Рішення № 137182950, 05.03.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/35644/24

Провадження № 2/761/1232/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Аббасової Н.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Сухини А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ПрАТ «АК «Київводоканал» (позивач) до ОСОБА_4 (відповідачка-1), ОСОБА_2 (відповідач-2) про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі позивач вказує, що відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (Договір -1). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. У разі відмови споживачів від отримання послуг, дана відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

31 травня 2021 року на офіційному веб-сайті опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (Договір-2), у зв`язку із чим з 01.07.2021 року вказаний договір вважається укладеним.

Позивач зазначає, що відповідачі отримують житлово-комунальні послуги на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від них не надходило.

Відповідачі в порушення умов договору щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.01.2017 по 30.06.2024 житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення не виконали належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 81 558,04 грн. Також у відповідачів наявна заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування 1 317,53 грн. Таким чином загальна сума заборгованості складає 82 875,57 грн. У зв`язку із простроченням сплати відповідачами спожитих житлово-комунальних послуг позивачем також нараховано 3 % річних у розмірі 6 774,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 427,69 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024 матеріали вказаної справи передано судді Аббасовій Н.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.10.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

21 листопада 2024 року на адресу суду надійшов відзив від ОСОБА_2 (відповідач-2), в якому він зазначив, що позовна давність за заборгованістю та додаткових вимог у вигляді 3% річних та інфляційних витрат за період з 01.01.2017 по 18.09.2021 вже сплинула. Крім того, відповідач-2 зазначив, що спірні правовідносини виникли на підставі договорів, які були укладенні до набуття ним повноліття та відповідно повної цивільної дієздатності, відтак він є неналежним відповідачем по справі. Також, ОСОБА_2 зауважив, що з 24.02.2022 не проживав за місцем реєстрації, оскільки разом з сім`єю виїхав з м. Києва в західні області України та в подальшому до Французької Республіки, де проживав понад півтора роки. Після повернення відповідача-2 в Україну, він змушений був проживати у друзів та знайомих, тому що умови проживання в квартирі не відповідають санітарним нормам, стеля, стіни та підлога в квартирі запліснявіли за період їх відсутності. Квартира вже кілька років стоїть зачинена і в ній ніхто не проживає, що підтверджується актом про не проживання особи за місцем реєстрації. Крім того, в квартирі відсутнє електропостачання, тому що в період їх відсутності було викрадено лічильник електроенергії. Тому, враховуючи не проживання відповідача-2 в квартирі з часу досягнення ним повноліття (з 15.07.2022) по теперішній час він не міг користуватись послугами позивача і не має сплачувати за їх споживання, відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості, а також 3% річних та інфляційних витрат за період 01.01.2017 по 18.09.2021 у зв`язку зі спливом позовної давності, в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат за період 19.09.2021 по 18.09.2023 у зв`язку зі спливом позовної давності, та визнати його неналежним відповідачем у справі та виключити його з кола відповідачів.

03 грудня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що строк позовної давності починає перебіг з моменту несплати кожного окремого платежу, який підлягає сплаті до 20 числа кожного місяця наступного за розрахунковим. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020, який в подальшому неодноразово продовжувався, до 30.06.2023р. При цьому, Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно з яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, встановлена статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки та яка мала спливти з 12.03.2020 по 30.06.2023 - була продовжена. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки визначені, зокрема ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Отже, встановлена ст. 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки, сплив якої припадав на карантин, скасований під час дії воєнного стану, - продовжена до закінчення дії воєнного стану. Щодо не набуття цивільної дієздатності відповідачем-2, Позивач зауважив, що позовна заява була подана в період коли ОСОБА_2 вже був повнолітнім і набув повної цивільної дієздатності. Крім того, позивач зауважив, що в період з січня 2017 року по червень 2024 року не були встановлені квартирні засоби обліку води, тому нарахування за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення провадились відповідно до п. 11 Правил №630. Разом з тим, несплата вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності відповідачів або членів його родини можуть мати місце при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, при цьому відповідачі не надавали ніяких заяв.

30 січня 2025 року на адресу суду від відповідача-1 - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 18.07.2007 №8669 квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної (сумісної) власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках кожному. Послугами позивача відповідачі не користувались з 2022 року, оскільки перебували за кордоном (Франція) ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже 18-річного віку досяг ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже і набув повної дієздатності. Син повернувся в Україну у 2023 році і з того часу в квартирі не проживав, станом на теперішній час в квартирі ніхто не проживає, послугами водопостачання не користуються. Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України було введено воєнний стан на всій території України, в зв`язку з чим Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 05.03.2022 №206, якої було встановлено заборону про нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Крім того, просила застосувати до заявлених позовних вимог строки позовної давності, у зв`язку з чим в задоволенні позову відмовити.

04 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача по справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.04.2025 ОСОБА_3 залучено в якості співвідповідача у даній справі.

22 квітня 2025 від представника позивача надійшла уточнююча позовна заява, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 82 875,57 грн., 3% річних у розмірі 6 774,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 30 427,69 грн., витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн.

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.03.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА за даними Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, видане Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією згідно з розпорядженням від 18.07.2007р. №8669 квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках кожній.

ОСОБА_4 після державної реєстрації шлюбу 25.01.2018, актовий запис №62 змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 25.01.2018р.

Підпункти 1, 10 пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дають визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води в період виникнення спірних правовідносин регулювалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року (надалі - Правила) (втратили чинність 01.05.2022 року).

Відповідно до пункту 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

05.08.2014 в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання Публічним акціонерним товариством «Акціонерне компанія «Київводоканал», що перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - Договір-1).

Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Також зазначено, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг.

Відповідно до п. 1.1 Договору-1 ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору-1 розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За приписами статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Оскільки після розміщення повідомлення та Договору в газеті "Хрещатик" жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг від Відповідачів не надходило, вони є споживачами цих послуг і несуть відповідні зобов`язання.

31.05.2021 на офіційному веб-сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ "АК "Київводоканал" про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - Договір-2), у зв`язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.

Згідно пунктом 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем. (абзац 3 частин четвертої та п`ятої статті 13 Закон України «Про житлово-комунальні послуги»).

Для того щоб договір не вважався акцептованим, Відповідачі мали надати свої заперечення щодо його умов. Однак матеріали справи не містять доказів звернення Відповідачів до Позивача із відповідними запереченнями.

Отже, з огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг(постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13).

Відповідно до п. 1. Договору-2 ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 15 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Пунктом 7 Договору-2 передбачено, що плата за послуги складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послугу та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в ч. 1 ст. 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

За приписами ст. 7 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оплати житлово-комунальних послуг, згідно з яким:- споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором;- споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За приписами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент існування взаємовідносин), пунктів 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено (пункт 11 Правил) (втратили чинність з 01.05.2022).

До 01.03.2022 року нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення холодної води відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 16.06.2015 №579 «Про затвердження нормативів питаного водопостачання та норм споживання послуг з централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у м. Києві».

З 01.05.2022 нарахування оплати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення проводяться відповідно до Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 (далі - Правила №690).

Позивач зазначив, що на квартиру АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , по якому нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Оскільки за період з 01.01.2017 по 30.06.2024 відповідачі не встановили квартирних засобів обліку, відтак обсяги наданих послуг на підставі яких формувались повідомлення про сплату розраховувались згідно з показаннями будинкових засобів обліку, з урахуванням кількості зареєстрованих у квартирі осіб.

Відповідачі у справі є індивідуальними споживачами, які отримують житлово-комунальну послугу для власних потреб відповідно до умов типових договорів.

Вони, які індивідуальні споживачі, зобов`язані здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, і не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Вони мають обов`язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами - не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

При цьому, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (пункт 6 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Споживач має право на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в`їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору (підпункт 7 пункту 45 Правил №690).

На підтвердження факту не проживання у квартирі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 2022 року надано акт про не проживання особи за місцем реєстрації від 18.11.2024, яким засвідчено, що ОСОБА_2 фактично не проживає в кв. АДРЕСА_2 з 24.02.2022 по теперішній час, тимчасовий дозвіл на проживання ОСОБА_7 у Франції, згідно якого встановлено, що він здійснив в`їзд до Франції 18.03.2022, копії дозволу на тимчасове проживання бенефіціару тимчасового захисту ОСОБА_8 на французькій мові.

Суд відхиляє доводи Відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони не проживали за місцем реєстрації та комунальними послугами не користувалися з 2022 року, оскільки частина 3 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою встановлено солідарний обов`язок оплати для дієздатних осіб, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, не передбачає винятків в залежності від фактичного проживання таких осіб у житлі. Особи, що фактично не проживали в квартирі, але були в ній зареєстровані, не звільняються від обов`язку сплачувати витрати за надані Позивачем послуги, якщо вони у встановленому законом порядку не звернулися до надавача послуг із письмовою заявою та доказами про своє непроживання для проведення перерахунку.

