Рішення № 137180353, 08.06.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 177/302/26

Провадження № 2/697/578/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Деревенського І.І.,

за участю секретаря судового засідання Задорожнього К.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Сіренко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Каневі, Черкаської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») в особі представника Пархомчука Сергія Валерійовича, через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 07.07.2020 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №134481 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Представник позивача зазначає, що згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах:сума виданого кредиту: 1000 грн., дата надання кредиту: 07.07.2020; строк кредиту: 30 днів, відсоткова ставка 2 % (процентів) на добу. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на24.11.2025 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5200 грн., яка складається з:простроченої заборгованість за сумою кредиту в розмірі 1000 грн;прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 4200 грн..

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», позивач) укладено договір факторингу №01 - 28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступив ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 до договору факторингу № 01 - 28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

У зв`язку з вищевказаним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 134481 від 07.07.2020 у розмірі 5200 грн., яка складається, з тіла кредиту - 1000 грн., прострочені відсотки 4200 грн., та понесених судових витрат.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 02.02.2026 справу передано за підсудністю до Канівського міськрайонного суду черкаської області.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30.03.2026 від представника позивача Пархомчука С.В., через систему «Електронний суд» надійшла заява про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат пов`язаних з наданням правової допомоги у сумі 10500 грн. (а.с. 63-71).

30.03.2026 від представника відповідача адвоката Сіренка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що доказів того, що відповідачем був укладений кредитний договір позивачем не надано; позивач не надав доказів, що картка, на яку первісним кредитором перераховано кошти, належить саме Відповідачу; первинні документи, які б підтверджували існування у відповідача заборгованості за кредитним договором у справі відсутні; виписка з особового рахунку не є достовірним доказом заборгованості відповідача, оскільки створена самим позивачем. Договір факторингу є неналежним та недопустимим доказом, оскільки додатки до нього, про які договір має посилання., до позовної заяви не надано розрахунків заборгованості відповідача первісного кредитора на момент укладення договору факторингу не надано. (а.с.72-78).

30.03.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.79-82).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2026 клопотання представника відповідача задоволено, призначено судове засідання на 05.05.2026, яка за клопотанням представника відповідача було відкладено до 03.06.2026 .

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальні частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.5 на звороті).

ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначила, що не укладала кредитний договір та кошти не отримувала.

Представник відповідача адвокат Сіренко О.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав викладених у відзиві на позов.

У судовому засіданні 03.06.2026 судом завершено розгляд справи та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим оголошено перерву для виготовлення повного тексту судового рішення до 08.06.2026.

Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши в підсистемі «Електронний суд» матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд зазначає, що на підтвердження вимог позову ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» надало договір про надання фінансового кредиту №134481 від 07.07.2020 з додатком №1 до договору, довідку про ідентифікацію, інформаційну довідку, виписку з особового рахунку, договір факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021, витяг з реєстрів боржників, докази перерахування первісному кредитору коштів на підтвердження переходу права грошової вимоги, докази направлення повідомлення боржнику.

Судом встановлено, що 07.07.2020 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №134481, який підписано відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора (KL8527), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 .

Доказів на підтвердження того, що така ідентифікація була проведена не відповідачем надано не було. Також не спростовано факт належності відповідачеві зазначеного номеру телефону (наприклад, шляхом надання відомостей з банку про фінансовий номер телефону).

Відповідно до п 1.1. договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 1000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Пунктом 1.2. передбачено, що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 05.08.2020. Строк дії договору 30 днів. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3.договору). Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом( п. 1.4.договору). Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.cly.com.ua/ (п. 1.6.договору). Клієнт підтверджує, що усвідомлює, що на правовідносини за цим Договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування» ( п. 1.7.договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.1 договору). Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором( п. 2.2 договору). Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом ( п. 2.3.договору).

Згідно Пункту 6.8. договору підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства.

07.07.2020 ОСОБА_1 договір підписано з використанням одноразового ідентифікатора (KL48527), Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, де зазначено, що сума кредиту 1000 грн, фіксована процентна ставка за день користування 2 %,сума нарахованих процентів за користування кредитом 600 грн., сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення), грн. (кількість днів прострочення -), до оплати (всього) 1600 грн..

Згідно з п. 7 договору реквізити та підписи сторін, зокрема, клієнт: рахунок позичальника зазначений № НОМЕР_2 .

