Рішення № 137183702, 03.06.2026, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1867/25

2/467/143/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.06.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Явіци І.В.

за участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позивача та доводи на їх обґрунтування

Звернувшись до суду із вказаним позовом, представник позивача посилався на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 25816 від 30 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 , відповідач отримала кредит в розмірі 9000 грн. строком на 730 днів (до 30 грудня 2026 року), шляхом переказу на ї платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% від суми кредиту за кожен день користування (350% річних).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитні кошти в розмірі 9000 грн. було надано відповідачу 30 грудня 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Ощадбанк».

Починаючи з 29 січня 2025 року відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю суму заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її.

Відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом починаючи з 30 грудня 2024 року.

Разом з цим, позивач зазначає пор те, що звертає стягнення на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 30 грудня 2024 року по 25 листопада 2025 року та при цьому не вимагає та пред`являє вимоги дострокового повернення суми кредиту, відповідно до умов кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

У зв`язку з зазначеним порушенням зобов`язань заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 03 грудня 2025 року становить: 29700 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 30 грудня 2024 рок по 25листопада 2025 року та 4500 грн. штраф за порушення умов кредитного договору.

Посилаючись на вказані обставини, позивач через свого представника просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 29700 грн. за процентами за користування кредитом за період з 30 грудня 2024 року по 25 листопада 2025 року, 4500 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Процесуальні дії у справі

Спрощене провадження за цими вимогами було відкрите ухвалою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 грудня 2025 року. Вказаною ухвалою судді, також задоволено клопотання представника позивача про витребування від АТ «Ощадбанк» доказів.

Позиції сторін

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся належно кожного разу, згідно позовної заяви просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач до суду не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання та публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

При цьому, відповідач причин своєї неявки до суду не вказувала, будь-яких заяв, у тому числі й заяв по суті справи, не направляла, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належно в силу положень ч. 9 ст. 10, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, у зв`язку із чим суд вважає наявними одночасно існування усіх передумов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, і необхідних для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач двічі повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте, на розгляд справи свого представника не направила, причин його неявки не вказала, відзив на позов не подала, у той час, як позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

За такого, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, позаяк, жоден із учасників справи у судовому засіданні присутнім не був.

Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин з посиланням на докази, а також оцінка аргументів, наведених учасникам справи

У свою чергу, суд, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а також достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, виходив із такого.

Судом встановлено, що 30 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25816, за умовами якого товариство зобов`язалось надати позичнику грошові кошти в розмірі 9000 грн. (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.

Так, умовами вказаного договору передбачено, що кредит надається строком на 730 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування та періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, розмір яких становить 1,0% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (річна процентна ставка 365,00%).

Сторони дійшли згоди, що товариство переказує суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальнику.

Вказаний договір також містить відомості щодо розміру загальних витрат позичальника за кредитом, розміру орієнтовної реально річної процентної ставки та загальної вартості кредиту на дату укладення договору.

Умовами договору також передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору. так, встановлено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених цим договором, позичальнику встановлюється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1440 грн. на 4 день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 360 грн. починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Як передбачено умовами договору, даний договір укладається в інформаційно-комунікаційній системі на сайті товариства відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Підписуючи цей договір, серед іншого, позичальник засвідчила, що: до укладення договору уважно ознайомилась з текстом паспорту споживчого кредиту, договору та правилами, а також отримала від товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та ст. 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті товариства, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Додаток № 1 до кредитного договору мітить графік платежів, в якому зазначено дати здійснення платежів та їх розмір, а також розмір реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту.

Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію та інші важливі правові аспекти викладено у паспорті споживчого кредиту.

Вказаний кредитний договір з додатком до нього та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, що ОСОБА_1 при укладенні договору у відповідності до вимог закону поінформовано про умови кредитування, строк кредитування, порядок повернення кредиту та процентів за користування кредитом, наслідки порушення умов договору, та така прийняла умови запропонованого їй договору, шляхом його підписання.

Судом також досліджено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Фінансова компанія «процент», затвердженні наказом директора ТОВ «Фінансова компанія «Процент» № 03/09-24П-1 від 05 вересня 2024 року.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Пейтек» від 03 грудня 2025 року, останнє на підставі договору про надання платіжних послуг з перекату коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 02 квітня 2024 року, здійснило переказ грошових коштів у розмірі 9000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_3 від ТОВ «ФК «Процент» на підставі договору № 25816 від 30 грудня 2024 року.

