Ухвала суду № 137180886, 08.06.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/151/23

Провадження № 1-кп/727/48/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1

За участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3

потерпілого: ОСОБА_4

захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження №727/151/23, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022260000000187 від 16.06.2022 року, по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.186, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.5 ст.186, ч.4 ст.189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Шевченківського районного суду м.Чернівці перебуває зазначене вище кримінальне провадження.

02.06.2026 року до суду надійшли клопотання прокурора відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою без можливості внесення застави.

Клопотання обґрунтовував тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09.04.2026 року ОСОБА_8 , ОСОБА_10 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2026 року.

ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.186, ч.4 ст.189 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких.

Вважає, що існують ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені п.п. 15 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) Переховуватись від суду, оскільки в обвинувачених наявні тісні зв`язки зі злочинною спільнотою у м. Чернівці, вони можуть вдатись до спроб переховуватись від суду та/або вдатись до залишення території України у незаконний спосіб;

5) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому обвинувачується. З огляду на суспільну небезпеку вчинених ними діянь, можливість вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження викритої злочинної діяльності є цілком ймовірною і обґрунтованою.

Зазначив, що жоден інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання завдань кримінального провадження та запобігти існуючим ризикам.

Відомостей, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_8 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено.

Просив клопотання про продовження дії відносно обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_8 заперечували проти заявлених клопотань. Вважають, що відсутні підстави для застосування відносно обвинувачених найбільш суворого виду запобіжного заходу, оскільки наведені стороною обвинувачення ризики є недоведеними, завдана потерпілому шкода на даний час відшкодована. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників справи, частково дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

За змістом ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Як було встановлено судом, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.186, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.5 ст.186, ч.4 ст.189 КК України

Ухвалою суду від 09.04.2026 року відносно обвинувачених у даному кримінальному провадженні було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 09 червня 2026 року без визначення розміру застави.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Суд зауважує, що обставини здійснення обвинуваченими конкретних дій та доведеність їх вини чи невинуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості пред`явленого обвинувачення, оцінка наданих суду на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра (обвинувачення) обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Характер та фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, їх тяжкість та суспільне значення, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку. При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для застосування запобіжних заходів, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Отже, ризик - це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. З огляду на обставини кримінального провадження існує певна ймовірність того, що обвинувачений із метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому правопорушення може вдатися до відповідних дій.

Так, наявність ризику переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що обвинувачені можуть ухилятися від суду, оскільки злочини, передбачені ч.5 ст.186, ч.4 ст.189 КК України, які їм інкримінуються є особливо тяжкими, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. Будучи обізнаними про покарання, що їм загрожує за інкриміновані злочини, для уникнення покарання обвинувачені можуть переховуватися від суду.

Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001 зазначено, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання останніх винуватими у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останніх від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Також, обґрунтованим є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачуються, оскільки обвинувачені можуть надалі вчиняти кримінальні правопорушення, так як не мають постійного місця роботи, а отже, сталого джерела доходів, необхідних для забезпечення їх життєдіяльності, що може стати підставою для вчинення кримінальних правопорушень, оскільки вимагання може приносити швидкий стабільний дохід.

Крім того, суд враховує відомості про особу кожного обвинуваченого, зокрема: ОСОБА_8 : раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів; ОСОБА_10 : раніше судимий та вчинив новий злочин в період іспитового строку.

З огляду на зазначене та враховуючи думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, враховуючи конкретні обставини справи та особи обвинувачених, приходить до висновку, що відносно них слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки на даний час наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що вони можуть здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, переховуватися від суду, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, продовжити суспільно-небезпечні дії, які можуть завдати шкоди суспільству. В умовах воєного стану застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинувачених суд вважає недостатнім.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить із необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою, не відпали.

На підставі наведеного, зважаючи на завдання кримінального провадження, передбаченого ст. 2 КПК України та виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а також те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи, який повинен підтвердити або спростувати підозру, яка була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що інший запобіжний захід не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, а тому приходить до висновку, що відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на десять днів.

Одночасно, суд керується положеннями п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні злочину із застосуванням насильства і погрозою його застосування та відсутність можливості запобігання зазначеним вище ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, суд вважає, що інший запобіжний захід не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, а тому приходить до висновку, що відносно обвинувачених необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 10 днів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.5, 7, 177, 183, 194,197, 331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 10 днів до 17 червня 2026 року 10 год. 00 хв.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 10 днів до 17 червня 2026 року 10 год. 00 хв.

Копію ухвали негайно вручити прокурору, обвинуваченим, начальнику Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду буде складено та оголошено 08.06.2026 року.

Головуючий-суддя: ОСОБА_1