Рішення № 137183156, 28.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2048/24

Провадження № 2/761/919/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про зміну часток у власності на домоволодіння,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про зміну часток у власності на домоволодіння.

У своїй позовній заяві просив суд:

1) Змінити частку у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 190907380000), та встановити, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 належить 28/100 вказаного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, яка складається з : частина підсобної 3-1 площею 1 кв.м., 2 частина підсобної 3-2 площею 8,6 кв.м., частина підсобної 3-3 площею кв.м., частина підсобної 3-4 площею 4,9 кв.м., частина коридору 3-5 площею кв.м., частина житлової кімнати 3-6 площею 10,3 кв.м., частина житлової кімнати 3-7 площею 16,2 кв.м., частина веранди 3-8 площею 15,3 кв.м., частина житлової кімнати 3-9 площею 24,5 кв.м., частина житлової кімнати 3-10 площею 18,0 кв.л частина кухні 3-11 площею 17,0 кв.м., частина тамбура 3-12 площею 5,2 кв.м., частина ванни 3-13 площею 2,0 кв.м., частина вбиральні 3-14 площею 1,2 кв.м. житловому будинку, частина сарая літ. "Б1", частина гаража літ."В1", частин сарая літ."Г1", частина сарая літ."Д1", 1/3 частина хвіртки під N? 1, частин огорожі під N? 3, частина огорожі під N? 4.

2) Зобов?язати департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міські ради (Київської міської державної адміністрації) виправити технічну помилку розділі Реєстру прав власності на нерухоме майно у відомостях про об?єк нерухомого майна житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта 190907380000) шляхом виключення відомостей і графи опису об`єкта переліку всієї 1/5 частини приміщень та виправити відомості щодо загальної площі із 279,9 кв.м. на 280,9 кв.м.

Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 .

Фактичні частки у володінні будинку за адресою: АДРЕСА_1 змінені та не відповідають правовстановлюючим документам. Позивач зазначає, що бажає виділити належну йому частку, однак без визначення цілої одиниці по домоволодінню та визначення його частки, не в змозі зареєструвати право власності на остаточну частину домоволодіння.

Вказане стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

26 лютого 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник Київської міської ради зазначає, що інформація щодо власників часток у будинку, їх розміру та характеристики таких часток не може вважатися технічною помилкою.

У відзиві представник відповідача також вказує, що законодавством у сфері державної реєстрації вже визначено порядок вчинення реєстраційних дій, у зв?язку із чим задоволення позовної вимоги щодо зобов?язання до вчинення реєстраційних дій не має правового підґрунтя.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень житловий будинок по АДРЕСА_1 перебував у спільній частковій власності 1/5 ОСОБА_3 ( речове право № 29520870) на підставі договору дарування від 29.09.1998, серія та номер 1-3327, посвідченого державних нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, дата й час державної реєстрації права - 12.12.2018; 1/20 ОСОБА_2 ( речове право № 21381558) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.07.2017, серія та номер: 3-266 посвідченого державним - нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, дата й час державної реєстрації права - 13.07.2017; 1/10 ОСОБА_2 ( речове право N? НОМЕР_2 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.07.2017, серія та номер: 3-265 посвідченого державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, дата й час державної реєстрації права - 13.07.2017; 1/20 ОСОБА_1 (речове право N? НОМЕР_3 ) на підставі свідоцтва про право на спадшину від 13.07.2017, серія та номер: 3-264 посвідченого державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, дата й час державної реєстрації права - 13.07.2017; 1/10 ОСОБА_1 ( речове право N? НОМЕР_4 ) на підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.07.2017, серія та номер: 3-263 посвідченого державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори, дата й час державної реєстрації права - 13.07.2017.

За розпорядженням представника Президента України Романюка П. "Про розборку 3/10 частин буд. АДРЕСА_2 та перерахування ідеальних долей" №34 від 29 квітня 1992 року було вирішено, зокрема, виключити з домоволодіння АДРЕСА_2 не зареєстровані 3/10 частини, які згоріли під час пожежі.

04 червня 1992 року за розпорядженням представника Президента України Романюка П. "Про дозвіл на прибудову до буд. АДРЕСА_2 " №121 вирішено дозволити ОСОБА_5 прибудувати дві кімнати площею 32 м2 в будинку АДРЕСА_1 .

12 вересня 1995 року рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів №942 погоджено прибудову та реконструкцію дворових будівель в будинку АДРЕСА_1 , а саме погоджено прибудову веранди площею 20 кв.м., тамбуру 6,1 кв.м., кухні 17 кв.м. та погоджено реконструкцію дворових будівель.

17 січня 2001 року Шевченківським районним судом міста Києва за цивільним позовом ОСОБА_6 було встановлено порядок користування щодо частки 1/5, яка в подальшому перейшла у власність ОСОБА_4 .

Вказаним рішенням від 17 січня 2001 року також було встановлено порядок користування для ОСОБА_6 виділено в користування приміщення в будинку за номерами : 5-1, 5-3, 5-4, 5-5, 5-6, 5-7, 5-8, а також 1/5, що складає 13,8 кв.м. і складається з приміщень під номерами 1-5 (1,3 кв.м.), 1-6 (0,9 кв.м.), 1-7 (4,1 кв.м.), 1-4 (7,8 кв.м.).

