Рішення № 137185174, 08.06.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/2625/26

Номер провадження 2/337/2176/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Малишенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернувся з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначив, що 15.05.2025 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту. Відповідач отримав кредит у розмірі 9 000,00 гривень. До теперішнього часу відповідач своїх зобов`язань за договором не виконав, лише частково здійснив оплату в рахунок погашення заборгованості за договором (у розмірі 6 400,00 гривень), що свідчить про визнання обставин в частині укладення договору. Станом на 07.04.2026 заборгованість за договором становить 24 110,00 гривень, у тому числі: за тілом кредиту 9 000,00 гривень, прострочених платежів за процентами 12 600,00 гривень, заборгованості за штрафами 0,00 грн, заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України 1 800,00 гривень, суми прострочених платежів за комісією 710,00 гривень.

Позивач просить суд стягнути в судовому порядку з відповідача заборгованість в розмірі 24 110,00 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 01.05.2026 відкрито провадження у справі, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

18.05.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти позовних вимог, вважаючи їх необгрунтованими. Зазначив, що він є військовослужбовцем, учасником бойових дій, проходить службу за контрактом в Національній гвардії України з 26.10.2013, що підтверджується відповідною довідкою. Він належним чином виконував зобов`язання за договором, частково повернув суму кредиту (у розмірі 6 400,00 гривень). Залишок по тілу кредиту становить 2 600,00 гривень. Щодо інших сум нарахувань (штрафні санкції, пеня, проценти за користування кредитом) відповідач зазначив, що вони нараховані неправомірно, в порушення положень Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Він неодноразово звертався до позивача з питанням щодо врегулювання списання решти заборгованості, але його звернення були проігноровані. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

18.05.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому сторона не погодилася з запереченнями сторони відповідача, вважаючи їх необгрунтованими. Представник зазначив, що в Законі України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться про ненарахування процентів, а не списання нарахованих процентів, які були нараховані до набрання чинності відповідною нормою. Відповідач не надав копію військового квитка та в наданих доказах проходження ним військової служби не міститься його РНОКПП, що позбавляє можливості пересвідчитися, що він проходив військову службу, зокрема під час строку дії кредитного договору. Відповідач не надав доказів зарахування його до Збройних Сил України. Умови кредитного договору, в тому числі в частині нарахування процентів, були погоджені відповідачем без зауважень, сам договір був укладений добровільно, відповідач з вимогами щодо його розірвання не звертався, у зв`язку з чим позивач вважає обрахунок заборгованості правомірним та просить стягнути заборгованість в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Враховуючи наявність відзиву та достатніх даних для вирішення спору, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 638, 640 ЦК України, встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі Закон).

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що 15.05.2025 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 537338-КС-002, в рамках якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 000,00 грн. Вказана обставина обома сторонами визнається та не спростована.

Крім того, суд вважає встановленою обставину щодо здійснення оплати відповідачем в рахунок оплати боргу у розмірі 6 400,00 грн, що також визнається обома сторонами.

Щодо нарахувань процентів, неустойки та комісії суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Зазначена редакція вказаної норми була введена в дію 09.02.2025 після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов`язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні», тобто до виникнення спірних договірних відносин між сторонами (15.05.2025 дата укладення кредитного договору).

Формулювання вказаної норми є доволі розлогим і охоплює дуже широкий перелік військовослужбовців як тих, що були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, так і інших військовослужбовців під час дії особливого періоду, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Оскільки стороною позивача було поставлено під сумнів виконання відповідачем свого військового обов`язку та наявність підстав для користування пільгою, судом було витребувано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 в період з 1 кварталу 2025 року по 2 квартал 2026 року проходив військову службу у Київському інституті НГУ та військовій частині НОМЕР_1 , а також отримував суму грошового забезпечення як військовослужбовець (код доходу 185), в тому числі в період дії кредитного договору.

Крім того, відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення, а також довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 15.12.2026.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 (постанова від 12.11.2025) виснувала, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу. У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент прийняття цієї постанови воєнний стан не скасований. У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1). Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, суд вважає, що оскільки відповідач був (під час укладення кредитного договору) та наразі є військовослужбовцем Національної гвардії України, продовжує виконувати обов`язки військової служби в установі, яка є переведеною на воєнний стан, а отже сам відповідач бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, є всі підстави вважати його таким, що має право скористатися відповідною пільгою.

Крім того, відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно зі ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами по кредиту, а також штрафних санкцій за ст. 625 ЦК України та інших видів неустойки.

Водночас, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 600,00 гривень (з урахуванням часткового погашення 6 400,00 грн) є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки судом достовірно встановлено, що відповідач порушив умови договору в частині повернення основної суми кредиту, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 280, 282, 352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 600,00 грн та судовий збір у розмірі 287,11 грн на загальну суму 2 887,11 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім гривень 11 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, б. 26, офіс 411, ЄДРПОУ 41084239).

Відповідач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