Рішення № 137183067, 19.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/46053/25

Провадження № 2/761/5460/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2025 року на адресу суду надійшла позовна заява ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №0731043341 від 04.02.2020 року у розмірі 52860,00 грн., а також судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 04.02.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0731043341. Позивач зазначає, що кредитодавець виконав свої зобов?язання та надав відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином зобов?язання щодо повернення коштів та сплати процентів не виконала. 14.07.2021 року між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №14-07/21, на підставі якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за договором №0731043341. У подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Колект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, на підставі якого право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача. Позивач вказує, що загальна заборгованість відповідачки за договором становить 79040,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням та 75040,00 грн. - заборгованість за процентами. Разом із тим, з урахуванням принципу розумності, співмірності та пропорційності позивач просить стягнути з відповідачки 52860,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 48860,00 грн. - заборгованість за процентами.

Ухвалою від 05.11.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

18.11.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків, сформована в системі «Електронний суд» 17.11.2025. 03.12.2025 до суду додатково надійшла заява позивача про усунення недоліків, сформована в системі «Електронний суд» 02.12.2025.

Ухвалою від 08.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.12.2025 від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка визнала факт укладення кредитного договору та отримання коштів, однак заперечила проти заявленого позивачем розміру заборгованості. Відповідачка вказала, що за кредитом у розмірі 4000,00 грн. строком користування 30 днів та процентною ставкою 1,75 % на день до стягнення може підлягати лише 6100,00 грн., з яких 4000,00 грн. - тіло кредиту та 2100,00 грн. - проценти за 30 днів користування кредитом. В іншій частині позовних вимог просила відмовити. Також у відзиві представник відповідачки просив зменшити витрати позивача на правничу допомогу та здійснити розподіл судових витрат пропорційно до задоволених і відхилених позовних вимог. На підтвердження витрат відповідачки на правничу допомогу до відзиву додано договір про надання правничої допомоги, додаток до нього, розрахункову квитанцію, акт приймання-передачі послуг, детальний опис робіт, свідоцтво адвоката та ордер.

31.12.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач не погодився з доводами відповідачки, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що строк дії договору становить 36 календарних місяців, у межах якого, на думку позивача, правомірно нараховані проценти за користування кредитними коштами.

15.01.2026 до суду надійшли заперечення відповідачки на відповідь на відзив, у яких відповідачка повторно наголосила, що строк дії договору та строк користування конкретним траншем є різними правовими категоріями, а договірні проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України можуть нараховуватися лише в межах погодженого строку користування конкретним траншем.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи встановлено, що 04.02.2020 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0731043341.

Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ «Інфінанс» надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати і повернути у передбачені договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше

строку користування траншем, визначеного сторонами. Цим же пунктом передбачено, що строк користування кожним траншем с окремим та визначається відповідно до умов.

Згідно з п. 1.6 договору максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів, діючий ліміт кредиту - 20000,00 грн., максимальна відсоткова ставка - 1,75 % за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості. Пунктом 1.7 договору передбачено, що протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту.

Пунктом 1.15 договору передбачено, що розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні та реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначаються сторонами у відповідних додатках до договору.

04.02.2020 відповідачкою акцептовано оферту на отримання і траншу кредиту згідно договору №0731043341 та заявки-анкети №2628543639 від 04.02.2020 у. В акцеті оферти визначено основні умови кредиту (траншу): розмір кредиту - 4000,00 грн., строк користування кредитом (траншем) - 30 днів, строк дії договору - 3 роки, відсоткова ставка - 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка - 638,75 %.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», відповідно до якого 04.02.2020 року о 19:24 через платіжну систему іРаy.ua на платіжну картку клієнта було перераховано 4000,00 грн.

Відповідачка у відзиві факт укладення договору та отримання кредитних коштів не заперечувала.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що 04.02.2020 року відповідачці було видано кредит у розмірі 4000,00 грн., а станом на 14.07.2021 року заборгованість визначена первісним кредитором у розмірі 40890,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 36890,00 грн. - заборгованість за процентами.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року, до ТОВ «Вердикт Капітал» передано право вимоги до відповідачки за договором №0731043341 у розмірі 40890,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 36890,00 грн. - заборгованість за процентами.

Суд окремо акцентує увагу, що в зазначеному витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14.07.2021 року датою закінчення кредитного договору вказано 05.03.2020 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, до ТОВ «Коллект Центр» передано право вимоги до відповідачки у розмірі 79040,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням, 75040,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами, 0,00 грн. - відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч 1 ст. 104 К України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, провадження N? 14-10цс18, зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. У цій же постанові зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16, провадження №12-142с19, зазначено, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення - проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок щодо неможливості одночасного застосування регулятивної порми ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронної норми ч.2 ст.625 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року у справі №910/18943/20 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з того, що договір №0731043341 передбачає дві різні правові конструкції: загальний строк дії договору / кредитної лінії та строк користування конкретним кредитом (траншем).

Строк 36 календарних місяців, на який посилається позивач, є строком дії договору та строком, у межах якого позичальник мав право користуватися кредитною лінією та звертатися за отриманням окремих траншів. Водночас умови договору прямо передбачають, що остаточний термін повернення кожного траншу кредиту не може бути пізніше строку користування траншем, а строк користування кожним траншем є окремим.

За акцептованою відповідачкою офертою від 04.02.2020 року сторони погодили строк користування саме спірним траншем у розмірі 4000,00 грн. - 30 днів. Тому саме цей строк, а не загальний строк дії договору 36 місяців, є строком кредитування для цілей нарахування договірних процентів відповідно до положень ч.1 ст.1048 ЦК України.

Посилання позивача на те, що 30 днів є лише орієнтовним або пільговим строком повернення кредиту суд вважає нервам скільки такі твердження не узгоджуються із буквальним змістом п. 1.2, п. 1.6, п. 1.15 договору та акцепту оферти, де прямо визначено строк користування кредитом (траншем) - 30 днів.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторони у встановленому договором порядку змінили або продовжили строк користування поточним кредитом (траншем).

Доказів сплати відповідачкою нарахованих процентів з цільовим призначенням для продовження строку користування поточним кредитом, як це передбачено договором, позивач суду не надав.

Суд також враховує, що позивач заявив до стягнення саме заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за нарахованими процентами. Так, в позовній заяві зазначено, що складовими заборгованості у розмірі 52860,00 грн. с: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 48860,00 грн.

Також, з реєстру боржників до договору відступлення від 10.01.2023 року вбачається, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно зі ст. 625 ЦК України визначена у розмірі 0,00 грн.

Отже, позивач фактично не заявляв до стягнення суму відповідальності за ч. 2 ст. 625 ЦК України, а просить стягнути проценти за договором, нараховані в порядку ст. 1048 ЦК України.

За таких обставин нарахування процентів за користування кредитом після спливу 30-денного строку користування траншем не відповідає правовій природі процентів за ч.1 ст.1048 ЦК України та не може бути покладене в основу рішення суду.

Суд відхиляє розрахунок позивача в частині процентів, нарахованих після спливу 30-денного строку користування траншем, оскільки такий розрахунок не відповідає умовам договору та наведеним вище нормам матеріального права.

Водночас, з урахуванням встановленого факту отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4000,00 грн. та погодженої сторонами процентної ставки 1,75 % за один день користування кредитом протягом 30 днів, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає сума заборгованості у розмірі 6100,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2100,00 грн. - проценти за користування кредитом у межах погодженого 30-денного строку, виходячи з розрахунку: 4000,00 грн. х 1,75% х 30 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 52860,00 грн., а задоволенню підлягають вимоги у розмірі 6100,00 грн., що становить 11,54 % від заявленої ціни позову. Відповідно частка відхилених позовних вимог становить 88,46 %.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. 3 урахуванням часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 279,54 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. На підтвердження цих витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги, заявку на надання юридичної допомоги №1816 від 01.09.2025 року та витяг з акта N? 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року. З указаних документів вбачається, що заявлені послуги включають надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години вартістю 4000,00 грн. та складання позовної заяви тривалістю 4 години вартістю 12000,00 грн.

Представник відповідачки у відзиві заявив клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, шаблонність позовної заяви та типовий характер спору.

Оцінюючи надані позивачем докази та заперечення відповідачки, суд враховує, що справа є малозначною, стосується типового спору про стягнення заборгованості за мікрокредитним договором, позовна заява має шаблонний характер, а обсяг індивідуальної правової роботи у даній справі є незначним. Заявлені 16000,00 грн. витрат на правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності із предметом

спору.

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу, які можуть братися до розподілу, до 7000,00 грн. З урахуванням частки задоволених позовних вимог 11,54% з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 807,80 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідачкою заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження таких витрат подано договір про надання правничої допомоги №25198 від 10.12.2025 року, додаток №1 до нього, розрахункову квитанцію від 10.12.2025, акт приймання-передачі послуг №1 від 16.12.2025, детальний опис робіт, свідоцтво адвоката та ордер.

Суд звертає увагу, що у відзиві заявлено про витрати відповідачки у розмірі 10000,00 грн., однак додані до відзиву документи підтверджують надання і оплату правничої допомоги у межах цієї справи на суму 9000,00 грн. Саме ця документально підтверджена сума підлягає врахуванню при розподілі судових витрат.

Позивач у відповіді на відзив заперечував проти стягнення витрат відповідачки на правничу допомогу мотивуючи дані заперечення критеріями реальності адвокатських витрат - їх дійсності та необхідності, а також, розумності їхнього розміру. За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат відповідачки на правничу допомогу, які можуть братися до розподілу, до 7000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позову та частку відхилених позовних вимог 88,46 %, з позивача на користь відповідачки підлягає стягненню 6192,20 грн. витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639,

1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за договором №0731043341 від 04.02.2020 року у розмірі 6100 (шість тисяч сто) грн. 00 коп., з яких: 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2100 (дві тисячі сто) грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» судовий збір у розмірі 279 (двісті сімдесят дев?ять) грн. 54 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 807 (вісімсот сім) грн. 80 коп., а всього стягнути 7187 (сім тисяч сто вісімдесят сім) грн. 34 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6192 грн. (шість тисяч сто дев?яносто дві) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: