Рішення № 13718142, 08.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.11 р. Справа № 4/46

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Панкова Г.П. – директор за наказом,

від відповідача – Папакіца С.К., Сиразієв М.М. – довіреності від 07.02.2011р.

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр „Металург”

м. Миколаїв

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський

дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь

про стягнення 315869,07грн. заборгованості, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 315869,07грн., з яких: 275483,48грн. – заборгованість за отриману, але не сплачену в повному обсязі продукцію, 40385,59грн. – пеня за прострочення оплати товару.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір поставки №2209 від 18.08.2009р. з додатковими угодами №1 від 06.11.2009р., №2 від 25.11.2009р., №3 від 16.09.2010р. та специфікаціями №3 від 25.11.2009р., №4 від 18.03.2010р., №6 від 15.04.2010р., №7 від 17.05.2010р., видаткові накладні №СЦ-0012048 від 16.09.2010р. на суму 274281,90грн., №СЦ-0012049 від 16.09.2010р. на суму 30620,47грн., №СЦ-0012050 від 16.09.2010р. на суму 140600,76грн., №СЦ-0012051 від 16.09.2010р. на суму 14800,08грн., по яких переданий товар, претензію №101-05-04/372 від 18.10.2010р. з вимогою оплати, яка отримана відповідачем 01.11.2010р.

Відповідач в судовому засіданні надав письмовий відзив на позов №09/19 від 07.02.2011р., в якому підтвердив факт наявності заборгованості в сумі 275084,00грн. та просить суд на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України розстрочити виконання рішення суду рівними частками на 6 місяців у зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства.

В обґрунтування скрутного фінансового становища надав звіти з праці за січень-вересень 2010р., січень-листопад 2010р., січень-грудень 2010р., довідку УПФУ №753/02-1 від 13.01.2011р. про наявність заборгованості по страховим внескам та пільговим пенсіям, приписи прокуратури Донецької області про усунення порушень Законів України „Про оплату праці”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, постанови про арешт коштів боржника від 25.01.2010р., 05.03.2010р., 22.09.2010р., 08.10.2010р., 05.01.2011р., винесені виконавчою службою.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом позову є неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання по договору поставки №2209 від 18.08.2009р. з додатковими угодами №1 від 06.11.2009р., №2 від 25.11.2009р., №3 від 16.09.2010р. та специфікаціями №3 від 25.11.2009р., №4 від 18.03.2010р., №6 від 15.04.2010р., №7 від 17.05.2010р., підписаного між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

2

За своїм змістом та правовою природою договір, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що за договором поставки №2209 від 18.08.2009р. з додатковими угодами №1 від 06.11.2009р., №2 від 25.11.2009р., №3 від 16.09.2010р. та специфікаціями №3 від 25.11.2009р., №4 від 18.03.2010р., №6 від 15.04.2010р., №7 від 17.05.2010р. постачальник (позивач) зобов’язується виготовити та поставити ливарну продукцію, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити лиття у відповідності з специфікаціями, попередньо узгодженими та підписаними сторонами, які є невід’ємною частинами договору (п. 1.1 договору).

Номенклатура, кількість, матеріал виготовлення, одиниця виміру, ціна одиниці лиття, загальна вартість, лиття, а також ГОСТ та технічні умови, які встановлюють вимоги до якості лиття, визначаються в специфікаціях до договору (п. 1.2 договору).

Для виготовлення лиття, покупець повинен надати постачальнику конструкторську документацію, оформлену у відповідності з вимогами ЕСКД в 2 екз., на кожну номенклатуру лиття, зазначену в специфікаціях (п. 1.3 договору).

Оплата за лиття по специфікації, якщо інше не обумовлене в специфікаціях, здійснюється у вигляді 100% попередньої оплати партії лиття, зазначеної у замовленні-необхідності покупця, протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку (п. 3.1 договору).

06.11.2009р. сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, якою змінений порядок оплати товару, а саме: оплата за лиття по специфікації, якщо інше не обумовлене в специфікаціях, здійснюється у вигляді 50% попередньої оплати від партії лиття, зазначеної у замовленні-необхідності покупця, протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку; кінцевий розрахунок за виготовлену партію лиття – протягом 5 календарних днів з дня повідомлення постачальником покупця про готовність партії лиття до поставки по факсу, на підставі виставленого постачальником рахунку. Поставка виготовленої партії лиття здійснюється постачальником в обумовлені в специфікаціях строки, але не раніше здійснення покупцем кінцевого розрахунку за партію лиття.

16.09.2010р. сторонами підписана додаткова угода №3 до договору, якою змінений порядок оплати товару, а саме: оплата за лиття по договору та специфікації здійснюється у вигляді 50% попередньої оплати від партії лиття протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку; кінцевий розрахунок за виготовлену партію лиття – протягом 15 банківських днів з дати поставки лиття на підставі виставленого постачальником рахунку.

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації до договору, в яких узгоджені всі істотні умови, а саме:

- №3 від 25.11.2009р., по якій позивач повинен поставити відповідачу протягом 60 календарних днів з дати попередньої оплати покупцем всього лиття товар на загальну суму 353509,63грн., а відповідач оплатити в наступному порядку: 35% попередньої оплати від вартості лиття протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку; кінцевий розрахунок за виготовлене лиття – протягом 5 календарних днів з дня повідомлення постачальником покупця про готовність партії лиття до поставки по факсу, на підставі виставленого постачальником рахунку;

- №4 від 18.03.2010р., по якій позивач повинен поставити відповідачу протягом 50 календарних днів з дати попередньої оплати покупцем всього лиття товар на загальну суму 32354,93грн.;

- №6 від 15.04.2010р., по якій позивач повинен поставити відповідачу протягом 50 календарних днів з дати попередньої оплати покупцем всього лиття товар на загальну суму 236124,00грн.;

- №7 від 17.05.2010р., по якій позивач повинен поставити відповідачу протягом 30 календарних днів з дати попередньої оплати покупцем всього лиття товар на загальну суму 11244,00грн.

Відповідно до п. 8.3 договору (з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.11.2009р.) він діє до 31.12.2010р., а в частині виконання зобов’язань до повного їх виконання.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

3

Позивачем по видатковим накладним №СЦ-0012048 від 16.09.2010р. на суму 274281,90грн. (специфікація №3), №СЦ-0012049 від 16.09.2010р. на суму 30620,47грн. (специфікація №4), №СЦ-0012050 від 16.09.2010р. на суму 140600,76грн. (специфікація №6), №СЦ-0012051 від 16.09.2010р. на суму 14800,08грн. (специфікація №7) переданий, а відповідачем отриманий товар всього на загальну суму 460303,21грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, отриманий товар сплачений частково, тому, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 275483,48грн.

Враховуючи вищезазначене, а також доведеність позивачем факт наявності заборгованості за товар, який підтверджений і відповідачем, господарський суд задовольняє цю позовну вимогу в повному обсязі.

Враховуючи несплату відповідачем товару, позивач також просить стягнути з нього 40385,59грн. пені за прострочення оплати товару.

Вирішуючи це питання, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 551 Цивільного кодексу України визначає, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім цього, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів – підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Оскільки сторонами договором: а) встановлений строк виконання грошового зобов’язання; б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов’язання; в) розмір пені, а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов’язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 40385,59грн. пені частково в сумі 3292,81грн., оскільки вона повинна бути розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання”, тобто з урахуванням

4

шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ, а позивачем пеня нарахована без урахування подвійної облікової ставки НБУ.

Що стосується клопотання відповідача, в якому він просить суд на підставі п. 6 ст. 83 ГПК України розстрочити виконання рішення суду рівними частками на 6 місяців у зв’язку із скрутним фінансовим становищем підприємства, в обґрунтування якого надані звіти з праці за січень-вересень 2010р., січень-листопад 2010р., січень-грудень 2010р., довідка УПФУ №753/02-1 від 13.01.2011р. про наявність заборгованості по страховим внескам та пільговим пенсіям, приписи прокуратури Донецької області про усунення порушень Законів України „Про оплату праці”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, постанови про арешт коштів боржника від 25.01.2010р., 05.03.2010р., 22.09.2010р., 08.10.2010р., 05.01.2011р., винесені виконавчою службою.

Господарський суд дослідивши надані відповідачем документи, відмовляє у задоволенні клопотання з огляду на наступне:

На підставі п. 6 ст. 83 ГПК України, на яку посилається відповідач, господарський суд при винесенні рішення може розстрочити його виконання, але тільки при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання стосовно надання боржнику розстрочки виконання рішення господарського суду рівними частками на 6 місяців, суд виходить з наступного: розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строк виконання кожної частки визначається господарським судом.

Оскільки, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд приймає до уваги такі обставини:

по-перше, суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави;

по-друге, боржник повинен довести не тільки поважність причини розстрочки виконання рішення, а також і можливість виконати рішення в зазначений строк.

Відмовляючи у клопотанні відповідача про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд враховує той факт, що рахунки боржника знаходиться під арештом, а тому надання розстрочки виконання рішення боржнику ніяк не може сприяти відновленню платоспроможності підприємства боржника та відповідачем не надано документів в підтвердження можливість виконати рішення в шестимісячний термін, тому враховуючи вищезазначене, господарський суд відмовляє у клопотанні.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82, п. 6 ст. 83, 84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр „Металург” м. Миколаїв до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь про стягнення 315869,07грн., з яких: 275483,48грн. – заборгованість за отриману, але не сплачену в повному обсязі продукцію, 40385,59грн. – пеня за прострочення оплати товару частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський дослідно-експериментальний завод” м. Маріуполь-87528, вул. К. Лібкнехта, 105, код 00645211 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісний центр „Металург” м. Миколаїв-54051, пр. жовтневий, 471, код 32654880 заборгованість в сумі 275483,48грн., 3292,81грн. – пеню, 2787,76грн. державного мита та 208,29грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 08.02.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 – суду,1 – позивачу,1 – відповідачу