Довідка про ідентифікацію свідчить про те, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №134481 від 07.07.2020 ідентифікований ТОВ «Займер». 07.07.2020 на номер телефона позичальника НОМЕР_1 було направлено одноразовий ідентифікатор KL8527

З інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 25.02.2025 вбачається, що через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція №29412-72846-32807 на суму 1000 грн. 07.07.2020 о 16:08:07 на платіжну картку номер НОМЕР_2 ., емітент платіжної картки UKRGASBANK; кредит №134481.

За умовами кредитного договору відповідач брав на себе зобов`язання повернути кредит в обумовлений термін та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, згідно умов якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 134481 складає 5200 грн., з яких залишок по тілу кредиту 1000 грн., залишок по відсотках 4200 грн..

Із Виписки з особового рахунку за кредитними договором №134481, вбачається, що в ОСОБА_1 станом на 24.11.2025 наявна заборгованість яка складає 5200 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 1000 грн., прострочена заборгованість за процентами 4200 грн..

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли сааме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Аналізуючи встановлені обставини справи, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №134481 від 07.07.2020, приймаючи до уваги надані докази на підтвердження позовних вимог, факту укладення між сторонами даного кредитного договору із дотриманням вимог законодавства щодо його змісту та форми, та перехід права грошової вимоги до нового кредитора, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов`язань за цим кредитним договором, що зумовило виникнення у відповідача кредитної заборгованості у вказаному розмірі, а у позивача, як нового кредитора права вимагати від відповідача її погашення шляхом здійснення повернення кредиту, враховуючи дотримання позивачем вимог закону для реалізації права на пред`явлення до відповідача вимоги про повернення кредиту і протиправне невиконання останнім такої вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір вона не підписувала та не укладала, суд не приймає до уваги, оскільки на підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав довідку, з якої вбачається, що на виконання кредитного договору від 07.07.2020 кредитором здійснено перекази коштів у розмірі 1000 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Оскільки відповідач при укладенні договору разом із своїми паспортними даними надав номер карткового рахунку на який було здійснено переказ позивачем коштів, суд вважає, що позивачем доведено факт укладення договору на надання грошових коштів.

Відповідач та представник заперечували факт укладення кредитного договору, а також зазначили, що кредитних коштів вона не отримувала.

Проте, стороною відповідача не надано доказів, які б спростовували факт неналежності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 , а також не спростовано факту надходження 07.07.2020 на зазначений картковий рахунок грошової суми у розмірі 1000 грн..

Тому позивач довів належними та достатніми доказами, що заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов договору про надання фінансового кредиту.

Сторона відповідача також посилалася на те, що позивачем до позову не надано жодних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів (банківських виписок, платіжних доручень) тощо.

Суд звертає увагу на те, що первісний кредитор ТОВ «Займер» не є банківською установою, а тому позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів. Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснюються шляхом перерахуванням на банківську картку, що зазначена у договорі. При цьому, перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які здійснюють операції у безготівковій формі, тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Тому, подані позивачем докази у сукупності підтверджують як факт укладання договору, так і подальше отримання відповідачем грошових коштів.

Окрім того суд не приймає до уваги, посилання відповідача на не доведення позивачем права переходу грошової вимоги від первісного кредитора до позивача, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.202, витягом з реєстрів боржників, доказами перерахування первісному кредитору кошті на підтвердження переходу права грошової вимоги за договором факторингу, що у розумінні положень ст. 77-79 ЦПК України, є належними та допустимими доказами у справі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №905/306/17, від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка ним добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, суд вважає що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №134481 від 07.07.2020 по тілу кредиту суму 1000 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів за кредитним договором №134481 від 07.07.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 констатувала, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, суду необхідно здійснити тлумачення умов відповідного договору та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі 730% річних від суми кредиту з розрахунку 2% на добу (фіксована процентна ставка), а згідно з пунктом 1.2 договору кредит надано строком на 30 днів - до 105.08.2020. При цьому пункт 2.3 договору передбачає, що проценти за користування кредитом нараховуються від суми кредиту з першого дня його надання до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Саме на підставі цього пункту позивач продовжив нарахування процентів за період, що виходить за межі строку кредитування.

