Рішення № 137182213, 10.03.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/25371/24

пр. № 2/759/382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

за участю секретаря Лавриненко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євміна Інна Леонідівна (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 6, оф. 55) про визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2024 адвокат Ткаченко О.В., яка представляє інтереси позивача, звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить визначити, що частки в спільній сумісній власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, належні відповідно до державних актів на право приватної власності на землю співвласникам: померлим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є рівними, тобто по 1/3 частки кожному.

Дану позовну заяву адвокат Ткаченко О.В. обґрунтовує тим, що відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0001464542024 від 17.06.2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, площею 0,0523 га за цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , на підставі державних актів на право приватної власності на землю: серії ІV-КВ № 129391 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ № 129389 від 20.09.2000 року; серії ІVКВ № 129390 від 20.09.2000 року.

ОСОБА_4 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , виданим 01.05.1982 року Ленінградським в/РАЦС м. Києва.

ОСОБА_2 - бабуся позивача, мати ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , виданим 19.07.1952 року жовтневим РАЦС м. Києва.

ОСОБА_5 - рідний дядько позивача, син ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 , виданим 03.05.1954 року Раковицьким сіль. РАЦС Радомишльського р-ну.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 20.02.2002 року, після смерті якого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 1312/02 на його майно на підставі заяви про прийняття спадщини його матір`ю ОСОБА_2 .

24 червня 2003 року за реєстровим №3-1904 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину жилого будинку з надвірними будівлями номер АДРЕСА_2 .

Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 видано не було. Таким чином, ОСОБА_2 спадщину на частку в земельній ділянці після смерті свого сина ОСОБА_5 прийняла, але не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 29.10.2010 року, після смерті якої Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №41/11 на її майно на підставі заяви про прийняття спадщини її онукою ОСОБА_1 (позивачем).

У спадщину після смерті ОСОБА_2 в тому числі увійшла спадщина після смерті ОСОБА_5 , яку спадкоємиця прийняла та частково не оформила.

11 серпня 2011 року за реєстровим №6-1979 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 на підставі заповіту, посвідченого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 07.11.2000 року, зареєстрованого у реєстрі за №2у-2391, дублікат якого виданий Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 17.05.2011 року за реєстром №6-1289, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами номер АДРЕСА_2 , що належали померлій: частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою, 20.10.1983 року за реєстровим №5ДН-19735; частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 24.09.2003 року за реєстровим №3-1904; частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою, 17.07.1990 року за реєстровим №8Н-2569.

Для оформлення спадкових прав на частку у земельній ділянці після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем - ОСОБА_1 подано до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , разом із правовстановлюючими документами на вищезазначену земельну ділянку, а саме державні акти на право приватної власності на землю серії ІV-КВ №129391 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ №129389 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ №129390 від 20.09.2000 року та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0001464542024 від 17.06.2024 року, в якому зазначено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, площею 0,0523 га за цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без зазначення часток у праві власності.

31.10.2024 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою за №6886/02-31 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з неможливістю визначити склад спадкового майна, а саме не визначено розмір частки померлої у спільній сумісній власності та рекомендовано звернутися до суду за визначенням частки померлої у спільній сумісній власності.

У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 14.04.2024 року, після смерті якого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євміною Інною Леонідівною відкрито спадкову справу №8/2024 на його майно на підставі заяви про прийняття спадщини його донькою ОСОБА_1 (позивачем).

25 жовтня 2024 року за реєстровим №1024 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євміною Інною Леонідівною ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку житлового будинку номер АДРЕСА_2 .

Для оформлення спадкових прав на частку у земельній ділянці після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцем - ОСОБА_1 подано до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євміною І.Л. заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , разом із правовстановлюючими документами на вищезазначену земельну ділянку, а саме Державні акти на право приватної власності на землю серії ІV-КВ №129391 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ №129389 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ №129390 від 20.09.2000 року та витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0001464542024 від 17.06.2024 року, в якому зазначено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, площею 0,0523 га за цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без зазначення часток у праві власності.

30.10.2024 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Євміноюю І.Л. за №118/02-31 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку з неможливістю визначити розмір частки померлого у спільній власності та рекомендовано звернутися до суду.

Позивач є спадкоємицею за часткою у праві власності майна після смерті ОСОБА_4 , як його донька; за часткою у праві власності майна після смерті ОСОБА_2 - за заповітом, яке складається із частки в спільній власності на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-КВ №129389 від 20.09.2000 року та частки у праві власності ОСОБА_5 , спадщину за яким ОСОБА_2 прийняла, але, в частині права на частку в земельній ділянці, не оформила.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 для розгляду даної позовної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 03.12.2024 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

27.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Київської міської ради, в якому остання фактично не висловлює позицію за чи проти задоволення позову, однак просить проводити розгляд справи без участі уповноваженого представника, а також ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

09.01.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшов лист приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Євміної І.Л. про розгляд справи без її участі.

Ухвалою від 12.03.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті, крім того, постановлено витребувати від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №51150929, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , №41/11, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , та №8/2023, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 .

21.04.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшла спадкова справа №8/2023, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 .