20 грудня 2017 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі №761/27506/17 прийнято рішення, яким визнано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах в порядку спадкування за законом на кімнату позначеної в плані за номером 3-7 площею 19,1 кв.м., кімнату позначеної плані за номером 3-5 площею 16,2 кв.м., веранди позначеної в плані за номером «І» площею 5,2 кв.м., веранди позначеної в плані за номером «ІІ» площею 15,3 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1 .

11 червня 2020 року Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" проведено розрахунок ідеальних часток співвласників домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого частка ОСОБА_1 становить 28/100 усіх будівель і споруд, частка ОСОБА_2 становить 28/100 усіх будівель і споруд, частка ОСОБА_3 становить 19/100 усіх будівель і споруд, частка ОСОБА_4 становить 25/100 усіх будівель і споруд.

Щодо зміни частки у праві спільної часткової власності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

З довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними будівлями перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Частка співвласника у праві спільної часткової власності є вираженням обсягу його прав щодо всього майна та не свідчить про обмеження такого права конкретними внутрішніми приміщеннями або будівлями, допоки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є спільною частковою власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Частинами 1, 2 статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

ОСОБА_1 , заявивши вимогу про зміну часток у праві спільної часткової власності, одночасно просить встановити, що така ідеальна частка складається з конкретних ізольованих і підсобних приміщень та частин господарських споруд, залишаючи при цьому домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 у спільній частковій власності інших осіб.

Суд зазначає, що закріплення за ідеальною часткою співвласника конкретних внутрішніх приміщень та надвірних споруд змінює правовий режим користування спільним об`єктом без припинення права спільної власності на нього. Оскільки, за змістом статті 356 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності передбачає належність усього майна всім співвласникам одночасно у відповідних частках, визначення конкретних кімнат, підсобних приміщень та господарських споруд, які мають складати частку 28/100, що належить ОСОБА_1 , не призводить до припинення права спільної часткової власності інших осіб на ці приміщення та не створює окремого об`єкта нерухомого майна.

Встановлення належності конкретних частин будинку окремому співвласнику здійснюється або шляхом встановлення порядку володіння та користування майном на підставі статті 358 ЦК України, або у разі припинення права спільної власності через виділ чи поділ об`єкта в натурі відповідно до статей 364, 367 ЦК України. З огляду на те, що позовних вимог про виділ частки в натурі чи встановлення порядку користування цим житловим будинком ОСОБА_1 не заявляв, вирішення питання про склад конкретних приміщень у межах вимоги про зміну часток у праві власності змінює лише співвідношення часток співвласників у всьому майні і не тягне за собою припинення права спільної власності інших співвласників на визначені позивачем кімнати, підсобні приміщення та господарські споруди.

З огляду на викладене, оскільки зміна часток у праві спільної часткової власності не припиняє правового режиму спільного майна і не наділяє співвласника правом одноособової власності на окремі частини будівлі, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення складу конкретних приміщень, що належать ОСОБА_1 .

Щодо зобов`язання Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради виправити технічну помилку, суд дійшов до наступного висновку.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить суд зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) виправити технічну помилку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно шляхом виключення відомостей про 1/5 частину приміщень та зміни показника загальної площі з 279,9 кв.м на 280,9 кв.м,

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

Зміна загальної площі капітальної споруди з 279,9 кв.м на 280,9 кв.м, яка відбулася внаслідок проведення прибудов та реконструкцій, а також виключення з опису об`єкта відомостей про 1/5 частину приміщень не є технічною помилкою державного реєстратора. Вказані зміни свідчать про зміну параметрів та характеристик самого об`єкта нерухомості.

Крім того, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є суб`єктом, який здійснюює повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Ураховуючи, що вимоги про зобов`язання реєстраційного органу внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є похідними від позовної вимоги про зміну часток у праві спільної часткової власності, у задоволенні якої судом відмовлено, підстави для задоволення цієї частини позову також відсутні.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Слід зважати, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому слід зважати, що рівність учасників процесу встановлюються не обмежено в конкретному судовому процесі, а стосовно всіх суб`єктів, які звернулися до суду за захистом своїх прав. Рівність має забезпечуватися навіть в окремих непов`язаних судових провадженнях.

Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід`ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при дослідженні доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.

Рішенням у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», заява №12952/87 від 23.05.1993 року).

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №18390/91 від 09 грудня 1994 року).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява №37801/97 від 01 липня 2003 року).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем належних та допустимих доказів, що вказували б на наявність правових підстав для зміни часток у праві спільної часткової власності із визначенням матеріального складу приміщень та для зобов`язання реєстраційного органу внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачем не надано, тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі ст. 24, 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 11, 15, 16, 204, 388, 509, 598 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про зміну часток у власності на домоволодіння - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

ОСОБА_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 ,

Київська міська рада, адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36.

Повний текст рішення виготовлений 04 червня 2026 року.

Суддя: