Рішення № 137183379, 08.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/10432/26

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 р. м.Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючої судді Медяної Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №103741091 у сумі 12 366,95 та за договором №4608718 від 12.08.2021 у сумі 12 476. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що 14.08.2021між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №103741091, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 2 500 грн.

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17/12-2021-62, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги за договором №103741091.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договором №103741091.

10.03.2026 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №10-03/26, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договором №103741091.

Відповідач має перед позивачем непогашену за договором №103741091 у сумі 12 366,95 грн., з яких: 2 250 грн. заборгованість за тілом кредиту, 10 116,95 грн. заборгованість за відсотками.

Крім цього, 12.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір №4608718, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 4 200 грн.

25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу №ФК 25-05/22, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги за договором №4608718.

07.11.2025 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №07-11/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» права вимоги за договором №4608718.

Відповідач має перед позивачем непогашену заборгованість за договором №4608718 у сумі 12 476 грн., з яких: 4 200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8 276 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідач не виконує своїх зобов`язань по договорам і не погашає заборгованість, що є порушенням законних інтересів позивача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області прийнято справу до свого провадження та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. Задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів. (а.с.175-176)

Копію позовної заяви з додатками відповідачу надіслано позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. (а.с.8-9)

Відповідачу ОСОБА_1 надіслано ухвалу про відкриття провадження на адресу його зареєстрованого місця проживання. Конверт з відправленням №R067159245451 повернувся до суду у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою. Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України це вважається належним повідомленням особи про розгляд справи. (а.с.198-199)

На дату розгляду справи відповідач ані відзив на позов, ані клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №103741091, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 2 500 грн. на строк 30 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків і комісї та порядок їх нарахування та порядок пролонгації строку кредитування. (а.с.11-15)

Факт підписання даного договору відповідачем підтверджується довідкою про ідентифікацію. (а.с.28)

17.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №17/12-2021-62, у відповідності до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. (а.с.41-49)

Факт сплати ТОВ «Вердикт Капітал» за вказаним договором підтверджується копією платіжного доручення. (а.с.50)

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитним договором №103741091. (а.с.56)

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. (а.с.70-78)

Факт сплати ТОВ «Колект Центр» за вказаним договором підтверджується копією акту зарахування зустрічних однорідних вимог. (а.с.82)

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №10-01/2023 від 10.03.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги за кредитним договором №103741091. (а.с.100)

10.03.2026 між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №10-03/26, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. (а.с.126-129)

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №10-03/26, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитним договором №103741091. (а.с.140)

Крім цього, 12.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено кредитний договір №4608718, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 4 200 грн. на строк 30 днів. В договорі сторони також погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування та порядок пролонгації строку кредитування. (а.с.35-39)

25.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» укладено договір факторингу №ФК 25-05/22, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіті Фінанс» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. (а.с.58-66)

Факт сплати ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за вказаним договором підтвреджується копією платіжної інструкції. (а.с.67)

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №ФК 25-05/22, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором №4608718. (а.с.69)

07.11.2025 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №07-11/25, у відповідності до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» приймає належні ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. (а.с.101-110)

Факт сплати ТОВ «Факторинг Партнерс» за вказаним договором підтверджується копією платіжної інструкції. (а.с.111)

Відповідно до витягу з реєстру прав боржників до договору факторингу №07-11/25, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитним договором №4608718. (а.с.117)

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за вказаними вище договорами підтверджується листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-19383 від 12.05.2026 (а.с.201) та довідкою про рух коштів по картці (а.с.202-203)

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, з матеріалів справи вбачається що кредитний договір №103741091 від 14.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем і кредитний договір №4608718 від 12.08.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладені у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч.1ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів за кредитними договорами підтверджено наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем. Відповідач здійснював погашення заборгованості, проте несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується розрахунками заборгованості (а.с.30-34, 166-71), а тому сума заборгованості за тілом кредиту за договором №103741091 від 14.08.2021 у сумі 2 250 грн. та за договором №4608718 від 12.08.2021 у сумі 4 200 підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Сторони в кредитних договорах погодили розмір відсотків та порядок їх нарахування. Відповідач умови договору не виконав, а тому у нього виникла заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами за договорами. Заборгованість за відсотками за договором №4608718 від 12.08.2021 становить 8 276 грн. Свого розрахунку заборгованості відповідач не надав, аби спростувати розрахунок позивача.

Водночас, щодо розміру відсотків за договором №103741091 від 14.08.2021 у розмірі 10 116,95 грн., суд звертає увагу на наступне.

Суд дійшов висновку, що вказане нарахування не відповідає умовам договору №103741091 з огляду на наступне.

Так, поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані уст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.

Суд звертає увагу, що сторони в договорі №103741091 узгодили строк користування кредитом у 30 днів, з можливістю його пролонгації. При цьому, автопролонгація на стандартних умовах, згідно з умовами договору, не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, сторони узгодили строк кредитування (строк виконання зобов`язання) та порядок і максимально можливий термін його пролонгації, який є відмінним від строку дії договору, а тому нарахування відсотків поза межами узгодженого сторонами строку кредитування (з урахуванням пролонгації) є неправомірним.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №103741091, виконаним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 14.08.2021 по 27.11.2021, нарахування відсотків здійснювалось протягом 105 днів, тобто протягом строку кредитування з урахуванням пролонгації за ініціативою позичальника та автопролонгації. (а.с.30-32)

Проте ТОВ «Вердикт Капітал» здійснював нарахування відсотків поза межами строку кредитування. (а.с.33)

Станом на 27.11.2021 заборгованість відповідача за відсотками становила 2 354,45 грн., а тому саме така сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, оскільки відповідач умови кредитних договорів своєчасно і в повному обсязі не виконував, кошти за кредитними договорами не сплачував, ним порушені умови договорів та вимоги ст. ст.526, 527, 530 ЦК України, через що у нього виникла заборгованість.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №103741091 у сумі 4 604,45 грн., з яких: 2 250 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2 354,45 грн. заборгованість за відсотками та за договором №4608718 від 12.08.2021 у сумі 12 476,00 грн., з яких: 4 200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8 276,00 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 830,50 грн. пропорційно до суми задоволених вимог

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» (а.с.151-154); прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» (а.с.155-160); витяг з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 (а.с.162); заявка на надання юридичної допомоги №1608 від 02.02.2026 (а.с.161).

До позовної заяви було долучено копії підписаних представником ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс» заявки на надання юридичної допомоги №1608 від 02.02.2026 та витягу з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026, в яких сторонами було погоджено наступний обсяг наданих послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , та їх вартість: надання усної консультації 4 000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12 000 грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи, її складністю та важливістю для сторін, обсягом виконаної адвокатом роботи, наявність сталої судової практики в даній категорії справ, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 205, 207, 509, 512, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 628, 629, 638, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», 19,76,77,81,131,141,247,256, 263, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №103741091 у сумі 4 604,45 грн., з яких: 2 250 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2 354,45 грн. заборгованість за відсотками та за договором №4608718 від 12.08.2021 у сумі 12 476,00 грн., з яких: 4 200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8 276,00 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у сумі 1 830,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ42640371, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 6, оф.521;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя