Рішення № 137182319, 08.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2614/26

пр. № 2/759/6769/26

08 червня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 57 847 грн 48 коп.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 09.10.2017 між ОСОБА_1 та АТ «ТАСКОМБАНК» було укладено кредитний договір № 005/3968968-СК, у відповідності до умов якого АТ «ТАСКОМБАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

АТ «ТАСКОМБАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 своє зобов`язання не виконав, що призвело до його прострочення та виникнення заборгованості у загальному розмірі 57 847 грн 48 коп., з яких: 33 092 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 24 754 грн 57 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

З урахуванням вищевикладеного, АТ «ТАСКОМБАНК» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену заборгованість за кредитним договором та вирішити питання про розподіл судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 06 лютого 2026 року неодноразово направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 09.10.2017 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір № 005/3968968-СК. Зазначений документ особисто підписаний ОСОБА_1 та уповноваженим представником банківської установи з використанням печатки юридичної особи.

Окрім персональних даних, необхідних для надання банківських послуг, у заяві-договорі ОСОБА_1 виклав своє волевиявлення на відкриття на його ім`я банківського рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, випуск платіжної картки, а також здійснення кредитування цього рахунку у межах пакету послуг «Кредитка» двома наступними способами: 1) шляхом проведення платіжних операцій на суму, що перевищує залишок особистих грошових коштів ОСОБА_1 ; 2) шляхом встановлення кредитного ліміту на умовах, зазначених в заяві-договорі. При цьому ОСОБА_1 підтвердив свій обов`язок повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання у випадку прийняття банком рішення про надання кредиту і використання цього кредиту. У заяві-договорі ОСОБА_1 зазначив бажаний розмір кредитного ліміту (5 500 грн 00 коп.) і при цьому погодився з тим, що банк самостійно приймає рішення про встановлення/скасування/зміну розміру кредитного ліміту.

У заяві-договорі № 005/3968968-СК від 09.10.2017 ОСОБА_1 засвідчив, що повідомлений про те, що умови надання та обслуговування кредитної лінії, у тому числі орієнтовний графік погашення, детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов`язань, реальна процентна ставка, абсолютне значення подорожчання кредиту та усі інші умови кредитування, викладені в повідомленні до цієї заяви-договору. Підписанням заяви-договору ОСОБА_1 підтвердив, що був ознайомлений з усіма умовами кредитування та обслуговування банківського рахунку, а також отримав свій примірник заяви-договору з додатками.

Заява-договір містить погодження АТ «ТАСКОМБАНК» на відкриття банківського рахунку на ім`я ОСОБА_1 , випуск платіжної картки за цим рахунком та здійснення його кредитування.

Додатком до заяви-договору № 005/3968968-СК від 09.10.2017 є повідомлення, яке містить вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі договору. Так, зі змісту цього повідомлення вбачається, що сторонами було погоджено наступні умови встановлення кредитного ліміту: максимальний розмір кредитного ліміту - 100 000 грн 00 коп., процентна ставка за користування кредитними коштами протягом пільгового періоду - 0,0001%, процентна ставка за користування кредитними коштами поза межами пільгового періоду - 48%; пільговий період - до 55 днів; строк кредитування - 365 днів; автоматична пролонгація строку кредитування на 365 днів; мінімальний щомісячний платіж у розмірі 2% від суми боргу. Повідомлення також містить орієнтовний графік платежів з інформацією щодо порядку формування щомісячного платежу, його складових та порядку сплати.

Заява-договір № 005/3968968-СК від 09.10.2017 та додатки до цього документа відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів, містять інформацію щодо загальної орієнтовної вартості кредиту, витрат за ним тощо.

Таким чином, судом встановлено, що 09.10.2017 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 виникло, серед іншого, кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.

З доданого до заяви-договору повідомлення встановлено, що 09.10.2017 на ім`я ОСОБА_1 АТ «ТАСКОМБАНК» було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 .

Зі змісту виписки за вищезазначеним банківським рахунком вбачається, що АТ «ТАСКОМБАНК» здійснювало кредитування цього рахунку шляхом встановлення кредитного ліміту, а ОСОБА_1 вільно використовував кошти кредитного ліміту для задоволення особистих (споживчих) потреб.

Таким чином, судом встановлено, що АТ «ТАСКОМБАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 005/3968968-СК від 09.10.2017, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів шляхом кредитування банківського рахунку у вигляді встановлення кредитного ліміту.

Дослідженням виписки за банківським рахунком, розрахунком заборгованості судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом строку кредитування забезпечував поповнення свого банківського рахунку, що давало АТ «ТАСКОМБАНК» можливість списувати грошові кошти для погашення кредитної заборгованості.

Обставини поповнення ОСОБА_1 банківського рахунку з метою подальшого списання грошових коштів в якості повернення кредиту та сплати процентів за його використання свідчать про підтвердження ним свого грошового зобов`язання перед АТ «ТАСКОМБАНК», яке виникло внаслідок використання коштів кредитного ліміту.

Водночас, за результатами дослідження виписки по банківському рахунку, розрахунку заборгованості судом встановлено, що внесених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для повного повернення кредиту та сплати процентів за його використання, що призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості. Так, за весь період надання кредитних послуг ОСОБА_1 здійснив використання кредитних коштів на суму 777 831 грн 16 коп., а забезпечив поповнення рахунку лише на суму 744 738 грн 25 коп. При цьому з нарахованих за використання кредитних коштів процентів у сумі 51 990 грн 56 коп. ОСОБА_1 сплатив лише 25 825 грн 96 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 59 257 грн 51 коп., з яких: 33 092 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 26 164 грн 60 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості, вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Хоча судом встановлено, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 005/3968968-СК від 09.10.2017 становить 59 257 грн 51 коп., проте позивачем пред`явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості у меншому розмірі - 57 847 грн 48 коп. Заявлений до стягнення розмір заборгованості є меншим за рахунок меншого розміру заборгованості ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом.

З урахуванням вищевикладеного суд розглядає та вирішує цю справу лише в межах позовних вимог та заявленого розміру заборгованості.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 , 2) виконання АТ «ТАСКОМБАНК» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, а також доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості у розмірі 57 847 грн 48 коп., з яких: 33 092 грн 91 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 24 754 грн 57 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 2255375858 від 19.01.2026, зі змісту якої вбачається, що АТ «ТАСКОМБАНК» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .

Сторонами справи не надано доказів понесення інших видів судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 662 грн 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ: 09806443; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) суму заборгованості за кредитним договором № 005/3968968-СК від 09.10.2017 у загальному розмірі 57 847 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот сорок сім) гривень 48 копійок, з яких: 33 092 (тридцять три тисяч дев`яносто дві) гривні 91 копійка - заборгованість за тілом кредиту; 24 754 (двадцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят чотири) гривні 57 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ: 09806443; місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 червня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко