Рішення № 137185983, 03.06.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2745/2026 Справа № 487/1275/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Факторинг Партнерс», в особі свого представника, звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за Договорами позики: №0675551922 від 15.05.2019 року та №555135962776 від 08.12.2020 року в загальній сумі 167 315,30 грн та понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 15.05.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір №0675551922. Договір позики укладено в електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача, в якості аналога власноручного підпису позичальника. Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом 10000 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії Договору - 3 роки; відсоткова ставка 0,88 % за один день користування кредитом. 11.02.2022 року ТОВ «Інфінанс» на підставі Договору факторингу № 11-02/21 відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором №0675551922. 10 січня 2023 року був укладений Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором №0675551922. 28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 28-08/2025, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Договором №0675551922, укладеним між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 .

Вказують, що загальний розмір заборгованості за Договором №0675551922 від 15.05.2019 року, що підлягає стягненню станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 193 925,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 183 925,00 грн. Проте, сторона позивача вказує, що враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 161375,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 151 375,00 грн.

08.12.2020 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір №555135962776. Згідно умов Договору позики, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500,00 грн. 18.12.2023 року був укладений Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за Договором №555135962776.

Вказує, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №555135962776 від 08.12.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 5940,30 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 3500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2440,30 грн

Сторона позивача звертає увагу, що станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договорами наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Враховуючи вказане, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитними договорами у загальному 167315,30 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13500,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 153815,30 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.02.2026 року дану цивільну справу направлено за підсудністю до Центрального районного суду м.Миколаєва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 25.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Від відповідача, яки повідомлений про розгляд справи належним чином, будь-яких заяв та клопотань не надходило, в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк відзив на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У порядку ст. 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Враховуючи вищенаведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення Договору позики №0675551922/7 від 21.11.2020 року.

21.11.2020 року, на підставі Заявки-анкети № 3705835 на укладення електронного Договору позики, що акцептована ОСОБА_1 , шляхом підписання електронним підписом, між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0675551922/7 (далі - Договір позики).

В умовах Пропозиції укласти Договір вказано, що Пропозиція (Оферта), Акцепт оферти, Правила та Заявка-анкета становлять єдиний документ Договір. Приймаючи Оферту та підписуючи Акцепт одночасно відповідач підписує Заявку Анкету на отримання кредиту, та підтверджуєте, що вся інформація, яка міститься в ній є точною та правдивою.

Основні умови кредиту: розмір кредиту 10 000 грн; строк користування кредитом 30 днів; строк дії Договору 3 роки; відсоткова ставка 0,875% за один день користування кредитом, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; річна відсоткова ставка 319,375%, застосовується за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 2625,00 грн, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; реальна річна процентна ставка за кредитом становить 319,375%, за умови належного виконання умов Договору та відсутності Пролонгації; номінальна відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом, застосовується у випадках передбаченими Правилами; номінальна річна відсоткова ставка 638,75%, застосовується у випадках передбаченими Правилами; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 5250 грн, при використанні Номінальної відсоткової ставки; реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75%, при використанні Номінальної відсоткової ставки; максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору або скасування Програми лояльності; максимальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору; загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 10500,00 грн, за умови неналежного виконання умов Договору; реальна річна відсоткова ставка 1277,5%, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору.

Факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується інформаційною довідкою, виданою директором ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»,згідно якої, на підставі Договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03.08.2017, Товариством 21.11.2020 року о 12:32 год успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 10 000,00 грн, маска картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 73108030, призначення платежу: Зарахування 10000 грн на карту НОМЕР_1 .

Щодо укладення Договору позики №555135962776 від 08.12.2020 року.

08.12.2020 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №555135962776.

Згідно з п. 1.1. Договору, на підставі заяки на позику від 08.12.2020 року, підписаної позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 3500,00 грн, на строк 30 календарних днів під 365,00% річних, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику та сплатити зазначені проценти. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п.1.1.1 договору, сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:

- п.1.1.1.1. Договору, знижена процентна ставка, фіксована 3650 % річних від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку;

- п.1.1.1.2. Договору, стандартна процента ставка становить 850,00 % річних від суми Позики, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.

Невід`ємною частиною цього договору позики є "Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ". затверджені наказом директора ТОВ "КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ" від 20 березня 2020 року № 20200320-1 (далі загальні умови), які розміщені на сайті https://loany.com.ua/pages/uk/rules Шляхом підписання цього договору позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики (п.1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується квитанцією АТ «КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , згідно якої 08.12.2020 року, через систему LiqPay, перераховано 3500,00 грн на картку 536354*28, призначення платежу: «Видача кредитних коштів».

