Рішення № 137185528, 08.06.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/970/26 Справа №447/895/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

(заочне)

08.06.2026 Миколаївський районний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Бачуна О.І.

за участі секретаря с/з Данилів О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінтраст-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и в:

13.03.2026 року, ТОВ ФК «Фінтраст-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1680719 від 26.06.2024 року , в розмірі 27 600 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 26.06.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір №1680719 про надання споживчого кредиту в електронній формі. Згідно з умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 4000 грн., строком на 359 днів та зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №13082025-1, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження,

В судове засіданні представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Не подав відзив на позовну заяву.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно матеріалів справи, 26.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №1680719 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Згідно умов Кредитного договору, сума кредиту складає 4 000 грн (п. 1.3. Кредитного договору), строк кредиту 359 днів: з 26.06.2024 року по 21.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту визначені Графіком платежів, який є невід`ємною частиною Кредитного договору.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит у сумі 4 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів.

Після прийняття Відповідачем умов Кредитного договору з ним було укладено електронний Кредитний договір, який був підписаний Відповідачем у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «В765», після чого Відповідач отримав кредит у сумі 4 000 грн на свою платіжну картку, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Так, укладаючи цей договір, сторони передбачили нарахування процентів на наступних умовах: відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

Згідно умов, передбачених п. 1.5.2. Кредитного договору, знижена процентна ставка становить 1,425 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживач до 26.07.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що підлягають сплаті за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, перераховується за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на умовах, що передбачені Кредитним договором та застосовуються до інших споживачів, які не мають індивідуальних знижок. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення умов для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед первісним кредитором, 13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №13082025, за яким Позивач набув право грошової вимоги за Кредитним договором №1680719 у повному обсязі.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості, станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача за Кредитним договором складає 27 600 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 600 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2 000 грн - штрафні санкції.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 12 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема строку кредитування та процентів за користування кредитом, порядок і розмір яких визначено договором. На виконання його умов первісний кредитор перерахував на картковий рахунок відповідача 4000 грн. Здійснюючи користування кредитними коштами відповідач фактично визнав укладення договору та отримання кредиту.

Надані позивачем докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про укладення між сторонами кредитного договору, наявність зобов`язань та підстав для стягнення заборгованості.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (стаття 1078 ЦК України).

Факт переходу до позивача прав вимоги за вказаним кредитним договором до боржника ОСОБА_2 підтверджується відповідним договором факторингу, складеними на його виконання Актом прийому-передачі Реєстру боржників та Реєстром боржників.

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами

Пунктом 5 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, крім іншого, доповнено: статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %;

Розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів із дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вбачається, що умови кредитного договору від 26 червня 2024 року передбачають процентну ставку у розмірі 1,5 % на день (та 1,425 % як знижену), що суперечить вимогам закону.

Згідно зі статтею 204, частиною 2 статті 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Таким чином, положення пунктів п. 1.5.1, 1.7.1 кредитного договору, в частині розміру процентів за користування кредитними коштами, що перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Законом України «Про споживче кредитування» розмір в 1 %, є нікчемними відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин підлягає перерахуванню розмір нарахованих позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами з урахуванням зазначених приписів, виходячи з максимального розміру денної процентної ставки - 1 %. Із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем платежі на погашення боргу за кредитом від 26 червня 2024 року не вносилися.

Враховуючи викладене, проценти за вказаним кредитним договором мають бути нараховані наступним чином і їх розмір за період із 26 червня 2024 року по 21 червня 2025 року становить 14360грн (4000 грн х 1 % х 359 днів).

Щодо вирішення позовних вимог в частині стягнення штрафу

Згідно із пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на цей час, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій за вказаним кредитним договором.

З приводу зауважень сторони позивача про зміни положень законодавства та можливості нарахування суми пені на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає.

Відповідно до п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції до внесення змін згідно Закону № 3498-IXвід 22.11.2023 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Законом України № 3498-IXвід 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» відповідну норму виключено, пункт 6 викладено у редакції: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

На думку сторони позивача, відповідна обставина поновлює правові підстави для нарахування та стягнення неустойки (пені), а саме за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, у тому числі, за договором кредиту, укладеним з відповідачем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно з Законом України «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є ЦК України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина 2 статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено за період 26 червня 2024 року по 21 червня 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, звільнення ОСОБА_1 від обов`язку сплати заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України.

Доводи позивача про те, що змінами, внесеними Законом № 3498-IX до Закону України «Про споживче кредитування» скасовано заборону на нарахування штрафних санкцій під час дії воєнного стану, не спростовують висновків суду, оскільки положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є нормою прямої дії, мають імперативний характер та підлягають застосуванню незалежно від умов договору.

Крім цього, Закон України «Про споживче кредитування» не скасовує та не змінює дії зазначеної норми ЦК України, а тому не може тлумачитись як такий, що дозволяє нарахування штрафних санкцій, у тому числі штрафу, за невиконання грошового зобов`язання.

Кожна з наведених норм регламенту окремі часові проміжки для визначення правомірності нарахування та стягнення неустойки, внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» на підставі Закону України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не усуває необхідності застосування приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України за їх заборонним характером.

Щодо стягнення (розподілу) судових витрат на професійну правничу допомогу

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно із частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, крім іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат передбачено, що віднесено до їх складу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частинами 1-3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям (див.: пункти 139-145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Отже подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

У позовній заяві товариство просило відшкодувати витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн, яка надавалась адвокатом Столітнім М.М. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024 .

На підтвердження факту надання правничої допомоги надано заявку на виконання доручення до Договору від 10 грудня 2024 року№10/12-2024, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру , рахунок на оплату із наведеним переліком наданих послуг на суму 10 000 грн, акт прийому-передачі виконаних робі (наданих послуг).

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції не відповідають критерію розумності їхнього розміру.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Щодо стягнення (розподілу) судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на часткове задоволення позову із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1771,07грн за розгляд справи у суді першої інстанції .

Керуючись: ст. ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №1680719 від 26.06.2024 року в розмірі з яких заборгованість по тілу кредиту 4000грн., заборгованість за процентами 14360 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 1771,07 гривень судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 гривень. В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку ст. 284-285 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 днів з дня його ухвалення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» код ЄДРПОУ:44559822, місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2026

Суддя Бачун О. І.