Рішення № 13718511, 02.02.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р.Справа № 27/158-10-5140 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Міхальова Ю.О. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 163 613,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 163 613,76 грн., з яких 126096,64 грн. заборгованість за кредитом, 26 527,80 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 10 989,32 грн. пеня, що нарахована відповідачу за порушення строків повернення кредиту і сплати відсотків та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами кредитного договору №012/11-27/413 від 05.07.2007р. позивач надав кредит відповідачу у розмірі 204481,00 грн., проте відповідач виконував свої обовязки по сплаті кредиту та відсотків несвоєчасно та не в повному обсязі, у звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 02.02.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, проти позову не заперечував, згідно наданих усних пояснень, та зазначав, що в звязку з тяжким фінансовим становищем позбавлений можливості своєчасно виконувати свої зобовязання за кредитним договором №012/11-27/413 від 05.07.2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача та представника позивача, суд встановив:

05 липня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - позичальник) було укладено кредитний договір №012/11-27/413, згідно з яким, кредитор на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію (надалі кредит) у сумі 204481,00 грн.

У п. 1.2 договору встановлено, що кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в порядку, передбаченому цим договором та повинен бути поверненим позичальником у строк по «05»липня 2012 року включно.

Згідно до п. 1.3 договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 18% річних (далі проценти); розмір процентів може змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

Положеннями п. 2.1 договору передбачено, що у відповідності з чинним законодавством України виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором забезпечується: заставою належних позичальнику основних засобів в кількості 11 одиниць, які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Проселочна 10-А, надалі - предмет застави (п.п. 2.1.1 договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, сторони домовились, що видача позичальнику кредиту, передбаченого п. 1.1.2 цього договору, здійснюється: на підставі заяви позичальника про видачу кредитних коштів в межах суми страхового платежу за умови укладення договорів забезпечення, передбачених п. 2.1 цього договору та надання кредитору копії договору страхування, передбаченого п. 2.2 цього договору (п.п 3.4.1 договору).

Пунктом 3.6 договору встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту кредитору (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).

Згідно до умов п. 3.7 договору, встановлено, що позичальник зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість) у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невідємний додаток №1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми у випадку її надання).

У п. 3.8 договору визначено, що сторони встановлюють наступний порядок погашення заборгованості позичальника за цим договором:

- в першу чергу погашається заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, після чого сплачується передбачені договором комісії;

- в другу чергу погашається сума основної заборгованості за кредитом (позичкова заборгованість);

- в третю чергу погашається заборгованість за штрафами, пенею у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, повязаних з неналежним виконанням позичальником умов цього договору.

Умовами п. 4.3 договору встановлено, що з підписанням цього договору сторони домовились, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобовязань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Відповідно до п. 6.2 договору, позичальник зобовязаний у випадку порушення умов цього договору, сплачувати кредитору пеню та інші штрафні санкції, передбачені цим договором.

Положеннями п. 9.1 встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за цим договором (позичкової заборгованості, процентів за користування кредитом, штрафів та пені, відшкодування витрат та збитків кредитора).

Згідно до умов п. 10.2 договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору: пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Відповідно до додатку №1 до кредитного договору № 012/11-27/413 від 05.07.2007р., який підписано та скріплено печатками обох сторін, відповідач зобовязаний погашати кредит щомісячно рівними частинами на протязі періоду з серпня 2007 року по липень 2012 року включно, всього 204481,00 грн.

05 липня 2007 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (заставодержатель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (заставодавець) було укладено договір застави основних засобів № 012/11-27/382 та, згідно умов додаткової угоди №012/11-27/382/1 від 21.05.2009р. до договору застави основних засобів № 012/11-27/382 від 05.07.2007р., в забезпечення виконання зобовязань вказаних у п. 1.1 договору заставодавець на умовах, передбачених даним договором, передає у заставу основні засоби, а саме: виробниче обладнання згідно додатку №1, що належать заставодавцю на підставі: видаткової накладної №ЛНА-000007 від 16.04.2006р., видаткової накладної №0057 від 25.03.2003р., видаткової накладної №628 від 20.04.2006р., видаткової накладної №633 від 22.04.2006р., видаткової накладної №112 від 25.06.2002р., видаткової накладної №РН-0000296 від 18.03.2004р.

