Ухвала суду № 137185109, 05.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6319/26 1-кс/335/2168/2026

05 червня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши, клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна в кримінальному провадженні № 12026082060000552 від 03.06.2026, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 про арешт майна, зазначивши наступне.

У провадженні СВ ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знаходяться матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12026082060000552 від 03.06.2026, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що 03.06.2026 до ВП №1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення про те, що за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, на території лікарні «Віта центр» було виявлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розкладав «закладки» та зберігав при собі з метою збуту 29 згортків з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору, схожою на наркотичний засіб «канабіс». 03.06.2026 в період часу з 16:57 по 17:30, перебуваючи на території лікарні «Віта центр», що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України було затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час затримання, було проведено особистий обшук ОСОБА_5 , в ході якого було виявлено та вилучено: 4 згортки з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; 25 згортків з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; зв`язку ключів; прозорі зіп-пакети приблизною кількістю 100 штук; мобільний телефон iPhone 15 Pro Max в корпусі білого кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою з номером НОМЕР_3 ; особисті речі ОСОБА_5 , поміщено до рюкзаку чорного кольору.

З метою збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно, зазначене у клопотанні, у зв`язку з чим, слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Слідчий ОСОБА_6 клопотання підтримав, про що надав відповідну заяву.

Власник майна ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання у частині накладення арешту на: речі, iPhone 15 Pro Max та зв`язку ключів, про що надав відповідну заяву.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що у провадженні ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026082060000552 від 03.06.2026, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, за викладених у цьому клопотанні обставин.

03.06.2026 під час затримання, було проведено особистий обшук ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено: 4 згортки з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; 25 згортків з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; зв`язку ключів; прозорі зіп-пакети приблизною кількістю 100 штук; мобільний телефон iPhone 15 Pro Max в корпусі білого кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою з номером НОМЕР_3 ; особисті речі ОСОБА_5 , поміщено до рюкзаку чорного кольору.

03.06.2026 старшим слідчим СВ ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 винесено постанову про визнання вилучених під час затримання у ході проведення особистого обшуку вказаних речей та предметів, речовими доказами.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на який посилається слідчий у своєму клопотанні, як на підставу для арешту майна, передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання про накладення арешту на майно, а саме на: 4 згортки з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; 25 згортків з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; прозорі зіп-пакети приблизною кількістю 100 штук; мобільний телефон iPhone 15 Pro Max в корпусі білого кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою з номером НОМЕР_3 , які вилучені під час затримання у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_5 03.06.2026, оскільки слідчий довів, що накладання арешту на вказане майно, відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна (ч. 3 ст. 173 КПК України).

Отже, виходячи з викладеного, у частині накладення арешту на: зв`язку ключів; особисті речі ОСОБА_5 , які поміщено до рюкзаку чорного кольору, слідчий суддя вважає, що слід відмовити, оскільки не відповідають критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та слідчим не доведено необхідність такого арешту.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 167, 168, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити частково.

Накласти арешт на: 4 згортки з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; 25 згортків з невідомою речовиною сіро-зеленого кольору рослинного походження; прозорі зіп-пакети приблизною кількістю 100 штук; мобільний телефон iPhone 15 Pro Max в корпусі білого кольору IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою з номером НОМЕР_3 , які були вилучені у ході затримання під час проведення особистого обшуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині клопотання про накладення арешту відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1