Наданий Відповідачем-2 акт від 18.11.2024 року та інші документи, надані на підтвердження непроживання у квартирі АДРЕСА_2 не є належними доказами звільнення від оплати, оскільки Відповідачі не інформували виконавця комунальних послуг про зміну фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі, як того вимагає пункт 11 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У будинку за адресою: АДРЕСА_3 за період з 01.01.2017 по 30.06.2024 встановлено три прилади обліку води, а саме: MWN50-NKP №16344241 (дата повірки -01.09.2016); COSMOS WPD №9251972 (дата повірки 11.06.2020), COSMOS WPD №9252166 (дата повірки 02.05.2024).

На підтвердження наданих послуг Позивач надав інформацію про розподіл обсягів споживання холодної води за показаннями комерційного приладу обліку води з вказаними сумарними об`ємами, спожити за показаннями квартирних вузлів розподільчого обліку та на власні потреби, за період з 01.01.2017 по 30.06.2024 (о/р НОМЕР_2 ), акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за адресою: АДРЕСА_3 за період з 2017 по червень 2024 року. Відповідно до Інформації про розподіл обсягів споживання спожитих послуг за період з 01.01.2017 по 30.06.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , суду надано вичерпні відомості щодо бази нарахувань. Зазначений документ містить відомості щодо щомісячних показників загальнобудинкового приладу обліку холодної води, обсягів води, спожитої за показниками квартирних лічильників, обсягів води, що підлягають розподілу між квартирами, які не обладнані індивідуальними приладами обліку, а також дані щодо кількості зареєстрованих у квартирі осіб та розподіленого на квартиру обсягу спожитої води.

Позивач довів факт надання послуги до будинку в період з січня 2017 по червень 2024 року, при цьому матеріали справи не містять доказів, що квартира АДРЕСА_2 вказаний період була відключена від внутрішньобудинкових мереж.

Таким чином, оскільки суд не встановив обставин, які б свідчили про відмову Відповідачів від укладення договору про надання житлово-комунальних послуг та/або не надання відповідної послуги, суд вважає, що договір є укладеним, а житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення такі, що були надані.

Згідно з обгрунтованим розрахунком заборгованості, який надав Позивач, Відповідачі, за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2024 року мають заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у сумі 81 558,04 грн; заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування у сумі 1 317,53 грн.

Перевіривши арифметичну правильність здійснених нарахувань та їх відповідність заявленому періоду прострочення, судом не встановлено порушень порядку обчислення або невідповідностей поданого розрахунку матеріалам справи, тому суд визнав такий розрахунок заборгованості обґрунтованим і таким, що підтверджується відповідними первинними документами.

Позивач належним чином довів факт порушення Відповідачами свого обов`язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, а саме з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, плати за абонентське обслуговування. Натомість Відповідачі власного контррозрахунку не подали, не надали належних та допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обгрунтованість і правильність наданого Позивачем розрахунку, як і не надали доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості за спірний період, або наявність законних підстав для звільнення їх від обов`язку зі сплати заявленої суми боргу.

Від ОСОБА_5 та ОСОБА_2 надійшли заяви про застосування строку позовної давності до позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведенняза період з 01.01.2017 по 18.09.2021, а також 3% річних та інфляційних витрат за період з 01.01.2017 по 18.09.2023.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першої статті 257 ЦК України). Для зобов`язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України встановлена, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 3.1 Договору-1 та п. 15 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-Х набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24, провадження № 12-19гс25, зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Позивач подав позов 26 вересня 2024 року, визначив, що предметом спору є заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з 01 січня 2017 року по 30 червня 2024.

За послуги, спожиті у січні та лютому 2017 року, строк оплати спливає 20 лютого та 20 березня 2017 року відповідно, а отже перебіг позовної давності по вказаним вимогам починається з 21.02.2017 та з 21.03.2017р., тобто станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з січня по лютий 2017 року спливла. Щодо інших вимог, враховуючи, що позовна давність продовжувалася на строк дії карантину та воєнний час, станом на час звернення з позовом у цій справі Позивач не пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за період з березня 2017 року по червень 2024 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, а ст. 322 ЦК вказує, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Солідарний обов`язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (стаття 541, частина перша статті 542 ЦК України).

Отже, у спірних правовідносинах співвласники та дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Наявність факту проживання та/або реєстрації особи у житловому приміщенні споживача є підставою для виникнення солідарної відповідальності. У такому разі надавач житлово-комунальних послуг має право вимагати виконання зобов`язання: частково або в повному обсязі від усіх боржників разом; або від будь-кого з них окремо. У разі виникнення у споживача заборгованості за спожиту послугу він на вимогу надавача житлово-комунальних послуг має сплатити суму у боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, крім періоду, коли діяв мораторій в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року "Деякі питання оплати житлово- комунальних послуг в період воєнного стану" та постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг".

