку, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, попередньо подав заяву про розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги визнає частково та просить зменшити витрати на правову допомогу. Правом на подання відзиву не скористався.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено наступні обставини.

Матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на сайті avans.credit створив та заповнив анкету-заяву на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс Кредит», в якій зазначив свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона, паспортні дані, домашню адресу, освіту та щомісячний дохід, номер картки отримувача. Надала також згоду, зокрема, щодо правил кредитування. Зазначена анкета підписана відповідачем електронним підписом, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W8786.

Також, сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, якій містить інформацію про основні умови кредитування, щодо процентної ставки, загальної вартості кредиту та порядок повернення кредиту, зі сторони відповідача електронним підписом з ідентифікатором НОМЕР_1 .

В подальшому, 30 вересня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» ( наділі Товариство) та ОСОБА_1 ( надалі Клієнт або відповідач) було укладено договір про надання фінансового кредиту №39632-09/2023, який підписаний зі сторони Клієнта за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8786 ( надалі Кредитний договір).

За умовами Договору про надання фінансового кредиту 39632-09/2023 від 30.09.2023, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Аванс Кредит» фінансовий кредит, дата надання -30.09.2023, у розмірі 3200,00грн, строком на 360днів, дата погашення кредиту 23.09.2024, процентна ставка фіксовано, денна процентна ставка складає 2,50%, клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту ( Графік платежів); кредит надається Клієнту безготівково на рахунок з використанням платіжної карти 4441-11хх-хххх-9591.Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит». Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись цих правил.

Додатком №1 до Договору є Графік платежів за Договором про надання фінансового кредиту №39632-09/2023.

Згідно Графіку сторонами визначено, що сума кредиту становить 3200 грн. тіла кредиту, 28800,00грн. проценти за користування кредитом. Загальна вартість кредиту 32000,00грн.

На підтвердження переказу на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 3200 грн позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.06.2025 року, з повідомленням про те, що 30 вересня 2023 року успішно перераховано суму 3200,00грн грн. на картку НОМЕР_2 , номер транзакції iPay- 290909555.

Таким чином, ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 3200,00 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 3200.00грн.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_2 на спростування обставин отримання 30.09.2023 кредиту в сумі 3200,00грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту 39632-09/2023 з повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідачем надані позивачем розрахунки не спростовано, контррозрахунку не надано.

Також судом враховано, що у поданій заяві від 28.05.2026, відповідач не заперечує факту укладання Договору про надання фінансового кредиту №39632-09/2023 від 30.09.2023 та факт отримання кредиту у розмірі 3200грн.

Судом також встановлено, що 29 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта ( ціна договору) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги ( Права Вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (Портфель заборгованості ).

Надана копія Договору факторингу №29032024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від кредитора - ТОВ " Аванс Кредит " до нового кредитора - ТОВ "ФК " Кредит-Капітал".

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників 29.03.2024 року за договором факторингу №29032024, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр Боржників Клієнта від 29.03.2024 кількістю 7414, загальна сума заборгованості 184833621,84грн.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 у загальному розмірі 17760грн, з яких: 3200 грн сума заборгованості основного боргу за кредитом та 14560грн сума заборгованості за нарахованими процентами.

Таким чином судом встановлено, що всупереч умовам Договору, відповідач належним чином не виконував свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал, ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "ФК " Кредит-Капітал" за Договором про надання фінансового кредиту 39632-09/2023 від 30.09.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 за період з 30.03.2024 по 23.09.2024 становить 32000,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3200,00 грн та за нарахованими процентами в розмірі 28800,00 грн.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

З досліджених доказів судом встановлено, що 30.09.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» (кредитодавець) і фізичною особою- ОСОБА_1 (позичальник), за допомогою Веб-сайту кредитодавця, було укладено електронний договір про надання фінансового кредиту №39632-09/2023 від 30.09.2023, у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) W8786, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківську картку, вказану у п.1.6 Договору, грошових коштів у розмірі - 3200,00 грн, строк кредитування - 360 днів, процентна ставка - 2,50 % в день

Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Аванс Кредит» не був би укладений.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

При цьому спірний договір, укладений між відповідачем та ТОВ «Аванс Кредит» в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частин 3 та 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 13 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням наведеного, встановивши факт укладення між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит» договору про надання фінансового кредиту №39632-09/2023 від 30.09.2023, факт отримання відповідачем коштів за вказаним договором та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору у строки, визначені сторонами, та факт переходу права вимоги за цим договором до позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», - суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 3200,00 гривень заборгованості з повернення тіла кредиту.