Крім того, відповідно до повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» від 23 квітня 2026 року судом встановлено, що в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 . Банком також надано виписку по рахункам, згідно якої АТ «Ощадбанк» 31 грудня 2024 року біло прийнято платіж в розмірі 9000 грн. від ТОВ «Фінансова компанія «Процент», який зараховано на рахунок ОСОБА_1 01 січня 2025 року.

В свою чергу, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 25816 від 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом не виконано, в зв`язку з чим за період з 30 грудня 2024 року по 25 листопада 2025 року включно утворилась заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 29700 грн.

Згідно вказаного розрахунку, судом також встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Процент» за вказаний період здійснено нарахування штрафних санкцій у розмірі 4500 грн.

Тож, вирішуючи справу по суті, суд ураховував наступне.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Фінансова компанія «Процент»»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком (фінансовою установою), тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Частиною 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 вказаного Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 цього ж Кодексу передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу зазначеного вище, саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок довести належне виконання договірних зобов`язань чи спростувати розмір існуючої заборгованості у разі заперечення проти вимог позивача, або ж право визнати позовні вимоги повністю чи частково.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до наступного.

Позивачем у встановленому порядку доведено факт укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та відповідачем кредитного договору, факт надання відповідачу кредитних коштів, тобто факт належного виконання позивачем договірних зобов`язань щодо надання коштів кредиту у розмірі та строки, передбачені умовами договору.

В свою чергу, відповідач у судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву не подавала, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору суду не подала, а також своїм правом на подання доказів на підтвердження належного виконання умов кредитного договору не скористалась, розміру заборгованості не спростувала.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитом та штрафні санкції, застосовані внаслідок неналежного виконання умов укладеного договору, при цьому вимог про дострокове повернення суми кредиту відповідно до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України не заявляв.

За такого, судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору мало місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за процентами за користування кредитом.

При цьому, суд перевірив правильність нарахування позивачем заборгованості за процентами за користування кредитом та вважає ці розрахунки вірними, оскільки такі відповідають умовам укладеного договору та вимогам закону.

Отже, суд робить висновок, що права позивача порушені відповідачем через неналежне виконання нею умов укладеного кредитного договору та непогашення дійсної заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення на його користь установленої судом заборгованості, яка у цій справі є підтвердженою належними, допустимим і достовірними доказами, у тому числі й їх сукупністю.

Однак, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, суд вважає, що такі не підлягають задоволенню, оскільки у відповідності до підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 30 грудня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, відповідач відповідно до вимог підпункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільнена від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та неустойка (штраф, пеня) підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо посиланні позивача на те, що Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, а тому нараховані штрафи за невиконання умов кредитного договору підлягають сплаті відповідачем, суд задача наступне.

За змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», про які вказано позивачем, так і п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Крім того, суд звертає увагу, що Верховний суд у постанові Пленуму Верховного Суду від 07 лютого 2025 року № 6 зазначає, що пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не може розглядатись як порушення права кредитора на мирне володіння майном, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер та спрямовані на захист інтересів боржника в умовах воєнного стану.

Як наслідок, цей позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового зборута витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема й витрат на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2120,98 грн. судового збору, що становить 86,84 відсотків.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то суд керується правилами ст. 137 ЦПК України і вважає, що розмір цих витрат належно доведений і обґрунтований, оскільки в матеріалах справи наявний договір № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, акт приймання-передачі наданих послуг № 73 до договору про надання юридичних послуг від 30 вересня 2025 року та витяг з цього акту, платіжна інструкція № 3403 від 30 вересня 2025 року, а також документи, що підтверджують надання таких послуг адвокатом.

Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат та недоведеність їх не співмірності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8684 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30 грудня 2024 року по 25 листопада 2025 року включно за кредитним договором № 25816 від 30 грудня 2024 року в розмірі 29700 двадцять дев`ять тисяч сімсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8684 (вісім тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» судовий збір у розмірі 2120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 98 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «процент» (ЄДРПОУ 41466388, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 4);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ірина Явіца