23.04.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшла спадкова справа №41/11, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 . Водночас, листом представник Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори проінформував суд, що надати копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 неможливо у зв`язку із його передачею до Київського державного нотаріального архіву.

Ухвалою від 01.07.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у Державного Київського нотаріального архіву належним чином засвідчені копії усіх документів спадкової справи №1312/02, відкритої після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої у Спадковому реєстрі за №51150929.

31.10.2025 засобами поштового зв`язку до суду надійшов лист Київського державного нотаріального архіву, в якому державний нотаріус Гуль Л.О. повідомила, що надати запитувану спадкову справу неможливо у зв`язку із її знищенням внаслідок пожежі 27.06.2020 року.

Учасники провадження, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, до суду не прибули. Разом з тим, представник позивача - адвокат Ткаченко О.В. через канцелярію суду скерувала заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, ретельно дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали та надані докази, надавши оцінку з підстави їх допустимості, достатності, достовірності та належності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Приписами ст. 13 ЦПК України закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ході розгляду справи встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, площею 0,0523 га за цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , на підставі державних актів на право приватної власності на землю: серії ІV-КВ №129391 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ №129389 від 20.09.2000 року; серії ІVКВ №129390 від 20.09.2000 року (т. 1 а.с. 16-19, 20-23).

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві 20.02.2002 року (т. 1 а.с. 27).

21.08.2002 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №1312/02 щодо майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с. 29).

Після смерті останнього спадкоємцем є його мати - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 серії НОМЕР_3 від 03.05.1954 року (т. 1 а.с. 26).

ОСОБА_2 24.06.2003 отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті свого сина ОСОБА_5 щодо житлового будинку (т. 1 а.с. 28). Водночас, ОСОБА_2 спадщину на частку в земельній ділянці прийняла, але не оформила.

Водночас, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено актовий запис №19779 (т. 1 а.с. 30).

Після смерті ОСОБА_2 . Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №41/11 (т. 1 а.с. 31-32).

Встановлено, що 07.11.2000 ОСОБА_2 , яка є бабусею позивача, заповіла останній належну їй на праві власності частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 33).

11.08.2011 позивач ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом - частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , з яких: частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою, 20.10.1983 року за реєстровим №5ДН-19735; частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 24.09.2003 року за реєстровим №3-1904; частина - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою Київською державною нотаріальною конторою, 17.07.1990 року за реєстровим №8Н-2569 (т. 1 а.с. 31).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 - батько позивача, про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено актовий запис №6296 (т. 1 а.с. 36).

10.06.2024 Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №8/2024 щодо майна померлого ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 37-38).

05.10.2024 ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 на частину житлового будинку з надвірними будівлями, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 37).

Витягом із Державного реєстру речових прав від 25.10.2024, долученим позивачем до позовної заяви, підтверджується, що ОСОБА_1 є власницею частини житлового будинку (т. 1 а.с. 38).

30.10.2024 та 31.10.2024 позивач ОСОБА_1 отримала відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину щодо належної їй частини земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності померлих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 35, 39).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Приписами ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що за своїм змістом свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі №385/321/20 (провадження №61-9916сво21)).

Із наведеного вбачається, що земельна ділянка, яка були у приватній спільній сумісній власності померлих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за життя останніх не була поділена (виділені частки кожного із спадкодавців), а тому позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права у повному обсязі.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

У ході розгляду справи встановлено, що власниками земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, площею 0,0523 га за цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , на підставі державних актів на право приватної власності на землю: серії ІV-КВ №129391 від 20.09.2000 року; серії ІV-КВ №129389 від 20.09.2000 року; серії ІVКВ №129390 від 20.09.2000 року.

На вказаній земельній ділянці розташований будинок, право власності на який, відповідно до наявних у матеріалах справи документах, належить позивачу ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Приписами ч. 1,2 ст. 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно зі ст. 89 ЗУ України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників жилого будинку. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Беручи до уваги, що частка кожного із власників земельної ділянки у спільній сумісній власності на земельну ділянку не була визначена за життя, її визначення є необхідним для реалізації спадкових прав ОСОБА_1 , яка є власником житлового будинку, розташованого на даній земельній ділянці.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, згідно з роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності

Приписами ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що визначення часток спадкодавців у праві спільної власності є належним та ефективним способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, належні відповідно до державних актів на право приватної власності на землю співвласникам: померлим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , рівними, тобто по 1/3 частки кожному, підлягають задоволенню, оскільки відсутність судового рішення про поділ часток кожного із співвласників в натурі щодо спадкового майна унеможливлює оформлення спадкових прав ОСОБА_1 у нотаріальному порядку.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 280-284, 352-355, 372, 377 ЦПК України, ст.ст. 16, 355-357, 364, 1216-1218, 1220-1223, 1225, 1226, 1268-1270, 1279 ЦК України, ст.ст. 86, 89, 120 ЗК України, суд

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Євміна Інна Леонідівна (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 6, оф. 55) про визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визначити, що частки ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:247:0021, площею 0,0523 га за цільовим призначенням для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (наразі АДРЕСА_2 ) є рівними, тобто по 1/3 частки за кожним.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.