Щодо вимоги позивача про стягнення 28800грн заборгованості по нарахованим процентам, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором, який долучений позивачем до позовної заяви, згідно якого за позичальником ОСОБА_1 обліковується прострочена заборгованість в сумі 32000,00грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредита 3200,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 28800 гривень.

Так, розрахунком заборгованості підтверджується, що за період з 30.09.2023 по 23.09.2024 року нараховувалася процентна ставка у розмірі 2,5 % в день.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими процентами за користування кредитом, не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

Досліджуючи розрахунок заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом, суд встановив, що позивачем розмір заборгованості за нарахованими процентами в сумі 28800 грн обраховано з 30.09.2023 по 23.09.2024 року за ставкою 2,5 % за кожен день користування кредитом.

Визначаючи розмір заборгованості в частині процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами договору строку надання кредиту, суд, з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», виходячи з того, що денна ставка відсотків, починаючи з 24.12.2023 року має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- не більше 1%, встановив, що наведені позивачем розрахунки в частині заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 21.05.2024 року по 14.02.2025 не узгоджуються із приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

А тому розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №39632-09/2023 від 30.09.2023 у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином:

-за період з 30 вересня 2023 року по 21 квітня 2024 року ( 205 днів ) 3200х2,5%х205 =16400 гривень;

-за період з 22 квітня по 19 серпня 2024 року (120 днів) 3200 х 1,5% х 120 = 5760гривень;

-за період з 20 серпня по 23 вересня 2024 року (35 дні) 3200 х 1% х 35 = 1120 гривень;

А всього розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №39632-09/2023 від 30.09.2023 року у частині нарахування процентів за користування кредитом становить 23280 гривень (16400+5760+1120).

Отже, в межах заявлених позивачем вимог в частині складової боргу за нарахованими процентами за період з 30.09.2023 по 23.09.2024 року з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 23280гривень. В інший частині вимог про стягнення заборгованості за складовою боргу за нарахованими процентами слід відмовити.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для частково задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №39632-09/2023 від 30.09.2023 у загальному розмірі 26480грн, з яких: з 3200,00 грн - сума основного боргу та 23280грн проценти за користування кредитом, в іншій частині вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати, у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 83% (26480 грн. / 32000грн х 100%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2209,79грн (2662,40 грн х 83% / 100 %) судового збору

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав належні докази: договір про надання правової допомоги N 0107 від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" та адвокатським об`єднанням "Апологет"; ордер серії ВС N 1381377 на надання правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" у судах загальною юрисдикції адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем, виданий АО "Апологет"; акт наданих послуг N 1220 від 10.04.2026 року, згідно якого виконавцем АО "Апологет" надано клієнту ТО "ФК "Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги N 0107 від 01.06.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором N 39632-09/2023 від 30.09.2023. Сума наданих послуг 8000 грн. детальний опис наданих послуг до акту N1220 від 10.04.2026 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволено на 83%, з урахуванням зазначеного понесені позивачем витрати на правову допомогу становлять 6640грн (8000х83%/100%)

Відповідачем подано до суду заяву, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд зменшити заявлені позивачем витрати на правову правничу допомогу, врахувати, що відповідач перебуває в отрутному фінансовому положенні, не має постійної роботи, що ускладнити виконання рішення суду.

З врахуванням складності справи, яка з врахуванням п.1 ч.6 ст.19ЦПК України є малозначною справою та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, участі в судових засіданнях представник позивача не брав, а також, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 4, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 247, 258, 259, 264, 265,280,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Фінансова Компанія «Кредит-Капітал" (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) заборгованість за кредитним договором №39632-09/2023 від 30.09.2023 року в розмірі 26480,00 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту - 3200,00(три тисячі двісті гривень 00 копійок), заборгованості за відсотками 23280,00( двадцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00копійок), суму судового збору в розмірі 2209,79( дві тисячі двісті дев`ять гривень 79 копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00( п`ять тисяч гривень 00 копійок), а всього 33689,79 (тридцять три тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень 79 копійок.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 08 червня 2026 року

Суддя В.М. Сіянко