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

11 лютого 2022 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 11-02/22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язується здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим договору, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Інфінанс» і стає новим кредитором за договорами про надання фiнансових послуг, укладеними між ТОВ «Інфінанс» та боржниками.

Згідно Витягів з додатку № 3 реєстру боржників до Договору факторингу № 11-02/22 від 11.02.2021 року ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 0675551922 у сумі 161375,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 151375,00 грн - заборгованість по процентах.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Вердикт Капітал» відсутупає шляхом продажу ТОВ «Коллект Центр» належні ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Коллект Центр» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договором позики (кредитними договорами) з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них.

Згідно Реєстру боржників від 10 січня 2023 року до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 0675551922 у сумі 193925,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 183925,00 грн - заборгованість по процентах.

28 серпня 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 28-08/25, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Коллект центр» відступає шляхом продажу ТОВ «Факторинг Партнерс» належні ТОВ «Коллект центр», а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором права вимоги ТОВ «Коллект Центр» до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків та інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договором позики (кредитними договорами) з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. ТОВ «Факторинг Партнерс» сплачує ТОВ «Коллект Центр» за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 28-08/25 від 28.08.2025 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 0675551922 (порядковий номер в реєстрі 3006) у сумі 193925,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 183925,00 грн - заборгованість по процентах.

18 грудня 2023 року між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 113637981,90 грн., а ТОВ «Факторинг Партнерс» зобов`язується, здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та боржниками.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 18/12-2023 від 18 грудня 2023 року, ТОВ «Факторинг Партнерс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики №555135962776 від 08.12.2020 року у розмірі 5940,30 грн, з яких: 3500,00 грн заборгованість за сумою позики, 2440,30 грн заборгованість по процентах за користування позикою.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними Кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу про відступлення ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги .

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання вищевказаних Договорів факторингу про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 ,недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих Договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договорами позики: №0675551922/7 від 21.11.2020 року та №555135962776 від 08.12.2020 року перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що Договора позики: №0675551922/7 від 21.11.2020 року та №555135962776 від 08.12.2020 року між первісними кредиторами та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису у вигляді одноразових ідентифікаторів, які направлялися первісними кредиторами на номер телефону відповідача.

Таким чином, встановлено, що договора між первісними кредиторами та відповідачем ОСОБА_1 укладені в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів, подав заявки на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісні кредитори надіслали відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразові ідентифікатори у вигляді смс-коду, які заявник використав для підтвердження підписання Договорів позики.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем Договора позики: №0675551922/7 від 21.11.2020 року та №555135962776 від 08.12.2020 року не були б укладеними сторонами, отже ці правочини, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладеними в письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договора позики: №0675551922/7 від 21.11.2020 року та №555135962776 від 08.12.2020 року укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів.

Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за Договорами позики: №0675551922/7 від 21.11.2020 року та №555135962776 від 08.12.2020 року, у зв`язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «Факторинг Партнерс», до якого перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення з останнього заборгованості за тілом кредитів в загальній сумі 13500,00 грн, з яких: 10000,00 грн за Договором позики №0675551922/7 від 21.11.2020 року та 3500,00 грн за Договором позики №555135962776 від 08.12.2020 року.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.

З Довідки по Договору позики №555135962776 від 08.12.2020 року (розрахунок заборгованості), складеною первісним кредитором ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», вбачається, що за період з 08.12.2020 року по 06.01.2021 року (строк кредитування 30 днів) первісним кредитором нараховано відповідачу 2440,30 грн заборгованості по процентам за стандартною ставкою 850,00% річних, у відповідності до п.1.1.1.2. Договору позики.

За такого, враховуючи дотримання первісним кредитором умов договору позики при нарахуванні процентів за користування позикою, суд вважає, що з відповідача слід стягнути нараховану суму процентів за Договором позики №555135962776 від 08.12.2020 року у розмірі 2440,30 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Інфінанс» заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики №0675551922/7 складає 161375,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 151375,00 грн.

В свою чергу ТОВ «Вердик Капітал», до якого перейшло від ТОВ «Інфінанс» право вимоги до ОСОБА_1 , нараховано за період з 11.02.2022 року по 14.05.2022 року, заборгованість за Договором позики №0675551922/7 у розмірі 193925,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 183925,00 грн.