Разом з тим, пред`являючи вимогу про солідарне стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості починаючи з січня 2017 року, позивач залишив поза увагою той факт, що відповідач ОСОБА_2 досяг повноліття лише 15 липня 2022 року, що унеможливлює стягнення з нього заборгованості як користувача квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першою та другою статті 33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її батьки (усиновлювачі) або піклувальник.

При цьому, згідно з п. 99.2 ст. 99 Податкового Кодексу України грошові зобов`язання малолітніх/неповнолітніх осіб виконуються їх батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття малолітніми/неповнолітніми особами цивільної дієздатності в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Таким чином, оскільки в період з 01 січня 2017 року до 15 липня 2022 року відповідач ОСОБА_2 був неповнолітнім, як наслідок не набув повної цивільної дієздатності, суд не вбачає правових підстав для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за вказаний період, а також нарахованих на вказану заборгованість інфляційних втрат та трьох процентів річних, оскільки грошові зобов`язання відповідача-2 за період до 15 липня 2022 року повинні були виконуватись законними представниками (батьками (усиновителями), опікунами (піклувальниками) до набуття ним цивільної дієздатності в повному обсязі.

Таким чином обов`язок ОСОБА_2 по сплаті за житлово-комунальні послуги виникає за період з серпня 2022 року по червень 2024 року.

Отже, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно підлягають стягненню на користь ПАТ "АК "Київводоканал" за період з 15 липня 2022 року по 30 червня 2024 року заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 26 718,59 грн, яка складається з заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 23 081,65 грн, та заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 918,03 грн.

Відповідно, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно підлягають стягненню на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" за період з 01 березня 2017 року по 14 липня 2022 року заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 57 495,97 грн, яка складається із заборгованості з оплати за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 57 096,47 грн та заборгованості з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 399,50 грн.

Крім того, звертаючись до суду з позовом ПрАТ "АК "Київводоканал", у зв`язку з простроченням сплати спожитих житлово-комунальних послуг, просило суд стягнути з відповідачів, 3% річних у розмірі 6 774,03 грн, інфляційні втрати у розмірі 30 427,69 грн за період з 01 січня 2017 року по 30 червня 2024 року.

Дослідивши довідку-розрахунок заборгованості, надану ПрАТ "АК "Київводоканал" в частині складової вимоги заборгованості - інфляційних втрат, 3 % річних нарахованих на суми боргу суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексуУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 року у справі №903/602/24 визначила, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Разом з тим, оскільки як зазначалось вище станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з січня по лютий 2017 року спливла, при цьому Позивач не пропустив строк звернення до суду щодо вимог про стягнення боргу за період з березня 2017 року по червень 2024 року, відтак і не пропустив строку звернення з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період.

Нарахування компенсаційних виплат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК Україниздійснено Позивачем правомірно, з дотриманням обмежень щодо їх нарахування, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану".

Відповідачі власного контррозрахунку щодо 3% річних та інфляційних втрат не подали та не надали суду жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували або ставили під сумнів обґрунтованість і правильність наданого Позивачем розрахунку.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають солідарному стягненню нараховані на заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 15 липня 2022 року по 30 червня 2024 року 3% річних у розмірі 9,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 42,98 грн.

Також з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягають солідарному стягненню нараховані на заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 березня 2017 року по 14 липня 2022 року 3% річних у розмірі 6 461,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 977,95 грн.

Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» підлягають частковому задоволенню у вищезазначених розмірах за період з 01.03.2017 по 30.06.2024 року.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, що документально підтверджено. У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачів судовий збір за подання позову в сумі 3 028,00 грн та витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату судового збору з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1 373,95 грн з кожної, а з відповідача ОСОБА_2 -202,17 грн.

Витрати на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 45,00 грн стягненню не підлягають, оскільки ці відомості не є доказом і не містять інформації про предмет доказування.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12,13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період з 15 липня 2022 року по 30 червня 2024 року заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 23 081,65 грн, заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 918,03 грн, 3% річних у розмірі 9,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 42,98 грн., а всього 24 051,92 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» за період з 01 березня 2017 року по 14 липня 2022 року заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 57 096,47 грн, заборгованість з внесення плати за абонентське обслуговування в розмірі 399,50 грн, 3% річних у розмірі 6 461,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 977,95грн., а всього 92 935,68 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 1 373,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 202,17 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір у розмірі 1 373,95 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а.

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя Н.В. Аббасова