Суд враховує, що пункт 2.3 договору регулює нарахування саме процентів за користування кредитом, тобто плати за правомірну поведінку позичальника, а не міри цивільно-правової відповідальності за прострочення. Відповідальність за порушення строку повернення кредиту сторони врегулювали окремо - пенею в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення (пункт 4.3 договору). Отже, продовжуючи нарахування процентів «до дня повного погашення», пункт 2.3 поширює на період після закінчення строку кредитування саме проценти за користування кредитом.

Однак, як зазначено вище, за висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України припиняється зі спливом погодженого сторонами строку кредитування. З огляду на це умова пункту 2.3 договору в частині, що передбачає нарахування процентів за користування кредитом після закінчення цього строку, правової підстави не має, а тому до спірних правовідносин у відповідній частині застосуванню не підлягає.

Додатковим аргументом на користь такого тлумачення є зміст Додатка № 1 (Графік розрахунків) до кредитного договору, у якому сукупну вартість кредиту обчислено саме за 30 днів користування: проценти за користування кредитом визначено в сумі 600 гривень, а загальну суму до сплати - 1600 гривень. Це підтверджує, що сторони на момент укладення договору мали на увазі саме 30-денний строк кредитування як період нарахування процентів за користування кредитом.

Строк кредитування за договором закінчився 05.08.2020. Тому нарахування позивачем процентів за період після цієї дати на загальну суму 4200 гривень, не ґрунтується на умовах кредитного договору та вимогах закону.

Водночас відмова в стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, не позбавляє позивача правового захисту в охоронних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 констатувала, що права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У межах цієї справи позивач таких вимог не заявляв, а тому суд їх не оцінює.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між ТОВ «ЗАЙМЕР» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких ТОВ «ЗАЙМЕР» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконав.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №134481 від 07.07.2020 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 1600 гривень з мотивів, наведених вище. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 3600 гривень слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2662,40 грн..

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 5200 грн., з яких задоволено 1600 грн., що становить 30,77% від заявлених вимог (1600/5200х100%). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 819,22 грн. (2662,40х30,77%).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, суд зазначає наступне.

Позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 гривень, на підтвердження чого надав договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 з додатковою угодою №2 від 29.12.2025, акт про отримання правової допомоги від 18.08.2026 та докази оплати (платіжна інструкція №310873 від 18.03.2026 на сумі 10500 грн.).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, включають витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин 1 і 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Витрати на складення інших клопотань і заяв до суду, складення процесуальних документів та моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень щодо процесуального статусу справи у розмірі 3000 грн. не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31.07.2024 у справі №758/11022/21: заява сторони про подання доказів понесених витрат, а також процесуальні заяви і клопотання, що готуються самим адвокатом для суду в інтересах своєї сторони, не є правничою допомогою у розумінні статті 137 ЦПК України, а становлять процесуальні дії адвоката як представника, тому витрати на їх підготовку не підлягають окремому відшкодуванню.

Витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції у розмірі 500 гривень не належать до витрат на професійну правничу допомогу у розумінні пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, оскільки за своїм характером є канцелярськими та поштовими витратами, а не послугами з надання правничої допомоги.

З урахуванням викладеного, документально підтвердженими та такими, що належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, є витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

Водночас, відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. Аналогічних критеріїв дотримується і Європейський суд з прав людини при присудженні судових витрат за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: за висновком ЄСПЛ у рішенні від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява № 19336/04, пункт 268), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дана справа за своїм змістом не є складною: спірні правовідносини стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором, обставини справи підтверджуються обмеженим обсягом письмових доказів, а заявлені адвокатом роботи зводяться переважно до складання позовної заяви, яка за своєю структурою є типовою для цієї категорії спорів. Крім того, відповідач у письмових поясненнях прямо заперечив проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу як неспівмірного з ціною позову та складністю справи. З огляду на наведене, заявлений позивачем обсяг витрат на правничу допомогу є неспівмірним з фактично виконаною адвокатом роботою.

За цих обставин суд визнає обґрунтованими і такими, що відповідають критеріям співмірності, передбаченим частиною 4 статті 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в розмірі 30,77%, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частина обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 923,10 грн. (1600х30,77%).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №134481 від 07.07.2020 у розмірі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» витрати по сплаті судового збору у розмірі 819,22 грн. (вісімсот дев`ятнадцять гривень 22 копійки) та 923,10 грн. (дев`ятсот двадцять три гривні 10 копійок) витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

В решті позовних вимог відмовити.

Надіслати представникам сторін копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Головуючий І . І . Деревенський