Рішення № 1371815, 22.01.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.08 Справа № 22/4/08

Суддя Скиданова Ю.О.

Позивач:

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Хортицького району,

69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137,

69076, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 5,

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “ОСЕЛЯ”,

69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, 45,

Про:

стягнення 273448,10 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Ковальська Я.М. –довіреність №8/27 від 02.01.2008 р.,

Семеренко С.О. –довіреність №2/27 від 02.01.2008 р.,

від відповідача: Підставка В.А. –довіреність №113 від 10.07.2006 р..

СУТНІСТЬ СПОРУ

Заявлені позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “ОСЕЛЯ” на користь позивача 273448,10 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію за Договором №35 від 07.10.2002 р..

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.11.2007 р. порушено провадження по справі № 22/4/08, судове засідання призначено на 10.01.2008 р.. Розгляд справи відкладався до 22.01.2008 р..

У судовому засіданні 22.01.2008 р. розгляд справи закінчено, відповідно до ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення за згодою представників сторін.

У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, обґрунтовує їх ст.ст. 173, 193, 198, 199 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530, 626, 629, 903 ЦК України. Позивач пояснив суду, що між ним та відповідачем укладено Договір №35 від 07.10.2002 р., за умовами якого відповідач зобов’язався сплачувати за поставлену йому теплову енергію у триденний строк з дати, зазначеної у платіжному документі. Такими платіжними документами є рахунки. Позивач виконав свої зобов’язання за договором, поставив відповідачу за період з серпня 2006 р. по червень 2007 р. теплової енергії на суму 273448,10 грн.. Однак, відповідач в порушення договірних зобов’язань за зазначений період не провів оплату за використану теплову енергію, таким чином за ним рахується заборгованість в сумі 273448,10 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

На адресу суду 21.01.2008 р. від відповідача надійшов письмовий відзив (вих. №9 від 21.01.2008 р.) на позовну заяву, в якому відповідач проти позову не заперечує, зазначив наступне. Згідно з Договором №35 від 07.10.2002 р. відповідач є посередником з оплати споживачів за спожиту теплову енергію. Причиною заборгованості перед позивачем є несвоєчасна оплата мешканцями житлових будинків за спожиту теплову енергію. Так, заборгованість перед ТОВ “Житлово-експлуатаційне управління “ОСЕЛЯ” у мешканців житлового будинку складає 438934,00 з них 70199,32 грн. квартплата. У зв’язку з тяжким фінансовим станом та вищевикладеним, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення по справі на два роки рівними частинами.

За клопотанням сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 07.10.2002 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі КП “Теплові мережі Хортицького району ” (теплопостачальна організація, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “ОСЕЛЯ” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір №35 про відпуск теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору позивач взяв на себе зобов’язання відпускати споживачу теплову енергію у гарячій воді згідно з встановленим планом теплоспоживання...

Відповідно до п. 3.2. Договору відповідач взяв на себе зобов’язання здійснювати оплату платіжних документів, пред’явлених теплопостачальною організацією в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

На виконання умов Договору, позивачем, за період з серпня 2006 р. по червень 2007 р., було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 273448,10 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме актами здачі-прийняття виконаних робіт за зазначений період (копії в матеріалах справи).

На оплату поставленої теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунки (копії в матеріалах справи).

Відповідач взяті на себе договірні зобов’язання по оплаті отриманої від позивача теплової енергії не виконав, у судовому засіданні визнав за собою борг перед позивачем в сумі 273448,10 грн..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за загальний період з серпня 2006 р. по червень 2007 р. складає 273448,10 грн..

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Факт заборгованості відповідача в сумі 273448,10 грн. підтверджується матеріалами справи та визнано представником відповідача у судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення на два роки.

Стаття 121 ГПК України передбачає, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок виконання рішення.

Згідно з п. 2 Роз’яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши клопотання відповідача, щодо розстрочки виконання рішення на два роки, заявлене у судовому засіданні та додану до нього довідку про фінансово-виробничу діяльність ТОВ “ЖЕУ “ОСЕЛЯ”, суд приймаючи до уваги факти та доводи, викладені відповідачем, та, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, вважає за можливе заяву відповідача задовольнити частково, розстрочити виконання рішення по даній справі на один рік рівними частинами.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд:

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Житлово-експлуатаційне управління “ОСЕЛЯ” (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Рад. України, 45, р/р 26009301157771 Центральне відділення ПІБ, МФО 313355, код ЄДРПОУ 30456594) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 273448,10 основного боргу, 2734,48 державного мита, 118,00 витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ. Розстрочити виконання рішення по справі на 12 місяців, шляхом сплати відповідачем 23025,05 грн. щомісяця.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 01.02.2008 р..

Суддя Ю.О. Скиданова