З приводу наведених розрахунків суд зазначає таке.

Суд не бере до уваги розрахунок, складений первісним кредитором ТОВ «Інфінанс», оскільки він містить дані які не відповідають умовам договору позики, а саме: вказаний розрахунок починається з 15.05.2019 року. При цьому, Договір позики №0675551922/7 укладений 21.11.2020 року на підставі поданої 21.11.2020 року ОСОБА_1 заявки-анкети №3348047. Крім того, матеріали справи містять підтвердження, що ТОВ «Інфінанс» було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 10000,00 грн саме 21.11.2020 року. Доказів укладення Договору позики 15.05.2019 року матеріали справи не містять.

Крім того, за умовами договору надання позики (в тому числі і на умовах фінансового кредиту) №0675551922/7 від 21.11.2020 року (відповідно до пропозиції укласти договір та акцепт оферти) сторонами було узгоджено строк користування кредитом у вигляді 30 днів та строк дії договору у вигляді 3 років. Таким чином, сторони узгодили строк кредитування (строк виконання зобов`язання), який є відмінним від строку дії договору, а тому нарахування відсотків поза межами узгодженого сторонами строку кредитування є неправомірним.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

У постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (висновки Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 року в справі № 753/8945/19).

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Як встановлено судом, сторонами у договорі погоджено строк користування кредитом 30 днів та плату за користування кредитом у межах вказаного строку.

Доказів того, що в подальшому сторонами було пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять.

Водночас, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до копії заявки-анкети на отримання кредиту №3348047, ОСОБА_1 21.11.2021 року звернувся до ТОВ «Інфінанс» із проханням надати йому кредит на вказаних у цій заявці умовах: сума кредиту 10 000,00 грн, терміном на 30 днів.

Матеріали справи не містять доказів пролонгації кредиту, а, отже, строк кредитування за договором складав 30 днів і саме протягом цього часу кредитодавець має право нараховувати відсотки за користування кредитом.

Відповідно до умов Договору процентна ставка визначена у розмірі 1,75 %.

Водночас, максимальна відсоткова ставка 3,5% за один день користування кредитом, застосовується за умови неналежного виконання умов Договору або скасування Програми лояльності.

Тобто, первісні кредитори та ТОВ «Факторинг Партнерс», мали право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі прострочення позичальником грошового зобов`язання позикодавець має право на стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «Факторинг Партнерс» не заявило, а, тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору задоволенню не підлягають.

Оскільки відповідач неналежно виконував умови договору, відповідно до його положень застосуванню підлягає відсоткова ставка на рівні 3,5%.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за відсотками за Договором позики №0675551922/7 від 21.11.2020 року за період з 21.11.2020 року по 20.12.2020 року (30 днів) складає 10 500,00 грн (10 000,00 грн х 3,5 % х 30 днів), яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача нарахованих після спливу строку кредитування відсотків є необґрунтованими.

При цьому позивач не заявляв вимоги про стягнення відсотків, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за Договором позики №0675551922/7 від 21.11.2020 року складає 20500,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 10 500,00 грн заборгованість по процентам.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висовку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за Договорами позики: №0675551922/7 від 21.11.2020 року та №555135962776 від 08.12.2020 року у загальній сумі 26440,30 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 13500,00 грн та заборгованість за нарахованими процентами 12940,30 грн.

У решті вимог позивача слід відмовити за необґрунтованістю.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №0612480021 від 13.02.2026 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 420,73 грн (26440,30 х 2662,40 / 167315,30).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір №02-07/2024 про надання правничої допомоги 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги № 1023 від 01.01.2026; витяг з акту №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 25000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованість за Договорами позики: №555135962776 від 08.12.2020 року та №0675551922/7 від 21.11.2020 року у сумі 26440,30 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 420,73 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість в загальній сумі 26 440,30 грн (двадцять шість тисяч чотириста сорок гривень 30 копійок), з яких:

- за Договором позики №0675551922/7 від 21.11.2020 року 20500,00 грн, з яких: 10000,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 10 500,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами;

- за Договором позики №555135962776 від 08.12.2020 року 5940,30 грн, з яких: 3500,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 2440,30 грн - заборгованість за нарахованими процентами

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на судовий збір у сумі 420,73 грн (чотириста двадцять гривень 73 копійки) та витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Гуденко