У відповідності до анкети-заяви на отримання кредиту Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 18.06.2007р., Відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль” надано, шляхом перерахування з позичкового рахунку на особовий рахунок №2251917975 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 204481,00 грн., відкритого в Одеській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль” м. Одеса, що підтверджується наявним у матеріалах справи меморіальним ордером №72 від 20.07.2007р. Зазначені обставини підтверджують належне виконання ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" своїх договірних зобовязань.

Між тим, в порушення умов договору відповідач свої договірні зобовязання виконав частково, сплатив всього 78384,36 грн. кредиту, що вбачається з наявної у матеріалах справи виписки з особового рахунку відповідача за відповідні періоди.

Отже, відповідач у встановлені графіком строки кредит не повертав, нараховані відсотки за користування кредитними коштами не сплачував, в зв'язку з чим станом на 10.11.2010р. заборгованість відповідача за кредитним договором склала 163613,76 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

14.09.2009р. позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 5-0-6/22-4964 згідно якої, відповідно до умов п.7.3 договору, позивач вимагає сплати заборгованості по кредиту в повному обсязі на протязі 30 днів з дати отримання цієї претензії, а також попереджає відповідача, що у разі невиконання даної вимоги банк буде змушений звернутися до суду. Вказана претензія отримана відповідачем 16.09.2009р., але у строк, що встановлений претензією, не сплатив свою заборгованість за кредитним договором, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача наявної заборгованості за кредитним договором № 012/11-27/413 від 05.07.2007р.

Згідно до положень статуту погодженого Національним банком України 04.11.2009р., затвердженого протоколом загальних зборів ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” №3б-45 від 14.10.2010р. Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником прав та обовязків ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, у звязку із зміною найменування товариства, що підтверджує належні повноваження для звернення з даним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Із вище встановлених обставин справи вбачається, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за кредитним договором, а саме прострочив строки повернення наданого позивачем кредиту та прострочив сплату відсотків за користування кредитом, а відповідно до умов п. 4.3 договору встановлено, що будь-яке порушення позичальником умов цього договору повинно розглядатись як істотне порушення договору, яке надає право кредитору в порядку, передбаченому цим договором та/або діючим законодавством України, незалежно від встановлених договором строків виконання зобовязань, вимагати від позичальника повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.

Такі умови укладеного між сторонами договору кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якою передбачено, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього ж кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п. 10.2 договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору: пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачем не сплачено пеню, що нарахована позивачем за порушення строків повернення кредиту та строків сплати відсотків за користування кредитом на загальну суму 10989,32 грн.

Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем заборгованості за кредитом у розмірі 126 096,64 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 26527,80 грн. та штрафних санкцій (пеня) за неналежне виконання зобовязань відповідачем у сумі 10989,32 грн., вважає данні позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, а тому задовольняються господарським судом, з огляду також на те, що відповідачем не надано суду жодних заперечень, а тим більш жодних доказів, які спростовують наявність заборгованості відповідача по кредитному договору № 012/11-27/413 від 05.07.2007р.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1636,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (65000, м. Одеса, вул. Садова, 10/8, р/р 2909949, МФО 328351, код ЄДРПОУ 23876031) 126096/сто двадцять шість тисяч девяносто шість/грн. 64 коп. заборгованості за кредитом, 26527/двадцять шість тисяч пятсот двадцять сім/грн. 80 коп. заборгованості за відсотками, 10989/десять тисяч девятсот вісімдесят девять/грн. 32 коп. пені, 1636/одна тисяча шістсот тридцять шість/грн. 14 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 07.02.2011р.